191/3312/20 Про захист прав інтелектуальної власності на торговельну марку шляхом заборони використання торговельної марки та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав - 25.01.2023 Прийняття

Просив визнати неправомірним використання відповідачем торгового знака і таким, що порушує права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25 квітня 2018 року№ НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 ; заборонити ОСОБА_5 використовувати знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 25 квітня 2018 року № НОМЕР_1, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет; стягнути з ОСОБА_6 грошову компенсацію у розмірі 190 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року позов задоволено. Визнано використання торгового знака ОСОБА_7 неправомірним і таким, що порушує права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25 квітня 2018 року № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 . Заборонено ОСОБА_5 використовувати знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 25 квітня 2018 року № НОМЕР_1, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 190 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів, що використання відповідачем торгового знака " ІНФОРМАЦІЯ_1" на своїх сайтах є неправомірним і таким, що порушує права власника згідно зі свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 25 квітня 2018 року № НОМЕР_1.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 - Миргородського В. П. про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року відмовлено.

Відмовивши у задоволенні цієї заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про наявність ухваленого заочного рішення суду з 19 травня 2021 року, отже, його представник, звернувшись до суду 26 травня 2021 року із заявою про перегляд заочного рішення, строк на подання цієї заяви пропустив і поновити його не просив.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року відмовлено.

Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що необізнаність ОСОБА_3 про всі обставини справи, неналежне представництво його інтересів представником Миргородським В. П., оголошення 24 лютого 2022 року Указом Президента України воєнного стану не є поважними причинами поновлення процесуальних строків, оскільки вказане суперечить матеріалам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_2 через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2022 року, просив її скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не в повному обсязі вивчив матеріали справи, не звернув уваги на те, що відповідача не було жодного разу повідомлено про розгляд справи, не направлено жодного документа у справі згідно із законодавством.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідач ознайомився з матеріалами справи лише 19 травня 2021 року, тому саме з цієї дати необхідно рахувати строк в один рік для оскарження рішення в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подана до суду 08 лютого 2022 року, але попередній адвокат відповідача був безвідповідальний, некомпетентний та не мав відповідної кваліфікації в таких спорах, тому обрав помилковий спосіб захисту прав відповідача. Не маючи необхідних знань щодо подання апеляційних скарг, оскарження заочних рішень, такими діями адвокат завдав відповідачу збитки, що призвели до негативних наслідків у вигляді обмеження його прав та стягнення безпідставних коштів.

З 12 березня 2022 року до 18 квітня 2022 року відповідач намагався зв`язатись з попереднім адвокатом Миргородським В. П., проте той не виходив на зв`язок, не відповідав на дзвінки.

18 квітня 2022 року відповідач звернувся до місцевого центру надання вторинної безоплатної правової допомоги для отримання юридичної допомоги.

20 квітня 2022 року відповідач ознайомився з матеріалами справи.

02 травня 2022 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою, вказав, що не отримував будь-яких процесуальних документів, додатково подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, у зв`язку з чим постановив оскаржувану незаконну ухвалу.

У зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану Рада суддів України рекомендувала враховувати, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19-ц, провадження № 61-11680св21, викладено правовий висновок, згідно з яким під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно перевірити дотримання процедури надіслання та отримання тексту судового рішення.

Суд апеляційної інстанціїпорушив норми процесуального права щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи та надіслання процесуальних документів у справі, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: статті 354, 358 ЦПК України, не врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19, провадження № 61-11680св21.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Обставини справи

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення повернено скаржнику. Роз`яснено право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) .

02 травня 2022 року адвокат Кшуташвілі В. О. в інтересах ОСОБА_3 звернулася із апеляційною скаргою на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2022 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку, вказавши підстави для поновлення строку з наданням доказів, а саме за період з 01 квітня до 01 травня 2022 року включно. Роз`яснено ОСОБА_5, що в разі невиконання вимог ухвали у визначений строк йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

23 травня 2022 року на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2022 року надійшла заява адвоката Кшуташвілі В. О. в інтересах ОСОБА_3 про усунення недоліків з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з доданими копіями документів. Додатково зазначено, що ОСОБА_2 не був обізнаний про всі обставини справи та його попередній представник Миргородський В. П. недобросовісно виконував свої обов`язки та перестав виходити на зв`язок. Крім того, оголошення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною четвертою статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

З результатів аналізу практики ЄСПЛ випливає, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012, провадження № 14-198звц21.

У цій справі відповідач після постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення оскаржив заочне рішення в апеляційному порядку з пропуском визначеного процесуальним законом строку на його оскарження.

Звернувшись 02 травня 2022 року до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення та надавши клопотання про поновлення процесуального строку на його оскарження, заявник посилався на зловживання попереднім представником виконання повноважень та введення в Україні воєнного стану, що унеможливо вчасне звернення з апеляційною скаргою. Аналогічні доводи зазначені в заяві про усунення недоліків, яка надана на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2022 року.

Верховний Суд зазначає, що залишаючи без руху апеляційну скаргу та вказуючи про необхідність зазначення поважних причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції має виходити з норм процесуального закону (статті 352, 354, частини четвертої статті 287 ЦПК України), зокрема з моменту перебігу строку на апеляційне оскарження відповідачем заочного рішення, виклавши відповідні мотиви, які надають відповідачу можливість простежити логіку міркувань суду. Водночас особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга на рішення суду подана після спливу строку на його апеляційне оскарження, а наведені скаржником причини пропуску строку суд визнав неповажними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, залишив поза увагою положення частини четвертої статті 287 ЦПК України, згідно з якими у випадку залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

За таких обставин пропозиція суду апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 16 травня 2022 року навести заявнику причини пропуску строку з 01 квітня до 01 травня 2022 року включно, без з`ясування причин пропуску строку за період з 08 листопада 2021 року (з дати постановлення ухвали про відмову у перегляді заочного рішення) до звернення з апеляційної скаргою на заочне рішення у справі, суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу чітку і практичну можливість оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та може ставити під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження заочного судового рішення.

Крім того, запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться у прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

Тобто питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такою підставою можуть бути лише обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, провадження № 61-4902св22.

З огляду на вказане Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_3 на апеляційне оскарження заочного рішення, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення, передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.