342/1026/21 Про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про речове право - 05.01.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, на рішення Городенківського районного суду Городенківського районного суду Івано-Франківської області, в складі судді Гайдич Р. М., від 19 квітня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

Томин О. О., від 05 липня 2022 року,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року сільськогосподарський виробничий кооператив імені Т. Г. Шевченка (далі - СВК імені Т. Г. Шевченка) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Баліцької У. М. про визнання договору недійсним та скасування запису про речове право.

Позов мотивований тим, що 25 грудня 2012 року між СВК імені Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а кооператив прийняв в оренду земельну ділянку (пай) площею 0,7832 га з кадастровим номером 2621686200:03:002:0186 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "Аміачна" на території Тишківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Вказаний договір оренди зареєстрований у Городенківському районному відділу ДЗК, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру, в якому вказані відомості про орендаря - СВК імені Т. Г. Шевченка, дата реєстрації речового права - 25 грудня 2012 року, строк дії речового права - 15 років.

Після смерті орендодавця ОСОБА_3 спірну земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1, яка, відповідно, набула усіх прав та обов`язків за договором оренди від 25 грудня 2012 року.

Позивач вказує, що він користувався землею, а ОСОБА_1 отримувала орендну плату. Дії кооперативу щодо продовження користування земельною ділянкою після смерті орендодавця були законними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору оренди від 25 грудня 2012 року смерть спадкодавця (перехід права власності на землю до спадкоємця) не впливає на чинність та зміст правочину, а тому він продовжує діяти у тій же редакції.

У червні 2021 року із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно СВК імені Т. Г. Шевченка стало відомо, що в період дії договору оренди від 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_2 інший договір оренди від 12 квітня 2021 року щодо тієї ж самої земельної ділянки, яка перебуває в оренді кооперативу. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 57961355

від 30 квітня 2021, прийнятим державним реєстратором Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Баліцькою У. М., зареєстроване речове право оренди земельної ділянки за договором, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що внаслідок укладення оскаржуваного договору

від 12 квітня 2021 року ОСОБА_2 отримав право оренди земельної ділянки, що стало перешкодою для реалізації позивачем аналогічного права щодо тієї ж самої земельної ділянки, СВК імені Т. Г. Шевченка просив суд:

- визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі б/н від 12 квітня 2021 року щодо земельної ділянки площею 0,7832 га з кадастровим номером №2621686200:03:002:0186 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі "Аміачна" на території Тишківської сільської ради Коломийського району (Городенківського району) Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати запис про інше речове право, номер 41786617, вчинений

28 квітня 2021 державним реєстратором Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Баліцькою У. М., вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, строкове платне користування земельною ділянкою кадастровий номер 2621686200:03:002:0186.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городенківського районного суду Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 12 квітня 2021 року щодо оренди земельної ділянки площею 0,7832 га з кадастровим номером

№ 2621686200:03:002:0186 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі "Аміачна" на території Тишківської сільської ради Коломийського району (раніше Городенківського району) Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

В задоволенні позову до державного реєстратора Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Баліцької У. М. відмовлено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка судові витрати по сплаті судового збору в розмірі

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка витрати за надання правової допомоги в розмірі

Стягнуто з СВК ім. Т. Г. Шевченка на користь державного реєстратора Баліцької У. М. Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області витрати за надання правової допомоги в розмірі 5 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Баліцької У. М., суд виходив з того, що остання не є належним відповідачем у розглядуваній справі.

Суд першої інстанції встановив, що 25 грудня 2012 року між СВК імені Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3 був укладений та того ж дня зареєстрований відповідно до вимог чинного на той час законодавства договір оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим строк його дії закінчується 25 грудня 2027 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вважав оскаржуваний договір оренди земельної ділянки від 12 квітня 2021 року недійсним, як такий, що укладений до закінчення дії попереднього договору оренди тієї ж земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та СВК імені Т. Г. Шевченка.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині скасування записів державного реєстратора, суд вважав, що такі вимоги не призведуть до ефективного захисту прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за надання правничої допомоги СВК імені Т. Г. Шевченка адвокатом Яремчук М. Є. та державному реєстратору Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 адвокатом Фреїшин В. Я., суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази, врахував відсутність обґрунтованого належним чином заперечення учасників справи, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, з урахуванням складності справи, виконаними адвокатами роботами, часом, витраченим на таке виконання, обсягом роботи, ціни позову, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка витрат за надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн, а з СВК ім. Т. Г. Шевченка на користь державного реєстратора Баліцької У. М. Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в розмірі 5 000 грн.

Стягуючи солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка судові витрати по сплаті судового збору в розмірі

2 270 грн, місцевий суд виходив з того, що позов до вказаних відповідачів задоволений частково, а до державного реєстратора Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області

Баліцької У. М. - повністю залишений без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Городенківського районного суду Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2022 року скасовано в частині розподілу судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1 135 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1 135 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4 000 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь СВК ім. Т. Г. Шевченка витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4 000 грн.

В інші частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 12 квітня 2021 року, оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж саму земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації та призводить до порушення права позивача, як орендаря.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначив, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, а при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Також суд дійшов висновку, що зазначені адвокатом СВК імені Т. Г. Шевченка адвокатом Яремчук М. Є. роботи, з урахуванням їх складності не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі

10 000 грн належним чином не обґрунтований.

Врахувавши складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, апеляційний суд вважав, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, які слід стягнути на користь позивача з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, до яких було спрямовано вимогу про вирішення цивільно-правового спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Жарський Т. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та постанову апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 липня 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Жарський Т. В., подали касаційну скаргу на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У серпні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження представник заявників зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17,

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 396/1517/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19,

від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 924/199/20, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що договір оренди землі від 25 грудня 2012 року, укладений між СВК імені Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3, не був належним чином зареєстрований, а як наслідок є неукладеним.

Вказує на те, що у випадку належного проведення державної реєстрації вищевказаного договору, інформація про це була б наявна в Державному земельному кадастрі та державна реєстрація нових договорів оренди землі була б неможливою.

Вважає, що суди помилково ототожнили Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним договору та скасування речового права є взаємопов`язаними, рішення суду першої інстанції не буде остаточним та спрямованим на реальне настання правових наслідків.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник СВК ім. Т. Г. Шевченка - адвокат Яремчук М. Є. вказує на те, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявників, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка.

Також зазначає про безпідставне посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом серії ІФ № 082276 від 05 серпня 2009 року

ОСОБА_3 був власником земельної ділянки 0,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "Аміачна" на території колишньої Тишківської сільської ради Городенківського району.

25 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та СВК ім. Т. Г. Шевченка був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2621686200:03:002:0186 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "Аміачна" на території колишньої Тишківської сільської ради Городенківського району. Номер договору 017551. Строк дії договору 15 років, а саме: до 25 грудня 2027 року.

Датою реєстрації вказаного договору є 25 грудня 2012 року, що окрім запису в самому договорі оренди, також підтверджене витягом з Державного земельного кадастру та листом відділу у м. Городенка управління у Коломийському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27 вересня 2021 року № 0-9-0.24-126/104-21.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцем ОСОБА_3 стала ОСОБА_1, яка 28 квітня 2020 року отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, та того ж дня державний нотаріус Городенківської державної нотаріальної контори Капріян С. В. відкрив розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, РНОНМ 2074371926216 і зареєстровував право власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку.

ОСОБА_3, а пізніше ОСОБА_1, отримували від СВК

ім. Т.Г. Шевченка орендну плату згідно з договором, укладеним між

СВК ім. Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3, що підтверджено платіжними відомостями.

12 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2621686200:03:002:0186.

28 квітня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки за РНОНМ 2074371926216 внесений запис про інше речове право № 41786617.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі

від 12 квітня 2021 року щодо оренди земельної ділянки площею 0,7832 га з кадастровим номером № 2621686200:03:002:0186 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі "Аміачна" на території Тишківської сільської ради Коломийського району (раніше Городенківського району) Івано-Франківської області, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України (2768-14) , Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки між СВК імені Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3 ) було передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності.

Таким чином, на час укладення та реєстрації оскаржуваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між СВК імені Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3 від 25 грудня 2012 року, який зареєстрований того ж дня зі строком дії на 15 років та в установленому законом порядку не припинений.

Факт реєстрації укладеного між СВК імені Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2012 року встановлено судами на підставі відповідної відмітки в ньому, витягу з Державного земельного кадастру та листа відділу у м. Городенка управління у Коломийському районі Головного управління Держгеокадастру в

Івано-Франківській області від 27 вересня 2021 року № 0-9-0.24-126/104-21.

Статтею 126 ЗК України, частиною п`ятою статті 6, статтею 17 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, чинних на час укладення оспорюваного правочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 )установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) ,

статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 квітня

2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно керувався тим, що оспорюваний договір укладений до закінчення дії попереднього договору оренди тієї ж самої земельної ділянки, а тому є таким, що суперечить вимогам закону та порушує права позивача.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі

№ 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19).

Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а також питання розподілу судових витрат касаційна скарга не містить.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19,

від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 396/1517/18,

від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 924/199/20, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, на які заявники посилаються як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Зважаючи на викладене, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, оскільки суди попередніх інстанцій, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, яка не скасована апеляційним судом, та постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2022 року в частині, яка не скасована апеляційним судом, та постанову Івано-Франківського апеляційного суду