710/1266/20 Про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту - 29.12.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року у складі судді Побережної Н. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів Фетісова Т. Л., Сіренко Ю. В., Бондаренко С. І.,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Віва капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів України в Черкаській області (далі - Управління) про визнання правочину недійсним.

Позов обґрунтований тим, що 20 грудня 2017 року між ТОВ "ФК "Віва капітал" як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір про надання фінансового кредиту № 381-Ш/ФО.

03 квітня 2019 року між ТОВ "ФК "Віва капітал" як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником укладено договір позики № 2- Ш/П/ФО.

На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за позикою між ТОВ "ФК "Віва капітал" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2-114/1 І/ФОЛ від 03 квітня 2019 року.

У зв`язку з невиконанням вимог договору про надання фінансового кредиту від 20 грудня 2017 року № 381-Ш/ФО, договору позики від 03 квітня 2020 року № 2-Ш/П/ФО та договору поруки від 03 квітня 2020 року № 2-Ш/П/ФОП, ТОВ "ФК "Віва капітал" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

ОСОБА_1 є власником сільськогосподарської техніки - колісного трактора марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_2, та навантажувача марки КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1.0., 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_4 .

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року усправі № 710/88/20 позов було задоволено та стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Віва капітал" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 20 грудня 2017 року № 381-Ш/ФО в розмірі 136 792,27 грн.

Також рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року у справі № 710/89/20 стягненосолідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ "ФК "Віва капітал" заборгованість за договором позики від 03 квітня 2020 року № 2-Ш/П/ФО в розмірі 338 952,60 грн.

Відповідно до повідомлення Управління від 04 серпня 2020 року № 14-1/188-20 згідно з Єдиним реєстром машин станом на 03 серпня 2020року навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_4 був знятий з обліку 13 квітня 2020року власником ОСОБА_1 та 14 квітня 2020 року був зареєстрований за ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_5, свідоцтво НОМЕР_6 .

Відповідний правочин є недобросовісним, таким, що значно зменшує платоспроможність боржника та порушує права позивача на належне задоволення його вимог, як кредитора, тому він має бути визнаний недійсним, що становить суть позовних вимог в цій справі.

В уточненій позовній заяві позивач додав, що, згідно з розпискою від 16 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 20 000,00 грн як сплату за навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску. Перереєстрацію навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, планувалося здійснити на вимогу ОСОБА_2 .

Проте вказана розписка не є доказом укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу.

Видана розписка не охоплюється переліком документів, які подає особа для реєстрації транспортного засобу і не є доказом купівлі-продажу автомобіля.

Крім цього, в розписці від 16 вересня 2015року та в договорі купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожніх-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 03 березня 2020 року № СТ 000973 10-19 вказана різна ціна за навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_4 : в розписці - 20 000,00 грн, а в договорі - 27 600,00 грн.

Вказане є ще одним доказом того, що справжнім волевиявленням сторін є укладення договору купівлі-продажу від 03 березня 2020 року.

Отже, належним волевиявленням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є саме договір купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 03березня 2020 року № СТ 000973 10-19, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецукравтотранс" (далі - ТОВ "Спецукравтотранс"), який діяв в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження із власності першого на користь останнього навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0, 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_4 .

Отже, протягом дії кредитних зобов`язань перед позивачем ОСОБА_1 з метою уникнення виконання зобов`язань за договором кредиту відчужив своє майно - сільськогосподарську техніку.

З урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсним договір купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 03березня 2020 року №СТ 000973 10-19, укладений між ТОВ "Спецукравтотранс", який діяв в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження із власності ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА - 1,0., 2013 року випуску, свідоцтво НОМЕР_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що спірний договір є фіктивним, тобто укладеним сторонами без наміру зі створення правових наслідків, обумовлених договором.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року змінено, викладено зміст його мотивувальної частини у редакції цієї постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінивши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції правильно вирішив по суті заявлені позовні вимоги, проте помилково мотивував таке рішення недоведеністю позивачем фіктивності спірного договору, оскільки, через укладення спірного договору відповідач не втратив свою платоспроможність перед позивачем, що виключає можливість визнання недійсним такого правочину як фраудаторного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ТОВ "ФК "Віва капітал"звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, встановивши належність ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 майна, не врахував, що це майно перебуває у податковій заставі.

Про це відповідач знав, проте приховав її від судів, отже ввів суди в оману щодо своєї платоспроможності.

З урахуванням пріоритету податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) згідно зі статтею 90 ПК України, позивач не може задовольнити свої вимоги в інший спосіб ніж звернути стягнення на рухоме майно боржника.

Вартості трактора недостатньо для погашення боргових зобов`язань відповідача перед ТОВ "ФК "Віва капітал".

Отже, укладення спірного договору було спрямовано на приховування майна боржника від стягнення його на користь кредитора, у зв`язку з чим відповідач став фактично неплатоспроможним перед ТОВ "ФК "Віва капітал".

Суд апеляційної інстанції неправильно визначив ознаки фраудаторного правочину.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо визнання фраудаторних правочинів недійсними у зв`язку з настанням неможливості виконання боржником зобов`язань перед кредитором.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року у справі № 710/88/20 стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Віва капітал" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 20 грудня 2017 року № 381 -Ш/П/ФО в розмірі 136 792,27 грн.

Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №710/88/20 рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року змінено в частині стягнення судового збору.

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року у справі № 710/89/20 стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Віва капітал"заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 03 квітня 2019 року № 2 -Ш/П/ФО в розмірі 338 952,60 грн.

Згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Віва капітал".

Згідно з повідомленням управління від 17 лютого 2020 року № 14-Т/47-20 за ОСОБА_1 зареєстрований трактор колісний марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_7 та навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_8 .

Відповідно до повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області №14-Т/168-20 від 01.07.2020 за ОСОБА_1 зареєстрований трактор колісний марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_7 .

Згідно з інформацією управління від 04 серпня 2020 року № 14-1/188-20 відповідно до Єдиного реєстру машин станом на 03 серпня 2020 року, навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_4, знятий з обліку 13 квітня 2020року власником ОСОБА_1 14 квітня 2020 рокуцейнавантажувач був зареєстрований за ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_5, свідоцтво НОМЕР_6 .

Відповідно до договору № СТ 000973 10-19 купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 03 березня 2020 року, укладеному між ТОВ "Спецукравтотранс" з однієї сторони, та ОСОБА_2 з другої сторони, покупець зобов`язався передати у власність покупця навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА - 1,0, а покупець зобов`язується прийняти зазначену машину і оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Характеристика машини: навантажувача "Карпатець ПЕА - 1,0", 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9, номер двигуна НОМЕР_10 . Машина належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_4 від 27 серпня 2013 року.

Згідно з актом прийняття-передачі до договору купівлі-продажу від 03 березня 2020 року № СТ 00973 10-19, сторонами, вказаними в акті, є ТОВ "Спецукравтотранс", конітент ОСОБА_1, покупець ОСОБА_2 . Предмет акта: навантажувач "Карпатець ПЕА - 1,0.", 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9, номер двигуна НОМЕР_10 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_6, виданого 14 квітня 2020року, ОСОБА_2 є власником навантажувача "Карпатець ПЕА - 1,0.", 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9, номер двигуна НОМЕР_10 .

Згідно з розпискою ОСОБА_1 від 16 вересня 2015року він отримав кошти в сумі 20000,00 грн як оплату за навантажувача "Карпатець ПЕА - 1,0.", 2013 року випуску, заводський № НОМЕР_9, державний знак НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, який є в технічно-несправному стані. Перереєстрація навантажувача "Карпатець" буде здійснюватися на вимогу ОСОБА_2 .

Відповідно до товарних чеків від 15 грудня 2015 року, 07 вересня 2016 року та 19 листопада 2015року ФОП " ОСОБА_5" здійснило продаж запчастин на загальну суму 9 389,00 грн.

Директор ТОВ "ФК "Віва капітал" Логвінов В. А. звернувся до начальника Управління із клопотанням від 05 березня 2020року, згідно з яким просив вжити заходів для захисту законних прав кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Віва Капітал" шляхом відмови від зняття з обліку сільськогосподарської техніки, яка належить ОСОБА_1, а саме трактора колісного марки МТЗ-1221, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_2, та навантажувача марки КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 03 березня 2020 року № СТ 000973 10-19.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу своїх вимог ТОВ "ФК "Віва капітал" посилається на те, що правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження протягом дії кредитних зобов`язань перед позивачем з власності першого на користь останнього навантажувача є недобросовісним, таким, що зменшує платоспроможність боржника, порушує права позивача на належне задоволення його вимог як кредитора за договорами позики, тому він має бути визнаний недійсним.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності у разі укладення оплатного цивільно-правового договору має певну специфіку, яка виявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню виявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

ТОВ "ФК "Віва капітал" стверджує, що спірний правочин був укладений з метою уникнення виконання зобов`язань за договором фінансового кредиту від 20 грудня 2017 року № 381-Ш/П/ФО та договором поруки від 03 квітня 2019 року № 2-Ш/П/ФОП.

Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, провадження № 61-156св17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-17511св19, від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16, провадження № 61-10541св19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, провадження № 14-260цс19.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, провадження № 61-26562св18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Зазначену правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, провадження № 14-260цс19, вказавши, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Змінивши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача є майно, крім відчуженого навантажувача, отже, через укладення спірного договору відповідач не втратив свою платоспроможність перед позивачем, що виключає можливість визнання недійсним такого правочину як фраудаторного.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суди встановили, що на момент передачі ОСОБА_2 на підставі договору від 03 березня 2020 року у власність навантажувача, рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року, згідно з якими було вирішено питання щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Віва капітал" ще не були прийняті. Вказані рішення набрали законної сили 09 червня 2020року та 28 травня 2020року.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаними договорами позики було укладено договір застави транспортного засобу навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, про який позивач не вказав, та доказів на підтвердження цього не надав.

Виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Шполянським районним судом Черкаської області за результатами розгляду позовів ТОВ "ФК "Віва капітал" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відкрито 06 липня 2020 року.

Крім того, ОСОБА_2 надав до суду розписку, відповідно до якої ОСОБА_1 16 вересня 2015 рокуотримав кошти в сумі 20 000,00 грн як оплату за навантажувача, який є в технічно-несправному стані. Перереєстрація навантажувача "Карпатець" мала б здійснюватися на вимогу ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України (435-15) завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зістаттями 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

На виконання умов розписки від 16 вересня 2015 року, між ТОВ "Спецукравтотранс" та ОСОБА_2 03 березня 2020 року було укладено договір № СТ 000973 10-19 купівлі-продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, відповідно до якого покупець зобов`язався передати у власність покупця навантажувач КАРПАТЕЦЬ ПЕА - 1,0., а покупець зобов`язується прийняти зазначену машину і оплатить її вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до повідомлення Управління від 04 серпня 2020 року№14-1/188-20 навантажувач КАРПАТРЦЬ ПЕА-1,0., 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_4, знятий з обліку 13 квітня 2020 рокувласником ОСОБА_1 14 квітня 2020року цей навантажувач був зареєстрований за ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_5, свідоцтво НОМЕР_6, тобто транспортний засіб був знятий з обліку попереднім власником.

Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо відчуження навантажувача КАРПАТЕЦЬ ПЕА - 1,0., забезпечений розпискою від 16 вересня 2015 року.

Суди, дослідивши надані позивачем докази, дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не довів, що боржник передбачив негативні наслідки для себе у випадку виконання зазначених судових рішень про стягнення з нього заборгованості на користь позивача та вирішив відчужити КАРПАТЕЦЬ ПЕА-1.0., 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_4, та, що це зробило його неплатоспроможним перед його кредитором ТОВ "ФК "Віва капітал", тому відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним як фраудаторного.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції, встановивши належність ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 майна, не врахував, що це майно перебуває у податковій заставі, є необгрунтованими, оскільки це не вливає на розгляд справи по суті з урахуваням заявлених вимог.

Доводи касаційної скарги, що укладення спірного договору було спрямовано на приховування майна боржника від його стягнення на користь кредитора, у зв`язку з чим відповідач став фактично неплатоспроможним перед ТОВ "ФК "Віва капітал",є необґрунтованими, з огляду на те, що зобов`язання за спірним договором виникли з моменту написання розписки від 16 вересня 2015 року.

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив ознаки фраудаторного правочину, оскільки це зводиться до власного тлумачення норм права, переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду про визнання фраудаторних правочинів недійсними у зв`язку з настанням неможливості виконання боржником зобов`язань перед кредитором є безпідставними, оскільки у касаційній скарзі відсутнє посилання щодо яких саме норми права у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок.