142/346/22 Про зміну місця проживання дитини - 28.12.2022 Прийняття

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року, постановлену суддею Гринишиною А. А., та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила відібрати у ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути його матері ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Стислий виклад позиції відповідача

ОСОБА_2 25 серпня 2022 року подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про зміну місця проживання дитини, в якій просив суд змінити місце проживання сина ОСОБА_3 разом із батьком, ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 29 серпня 2022 року Піщанський районний суд Вінницької області повернув ОСОБА_2 зустрічний позов.

Повертаючи відповідачу зустрічний позов, суд першої інстанції зазначив, що предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є відібрання у батька ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернення дитини матері ОСОБА_1 за місцем її проживання. Водночас предметом зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є зміна місця проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_2 . Ці позови обґрунтовуються відмінними підставами, до позовних заяв додані різні докази, предмет доказування є нетотожним, тобто позови не є взаємопов`язаними та їх спільний розгляд не буде доцільним, вони виникають із відмінних правовідносин.

Суд врахував, що задоволення зустрічного позову не доводить, що у позивача немає підстав для задоволення первісного позову, який, за наявності визначених законом підстав, також може бути задоволеним. Так само і відмова у задоволенні одного з позовів не свідчитиме про наявність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Ухвалення рішень за кожним з позовів залежатиме від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, тому ризику ухвалення суперечливих або взаємовиключних рішень немає.

Постановою від 27 жовтня 2022 року Вінницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргуОСОБА_2, ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що вимогами первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є відібрання у батька ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернення дитини матері ОСОБА_1 за місцем її проживання, які пов`язані з виконанням рішення суду у цивільній справі № 754/3411/20, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1, тоді як вимогою зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є зміна місця проживання сина ОСОБА_3 разом із батьком, які не є однорідними з первісним позовом.

Спільний розгляд таких позовних вимог, за висновками апеляційного суду, є недоцільним, адже під час розгляду зустрічного позову істотно розширюється предмет доказування, що призведе до зволікання та ускладнення розгляду справи за первісним позовом.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 01 листопада 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року про повернення зустрічного позову та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження та узагальнений виклад доводів касаційної скарги

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, визначив як підстави касаційного оскарження цих судових рішень те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19), від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19), у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20, згідно з якими ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20), щодо надмірного формалізму під час розгляду справи;

- суд першої інстанції під час реєстрації зустрічного позову порушив порядок такої реєстрації та протиправно присвоїв новий унікальний номер зустрічному позову № 142/346/22, який заявник подав у межах цивільної справи № 142/271/22;

- ухвала суду першої інстанції постановлена неповноважним складом суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 07 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребував копії матеріалів цивільної справи, потрібних для розгляду касаційної скарги.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що у справі, що переглядається, судами вирішувалося процесуальне питання щодо доцільності спільного розгляду позову ОСОБА_1 про відібрання дитини та поданого ОСОБА_2 зустрічного позову про зміну місця проживання дитини, дотримання судами першої та апеляційної інстанції правил статті 193 ЦПК України.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За правилами частин першої-третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Щодо належного складу суду, який має вирішувати питання про об`єднання зустрічного позову в одне провадження із первісним позовом

Заперечуючи проти ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічного позову та постанови апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, заявник зазначив, що таке процесуальне питання вирішив неповноважний склад суду першої інстанції.

В оцінці цих доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував таке.

Відповідно до підпункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України від 02 квітня 2015 року № 45 (зі змінами та доповненнями), раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються зустрічні позови та позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у судовій справі, у якій відкрито провадження, що надійшли до суду.

Згідно з абзацом другим пункту 11 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Піщанському районному суді Вінницької області, затверджених протоколом зборів суддів Піщанського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2015 року № 20, не підлягають автоматизованому розподілу зустрічний позов та позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у судовій справі, у якій відкрито провадження, які надійшли до суду, а передаються раніше визначеному судді для вирішення питання щодо спільного їх розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 серпня 2022 року зазначену справу передано на розгляд судді Гринишиній А. А., підстава здійснення автоматизованого розподілу - розгляд питання про об`єднання (спільний розгляд).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі № 142/271/22 за позовом ОСОБА_1 про відібрання дитини відкрив Піщанський районний суд Вінницької області у складі судді Гринишиної А. А., зустрічний позов ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини також передано цій же судді, чим підтверджуєся, що вирішення питання про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову разом з первісним позовом вирішував повноважний склад суду.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не повинен був присвоювати зустрічному позову ОСОБА_2 окремого єдиного унікального номера справи, проте такі недоліки не призвели до неправильного вирішення процесуального питання, вирішеного повноважним складом суду.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо доцільного спільного розгляду первісного позову ОСОБА_1 про відібрання дитини та зустрічного позову ОСОБА_2 про зміну місця проживання дитини

Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що спільний розгляд зустрічного позову про зміну місця проживання дитини разом із позовом ОСОБА_1 про відібрання дитини є недоцільним, призведе до зволікання та ускладнення розгляду справи за первісним позовом.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується Верховний Суд.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 49 ЦПК України одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Зустрічний позов - це позов, який подає відповідач до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.

Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20Верховний Суд зазначив, що:

"26. Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

27. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

28. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом".

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке:

"5.15. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

5.16. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом".

У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Аналіз наведених правових висновків Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, свідчить, що право відповідача на подання зустрічного позову не є абсолютним правом сторони у справі, взаємопов`язаність позовних вимог первісного та зустрічного позову не може бути достатньою підставою для спільного їх розгляду, оскільки суд має встановити доцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів в одному провадженні.

У цій справі предметом первісного позову ОСОБА_1 є відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Підставою цього позову є невиконання відповідачем ОСОБА_2 судового рішення про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю та усупереч цьому рішенню суду утримання дитини за місцем проживання батька.

Натомість відповідач, звертаючись до суду із зустрічним позовом про зміну місця проживання дитини, обґрунтовував свої вимоги тим, що дитина фактично проживає разом з батьком майже два роки, та він створив усі належні умови для належного проживання дитини саме разом із ним.

Верховний Суд погоджується, що як первісний, так і зустрічний позов спрямовані на забезпечення реалізації батьками прав на участь у вихованні дитини, визначення місця її проживання з одним із батьків.

Водночас потрібно враховувати, що первісний та зустрічний позови мають різні предмети спору та, відповідно, відмінними є предмети доказування, а тому Верховний Суд погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у цій справі не є доцільним, оскільки матиме наслідком зволікання зі своєчасним розглядом справи, коли рішення у справі про відібрання дитини суд має ухвалювати у надзвичайно стислі строки, що відповідає частині першій статті 162 СК України.

Так, за правилами частини першої статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

При цьому, заперечуючи щодо повернення дитини до її попереднього місця проживання, відповідач вправі доводити, що залишення дитини за її попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам, що відповідає правилу частини другої статті 162 СК України.

За таких обставин, зважаючи, що відповідач не позбавлений можливості у межах позову про відібрання дитини доводити, що таке відібрання суперечитиме її інтересам, обґрунтованим є висновок, що спільний розгляд первісного позову про відібрання дитини та зустрічного позову про зміну місця проживання дитини не є доцільним, призведе до затягування та укладення розгляду справи, а відповідач не позбавлений можливості у межах первісного позову доводити, що залишення дитини за її попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Також Верховний Суд врахував, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом про зміну місця проживання дитини в іншому судовому провадженні, а тому не відбуеться порушення права відповідача на доступ до суду у зв`язку із поверненням зустрічного позову у справі, що переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підсумовуючи, Верховний Суд встановив, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги не підтвердилися під час касаційного перегляду справи.

Застосовуючи до спірних правовідносин правила частини другої статті 193 ЦПК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що спільний розгляд первісного позову про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання та зустрічного позову про зміну місця проживання є недоцільним, призведе до затягування та ускладнення розгляду первісного позову, який підлягає негайному розгляду судом.

Повернення зустрічного позову у справі, що переглядається, не є надмірним формалізмом, оскільки відповідає правилам частини другої статті 193 ЦПК України, а тому висновки судів не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20), щодо надмірного формалізму під час розгляду справи.

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами певних визначених законом процедур, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", від 08 березня 2017 року у справі "ТОВ "Фріда" проти України").

З таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи правила частини другої статті 193 ЦПК України до спірних правовідносин, обґрунтовано повернули відповідачу зустрічний позов, що не призвело до порушення права відповідача на доступ до суду, оскільки він не позбавлений права у справі, що переглядається, спростовувати доводи позивача, а також вправі звернутися до суду з позовом про зміну місця проживання дитини в іншому судовому провадженні.

Отже, Верховний Суд встановив, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.