377/797/17 Про визнання неправомірною відмову Управління соціального захисту населення міської ради видати посвідчення "Інвалід війни" та зобов'язання видати таке посвідчення встановленого зразка, як особі яка приймала участь в роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС у складі Цивільної оборони - 07.06.2018 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Славутицького міського суду Київської області від 26 жовтня 2017 року (головуючий суддя Малишенко Т.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі №377/797/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області у видачі посвідчення "Інвалід війни" та зобов'язати видати таке посвідчення встановленого зразка.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що має право на отримання такого посвідчення, оскільки внаслідок виконання робіт по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, він отримав пов'язане з цим захворювання, що відповідає пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 в 1986 році працював машиністом турбінного цеху Чорнобильської АЕС. Відповідно довідки №14999 від 24.01.2001 року ОСОБА_1, був безпосередньо зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 26 квітня 1986 році по 01 червня 1987 року, з 25 вересня 1987 року по 31 грудня 1987 року та з 01 січня 1988 року по 30 листопада 1998 року. ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Відповідно до вкладки до вищевказаного посвідчення позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС - захворювання ОСОБА_1, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно Довідки Київської обласної спеціалізованої МСЕК ОСОБА_1 встановлена 2 - а група інвалідності. Встановлено 70% ступеню втрати професійної здатності з 27 жовтня 1999 року довічно.

20 вересня 2017 року ОСОБА_1, звернувся до Управління соціального захисту населення виконкому Славутицької міської ради Київської області з заявою про видачу посвідчення інваліда війни другої групи, як особі яка приймала участь в роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС у складі Цивільної оборони.

Проте, відповідач своїм листом від 21 вересня 2017 року за №54/01-15 відмовив позивачу в наданні статусу інваліда війни, мотивуючи тим, що посвідчення інвалідам війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. В наданій ОСОБА_1 довідці МСЕК причина інвалідності вказана як "проф.захворювання, пов'язане з роботами на ЧАЕС", що не відповідає поняттю і змісту статусу ветеранів війни.

Суди визнали правомірними такі дії відповідача, мотивуючи свої рішення тим, що надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни. Крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Відсутність доказів, які б свідчили про залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, унеможливлює надання позивачу статусу інваліда війни, згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону України № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі - Закон №3551-ХІІ (3551-12) )

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, як правильно зазначив відповідач, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ (796-12) . Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ немає.

Суди правильно зазначили, що формування Цивільної оборони чисельністю 600 осіб створеної на ДСП "Чорнобильська АЕС" не свідчить про участь позивача у цьому складі, а доводи скаржника щодо відсутності однозначної вимоги про обов'язковість видання розпорядчого документу по підприємству про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони, є безпідставними, оскільки в межах спірних правовідносин має бути підтверджена належними та допустимими доказами участь саме ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Тому в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.