757/2272/14 Про стягнення з особи на користь ТОВ заборгованості за кредитним договором - 16.12.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 через адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

Описова частина

Короткий зміст скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В. В., за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), суб`єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроексперт груп" (далі - ТОВ "Євроексперт груп").

Скаргу мотивувала тим, що на виконанні приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 60645426 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/2272/14-ц від 23 червня 2014 року про стягнення з неї на користь ТОВ "Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором.

З витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та після перемовин з приватним виконавцем ОСОБА_1 довідалася, що 18 червня 2020 року приватний виконавець передав на реалізацію квартиру, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2002 року.

Зазначила, що отримала на електронну пошту електронну копію перших сторінок звіту про оцінку квартири, а не весь звіт, що унеможливлює його перевірку на відповідність чинному законодавству.

Послалася на те, що з нею не погодили вартість майна боржника та не надіслали жодної постанови по виконавчому провадженню, зокрема постанову від 10 червня 2020 року.

Вважає необґрунтованою, протиправною та такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) постанову приватного виконавця про передачу майна на реалізацію від 10 червня 2020 року,

На думку заявниці, вона не відноситься до переліку осіб, на яких не поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , та не відноситься до категорій осіб, які є суб`єктами Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) та листа Міністерства юстиції України від 03 листопада 2006 року № 22-48-548, а отже на її квартиру не може звертатися стягнення.

Стверджувала, що не отримувала жодної постанови виконавчого провадження і в зв`язку з проблемами зі здоров`ям могла перебувати в закладах охорони здоров`я.

Приватний виконавець не попередив її про можливість вчинення виконавчих дій.

Отже дійшла висновку, що приватний виконавець неправомірно та недостовірно вчинив виконавчі дії щодо опису та арешту майна боржника від 20 грудня 2019 року в виконавчому провадженні,

Просила визнати неправомірними дії приватного виконавця Корольова В. В. про передачу на реалізацію квартири АДРЕСА_1, на підставі звіту про оцінку ТОВ "Євроексперт Груп" від 24 січня 2020 року і зобов`язати приватного виконавця зупинити передачу на реалізацію квартири за зазначеною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 09 листопада 2020 року в задоволенні скарги відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали виконавчого провадження містять докази надсилання постанов приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня на адресу боржника і стягувача.

Отже приватний виконавець дотримався строків доведення до відома сторони виконавчого провадження копій постанов та інших документів виконавчого провадження.

Зазначив, що копії всіх матеріалів провадження, зокрема повного звіту про оцінку майна, приватний виконавець направив боржнику на її електронну адресу.

Послався на те, що ОСОБА_1 є суб`єктом Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) , оскільки є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФП Консалтинг" (далі - ТОВ "ПФП Консалтинг") і Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФБ Консалтинг" (далі - ТОВ "ПФБ Консалтинг"), отже дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не поширюється на заявника.

Дійшов висновку, що оскаржені дії приватного виконавця вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і права заявника не порушені.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

На ухвалу місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд постановою від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року залишив без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що дії приватного виконавця при здійсненні виконавчих дій щодо передачі квартири боржника на реалізацію відповідали наведеним вимогам закону і підзаконних нормативно-правових актів, порядок здійснення виконавчих дій і строків направлення документів виконавчого провадження приватний виконавцем дотримався.

Отже він діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Зазначив. що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07 листопада 2019 року та інші документи, що складені в межах виконавчого провадження, приватний виконавець направив на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі, що співпадає із адресою зареєстрованого місця її проживання.

Послався на те, що цю адресу ОСОБА_1 зазначила в апеляційній скарзі, відтак заявник вважається повідомленою про початок примусового виконання рішень, а дії приватного виконавця щодо надсилання документів є такими, що відповідають частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Апеляційний суд врахував, що обов`язок приватного виконавця пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови був передбачений частиною першою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній до 09 березня 2011 року.

Виходив з того, що імперативні норми спеціального Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не встановлюють обов`язку виконавця повідомляти сторони виконавчого провадження про вчинення виконавчих дій з опису та арешту боржника, а приписів частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", які зобов`язують виконавця надати сторонам виконавчого провадження копію постанови про опис та арешт майна, приватний виконавець дотримався.

Дійшов висновку, що направлення сторонам виконавчого провадження звіту про оцінку майна статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" не вимагається, оскільки виконавець, згідно з частиною п`ятою цієї статті лише повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторони, а не направляє сам звіт.

Врахував, що 22 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала в електронній формі копію повного тексту звіту за її заявою, що заявниця визнала у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, а зі скаргою на дії приватного виконавця вона звернулася 24 червня 2020 року.

Тому вважав неприйнятними доводи апеляційної скарги про неможливість здійснити перевірку звіту про оцінку квартири на відповідність положенням Національного стандарту № 1 "Про загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Зазначив. що не ґрунтуються на законі та відхилив доводи апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_1 копії постанови приватного виконавця про передачу на реалізацію квартири.

Системний аналіз статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) дають підстави для висновку, що чинне законодавство не передбачає складання окремим документом постанови про передачу на реалізацію арештованого майна боржника та, відповідно, направлення копії такої постанови сторонам виконавчого провадження.

Виходив з того, що ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ "ПФП Консалтинг" та ТОВ "ПФБ Консалтинг", тому є особою, яка постійно або тимчасово обіймає посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків.

Тому місцевий суд дійшов правомірного висновку, що дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на неї не поширюється.

Відхилив апеляційний суд і посилання заявника в апеляційній скарзі на висновок науково-практичної експертизи від 30 листопада 2020 року, оскільки цей доказ повернуто за клопотанням приватного підприємця ухвалою апеляційного суду від 10 лютого 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 через адвоката Шаповалова А. М.,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другийчастини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 через адвоката Шаповалова А. М., зазначила порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувала тим, що приватний виконавець порушив принцип співмірності заходів примусового виконання рішення, оскільки сума стягнення не є співмірною сумі, отриманій внаслідок реалізації квартири, належної ОСОБА_1 .

Зазначила, що неправомірними діями приватний виконавець позбавив боржника єдиного, належного їй житла.

Квартира, яку вона використовує, як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Послалася на те, що сам факт направлення листа не є фактом отримання такого листа, тому приватний виконавець не забезпечив отримання боржником матеріалів виконавчого провадження.

Стверджує, що приватний виконавець не надіслав жодного повідомлення про огляд квартири, про проведення оцінки нерухомого майна та постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності, а надалі не надав боржнику можливості ознайомитись з повним текстом звіту про оцінку квартири.

Наполягає на тому, що приватний виконавець не повідомив боржника про дату, час і місце проведення торгів, стартову ціну реалізації майна.

Вважає, що вона не відноситься до переліку осіб, на яких не поширюється дія пункту 6 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) та не відноситься до категорій осіб, які є суб`єктами Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) та листа Міністерства юстиції України від 03 листопада 2006 року № 22-48-548.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов В. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Зазначив, що за документи виконавчого провадження, наявні в справі, підтверджують, що він неодноразово направляв постанови та інші документи на адресу ОСОБА_1 .

Послався на те, що суд встановив, що боржник вважалась повідомленою про примусове виконання рішення, а дії приватного виконавця щодо надсилання документів є такими, що відповідають Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Крім того, в межах ВП № 60545426 приватний виконавець виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене ВП № 61204247 від 07 лютого 2020 року, якою приєднав ВП № 61203442 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на суму 69 586,81 дол. США та 84 119,69 грн.

Таким чином коштів отриманих від реалізації майна в сумі 1 535 198,65 грн не вистачає для погашення заборгованості ОСОБА_1 за виконавчими документами по зведеному виконавчому провадженню.

Зазначив, що розділ VII Порядку реалізації арештованого майна покладає обов`язок повідомлення про дату та час торгів на організатора торгів, отже твердження про порушення приватним виконавцем прав боржника є необґрунтованими.

У вересні 2021 року ТОВ "Євроексперт Груп"подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Зазначило, що звіт про оцінку майна від 24 січня 2020 року, склало відповідно до положень Стандартів і Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) у відповідності до вимог законодавства.

Отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність та недостовірність оцінки нерухомого майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09 вересня 2002 року, ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,90 кв. м, житловою площею 37,50 кв. м (т. 2, а. с. 16, 17).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1, із 03 жовтня 2002 року зареєстрована ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 101).

24 грудня 2007 року ЗАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № PML-003/323/2007/1, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку № 89 по АДРЕСА_2 для забезпечення виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором № ML-003/143/2005, укладеного сторонами 15 липня 2005 року (т. 1, а. с. 26-33).

24 грудня 2007 року ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № PML-003/323/2007/2, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, для забезпечення виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором № ML-003/323/2007, укладеного сторонами 24 грудня 2007 року (т. 1, а. с. 35-38).

Відповідно до копії виконавчого листа № 757/2272/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 23 червня 2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ЗАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за договором позики у розмірі 7 362,41 дол. США, що еквівалентно 58 847,74 грн, пеню у розмірі 10 503,36 грн та в рівних частках витрати на оплату судового збору в розмірі 3 654 грн (т. 1, а. с. 124, 125, т. 2, а. с. 27, 28).

Згідно із копією виконавчого листа № 757/2278/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 24 серпня 2014 року вбачається, що стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за договором позики у розмірі 69 586,81 дол. США, пеню в розмірі 80 465,69 грн та судовий збір в розмірі 3 654 грн (т. 2, а. с. 14, 15, 199, 200).

Постановою від 07 листопада 2019 року приватний виконавець Корольов В. В. відкрив виконавче провадження ВП № 60545426 за виконавчим листом № 757/2272/14-ц, копію цієї постанови направив на адресу боржника рекомендованим листом.

Проте, цей лист повернувся за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 128-132).

Рекомендованим листом від 08 листопада 2019 року, внесеним до списку № 2455 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, приватний виконавець Корольов В. В. направив запит ОСОБА_1 щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що належить та зареєстроване за нею.

Між тим, й цей лист повернувся за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 152-155).

Постановою від 07 лютого 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. відкрив виконавче провадження ВП № 61203442 за виконавчим листом № 757/2278/14-ц, копію цієї постанови направив на адресу боржника рекомендованим листом.

Цей лист також повернувся за закінченням терміну зберігання (т. 2, а. с. 31-35).

Згідно із копією постанови від 20 грудня 2019 року ВП № 60545420 опис та арешт майна проведені без участі боржника в присутності понятих (т. 1, а. с. 192, 193, т. 2, а. с. 129, 130).

Листом від 20 грудня 2019 року приватний виконавець направив копію постанови про опис та арешт майна боржника від 20 грудня 2019 року на адреси боржника і стягувача (т. 1, а. с. 191, т. 2, а. с. 128).

16 січня 2020 року приватний виконавець Корольов В. В. виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, призначено ТОВ "Євроексперт Груп" (т. 1, а. с. 195-197, т. 2, а. с. 132-134).

З копії титульного аркушу звіту про оцінку квартири АДРЕСА_1, який склало 24 січня 2020 року ТОВ "Євроексперт Груп" за постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та висновку про вартість нерухомого майна, спірне нерухоме майно вартує 1 892 270 грн (т. 1, а. с. 45).

Повідомленням від 05 лютого 2020 року № 304 приватний виконавець поставив до відома боржника і стягувача про виконання вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" про визначення вартості майна боржника та оцінку майна боржника, про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, про оцінку (згідно висновку) спірної квартири у 1 892 270 грн.

У цьому ж повідомленні зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленої виконавцем; додатком до повідомлення є копія висновку про вартість нерухомого майна.

Це повідомлення направлено рекомендованим листом, внесеним до списку згрупованих поштових відправлень.

Однак цей лист повернувся за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 198-202, т. 2, а. с. 135-139).

Постановою приватний виконавець об`єднав виконавчі провадження ВП № 60545426, № 61203442 щодо боржника ОСОБА_1 у зведене виконавче провадження № 61204247 (т. 1, а. с. 225, 226, т. 2, а. с. 161, 162).

14 лютого 2020 року приватний виконавець направив вимогу на адресу ОСОБА_1 про надання 20 лютого 2020 року доступу до місця реєстрації та проживання з метою виявлення майна боржника, у разі відсутності можливості надати доступ до майна вимагав узгодити час опису майна.

Вимогу направив рекомендованим листом, внесеним до списку згрупованих поштових відправлень.

Однак цей лист повернувся за закінченням строку зберігання (т. 1, а. с. 227-231, т. 2, а. с. 163-167).

20 травня 2020 року приватний виконавець направив вимогу на адресу ОСОБА_1 про надання 02 червня 2020 року доступу до місця реєстрації та проживання з метою виявлення майна боржника, у разі відсутності можливості надати доступ до майна вимагав узгодити час опису майна.

Вимогу направив рекомендованим листом, внесеним до списку згрупованих поштових відправлень.

Проте, цей лист повернувся за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 232-236, т. 2, а. с. 168-172).

10 червня 2020 року приватний виконавець подав заявку на публікацію в Державне підприємство "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") щодо майна, яке передається на реалізацію, а саме квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 247, т. 2, а. с. 182-185).

Листами від 11 червня 2020 року, 24 липня 2020 року, 03 вересня 2020 року ДП "СЕТАМ" направило приватному виконавцеві, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів (т. 2, а. с. 7, 9, 10, 192, 194, 195).

Листами від 21 липня 2020 року, 02 вересня 2020 року приватний виконавець направив запити до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" щодо бажання стягувача залишити за собою нереалізоване майно (т. 2, а. с. 8, 11, 193, 196).

В матеріалах справи міститься роздруковане листування в електронному вигляді між боржником та приватним виконавцем щодо направлення матеріалів провадження (т. 2 а. с. 1-6, 186-191).

На запит Пенсійний фонд України щодо місця роботи боржника, повідомив, що місцем роботи ОСОБА_1 є ТОВ "ПФБ Консалтинг" та ТОВ "ПФП Консалтинг" за адресою: кімн. 89, пров. І. Мар?яненка 13, м. Київ (т. 1, а. с. 143).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником, засновником, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичних осіб ТОВ "ПФП Консалтинг" та ТОВ "ПФБ Консалтинг", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 238-246, т. 2, а. с. 21-25, 173-181).

За інформацією від 22 червня 2020 року, приватний виконавець Корольов В. В 07 листопада 2019 року відкрив виконавче провадження № 60545426 на підставі виконавчого листа від 23 червня 2014 року № 757/2272/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва, боржник ОСОБА_1, сума стягнення 73 005,10 грн; 10 червня 2020 року передано на реалізацію ДП "СЕТАМ" квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 40-44).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2020 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

08 листопада 2019 року зареєстровано арешт спірної квартири на підставі постанови приватного виконавця Корольова В. В. від 07 листопада 2019 року про арешт майна у ВП № 60545426, заборонено проводити реєстрацію місця проживання фізичних осіб (т. 1, а. с. 22).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України(порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали виконавчого провадження містять докази надсилання постанов приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня на адресу боржника і стягувача, отже приватний виконавець дотримався строків доведення до відома сторони виконавчого провадження копії постанов та інших документів виконавчого провадження.

Зазначив, що копії всіх матеріалів провадження, зокрема повний звіт про оцінку майна, приватний виконавець направив боржнику на її електронну адресу.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є суб`єктом Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) , оскільки є засновником та керівником ТОВ "ПФП Консалтинг" та ТОВ "ПФБ Консалтинг", отже дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на неї не поширюється.

Дійшов висновку, що оскаржені дії приватний виконавець вчинив відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і права заявника не порушив.

Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .

Стаття 10 Закону № 1404-VIII визначає, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

На підставі частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначив, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII виконавчий лист, виданий судом, є виконавчим документом, який відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.

За частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20).

Частина перша статті 48 Закону № 1404-VIII визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

У відповідності до частин першої, другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина п`ята статті 56 Закону № 1404-VIII).

Як слідує з статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

З огляду на статтю 61 Закону № 1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

За змістом пункту 20 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна.

Відповідно до частин першої та третьої розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна.

У справі, що переглядається, суди встановили, що дії приватного виконавця щодо надсилання документів виконавчого провадження відповідають правилам статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інші документи надіслано боржнику рекомендованою кореспонденцією 08 листопада 2019 року, тобто на наступний день з дня винесення цієї постанови, за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Зокрема всі інші постанови, вимоги, повідомлення приватного виконавця надіслані на зазначену адресу, простою кореспонденцією.

Отже, посилання в касаційній скарзі на те, що приватний виконавець не забезпечив отримання боржником матеріалів виконавчого провадження, не надіслав жодного повідомлення про огляд квартири, про проведення оцінки нерухомого майна та постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності, не надано можливості ознайомитись з повним текстом звіту про оцінку квартири є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Отже за правилами частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_1 належно повідомлена про початок примусового виконання судового рішення, оскільки їй надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дії приватного виконавця при здійсненні виконавчих дій щодо передачі квартири боржника на реалізацію відповідали наведеним вимогам закону, порядок здійснення виконавчих дій і строки направлення документів виконавчого провадження приватним виконавцем дотримані, а отже він діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відноситься до переліку осіб, на яких не поширюється дія пункту 6 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) та не відноситься до категорій осіб, які є суб`єктами Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) та листа Міністерства юстиції України від 03 листопада 2006 року № 22-48-548 є неприйнятними.

Відповідно до пункту 6 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Стаття 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" визначає, що суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є, зокрема, особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону.

У зв`язку із прийняттям 14 жовтня 2014 року Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) , який введений у дію 26 квітня 2015 року, Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" втратив чинність.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом (у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції" від 12 лютого 2015 року (198-19) ).

04 березня 2020 року прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) , який набрав чинності 20 березня 2020 року, і яким у пункті 6 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) слова "Про засади запобігання і протидії корупції" замінені словами "Про запобігання корупції".

Отже, зазначення у пункті 6 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) про не поширення Закону на осіб, які є суб`єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", не суперечить нормам Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) .

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 756/9904/15 (провадження № 61-10066св20).

Боржник ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ "ПФП Консалтинг" і ТОВ "ПФБ Консалтинг", отже є особою, яка постійно або тимчасово обіймає посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тому дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на неї не поширюється.

Аргументи касаційної скарги про те, що приватним виконавцем порушено принцип співмірності заходів примусового виконання рішення, оскільки сума стягнення не є співмірною сумі, отриманій внаслідок реалізації квартири, належної ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Суди встановили, що згідно з копією виконавчого листа № 757/2272/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 23 червня 2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ЗАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за договором позики у розмірі 7 362,41 дол. США, пеню у розмірі 10 503,36 грн та в рівних частках витрати на оплату судового збору в розмірі 3 654 грн (т. 1, а. с. 124, 125, т. 2, а. с. 27, 28).

Відповідно до копії виконавчого листа № 757/2278/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 24 серпня 2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за договором позики у розмірі 69 586,81 дол. США, пеню в розмірі 80 465,69 грн та судовий збір в розмірі 3 654 грн (т. 2, а. с. 14, 15, 199, 200).

Постановою приватний виконавець Корольова В. В. об`єднав виконавчі провадження ВП № 60545426, № 61203442 щодо боржника ОСОБА_1 у зведене виконавче провадження № 61204247 (т. 1, а. с. 225, 226, т. 2, а. с. 161, 162).

Отже, враховуючи вартість квартири, належної ОСОБА_1, та зазначену заборгованість боржника, приватний виконавець не порушив принцип співмірності заходів примусового виконання рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що приватний виконавець не повідомив боржника про дату, час і місце проведення торгів, стартову ціну реалізації майна не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

Відповідно до частини третьої, п`ятої статті 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а в разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів.

У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів, та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця. іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Обов`язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, в тому числі, іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено також у пункті 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна.

У справі, яка переглядається, приватний виконавець направив повідомлення на адреси боржника і стягувача лист від 05 лютого 2020 року № 304, згідно якого на виконання вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" повідомив про визначення вартості майна боржника та оцінку майна боржника, про залучення приватним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, про те, що, згідно висновку про вартість нерухомого майна, спірна квартира вартує 1 892 270 грн (т. 1, а. с. 198-202, т. 2, а. с. 135-139).

10 червня 2020 року приватний виконавець подав заявку до ДП "СЕТАМ" про реалізацію арештованого майна, тому відсутні підстави вважати, що дії державного виконавця в зазначеній частині суперечать вимогам частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та абзацу першого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна.

При цьому, ОСОБА_1 не надала до суду належних доказів щодо необ`єктивності та недостовірності оцінки майна, зазначеної у висновку про вартість нерухомого майна від 24 січня 2020 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.