372/4153/18 Про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду - 07.12.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Романюк Ірина Іванівна, на ухвалу Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Вербової І. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А., від 05 липня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність

56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва, в тому числі ОСОБА_2, ОСОБА_3 загальною площею 0,24 га за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району та передано їм власність ці земельні ділянки.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217212 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026, ОСОБА_3 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 217213 площею

0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029.

На підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року ОСОБА_2 здійснив відчуження земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_3 па підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року здійснив відчуження земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029 на користь ОСОБА_1

03 серпня 2009 року Управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_1 видані два державних акти на право власності на вказані земельні ділянки.

Прокурор стверджував, що спірні земельні ділянки як на момент їх відведення у 2008 році, так і на час звернення до суду із позовом накладаються на землі водного фонду, що є порушенням норм чинного законодавства.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:

- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок;

- визнати недійсними державні акти серії ЯЖ № 664579 та серії ЯЖ

№ 664580, видані ОСОБА_1 ;

- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 спірні земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 липня

2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що передані Обухівською районною державною адміністрацією у приватну власність ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, розпорядником яких згідно зі статями 122, 149 ЗК України є Київська обласна державна адміністрація, тому розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року є незаконним, а вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок є обґрунтованими.

Разом з тим, прокурор звернувся до суду поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому суд вважав, що початком позовної давності є дата видачі державних актів на спірні земельні ділянки (2008 рік), тоді як прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом у 2018 році.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня

2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня 2008 року № 506 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0026 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0029.

Визнано недійсними державні акти серії ЯЖ № 664579 та серії

ЯЖ № 664580, видані на ім`я ОСОБА_1 .

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки площами 0,12 га з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

Апеляційний суд вважав правильним висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, однак не погодився із відмовою у позові через сплив позовної давності.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сідлецький В. Д., залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня

2019 року - без змін.

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що передані Обухівською районною державною адміністрацією у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки площами 0,12 га з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029 накладаються на землі водного фонду, розпорядником яких згідно зі статями 122, 149 ЗК України є Київська обласна державна адміністрація, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 07 квітня

2008 року № 506 в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, а також витребування земельних ділянок на користь держави із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та судових рішень апеляційного суду за результатами її розгляду

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І. подала заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду

від 23 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами, у якій просила вказану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким змінити рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня

2019 року шляхом зміни його мотивувальної частини.

Заява мотивована тим, що задовольняючи позов прокурора, апеляційний суд виходив з того, що після заповнення Канівського водосховища відбулось затоплення низинних ділянок заплави Дніпра і гирлова частина р. Стугна, яка протікає поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами: 3223151000:06:014:0026, 3223151000:06:014:0029, перетворилась у затоку річки Дніпра. Згідно інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 09 листопада 2018 року № 01-01/68 встановлено, що надані ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельні ділянки як на момент їх відведення у 2008 році, так і на даний час накладаються на землі водного фонду - на 100 метрову прибережну захисну смугу затоки Київського водосховища на річці Дніпро.

Натомість Київським апеляційним судом 17 лютого 2021 року була розглянута подібна за обставинами справа № 372/4143/18, у якій перший заступник прокурора Київської області звернувся до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 з позовом про оскарження того самого розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 506 від 07 квітня 2008 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області" та витребування від

ОСОБА_4 земельної ділянки у власність держави, обґрунтовуючи це тим, що спірна земельна ділянка як на момент її відведення, так і на час звернення до суду накладається на землі водного фонду, а саме на

100-метрову прибережну захисну смугу затоки Канівського водосховища на річці Дніпро.

За результатами розгляду вказаної справи постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.

При цьому вказана постанова Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року мотивована тим, що навколо річки Стугна встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м, а не 100 м.

Після ознайомлення зі змістом постанови Київського апеляційного суду

від 17 лютого 2021 року в справі № 372/4143/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати для ознайомлення копії доказів, які були подані нею по вказаній справі.

У відповідь на його звернення ОСОБА_4 були надані копії наступних документів: витягу із паспорту річки Стугна 1989 року із загальними відомостями про річку та її басейн; висновку інституту водних проблем і меліорації НААНУ від 03 квітня 2019 року № 188/01; відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 18 лютого 2019 року

№ 801/3/4/11-19; відповіді Державного агентства водних ресурсів України

від 07 липня 2020 року № 3844/3/4/11-20; відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 01 жовтня 2020 року № 5855/3/4/11-20, якими підтверджуються те, що річка Стугна є окремим водним об`єктом, а не затокою Канівського водосховища на річці Дніпро, є малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м. Вказані докази, що підтверджують факт належності річки Стугна до малих річок, були подані у справі № 372/4143/18, в якій ОСОБА_1 не є учасником, а тому не знав і не міг знати про наявність таких доказів та встановлені ними обставини.

ОСОБА_1 вважав, що вказані обставини є істотними для розгляду справи, врахування яких судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке прийняте.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року заяву адвоката Романюк І. І., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року задоволено. Скасовано постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року. Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня

2019 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив із того, що наведені у заяві обставини, в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленими, оскільки після набрання судовим рішенням законної сили виникли обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що річка Стугна є не затокою Канівського водосховища на річці Дніпро, а окремим водним об`єктом - малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 м, що є істотною обставиною в цій справі та впливає на висновки суду по суті заявлених вимог, оскільки спростовує надані прокурором до позовної заяви докази. При цьому прокурор не спростував ту обставину, що навколо річки Стугна встановлюється прибережна захисна смуга шириною не у 100 м, а у 25 м. Апеляційний суд зазначив, що обставини чи накладаються спірні земельні ділянки на 25 метрову прибережну смугу можуть бути предметом перевірки в рамках розгляду іншого позову.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд вважав таким, що не узгоджується з положеннями статті 423 ЦПК України висновок апеляційного суду про те, що наведені

ОСОБА_1 у заяві обставини щодо перегляду постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року є нововиявленими обставинами, за яких може бути скасовано судове рішення. Натомість Верховний Суд вказав, що зазначена заявником обставина у розумінні положень ЦПК України (1618-15) не є нововиявленою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у задоволенні заяви Романюк І. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1, про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року відмовлено.

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того, що факт наявності у річки Стугна статусу окремого водного об`єкта та площа її водозбору не є нововиявленими обставинами, оскільки вказана інформація є публічною, загальновідомою та розміщена на офіційних державних онлайн-ресурсах та в широкому колі наукових, картографічних, публіцистичних матеріалів, а тому могла бути відомою усім учасникам справи, зокрема і заявнику.

ОСОБА_1 посилається на обставини, які існували на час розгляду справи, а тому заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію.

Крім того, обставини, які заявник вважає нововиявленими, були відомі йому ще під час подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, скасувавши постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи № 372/4153/18 з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарженняпредставник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І. зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що докази, додані до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, підтверджують обставину щодо правового статусу річки Стугна, належності її до малих річок, та відповідно, встановлення навколо неї прибережної захисної смуги шириною у 25 метрів.

Оскільки ОСОБА_1 не був особою, якій земельні ділянки відводились у власність, він керувався інформацією, наданою йому продавцями землі про те, що жодних спорів та порушень законодавства не існує.

Вказує, що факт наявності у річки Стугна статусу окремого водного об`єкта не може вважатись загальновідомим, а отже обставина належності річки Стугна до малих річок є нововиявленою істотною для розгляду цієї справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Підстав для продовження строку на подання відзиву колегією суддів не встановлено.

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк І. І. подала до Верховного Суду пояснення, у яких вказує на те, що спеціалістам Інституту водних проблем і меліорації, які готували висновок щодо дотримання вимог водного законодавства в частині відведення у приватну власність спірних земельних ділянок, вручено повістки про виклик до Київської обласної прокуратури для допиту у кримінальному провадженні за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску прти Румунії" ("Brumarescu v. Romania"), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти росії" ("Ryabykh v/ russia"), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі "Устименко проти України", п. 46).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах врегулювано главою 3 розділ 5 ЦПК України (1618-15) .

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами має на меті не лише усунення судових помилок, а й перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тобто необхідними умовами визначення обставин, передбачених у

пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

Для визначення обставин нововиявленими є необхідним, щоб ці обставини існували на час розгляду справи, але підстави для перегляду судового рішення виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), вони спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.

Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі

№ 757/12964/15-ц зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

У постанові від 13 травня 2021 у справі № 185/3384/18 Верховний Суд зазначив, що неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_1, звертаючись до суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами посилався на те, що річка Стугна є окремим водним об`єктом, малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 метрів. Стверджував, що на час розгляду справи вказана обставина не могла бути відомою ні заявнику, ні суду, оскільки докази на підтвердження факту належності річки Стугна до малих річок та визначення навколо неї захисної смуги були подані у справі № 372/4143/18, учасником якої, заявник не є. Після ознайомлення з рішенням суду у справі 372/4143/18 заявник отримав докази, які підтверджують, що річка Стугна є окремим водним об`єктом, малою річкою, навколо якої встановлюється прибережна захисна смуга шириною у 25 метрів: витяг із паспорта річки Стугна 1989 року; висновок інституту водних проблем і меліорації НААНУ від 03 квітня

2019 року № 188/01; відповідь Державного агентства водних ресурсів України від 18 лютого 2019 року № 801/3/4/11-19; відповідь Державного агентства водних ресурсів України від 07 липня 2020 року № 3844/3/4/11-20; відповідь Державного агентства водних ресурсів України від 01 жовтня

2020 року № 5855/3/4/11-20.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1, врахував підстави скасування Верховним Судом постанови Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у цій справі, та правильно виходив з того, що наведені ОСОБА_1 обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки:

- вказана інформація є публічною, загальновідомою та розміщеною на офіційних державних онлайн-ресурсах та в широкому колі наукових, картографічних, публіцистичних матеріалів, у зв`язку з чим могла бути відомою усім учасникам справи, зокрема, заявнику;

- зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію;

- обставини, які заявник вважає нововиявленими, були відомі йому під час подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду, яку він просить переглянути.

Приймаючи оскаржену ухвалу від 05 липня 2022 року, апеляційний суд в повній мірі врахував висновки Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року, якою справа була направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали апеляційного суду.