183/6084/17 Про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності, визнання протиправним та скасування рішення - 07.12.2022 Прийняття

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 183/6084/17

провадження № 61-4722св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Відділ державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_6, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року у складі судді Сороки О. В. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровській області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності, визнання протиправним та скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни адреси земельної ділянки, скасування державної реєстрації щодо зміни відомостей про зміну адреси земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на житловий будинок, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, та державної реєстрації права власності на житловий будинок, витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, після смерті якої залишилося нерухоме майно.

Позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, 02 червня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Носенко А. Г. та зареєстроване в реєстрі № 1-1074 (далі - свідоцтво про право на спадщину).

Спадщина складається з житлового будинку А, житлова площа 118,70 кв. м; загальна площа 207,70 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належав спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_1, виданого 30 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області згідно з рішенням від 29 грудня 2011 року № 85, зареєстрованого Новомосковським районним комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний № 35717620.

У свідоцтві про право на спадщину до складу спадкового майна не було окремо включено земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок.

Згідно з рішенням Піщанської сільської ради від 29 грудня 2011 року№ 85 вирішено виділити ОСОБА_7 в окреме господарство 1/3 частину спареного будинку, розташованого на земельній ділянці, площею 0,0438 га, залишено поштову адресу: АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок).

ОСОБА_7 зареєструвала право власності на спірний будинок, отримавши витяг про державну реєстрацію прав № 32745321, виданий Новомосковським районним комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 30 грудня 2011 року.

Здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площа 0,0438 га, та виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку за життя спадкодавець не встигла.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 серпня 2017 року № 95169722 позивачці стало відомо про осіб, які почергово отримували незаконно у власність земельну ділянку, право користування на яку набула ОСОБА_7

11 травня 2012 року ОСОБА_3 отримав державний акт, серія ЯК № 321638, на право власності на земельну ділянку, площею 0,0438 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, виданий відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області.

Надалі земельна ділянка неодноразово відчужувалася, а саме: 03 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 09 січня 2015 року ОСОБА_4 відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_5, а 28 грудня 2015 року ОСОБА_5 - ОСОБА_2

23 червня 2016 року, здійснивши виїзд на місце знаходження житлового будинку, позивач встановила, що будинком заволоділи та користуються інші особи.

За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 12016040350002821, яке13 липня 2016 року внесене до ЄДР за ознаками кримінального правопорушення на підставі статті 356 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що певні особи шляхом підробки правовстановлюючих документів на право власності здійснили незаконний продаж земельної ділянки, змінивши її адресу з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_1, та здійснили незаконний продаж спірного будинку, присвоївши нову адресу земельній ділянці та спірному будинку.

У матеріалах реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 469017812232 (земельна ділянка), міститься перелік документів, зокрема, рішення Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 01 серпня 2014 року № 9 "Про присвоєння поштової адреси земельній ділянці по АДРЕСА_1".

На підставі вказаного рішення державний реєстратор прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш О. Ю. 29 грудня 2014 року провела реєстраційну дію № 18426943 щодо об`єкта нерухомого майна - спірного будинку, номер запису про право власності 8290896. Цією реєстраційною дією за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на житловий будинок А-2, загальна площа 194,6 кв. м, житлова площа 47,8 кв. м, матеріали стін: шлакоблок обкладений цеглою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:003:0256.

У матеріалах реєстраційної справи є рішення Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 18 серпня 2014 року № 54 "Про зміну адреси земельної ділянки по АДРЕСА_1". На підставі вказаного рішення державний реєстратор прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Головко Н. Ю. 14 жовтня 2014 року провела реєстраційну дію № 16451952 щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, реєстраційний номер 469017812232. Цією реєстраційною дією було змінено адресу земельної ділянки з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

На запит слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області 29 серпня 2017 року Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області надала відповідь, що Виконавчий комітет Піщанської сільської ради рішення від 01 серпня 2014 року № 9 "Про присвоєння поштової адреси земельній ділянці по АДРЕСА_1" (далі - Рішення № 9) та від 18 серпня 2014 року № 54 "Про зміну адреси земельної ділянки по АДРЕСА_1" (далі - Рішення № 54) не приймав.

З урахуванням уточнень просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯК № 321638, виданий 11 травня 2012 року відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0438 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0438 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯК № 321638, виданим 11 травня 2012 року відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_3, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 122327551000427; визнати протиправним та скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 жовтня 2014 року, індексний № 16451952, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Головко Н. Ю., на підставі якого внесено зміни до відомостей про нерухоме майно, а саме змінено адресу земельної ділянки, площею 0,0438 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію згідно з якою, внесено зміни до відомостей про нерухоме майно, а саме змінено адресу земельної ділянки, площею 0,0438 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0438 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 29 грудня 2014 року, індексний № 18426943, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш О. Ю. про реєстрацію права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна - житловий будинок А-2, загальна площа 194,6 кв. м, житлова площа 47,8 кв. м, матеріали стін: шлакоблок обкладений цеглою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, номер запису про право власності 18426943; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 грудня 2014 року, серія НОМЕР_2, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш О. Ю., на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна - житловий будинок А-2, загальна площа 194,6 кв. м, житлова площа 47,8 кв. м, матеріали стін: шлакоблок обкладений цеглою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна - житловий будинок А-2, загальна площа 194,6 кв. м, житлова площа 47,8 кв. м, матеріали стін: шлакоблок обкладений цеглою, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, номер запису про право власності 18426943; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯК № 321638, виданий 11 травня 2012 року Новомосковським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0348 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0348 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, за адресою: АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за ОСОБА_3 . Скасовано рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни адреси земельної ділянки, площею 0,0348 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, за адресою: АДРЕСА_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Скасовано державну реєстрацію щодо зміни відомостей про зміну адреси земельної ділянки, площею 0,0348 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0348 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 грудня 2014 року, серія НОМЕР_3, видане на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_4 . Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2021 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, виправлено описку у тексті та резолютивній частині рішення від 18 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, ухвалено вважати правильною площу земельної ділянки, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, - 0,0438 га.

Задовольнивши позов частково, суди виходили з того, що належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю від 11 травня 2012 року, серія ЯК № 321638, у передбачений законом спосіб матеріали справи не містять.

Матеріали справи та кримінального провадження №12019040350001109 свідчать про факт підробки Рішень № 9 та № 54, якими змінено адресу земельної ділянки з 3 "д" (три "д") на 3 "ж" (три "ж").

Реєстратор, не перевіривши Рішення № 54 та № 9 на відповідність вимогам, встановленим законом, порушив норми спеціальних законів, внаслідок чого провів реєстраційні дії, якими порушив права спадкодавиці на набуття права на земельну ділянку, на якій розташоване спадкове нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позову частково, оскільки нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею шляхом використання підроблених Рішень № 9 та № 54.

У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 183/3930/18 за позовом ОСОБА_2 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомосковська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи, що правовстановлюючі документи ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно є чинними та їх незаконність не знайшла свого підтвердження у справі № 183/3930/18, в якій це питання було предметом спору, суди не ставили під сумнів доведеність позивачкою, що вона є власником нерухомого майна.

Оскільки в користуванні ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка у визначеному рішенням органу виконавчої влади розмірі, на якій розташоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, набувши у власність зазначене домоволодіння, набула також майнових прав на земельну ділянку, яка безпідставно була оформлена за ОСОБА_3 .

Хоча ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у захисті прав позивачки у спосіб, визначений статтею 388 ЦК України.

ОСОБА_2 не позбавлений права на отримання компенсації як добросовісний набувач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_2 через адвоката Трикозу Т. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, провадження № 12-17гс19, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 373/1410/16-ц, провадження № 61-4603св19, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд необґрунтовано відхилив клопотання про об`єднання в одне провадження справ, пов`язаних між собою, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскаржуваними судовими рішеннями задоволено вимоги про визнання права власності на земельну ділянку за позивачкою, що є недопустимим при задоволенні віндикаційного позову та суперечить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, відповідно до якого право чи інтерес мають бути захищені у належний спосіб, який є ефективним.

Суд безпідставно задовольнив вимогу про визнання недійсним державного акта на землю, оскільки відповідно до вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння.

Суди встановивши, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, залишили це поза увагою. Оскільки він є добросовісним набувачем, майно не може бути витребуване у нього. Позбавлення права власності на житловий будинок та земельну ділянку без відповідної компенсації призвело до порушення його прав на мирне володіння майном.

Суди ідентифікували земельну ділянку не за кадастровим номером, а за адресою, що суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Проте суди не здійснили всебічного дослідження всіх обставин, що входять до предмета доказування, зокрема, не врахували наявність справи № 183/3930/18, в якій оспорюються правовстановлюючі документи ОСОБА_1 на спірний будинок.

Вирок у кримінальній справі щодо ОСОБА_4 відсутній, ухвалою від 23 вересня 2019 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, встановлено, що ОСОБА_4 подав завідомо підроблений документ реєстратору, а рішення про присвоєння поштової адреси земельній ділянці виконкомом не приймалося. Один лише факт незаконної зміни адреси земельної ділянки не є підставою для її витребування у добросовісного набувача.

На час розгляду справи судами рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року, яким заявнику відмовлено у позові до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомосковська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, законної сили не набрало. Тобто правомочність ОСОБА_1 звертатися із цим позовом (про визнання права власності та витребування майна) оспорювалася в іншому судовому провадженні.

Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про об`єднання справ. Рішення суду, на підставі якого Піщанська районна рада прийняла рішення від 29 листопада 2011 року № 85 "Про виділ в окреме господарство спареного житлового будинку АДРЕСА_1 та оформлення права особистої власності", є підробленим. ОСОБА_7 не має підтвердження права власності на будинок, тому ця справа мала розглядатися разом із справою № 183/3930/18.

Суди не дослідили, що успадкований позивачкою будинок та будинок, власником якого є він, мають різні характеристики, та є відмінними об`єктами.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу на надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

До Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, подане через представника ОСОБА_8, від 05 листопада 2021 року про залучення доказів до матеріалів справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з довідкою Комунального підприємства "Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2018 року № 427 власником спірного будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 грудня 2011 року, згідно з рішенням Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 29 листопада 2011 року № 85, є ОСОБА_7 . Ця довідка містить інформацію щодо власників житлового будинку на АДРЕСА_2 справа на будинок за адресою: АДРЕСА_1, зазначеною установою не заводилася (т. 2, а. с. 159).

Рішенням Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 29 грудня 2011 року № 85 1/3 частина спареного житлового будинку виділена в окреме господарство ОСОБА_7 на земельній ділянці, площею 0,0438 га, залишено поштову адресу: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 160). Це рішення було прийняте на підставі, зокрема, заяви ОСОБА_7 (т. 2, а .с. 170) та власників спарених будинків відповідно до висновків про технічну можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (т. 2, а .с. 173).

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 30 грудня 2011 року Новомосковське районне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" провело за ОСОБА_7 державну реєстрацію права власності на спірний будинок, реєстраційний номер 35717620. Підставою набуття права власності є свідоцтво про право власності від 30 грудня 2011 року, серія НОМЕР_1, видане Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (т. 2, а. с. 161).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 грудня 2011 року, серія НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7 набула право власності на спірний будинок на підставі рішення Виконавчого комітету від 29 грудня 2011 року № 85 (т .2, а. с. 162).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

02 червня 2016 року державний нотаріус Новомосковської державної нотаріальної контори Носенко А. Г. на ім`я ОСОБА_1 видав свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого вона, як спадкоємиця першої черги, успадкувала після смерті матері - ОСОБА_7, спірний будинок(т. 1, а. с. 20).

Піщанська сільська рада за результатами розгляду заяви представника позивачки повідомила, що Виконавчий комітет Піщанської сільської ради не приймав Рішення № 9 та № 54, якими змінено адресу будинку і ділянки з 3 "д" (три "д") на 3 "ж" (три "ж") (т. 2, а. с. 168).

Згідно з копіями матеріалів кримінального провадження, оригінали яких знаходяться у провадженні слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, внесеного до ЄРДР № 12016040350002821, вони містять реєстраційну справу будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 185, т. 3 а. с. 129).

У матеріалах вказаної реєстраційної справи, зокрема, є: заява ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 грудня 2014 року (т. 2, а. с. 190 - 191); витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, площею 0,0438 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 196); декларація про готовність об`єкта до експлуатації (т. 2, а. с. 203 - 206); копія технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 208 - 217); копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Медяник В. А., зареєстрованого в реєстрі № 173, згідно з яким ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0438 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 218). У договорі є посилання на наявність у продавця державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0348 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, серія ЯК № 321638, виданого 11 травня 2012 року відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_3 ; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер 469017812232, відповідно до якого 14 жовтня 2014 року реєстраційна служба Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвала земельну ділянку, площею 0,0438 га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 223 - 224). Ця реєстраційна дія була вчинена за заявою ОСОБА_4 на підставі Рішення № 9 (т. 2, а. с. 225).

29 грудня 2014 року Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 31833647, згідно з яким він є власником житлового будинку, загальна площа 194,6 кв. м., житлова площа 47,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 233).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с 25 - 28) 14 жовтня 2014 року Новомосковське міськрайонне управління юстиції за індексним номером 16451952, на підставі Рішення № 54 змінено адресу спірного будинку на: АДРЕСА_1 . 09 січня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці, площею 0,0438га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. А-2, житлова площа 47,8 кв. м., загальна площа 194,6 кв. м. Згідно з договором житловий будинок належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29 грудня 2014 року Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 31833647, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 31833963, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 542883612232.

28 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 0,0438га, кадастровий номер 1223285500:03:003:0256. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. А-2, загальна площа 194,6 кв. м, житлова площа 47,8 кв. м.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 183/3930/18 за позовом ОСОБА_2 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомосковська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року у справі № 183/3930/18 ОСОБА_2 відмовлено в позові.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (шляхом подання віндикаційного позову) (стаття 387 ЦК України).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, на яку посилається заявник, уточнена постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 рокуу справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частини перша, друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 152 ЗК України перелік способів захисту прав на землю не є вичерпним.

Щодо доводів касаційної скарги, що визнання права власності на земельну ділянку за позивачем є неефективним способом захисту при задоволенні віндикаційного позову і суперечить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, то Верховний Суд зазначає таке.

Доводи зводяться до помилкового тлумачення норм законодавства та судової практики, оскільки позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку є ефективним способом захисту у разі, якщо спадкоємець набув у власність нерухоме майно у порядку спадкування, а земельна ділянка, надана спадкодавцю разом з цим майном, не увійшла до спадкового майна, оскільки була відділена від нерухомого майна та незаконно відчужена.

Враховуючи, що земельна ділянка та будинок вибули із володіння спадкодавця окремо, в порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі), на будинок позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину, без включення земельної ділянки, то обраний ОСОБА_1 та застосований судами спосіб захисту прав на земельну ділянку є ефективним.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, проте випливає зі статей 120 ЗК України, 377 ЦК України (435-15) .

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, провадження № 14-125цс20.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що реєстратор, не перевіривши Рішення № 54 та № 9 на відповідність вимогам, встановленим законом, провів реєстраційні дії, якими порушив права як спадкодавиці на набуття права на земельну ділянку, на якій розташоване спадкове нерухоме майно, так і спадкоємиці на успадкування цього права.

Щодо того, що суди безпідставно задовольнили вимогу про визнання недійсним державного акта на землю, що не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, Верховний Суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, виходила з того, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. У справі, що переглядається підставою для видання державного акта ОСОБА_3 були договір купівлі-продажу від 11 січня 2011 року № 9, заява про поділ від 10 лютого 2012 року вх. № 127.

Суди встановили, що на час отримання ОСОБА_3 11 травня 2012 року державного акта на право власності на земельну ділянку, площа 0,0438 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на цій земельній ділянці вже було розташоване домоволодіння, яке рішенням Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 29 грудня 2011 року № 85 виділене ОСОБА_7 в окреме господарство на земельній ділянці, площею 0,0438 га.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

З огляду на недоведеність існування первинних підстав видання ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку, враховуючи, що Виконавчий комітет Піщанської сільської ради виділив житловий будинок на цій земельній ділянці ОСОБА_7 до отримання ОСОБА_3 державного акта, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визнання недійсним державного акта від 11 травня 2012 року, серія ЯК № 321638, виданого ОСОБА_3, є ефективним способом захисту прав позивачки на земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги, що успадкований позивачем будинок та будинок, власником якого є ОСОБА_2, мають різні характеристики, та є різними об`єктами, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з договорами купівлі-продажу будинку (т. 1, а. с. 49-50) останнім власником якого є ОСОБА_2, загальна площа будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) (враховуючи, що рішення про зміну адреси визнані підробними у кримінальному провадженні №12019040350001109), село Піщанка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, становить 194,6 кв. м, житлова площа 47, 8 кв м.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 грудня 2014 року будинок, загальною площею 194,6 кв м., за адресою: АДРЕСА_1, який набув у власність ОСОБА_2, був побудований (тобто є новим будинком, а не реконструйованим) за 22 дні (з 05 листопада 2014 року до 27 листопада 2014 року), що включає в себе побудову бетонного каркасу обкладеного цеглою, підключення холодного водопостачання, водовідведення, опалення тощо (т. 1, а. с. 41 зворот - 43).

Згідно з вказаною декларацією, зокрема пунктом "Інформація про дозвільні документи…" таким документом було рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "ЛЕВЛЕКС" Дніпропетровського обласного управляння юстиції від 02 грудня 2014 року у справі № 14-33/11 про визнання права власності.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Асоціація "ЛЕВЛЕКС" була ліквідована 19 листопада 2009 року, запис в реєстрі № 12241110007027537, а тому рішення від 02 грудня 2014 року у справі № 14-33/11 не могло існувати.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого на ім`я ОСОБА_7, загальна площа будинку становить 207, 70 кв. м., житлова площа 118,7 кв м. (т. 1, а. с. 17), який відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року № 85, розташований на земельній ділянці, площею 0, 0438 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 вересня 2017 року (т. 1, а. с 32) у технічному описі майна зазначено: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 207, 70 кв. м., житлова площа 118,7 кв м.

У матеріали справи немає доказів того, що будинок ОСОБА_7 був знесений, реконструйований, тощо за згодою власниці або на підставі судових рішень, а на його місці зведено новий - будинок ОСОБА_2, проте є докази створення нового житлового будинку за 22 дні на підставі рішення постійно діючого третейського суду асоціації, яка на час його ухвалення була ліквідована, та докази незаконної зміни адреси будинку ОСОБА_7, з метою реєстрації його як нового об`єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій він розташований.

Враховуючи ці обставини, Верховний Суд зауважує, що незначні відхилення загальної площі спірного будинку в документах у цій справі не можуть бути підставою для висновку, що спірний будинок не є будинком ОСОБА_7 .

Щодо доводів касаційної скарги, що суди неправомірно ідентифікували спірну земельну ділянку не за кадастровим номером, а за адресою, що суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, то Верховний Суд вказує, що суди ідентифікували земельну ділянку за площею, адресою місця розташування на підставі поданих доказів, оскільки після виділу 1/3 спареного будинку ОСОБА_7 на підставі рішення Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року № 85, на виділену разом з будинком земельну ділянку, площею 0,0438 га, не оформлено державний акт та не присвоєно їй кадастровий номер.

Верховний Суд погоджується з висновками судів, що з огляду на присвоєння поштової адреси будинку ОСОБА_7, як ідентифікатора житлового будинку, ідентифікація земельної ділянки має відбуватися з урахуванням розташованого на ній житлового будинку.

Доводи касаційної скарги, що суди не врахували наявність справи № 183/3930/18, в якій оспорюються правовстановлюючі документи ОСОБА_1 на будинок, є безпідставними, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2019 року скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 183/3930/18.

Верховний Суд звертає увагу, що за наслідками розгляду справи № 183/3930/18 ОСОБА_2 у позові відмовлено, рішення набрало законної сили, а тому немає необхідності оцінювати доводи касаційної скарги, що суди не врахували існування справи № 183/3930/18 на відповідність висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18.

Щодо доводів касаційної скарги, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про об`єднання позовних вимог у цій справі та справі № 183/3930/18 в одне провадження, Верховний Суд зазначає таке.

У постанові Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 у справі № 183/3930/18 заперечував проти об`єднання позовних вимог (т. 2, а. с 81). У судовому засіданні від 09 вересня 2019 року також позивач заперечував проти цього об`єднання (т. 3, а. с .172).

Верховний Суд враховуючи вказане, що об`єднання кількох вимог є правом, а не обов`язком суду та не перешкоджає розгляду справи по суті, дійшов висновку, що Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області згідно з цивільним процесуальним законом постановив ухвалу від 09 вересня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про об`єднання позовних вимог в одне провадження у справі, що переглядається, та у справі № 183/3930/18.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, погодився з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, однак суди не вирішили питання про його права як добросовісного набувача, з огляду на те, що він не позбавлений права на отримання компенсації.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не розглядає не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Якщо кінцевий набувач розпорядився процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування майна, це не позбавляє його права заявити цей позов у разі ініціювання повернення майна власнику. Навіть у випадку повернення майна від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19.

Відповідно до матеріалів справи ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2019 року у справі № 183/3994/19, провадження 1кп/183/1161/19, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Нереабілітуючими є, зокрема, закриття кримінального провадження разом із встановленням вини особи у його вчиненні.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки спірний будинок разом із земельною ділянкою вибув із власності спадкодавиці поза її волею, враховуючи, що вина ОСОБА_4 встановлена у справі № 183/3994/19, провадження 1кп/183/1161/19, ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись з позовом про відшкодування його витрат на придбання майна.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, провадження № 12-17гс19, у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 373/1410/16-ц, провадження № 61-4603св19.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, провадження № 12-17гс19, не релевантні у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 373/1410/16-ц, провадження № 61-4603св19, за позовом особи про скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки, площею 0,091 га, на якій був розташований його будинок, іншій особі, суди встановили інші фактичні обставини, зокрема, технічна документація на аварійний житловий будинок позивача погашена; житловий будинок знесено, його сім`я, як компенсацію, отримала квартиру та земельну ділянку площею 0,1 га.

Щодо доводів заявника про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначає, що це спростовується, зокрема, посиланням заявника на судову практику у подібних правовідносинах, наведену у його касаційній скарзі.

ОСОБА_1 через адвоката Криворучко Н. В. звернулася до Верховного Суду з клопотанням від 05 листопада 2021 року про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копій судових рішень у справі № 183/3930/18.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на вказане, немає необхідності вирішувати клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_6,залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко