211/3116/20 Про вирішення трудового спору із регіональною філією "Залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - 02.12.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Гіди О. С., від 09 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 09 лютого

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про вирішення трудового спору із регіональною філією "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі -

АТ "Укрзалізниця").

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 03 квітня 2020 року у

м. Києві відбулася селекторна нарада по локомотивному господарству регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", на якій було визначено у термін до 17 квітня 2020 року повторно ознайомити працівників локомотивних бригад з пунктом 14 Правил технічної експлуатації залізниць України та порядком замовлення допоміжного локомотиву.

15 квітня 2020 року машиніст-інструктор ОСОБА_2 відповідно до селекторної наради провів зазначений інструктаж, але позбавив позивача талону попередження № 1, нібито за несвоєчасне отримання інструктажу. Виконуючий обов`язки начальника депо ОСОБА_3 безпідставно здійснив запис у формулярі машиніста (ТУ-57) про позбавлення

ОСОБА_1 талону попередження № 1.

29 квітня 2020 року він звернувся з письмовою заявою до виконуючого обов`язки начальника депо ОСОБА_3 з пропозицією повернути йому талон попередження № 1, однак у відповідь дізнався про відмову у видачі цього талону.

Зазначав, що вилучення талонів здійснюється за допущені працівниками порушення вимог діючих правил, інструкцій, інших нормативних документів з охорони праці та технології виконання робіт, а у керівників виробничих підрозділів - за незадовільну організацію роботи з питань охорони праці та у випадках порушень в їх присутності підлеглими працівниками технології виконання робіт, правил безпечної експлуатації обладнання, машин, механізмів. Проте машиніст-інструктор ОСОБА_2, нехтуючи встановленими правилами, в мотивувальній частині формуляру машиніста (ТУ-57), вказав на порушення, зокрема: несвоєчасне проходження позапланового інструктажу з охорони праці згідно селекторної наради

№ ЦТ-09/901 від 03 квітня 2020 року та інструкцію локомотивних бригад пункт 3.4 № ЦТ-0106, які не стосуються порушення з боку ОСОБА_1 вимог діючих правил, інструкцій, інших нормативних документів з охорони праці та технології виконання робіт.

Вважав, що відповідач безпідставно позбавив його талону попередження

№ 1 за відсутністю будь-якої вини, крім того не створив належні умови для ознайомлення працівників з спеціальними нормативними актами в сфері залізничного транспорту, які регулюють роботу та яких чітко повинні дотримуватись локомотивні бригади.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача щодо позбавлення талону попередження № 1 та здійснення запису у формулярі машиніста електровоза (ТУ-57) про позбавлення талону попередження № 1 неправомірними, зобов`язати відповідача повернути йому талон попередження № 1.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії регіональної філії "Придніпровська залізниця"

АТ "Укрзалізниця" щодо позбавлення ОСОБА_1 талону попередження № 1 та здійснення запису у формулярі машиніста електровозу (ТУ-57) про позбавлення талону попередження № 1 неправомірними. В іншій частині в позові відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що талон попередження № 1 у позивача був відібраний без достатніх правових підстав, а тому дії відповідача є неправомірними, проте вимога про повернення талону задоволенню не підлягає, оскільки вказаний талон на момент ухвалення рішення вже знаходиться у позивача.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення в частині задоволених вимог, погодився з вищевикладеними висновками районного суду. В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник АТ "Укрзалізниця" - Серьогіна С. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 квітня 2022 року представник АТ "Укрзалізниця" - Серьогіна С. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня

2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Стверджує, що позбавлення ОСОБА_1 талону попередження № 1 та здійснення запису у формулярі машиніста електровозу (ТУ-57) про позбавлення цього талону не призвело до порушення прав позивача, в тому числі і права на працю.

Також вважає, що права позивача не порушені, оскільки його не притягували до дисциплінарної відповідальності, внаслідок позбавлення його талону попередження № 1, а відбір цього талону не призвів до не нарахування премії.

Наголошує на тому, що заявлений позов не відповідає критеріям, визначеним статтею 232 КЗпП України.

Судами не були досліджені та належним чином оцінені докази, а саме: зміст та вимоги пункту 9 Положення про талони попередження машиністів і помічників машиністів локомотивів та МВРС № ЦТ-0008, затвердженого наказом Укрзалізниці № 20/Ц від 28 січня 1997 року (далі - Положення

№ ЦТ-0008), відповідно до яких спірні питання правомірності позбавлення талонів вирішує начальник служби локомотивного господарства або за його дорученням - начальник депо.

При цьому позивач не звертався до начальника служби локомотивного господарства з метою вирішення спірного питання щодо правомірності позбавлення його талону попередження № 1.

Додатково вказує на неправильно обраний спосіб захисту з огляду на те, що позивач фактично оскаржує організаційні та профілактичні заходи, які здійснює роботодавець для поліпшення трудової дисципліни та забезпечення безпеки руху під час керування машиністами локомотивів та помічниками машиністів локомотивів рухомим складом, що стосується внутрішньої діяльності відповідача.

Суд не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність проведення таких заходів як позбавлення машиніста локомотива талону попередження № 1, що є виключно профілактичною роботою та не тягне за собою порушень прав працівника.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не було предметом перегляду в апеляційному порядку, а тому справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 19 жовтня 2005 року працює на посаді машиніста електровоза в структурному підрозділі "Криворізьке локомотивне депо" регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця".

03 квітня 2020 року у м. Києві відбулася селекторна нарада по локомотивному господарству регіональних філій АТ "Укрзалізниця".

Згідно пунктом 1.3 протоколу селекторної наради від 03 квітня 2020 року необхідно повторно ознайомити працівників локомотивних бригад з порядком замовлення допоміжного локомотиву, який встановлений відповідним наказом регіональної філії, для мінімізації часу затримки поїзда на перегоні у зв`язку з неможливістю його самостійного подальшого руху. Термін виконання вказано - 17 квітня 2020 року.

Протокол селекторної наради від 03 квітня 2020 року було отримано в цей же день філією "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" виконуючим обов`язки начальника депо ОСОБА_3 .

На виконання вимог вказаного протоколу з 06 квітня 2020 року у структурному підрозділі "Криворізьке локомотивне депо" регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" проводився позаплановий інструктаж працівників локомотивних бригад.

ОСОБА_1 пройшов позаплановий інструктаж 15 квітня 2020 року.

15 квітня 2020 року машиніст-інструктор ОСОБА_2 позбавив його талону попередження № 1 за несвоєчасне отримання інструктажу та зробив відповідний запис у формулярі машиніста (ТУ-57).

15 квітня 2020 року виконуючим обов`язки начальника Криворізького локомотивного депо Тисленком В. П. було проведено бесіду з

ОСОБА_1 з питань безпеки руху при позбавленні талона попередження № 1, про що було здійснено відповідний запис у формулярі машиніста, талон повернуто не було.

Доказів ухилення від проходження ОСОБА_1 позапланового інструктажу суду не надано.

Відповідно до пункту 5 Положення № ЦТ-0008 талон попередження відбирається у машиністів чи помічників машиніста за порушення ПТЕ, посадових обов`язків, інструкцій, наказів, вказівок та інших нормативних документів, де викладені вимоги до роботи локомотивних бригад.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захисту у суді підлягає не лише порушене, невизнане або оспорене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень статті 29 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, зокрема роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що талон попередження відбирається у машиністів чи помічників машиніста за порушення ПТЕ, посадових обов`язків, інструкцій, наказів, вказівок та інших нормативних документів, де викладені вимоги до роботи локомотивних бригад, та те, що вчинення цих порушень ОСОБА_1 у розглядуваній справі не доведено, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскількиза таких обставин у позивача було відібрано талон попередження № 1 без достатніх правових підстав.

Посилання заявника на те, що позбавлення талону попередження № 1 не призвело до порушення прав позивача, висновків судів по суті вирішення спору не спростовує. ОСОБА_1 захищає свій законний інтерес, оскільки за змістом Положення № ЦТ-0008 відбір талону в залежності від причин або характеру порушень, може призвести до не нарахування премії та інших негативних наслідків для працівника.

Аналіз вказаного Положення свідчить, що відбір талону попередження є складовою системи контролю за належним виконанням працівником (машиністом чи помічником машиніста) своїх посадових обов`язків, а тому цілком очевидно, що безпідставне відібрання такого талону є неприпустимим.

Відповідно до пункту 9 Положення № ЦТ-0008 спірні питання правомірності позбавлення талонів вирішує начальник служби локомотивного господарства або за його дорученням - начальник депо.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до виконуючого обов`язки начальника СП "Криворізьке локомотивне депо", в якій, серед іншого, зазначав про протиправність позбавлення його талону попередження № 1 та просив повернути вказаний талон. Після того, як вказану заяву не було задоволено, ОСОБА_1 і звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Зважаючи на викладене, висновки суддів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Сама по собі незгода заявника із встановленими судами обставинами та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.