756/16645/17 Про відступлення прав за іпотечними договорами - 02.12.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пушка Сергія Володимировича, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І. від 28 липня 2022 року,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженої відповідальністю (далі -ТОВ) "Кредитні Ініціативи", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вектор Плюс""

(далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс""), у якому просив суд визнати недійсним договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ "ФК "Вектор Плюс"" та ТОВ "Кредитні Ініціативи", у частині передачі ТОВ "Кредитні ініціативи" права за іпотечним договором від 10 червня 2008 року № 2633/0608/45-002-Z-1, укладеним між ним та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк".

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 червня 2008 року між ним та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" укладено кредитний договір № 2633/0608/45-002. Відповідно до умов пункту 1.1 кредитного договору банк зобов`язувався надати йому кредит в сумі

45 000 дол. США на строк до 10 червня 2038 року.

На забезпечення виконання зобов`язання того ж самого дня між ними було укладено іпотечний договір № 2633/0608/45-002-Z-1, згідно з яким в іпотеку банку передана квартира АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" було укладено договір факторингу № 15, за яким банк відступив свої права вимоги по спірному кредитному договору. Того самого дня між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи" було укладено договір факторингу, за яким ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступив фактору свої права вимоги заборгованості по спірному кредитному договору. Крім того,

28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи" було укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами.

Позивач зазначав, що жодних документів, які б підтверджували відступлення права вимоги ПАТ "Сведбанк" на користь вищевказаних товариств він не отримував, тому договори про передачу прав за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи,

є недійсними.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Шевчука А. В. від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано частково недійсним договір про передачу прав за іпотечним договором, укладений

28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс"" та ТОВ "Кредитні Ініціативи", у частині передачі ТОВ "Кредитні Ініціативи" права за іпотечним договором від 10 червня 2008 року № 2633/0608/45-002-Z-1, укладений між

ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що 28 листопада 2012 року на момент укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором між

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи", ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не було іпотекодержателем за іпотечним договором, оскільки ТОВ "ФК "Вектор Плюс" зареєструвало свої права за переданим від ПАТ "Сведбанк" іпотечним договором в державному реєстрі обтяжень тільки 06 грудня 2012 року, тобто після укладення з ТОВ "Кредитні Ініціативи"договору про відступлення прав за іпотечним договором, тому оспорюваний правочин не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що встановлені статтею 203 ЦК України.

Також суд вказав, що строки позовної давності позивачем не пропущено, а тому доводи у цій частині представника ТОВ "Кредитні Ініціативи" є безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні Ініціативи" задоволено.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову

ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні Ініціативи", ТОВ "ФК "Вектор Плюс" про визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором частково недійсним відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не застосував частину четверту статті 82 ЦПК України, не взяв до уваги судові рішення у справах № 357/1383/15-ц та

№ 756/7423/16-ц, в яких ОСОБА_1 оспорював законність укладення договору факторингу.

Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання позивача на те, що йому не направлялись документи, які б підтверджували відступлення права вимоги

ПАТ "Сведбанк" на користь інших осіб, є безпідставними, оскільки в рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада

2013 року у справі № 357/8387/13-ц було встановлено, що ОСОБА_1 сплачував кошти на погашення кредитної заборгованості саме на користь

ТОВ "Кредитні Ініціативи".

Крім того, суд зазначив, що посилання представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу на факт встановлення недійсності договору факторингу, укладеного 28 листопада 2012 року між відповідачами, у частині передачі права за іпотечним договором в заочному рішенні Дарницького районного суду

м. Києва від 25 березня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2016 року, у справі № 753/4694/15-ц також є безпідставними, оскільки вказані судові рішення було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилання ТОВ "Кредитні Ініціативи" на пропуск строку позовної давності не приймається до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції зробив висновок про безпідставність позовних вимог, а саме - відсутності факту порушення прав позивача, при яких позовна давність не застосовується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пушок С. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 16 вересня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пушка С. В., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Пушку С. В., строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду

від 28 липня 2022 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пушка С. В., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові надати документи, що підтверджують сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат

Пушок С. В., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги,

а саме докази сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 756/16645/17 із Оболонського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пушка С. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 серпня

2019 року у справі № 911/2392/17, від 12 жовтня 2020 року у справі

№ 15/148-10-4045, відповідно до яких виникнення прав іпотекодержателя може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що 28 листопада 2012 року на момент укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи", ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не було

іпотекодержателем за іпотечним договором, оскільки ТОВ "ФК "Вектор Плюс" зареєструвало свої права за переданим від ПАТ "Сведбанк" іпотечним договором в Державному реєстрі обтяжень тільки 06 грудня 2012 року, тобто після укладення з ТОВ "Кредитні Ініціативи" договору про відступлення прав за іпотечним договором. Отже, до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не перейшло право вимоги за іпотечним договором та з цієї причини не могло відчужуватися в будь-який спосіб на користь інших осіб.

Крім того, вказує, що посилання суду апеляційної інстанції на судові рішення,

в яких встановлені обставини, які мають значення для цієї справи,

є безпідставними, оскільки в тих справах ОСОБА_1 не заявлялася вимога про визнання недійсним в частині договору про відступлення прав за іпотечним договором з підстав порушення вимог частини третьої

статті 24 Закону України "Про іпотеку" (а саме відсутності державної реєстрації прав за переданим від ПАТ "Сведбанк" іпотечним договором в Державному реєстрі обтяжень зі сторони ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на момент укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи"). При цьому, у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову з інших підстав та у справі про визнання недійсним договору факторингу також були інші підстави для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ТОВ "Кредитні Ініціативи" на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, позивач не довів порушення його прав в результаті укладення оспорюваного договору. При цьому, вказує, що права іпотекодержателя за договором іпотеки перейшли від ПАТ "Сведбанк" до нового кредитора - ТОВ "ФК "Вектор Плюс" з моменту нотаріального посвідчення договору відступлення прав за іпотечними договорами (28 листопада 2012 року, а не 06 грудня 2012 року), тому ТОВ "ФК "Вектор Плюс" мало право 28 листопада 2012 року укласти договір про відступлення прав за іпотечними договорами з ТОВ "Кредитні Ініціативи". Державна реєстрація іпотеки (станом на 28 листопада 2012 року) встановлювала лише пріоритет зареєстрованого права, а відсутність державної реєстрації іпотеки не впливала на дійсність іпотечного договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ (460-20) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Пушок С. В., посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пушка С. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 10 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір для придбання нерухомості № 2633/0608/45-002 на строк до 10 червня 2038 року. Згідно договору позичальнику було надано кредит у розмірі 45 000 дол. США,

а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

29 квітня 2010 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору

№ 2633/0608/45-002 від 10 червня 2008 року, яким було змінено розмір строкової та простроченої заборгованості, а також змінено процентну ставку, та розмір ануітетеного платежу.

10 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 2633/0608/45-002-Z-1 у порядку забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитним договором, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

29 квітня 2010 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки

№ 2633/0608/45-002-Z-1 від 10 червня 2008 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу. При цьому сторони погодили, що право вимоги заборгованості по кредитних договорах та право вимоги по договорах забезпечення, укладених з боржниками, відступається банком фактору за цим договором без надання будь-яких гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі.

28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (клієнт) та ТОВ "Кредитні Ініціативи" (фактор) укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи" укладено договір про передачу прав за іпотечним договором,

в якому передбачено, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини перша та друга статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 01 листопада 2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2014, у справі № 357/8387/13-ц у задоволенні позову ТОВ "Кредитні Ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог була відсутність належного розрахунку заборгованості. При цьому судом було встановлено, що ТОВ "Кредитні Ініціативи" є належним позивачем,

а з наданих ОСОБА_1 квитанцій вбачалося, що 07 грудня 2012 року,

09 січня 2013 року, 08 лютого 2013 року та 07 березня 2013 року ним сплачувались кошти на користь ТОВ "Кредитні Ініціативи" через ПАТ "Альфа-Банк" на погашення заборгованості, що свідчило про те, що відповідач ніяким чином не позбавлений можливості виконувати свої зобов`язання за кредитним договором.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 22 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2015 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року,

у справі № 357/1383/15-ц було задоволено позов ТОВ "Кредитні Ініціативи" до ОСОБА_1 та у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ "Кредитні Ініціативи" за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 10 червня 2008 року у вигляді квартири АДРЕСА_1, загальною площею 36,3 кв м., житловою площею 17,5 кв м., шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки нерухомого майна. Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено до закінчення дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, у справі № 756/7423/16-ц було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні Ініціативи", ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк" про визнання недійсним договору факторингу щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Згідно з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2016 року, у справі № 368/487/14-ц апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2008 року

№ 2633/0608/45-002, який укладено між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, в сумі 519 294,97 грн та судові витрати в сумі 7 673,40 грн.

Оскільки судовими рішеннями в інших справах установлено преюдиційні для розгляду цієї справи обставини, а саме те, що ОСОБА_1 оспорював законність укладення договору факторингу, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1, оскільки в даній справі відсутній факт порушення його прав.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність підстав для нарахування боргу, оскільки вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення у справі про стягнення з боржника кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання недійсними договорів факторингу та відступлення прав вимоги, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з боржника кредитної заборгованості.

Подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67 цс 20).

З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у питанні висновків про відповідність нормам законодавства оспорюваних договорів.