359/1885/20 Про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - 30.11.2022 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позов, зазначав, що ОСОБА_2 на своїй сторінці у соціальній інтернет-мережі "Facebook" у режимі загального доступу з необмеженим доступом до неї розмістив інформацію у вигляді коментаря до публікації

від ІНФОРМАЦІЯ_3 року в категоричній формі, вкрай негативну, таку, що має образливий характер, безпосередньо стосується його моральних та ділових (професійних) якостей, є недостовірною, принижує честь, гідність та ділову репутацію в очах суспільства, оскільки необґрунтовано та протиправно ставить під сумнів дотримання ним в професійній діяльності етично-моральних

та правових норм, безпідставно звинуватив його у протиправній поведінці

та вчиненні злочину. При цьому неправдиві відомості, поширені щодо нібито негативної його діяльності, дискредитують, створюють реальну загрозу порушення репутації, що спричиняє ризик погіршення принципово важливих стосунків в його особистому, суспільному та політичному житті.

Посилаючись на викладене, просив

1) визнати недостовірною та такою, що порочить честь і гідність:

а) інформацію, поширену відповідачем у вигляді коментаря до публікації ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року (о 16 год. 53 хв.), розміщеної

у загальному доступі на сторінці у соціальній інтернет-мережі Фейсбук "Fасеbоок" у вигляді відеосюжету із назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4 який ОСОБА_2 поширив ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 27 хв., а саме: ОСОБА_4 : "ІНФОРМАЦІЯ_5";

б) інформацію у вигляді ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року

(о 18 год. 11 хв.), розміщеної у загальному доступі на сторінці у соціальній інтернет-мережі Фейсбук "Fасеbооk", а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_7";

2) зобов`язати відповідача у п`ятиденний строк після набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію

у такий саме спосіб, яким вона була поширена, а саме шляхом опублікування спростування недостовірної інформації в соціальній інтернет-мережі "Facebook" у загальнодоступній формі та видалення недостовірної інформації з дописів та стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 03 березня 2021 року позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_6 інформацію, поширену ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 у п`ятиденний строк після набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену інформацію у такий саме спосіб, яким вона була поширена, а саме: шляхом опублікування спростування недостовірної інформації в соціальній інтернет мережі Фейсбуку загальнодоступній формі та видалення недостовірної інформації з дописів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимоги про розповсюдження відповідачем в соціальних мережах неправдивої інформації, яка є негативною для позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що хоча розміщення інформації в соціальній мережі "Facebook" і є поширенням інформації досить значному колу осіб, однак всупереч статті 277 ЦК України позивач не довів, що відеосюжет, до якого було залишено коментар, та сам коментар стосуються особисто його як фізичної особи, оскільки зі змісту відеосюжету та коментаря видно, що вони стосуються компанії (юридичної особи), а не безпосередньо ОСОБА_1 .

До того ж, свої позиції щодо відеосюжету у вигляді коментарів, крім відповідача, висловлювали й інші особи.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 червня

2022 року і залишити в силі заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 03 березня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і зазначає, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 08 травня

2019 року у справі № 761/37180/17, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 539/3299/15-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 757/41575/18-ц.

Також вказує на помилковість висновків апеляційного суду про те, що публікація і коментар не стосуються його особисто, оскільки відповідач безпідставно звинуватив його у вчиненні злочину, висловлювання ОСОБА_2 мали на меті образити та принизити його перед великою аудиторією, чим відповідач порушив його презумпцію невинуватості, межі свободи слова та знехтував повагою

до людської гідності, честі і ділової репутації.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 53 хв. ОСОБА_8 на своїй сторінці у соціальній інтернет мережі Фейсбук (Facebook) у загальному доступі розмістив відеосюжет із назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8".

Запис цього відеосюжету суду не надано, сторони стверджували, що цей відеосюжет стосувався компанії, яка веде будівництво.

Коментарі до відеосюжету висловив не тільки відповідач у справі

ОСОБА_2, а й інші користувачі інтернет мережі Фейсбук (Facebook).

ОСОБА_2 у своєму публічному коментарі до вищевказаної публікації, який розмістив (поширив) ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 27 хв., поширив наступну інформацію: ОСОБА_4 : "ІНФОРМАЦІЯ_8".

ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 18 год. 11 хв. ОСОБА_2 на своїй сторінці у соціальній інтернет мережі Фейсбук (Facebook) у загальному доступі розмістив (поширив) таку інформацію: "ІНФОРМАЦІЯ_9".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України (1618-15) ), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право

на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом із цим статтею 34 Конституції України кожному гарантується право

на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також

на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання

по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також

в іншій формі хоча б одній стороні.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких

не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища,

що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Визначення поняття "аудіовізуальна інформація" міститься у статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", відповідно до якої аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них,

що передаються за допомогою зображень та звуків.

При цьому згідно зі статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів касаційного суду погоджується

з висновком апеляційного суду, якого суд дійшов, оцінюючи висловлювання

в соціальній мережі як коментар, про те, що позивач не надав доказів про те,

що відеосюжет та вислів відповідача: "ІНФОРМАЦІЯ_10" стосується особисто позивача як фізичної особи, і всі наведені в коментарях вислови, враховуючи, що відповідач не є єдиною особою, яка залишала відповідний коментар, є розповсюдженою неправдивою інформацією.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення

не суперечать цим висновкам.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі,

що є недопустимим з боку касаційного суду, оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись в переоцінку доказів, так як встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам процесуальним законом віднесено до повноважень судів першої й апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду