199/9112/20 Про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя - 30.11.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Пашніна Анна Володимирівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя.

На обґрунтування позову посилався на таке.

З 14 лютого 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року розірвано.

15 квітня 2019 року між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі - АТ "Креді Агріколь Банк", банк) та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1/2565921, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 898 000,00 грн на купівлю транспортного засобу для особистих потреб: марка "BMW", модель "X6", номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, рік випуску - 2018. Вартість транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу складала 2 000 895,25 грн.

Позивач надав дозвіл відповідачці, у зв`язку з перебуванням у шлюбі, на укладання з АТ "Креді Агріколь Банк" будь-яких договорів про надання банківських послуг.

18 квітня 2019 року Територіальний сервісний центр № 1242 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області здійснив первинну реєстрацію зазначеного транспортного засобу, який ввезено з-за кордону на ім`я ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу № Г19-482/1, укладеного 18 квітня 2019 року в суб`єкта господарювання - Приватного акціонерного товариства "АВТ Баварія-Дніпропетровськ".

Тому спірний автомобіль є таким, що придбаний відповідачкою за час перебування у шлюбі з позивачем, за спільні кошти подружжя, та є спільною сумісною власністю подружжя.

Як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 на момент перебування у шлюбі з позивачем без його згоди та не в інтересах сім`ї відчужила спірний автомобіль третім особам, а кошти, отримані від продажу автомобіля, залишила собі.

Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 17 вересня 2020 року № 31/1206аз спірний автомобіль 20 серпня 2020 року у територіальному сервісному центрі № 1242 перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 20 серпня 2020 року № 4589/20/007906, укладеним 20 серпня 2020 року. На теперішній час зазначена особа є власником спірного транспортного засобу.

Оскільки суму продажу спірного автомобіля встановити неможливо, позивач звернувся до судового експерта Пилипенка О. С., який 18 грудня 2020 року надав відповідь, відповідно до якої середня по Україні ціна продажу транспортного засобу, який був у використанні, марки "BMW", модель "X6", 2018 року випуску, становить 1 897 220,00 грн, тобто 1/2 частини вартості спільного майна становить 948 610, 00 грн.

З урахуванням наведеного, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "BMW", модель "X6", номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, рік випуску - 2018, що є спільною сумісною власністю подружжя у розмірі 948 610,00 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 9 486,10 грн, витрати, понесені позивачем у зв`язку з виготовленням оцінки середньої ринкової ціни транспортного засобу у розмірі 1 000,00 грн та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "BMW", модель "X6", номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, рік випуску - 2018, що є спільною сумісною власністю подружжя у розмірі 948 610,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 9 486,11 грн та витрат, пов`язаних із залученням експерта у розмірі 1 000,00 грн, а всього у розмірі 10 486,11 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний транспортний засіб сторони придбали за час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя. ОСОБА_2 здійснила продаж зазначеного майна без повідомлення про це ОСОБА_1 та без отримання його згоди, а тому позивач має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу.

Визначаючи вартість автомобіля марки BMW X6, 2018 року випуску, суд першої інстанції взяв до уваги відповідь від 18 грудня 2020 року № 181220 судового експерта Пилипенка О. С., відповідно до якої середня по Україні ціна продажу транспортного засобу, який був у використанні, а саме - BMW X6, 2018 року випуску, становить 1 897 220,00 грн, тобто 1/2 частини вартості спільного майна становить 948 610,00 грн, оскільки саме така сума є більш реальною ринковій вартості схожого автомобіля, аніж вартість, зазначена у договорі купівлі-продажу.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що позивач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року змінено.

Зменшено суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки "BMW", модель "X6", номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, рік випуску - 2018, що є спільною сумісною власністю подружжя, з 948 610,00 грн до 487 500,00 грн.

Зменшено суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрати, що складаються зі сплаченого судового збору, з 9 486,11 грн до 4 875, 00 грн.

У частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із залученням експерта, у розмірі 1 000,00 грн відмовлено.

Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначаючи вартість автомобіля, суд першої інстанції врахував відповідь судового експерта Пилипенка О. С., відповідно до якої середня по Україні ціна продажу транспортного засобу, який був у використанні, а саме - "BMW X6", 2018 року випуску, становить 1 897 220,00 грн, проте такі висновки є помилковими, оскільки спірний автомобіль проданий за 975 000,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 серпня 2020 року.

Позивач не оскаржував указаний договір в частині визначеної ціни, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума, яка підлягає стягненню, становить 487 500,00 грн, тобто 1/2 частини вартості спільного автомобіля.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вартість спірного майна була визначена під час перебування сторін у шлюбі, про що свідчить договір купівлі-продажу автомобіля, який не оскаржений сторонами у справі, а тому необхідності у додатковому визначенні ціни спірного транспортного засобу у позивача не було, натомість такі дії свідчать про безпідставне збагачення позивача та ставить у скрутне становище відповідачку.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено, що позивач поніс витрати у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2021 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Пашніна А. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині зменшення суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля з 948 610,00 грн до 487 500,00 грн скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що оцінка спірного автомобіля зроблена позивачем як необхідність, оскільки встановити реальну вартість автомобіля, який був проданий третій особі, на момент подання позову було неможливо. Відповідачка не повідомляла позивача про продаж автомобіля, з договором купівлі-продажу не ознайомлювала. У такому випадку вартість автомобіля має визначитися виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого. Відповідачка не надала належних доказів на підтвердження того, що спірний автомобіль було продано за 975 000,00 грн у зв`язку з незадовільним технічним станом.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/8/19.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Пашніна А. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів 14 лютого 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 91.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 10-11).

За час перебування у шлюбі за договором купівлі-продажу було придбано автомобіль марки "BMW", модель "X6", номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1, рік випуску - 2018, за 2 000 895,25 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 серпня 2020 року № 4589/20/007906 спірний автомобіль продано за 975 000,00 грн (т. 1, а. с. 102 -104). На час подання позову власником спірного автомобіля є ОСОБА_3 .

Згідно з висновком судового експерта Пилипенка О. С. від 18 грудня 2020 року № 181220 середня по Україні ціна продажу транспортного засобу, який був у використанні, а саме "BMW X6", 2018 року випуску, становить 1 897 220,00 грн (т. 1, а. с. 18), тобто 1/2 частини вартості спірного автомобіля становить 948 610,00 грн.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 71 СК України майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що сторони придбали спірний автомобіль під час перебування у зареєстрованому шлюбі і що ОСОБА_2 розпорядилася зазначеним спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди ОСОБА_1, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, визначається, виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження

№ 61-9018сво18).

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що зазначена у договорі купівлі-продажу від 20 серпня 2020 року вартість спірного автомобіля у сумі 975 000,00 грн є договірною, а не дійсною ринковою вартістю транспортного засобу.

У справі, яка переглядається, позивач вжив усіх можливих заходів для доведення дійсної вартості автомобіля, проте відповідачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості відчуженого нею транспортного засобу на час вирішення спору, а також не спростувала визначений у висновку судового експерта розмір ринкової вартості спірного майна.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 545/2396/20 (провадження № 61-4894св22) та від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 (провадження № 61-17347св19), на які посилається заявник у касаційній скарзі.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції та вдався до переоцінки доказів, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то постанова суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 18 972,20 грн судового збору.

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 18 972,20 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Щодо клопотання ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Пашніна А. В., про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Пашніна А. В., просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн за підготовку та подання до суду касаційної інстанції касаційної скарги ОСОБА_1 .

На підтвердження зазначених витрат ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Пашніна А. В., надав: договір про надання правової допомоги від 07 вересня 2020 року № 0709, укладений із ОСОБА_1, додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2021 року, опис та вартість правової допомоги від 09 грудня 2021 року, рахунок-фактуру від 09 грудня 2021 року № РФ-0912 про сплату 5 000,00 грн.

ОСОБА_2 клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції не надавала.

Клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн, що є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідачка не зверталася до Верховного Суду з клопотанням про зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростувала їх розмір та не довела неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертій статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 357/8095/19 (провадження № 61-4931св21).

Оскільки за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги позивача ОСОБА_1 та скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, то є підстави для компенсації понесених позивачем у суді касаційної інстанції витрат на правничу допомогу особою, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Пашніна Анна Володимирівна, задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в частині визначення розміру грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, скасувати.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року в частині визначення розміру грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, залишити в силі.