583/391/20 Про визнання батьківства - 23.11.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Собини Павла Миколайовича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Ільченко В. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Охтирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, посилаючись на те, що з 11 серпня 2007 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який було розірвано рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2015 року у справі № 583/1296/15-ц. ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народилася дочка ОСОБА_5, біологічним батьком якої є відповідач ОСОБА_2, однак батьком дитини записаний її колишній чоловік - ОСОБА_3, так як дитина народилася до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу. ОСОБА_2 не заперечує свого батьківства щодо дочки ОСОБА_5, однак затягує з вирішенням питання юридичного оформлення свого батьківства. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір`ю якої є вона, ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- внести зміни до актового запису від 23 січня 2016 року № 21 про народження ОСОБА_5, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції в Сумській області;

- виключити з актового запису від 23 січня 2016 року № 21 про народження дитини у графі "Відомості про батька" запис про ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з виключенням відповідних відомостей та інформації про ОСОБА_3 з граф актового запису "Дата народження", "Місце проживання", "Підстава запису відомостей про батька", "Видано свідоцтво серія, номер";

- зазначити батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, із внесенням запису в графі "Відомості про батька" біологічного батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі "Відомості про дитину" прізвище дитини зазначити як " ОСОБА_5", по батькові " ОСОБА_5", із внесенням відповідних відомостей та інформації про фізичну особу в графі актового запису "Дата народження", "Місце проживання", "Підстава запису відомостей про батька", "Видано свідоцтво серія, номер",

- залишити без змін відомості про неї як матір дитини в актовому записі про народження.

Протокольною ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана В. І. задоволено та третю особу ОСОБА_3 залучено до участі у справі як співвідповідача.

ОСОБА_2 заперечив проти позову, посилаючись на те, що він не є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки на час її зачаття позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та мала відносини з іншими чоловіками. Висновок експерта від 19 березня 2021 року № 103-19-2021, складений за результатами проведення судової медично-генетичної експертизи судово-медичним експертом-імунологом першої кваліфікаційної категорії Юрченко М. В. в приміщенні відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, не є належним та допустимим доказом, оскільки експертиза була проведена з порушенням встановлено законом порядку.

ОСОБА_3 позов визнав та пояснив, що знав про те, що малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, не є його дитиною, оскільки на час її зачаття він перебував за кордоном та не мав відносин з ОСОБА_1 . Ще до народження дитини він дізнався від позивача, що вона вагітна не від нього. ОСОБА_1 запитувала в нього, чи можна записати його батьком дитини, на що він погодився, так як вона пообіцяла не пред`являти претензій щодо утримання дитини та хотіла, щоб у народженої дитини було одне прізвище з їх спільним сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали цього суду від 27 жовтня 2021 року про виправлення описок, позов задоволено. Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір`ю якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постановлено: внести зміни до актового запису від 23 січня 2016 року № 21 про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області; виключити з актового запису від 23 січня 2016 року № 21 про народження дитини в графі "Відомості про батька" запис про ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зазначити батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, із внесенням запису в графі "Відомості про батька" ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; прізвище дитини зазначити як " ОСОБА_5", по батькові " ОСОБА_5"; відомості про матір дитини залишити без змін. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 978,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 978,10 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що висновком експерта від 19 березня 2021 року № 103-19-2021, складеним за результатами проведення судової медично-генетичної експертизи судово-медичним експертом-імунологом першої кваліфікаційної категорії Юрченко М. В. в приміщенні відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_5 складає величину не менше ніж 99,99 %. Отже, факт батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_5 є доведеним. Доказів на підтвердження протилежного відповідач не надав. Офіційно визнане батьківство ОСОБА_3 на підставі презумпції шлюбного батьківства породжувало передбачені сімейним законодавством обов`язки щодо виховання та матеріального утримання дитини, тоді як ОСОБА_3 не вважав себе батьком дитини, не реалізував та не заявляв про свої батьківські права щодо неї. ОСОБА_1 володіла інформацією про батька дитини, про що повідомила відповідача ОСОБА_3, та не перешкоджала налагодженню відносин між біологічним батьком та дочкою. Таким чином, вимоги про визнання батьківства та внесення відповідних змін до актового запису про народження не порушують право дитини знати свого батька і право на піклування.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2021 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 150 грн судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 150 грн судових витрат. В задоволенні решти вимог заяви представників ОСОБА_1 - адвокатів Цуркана В. І., Нежевело В. В. відмовлено.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем підтверджено понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 300 грн, які підлягають стягненню на її користь з відповідачів.

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2, його представника - адвоката Собини П. М. та представників ОСОБА_1 - адвокатів Цуркана В. І. та Нежевело В. В. залишено без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 27 жовтня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права.

Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 27 січня 2022 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6 164 грн, понесені нею під час апеляційного перегляду рішення суду.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що інтереси позивача ОСОБА_1 в апеляційному суді представляв адвокат Цуркан В. І. на підставі договору про надання правової допомоги від 04 грудня 2021 року. Відповідно до квитанції від 04 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Цуркану В. І. 5 500 грн за надання правничої допомоги. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення і він не подавав клопотання про зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то з нього на користь позивача підлягає стягненню 5 500 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Судові засідання призначалися апеляційним судом на 07 грудня 2021 року та на 28 грудня 2021 року, в них брали участь позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Цуркан В. І. На підтвердження понесення позивачем витрат на проїзд з міста Охтирка до міста Суми та у зворотному напрямку представник позивача надав квитки на автобус, якими підтверджено, що загальна вартість витрат позивача, пов`язаних з прибуттям в судові засідання апеляційного суду, становить 664,00 грн. Ці витрати також підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем ОСОБА_2 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

28 січня 2022 року ОСОБА_2 та його представник - адвокат Собина П. М. подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), ОСОБА_2 та його представник - адвокат Собина П. М. вказали, що суди попередніх інстанцій в цій справі не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 766/20974/17, про те, що визнання батьківства за рішенням суду на підставі статті 128 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) можливе, коли є відповідна заява іншої сторони про своє батьківство та запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, а також - правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц, за змістом якої відсутність даних про те, чи було зроблено запис про батька дитини за вказівкою матері, виключає можливість задоволення заяви про встановлення факту батьківства щодо померлого, з яким мати дитини не перебувала у шлюбі, на підставі статті 130 СК України.

20 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цуркан В. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені заявниками правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана В. І. про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу задоволено, продовжено до 21 травня 2022 року ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Собини П. М. на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року.

02 серпня 2022 року справа № 583/391/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України (1618-15) .

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що з 11 серпня 2007 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ) перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який було розірвано рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2015 року у справі № 583/1296/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 23 січня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5, батьками якої записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що зроблено відповідний актовий запис № 21.

В актовому записі про народження № 21 від 23 січня 2016 року зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № 101 від 15 січня 2016 року Сумського обласного клінічного перинатального центру. В графі "Відомості про батька" вказано - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянство та місце проживання батька документально не підтверджене, в графі "Підстави запису відомостей про батька" - актовий запис про шлюб № 07 від 11 серпня 2007 року, складений Богуславською сільською радою Борівського району Харківської області, в графі "Відомості про матір" - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання АДРЕСА_1 .

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

В рішенні від 07 травня 2009 року у справі "Калачова проти Російської Федерації" (заява № 3451/05) ЄСПЛ зазначив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2020 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Згідно з висновком експерта від 19 березня 2021 року № 103-19-2021, складеним за результатами проведення судової медично-генетичної експертизи судово-медичним експертом-імунологом першої кваліфікаційної категорії Юрченко М. В. в приміщенні відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_5 складає величину не менше ніж 99,99 %. Таким чином, згідно з Hummel K at all "Biostatistische Abstam-mugsbegutachung mit blutgruppen befunden" Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 практично доведене.

З огляду на викладене суди дійшли висновку про доведеність факту батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_5 . Доказів на підтвердження протилежного ОСОБА_2 не надав.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно з частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Обґрунтовуючи позовні вимогипро визнання батьківства, ОСОБА_1 посилалася на те, що біологічним батьком її доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_2, однак батьком дитини записаний її колишній чоловік - ОСОБА_3, так як дитина народилася до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу. При цьому ОСОБА_2 добровільно не бажає подавати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заяву для внесення відомостей про нього як батька в актовий запис про народження дитини.

Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (1618-15) . Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (абзац перший частини першої статті 135 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 20 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 (далі - Правила № 52/2), якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу (смерті, розірвання шлюбу) або визнання його недійсним, державна реєстрація народження дитини проводиться у такому самому порядку, як і державна реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі, за винятком випадків, передбачених абзацами другим, п`ятим та сьомим цього пункту. Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв`язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також спільної заяви батьків про державну реєстрацію народження. У разі подання заяви про державну реєстрацію народження одним із батьків або іншою особою походження дитини від батька визначається у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 15 цієї глави.

В абзаці дванадцятому пункту 20 глави 1 розділу ІІІ Правил № 52/2 зазначено, що при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з підпунктом 2.13.1 пункту 2.13, пунктом 2.16 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (z0055-11) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (z0055-11) , підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно зі статтею 134 СК Українина підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) роз`яснено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 766/20974/17, на яку послалися заявники в касаційній скарзі, наведено правовий висновок про те, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини. Відповідно до частини першої статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини, відповідно до частини другої цієї ж статті, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Подібні за змістом правові висновки сформульовані також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц, на яку послалися заявники в касаційній скарзі, в якій вказано, що відсутність даних про те, чи було зроблено запис про батька дитини за вказівкою матері виключає можливість задоволення заяви про встановлення факту батьківства щодо померлого біологічного батька дитини, з яким мати дитини не перебувала у шлюбі, на підставі статті 130 СК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_5 є доведеним та підтверджується висновком експерта від 19 березня 2021 року № 103-19-2021, складеним за результатами проведення судової медично-генетичної експертизи судово-медичним експертом-імунологом першої кваліфікаційної категорії Юрченко М. В. в приміщенні відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Однак, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вищенаведені положення частини третьої статті 122, частини другої статті 138 СК України, за змістом яких вимоги матері про невизнання батьком, виключення запису про її чоловіка (колишнього чоловіка) як батька дитини з актового запису про народження дитини можуть бути задоволені лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Оскільки ОСОБА_2 не подавав такої заяви, а навпаки заперечував проти визнання його батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_3 погодився на пропозицію його колишньої дружини записати його батьком малолітньої ОСОБА_5, так як не подавав до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про невизнання його батьком дитини, то оскаржувані судові рішення про задоволення позову ґрунтуються на неправильному застосуванні судами норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, доводи заявників про те, що суди попередніх інстанцій в цій справі не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 766/20974/17, від 07 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц, тобто заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є обґрунтованими.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 1 362 грн, а за подання касаційної скарги - 1 816 грн.

Оскільки позовну заяву було подано в лютому 2020 року, то ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року - 2 102 грн) (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Отже, за вимогу немайнового характеру підлягав сплаті судовий збір в розмірі 840,80 грн (2 102 грн х 0,4).

Ставка судового збору, чинна на час подання ОСОБА_2 та його представником - адвокатом Собиною П. М. апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, встановлена статтею 4 Закону України "Про судовий збір" та визначена: за подання апеляційної скарги - в розмірі 150, а за подання касаційної скарги - в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, з врахуванням того, що за результатами касаційного перегляду справи в задоволенні позову відмовлено, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, понесені ним на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, в розмірі 2 942,80 грн (840,80 грн х 150 % + 840,80 грн х 200 %).

У зв`язку із скасуванням рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року підлягають скасуванню також додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2021 року та додаткова постанова Сумського апеляційного суду від 27 січня 2022 року.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Собини Павла Миколайовича задовольнити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2021 року, додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2021 року, постанову Сумського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 27 січня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.