Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 752/1229/21

провадження № 61-6250св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - Київська міська рада,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у складі судді Слободянюк А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з позовом до Київської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, факт прийняття спадщини підтверджено витягом про реєстрацію спадкової справи та довідкою про коло спадкоємців.

ОСОБА_5 за життя у 2008 році подала заяву до Київської міської ради; за її життя розроблено та погоджено проект земельної ділянки; отримано усі необхідні висновки для затвердження проекту.

24 грудня 2009 року Київською міською радою прийнято рішення № 1185/3254 про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, площею 0,10 га. У зв`язку зі смертю ОСОБА_5 не отримала правовстановлюючий документ, не зареєструвала право власності на земельну ділянку.

21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом відмовлено позивачам, як спадкоємцям, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

Позивачі 27 жовтня 2020 року звернулись із заявою до Київської міської ради про завершення приватизації земельної ділянки за вказаною вище адресою. Однак, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у листі від 05 листопада 2020 року відмовлено з тих підстав, що після прийняття рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 не отримала державного акту на земельну ділянку та не зареєструвала право власності.

Позивачі просили:

визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, площею 0,10 га в рівних частках.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє представник ОСОБА_4, до Київської міської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами не надано достовірних доказів того, що спадкодавець ОСОБА_5 розпочала за життя процедуру приватизації земельної ділянку у встановленому законом порядку, а саме, що ОСОБА_5 за життя зверталась до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) з клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до умов рішення Київради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4, у якій просила рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, якими врегульовано порядок приватизації земельних ділянок щодо початку приватизації спадкодавцем та не застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції не визнав факт звернення ОСОБА_5 до Київської міської ради із заявою про приватизацію, складення проекту землеустрою, прийняття рішення Київською міською радою про передачу у приватну власність земельної ділянки та звернення до Департаменту земельних ресурсів із технічною документацією за розробленням державного акту на земельну ділянку достовірними доказами початку приватизаційної процедури ОСОБА_5 . Суди не звернули увагу на практику Верховного Суду, відповідно до якої для визнання факту початку спадкодавцем процедури приватизації було достатньо встановити те, що спадкодавець звернувся до органу місцевого самоврядування (органу приватизації) із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки та факт прийняття таким органом відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2022 року Головне управління Держгеокадастру у м. Києвіподало відзив на касаційну скаргу.

В обґрунтування відзиву Головне управління Держгеокадастру у м. Києві зазначило, що станом на даний час, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,10 га, не зареєстрована та не сформована у відповідності до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), як об`єкт цивільних прав, а інформація про неї та її межі в Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві, відсутня.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року відкрите касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанціїсправу № 752/1229/21.

У серпні 2022 року матеріали цивільної справи № 752/1229/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 липня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 07 червня 2018 року у справі № 336/149/17, від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що приватним нотаріусом Київського міського округу Єременко Л. О. 21 жовтня 2020 року відкрито спадкову справу № 12/2020 щодо майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право на спадкування за законом у даній спадковій справі мають три спадкоємця: ОСОБА_1 (мати померлої), ОСОБА_2 (дочка померлої), ОСОБА_3 (дочка померлої).

Постановою приватного нотаріусу Київського міського округу Єременко Л. О. від 21 жовтня 2020 року № 188/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 документів, які б посвідчували право власності спадкодавця на земельну ділянку.

За життя спадкодавець ОСОБА_5 19 вересня 2008 року звернулась до голови Київської міської ради Черновецького Л. М. із заявою про передачу у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд у Голосіївському або іншому районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради № 1185/3254 від 24 грудня 2009 року передано ОСОБА_5, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.6 зазначеного рішення визначено, що ОСОБА_5 мала у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) з клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення документу, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку.

Позивачі, як спадкоємці, 27 жовтня 2020 року звернулись до Київської міської ради із заявою про завершення приватизації даної земельної ділянки, вказуючи, що, у зв`язку зі смертю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не встигла звершити процедуру приватизації земельної ділянки, отримати відповідний документ (державний акт) на право власності на земельну ділянку.

Листом Департаменту земельних ресурсів, виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0570202/1-20916 від 05 листопада 2020 року позивачам повідомлено, що в Державному земельному кадастрі департаменту відсутні дані у реєстрі щодо державної реєстрації земельної ділянки на АДРЕСА_1, яка передана за рішенням Київської міської ради у приватну власність.

У листі зазначається, що з метою формування зазначеної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав та реєстрації у Державному земельному кадастрі, заявникам необхідно, відповідно до законодавства, замовити розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позиція Верховного Суду

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 провадження № 61-26091св18, на яку посилається позивач ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зазначено, що " ЗК України (2768-14) у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядкуспадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) .

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18), на яку посилається позивач ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зроблено висновок, що "особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18), на яку посилається позивач ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зроблено висновок, що "у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації".

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 набули право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України;

право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому порядку та не завершила у зв`язку зі смертю, входить до складу спадщини;

ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на зазначені положення норм матеріального права, не встановили характер спірних правовідносин та фактичні обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для визнання за позивачами права на завершення приватизації спірної земельної ділянки в порядку спадкування;

зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 гривень.

Пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пункт 6 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

позивачі 15 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку подали до суду позов про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування;

ОСОБА_1 окремим платіжним документом сплатила судовий збір за подання позову у розмірі 840,80 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1363,50 грн;

ставка судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" складає 1261,20 грн;

за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 682 грн;

таким чином, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в загальному розмірі 3784 грн.

Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право на завершення приватизації на земельну ділянку площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 3784 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук