641/4498/20 Про стягнення належних при звільненні виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - 23.11.2022 Прийняття

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 641/4498/20

провадження № 61-12664св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП "Украерорух") про стягнення належних при звільненні виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 01 грудня 1995 року по 18 травня 2020 року ОСОБА_1 працював у ДП "Украерорух". Остання посада, яку він обіймав перед звільненням, була посада провідного інженера з радіонавігації та радіолокації групи керівників чергових змін об`єктів ЗНС.

На підставі наказу ДП "Украерорух" від 13 травня 2020 № 110/о позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України з 18 травня 2020 року.

Пунктом 6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП "Украерорух" та профспілками, передбачено, що у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожен рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Позивач має 24 роки безперервного стажу роботи у відповідача, у зв`язку з чим має право на матеріальну допомогу в розмірі 518 900,00 грн, яку ДП "Украерорух" йому не сплатило.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача матеріальну допомогу в розмірі 518 900,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за кожен день прострочення, починаючи з 19 травня 2020 року по день ухвалення рішення суду в даній справі у розмірі 268 641,23 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 518 900,00 грн.

Стягнуто з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних сум за кожен день прострочення, починаючи з 19 травня 2020 року по 09 грудня 2020 року включно у сумі 268 641,23 грн.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, враховуючи 25 років безперервного стажу роботи позивача у відповідача, у ДП "Украерорух" виникло зобов`язання з виплати на користь позивача матеріальної допомоги в день звільнення згідно з пунктом 6.25.2 колективного договору у розмірі 518 900,00 грн. Оскільки у день звільнення відповідач не виплатив позивачу матеріальну допомогу, то він має сплатити матеріальну допомогу, передбачену колективним договором, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені підстави того, що йому була завдана моральна шкода, які саме обставини порушили звичний спосіб життя позивача та потребували від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лагутіна І. В. про компенсацію судових витрат в порядку ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Украерорух" про стягнення належних при звільненні виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1 78 754,12 грн в якості компенсації витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ДП "Украерорух" задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Змінено рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року в частині стягнення судового збору та визначено судовий збір, який підлягає стягненню з ДП "Украерорух" на користь держави, в розмірі 5 189,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року змінено. Зменшено розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на корить позивача, з 78 754,12 грн до 25 945 грн.

Стягнуто з ДП "Украерорух" на користь держави суму недоплаченого судового збору у сумі 0,90 коп.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути матеріальну допомогу, передбачену пунктом 6.25.2 колективного договору, у розмірі 518 900, 00 грн.

Врахувавши правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що спірна невиплата матеріальної допомоги у зв`язку з виходим на пенсію хоча й не входить до складу фонду оплати праці (пункт 3.6 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України 13 січня 2004 року № 5, зареєстровано в МЮ України 27 січня 2004 року за № 114/8713), але відповідно до статті 117 КЗпП України є об`єктом для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас суд першої інстанції не надав належної оцінки наданому відповідачем висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року, яким підтверджено настання істотної зміни обставин, які унеможливлюють виконання умов колективного договору між адміністрацією ДП "Украерорух" та профспілками, зареєстрованого управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради 11 лютого 2015 року у період настання карантинних обмежень (з 16 березня 2020 року) та протягом 6 місяців після їх завершення. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відсутня вина ДП "Украерорух" у затримці проведення повного розрахунку з позивачем, тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку є помилковим.

В частині стягнення витрат суд апеляційної інстанції виходив з того, що гонорар за прийняття рішення на користь клієнта підлягає сплаті після набрання рішенням законної сили, у зв`язку з чим наразі, позивач не має можливості надати підтвердження понесених відповідних витрат, матеріали справи таких доказів не містять. Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу з урахуванням участі у справі двох адвокатів у розмірі 78 754,12 грн. Зважаючи на те, що суттю договірних правовідносин за договором про надання правової допомоги є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів як права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при її розгляді, з одного боку, та права виконавця зазначених послуг на отримання оплати їх вартості, з іншого, за умови відсутності доказів на підтвердження виконаної роботи, що відображені у звіті про виконану роботу чи акті здачі-приймання робіт, з конкретизацією кожної вчиненої дії (наданої правової допомоги), тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача про стягнення винагороди адвоката відповідно до пункту 4.1 "гонорару за прийняття рішення на користь клієнта" у розмірі 10% від суми стягнутої на користь клієнта у розмірі 78 754,12 грн.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що зазначений адвокатом час у кількості 30 годин, витрачений на надання відповідних юридичних послуг, не відповідає їхній складності, розмір оплати за надання таких послуг безпідставно завищений, та з урахуванням принципу пропорційності зменшив розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з 78 754,12 грн до 25 945 грн.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником Лагутіним І. В., в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в частині скасування рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року та відмови у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та розподілу судових витрат, а також в частині зміни додаткового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат, а також додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у оскаржуваній постанові апеляційний суд застосував норми права, а саме, статтю 117 КЗпП України, статтю 2 Закону України "Про оплату праці", без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20 (провадження № 61-5070св21), щодо основного рішення, та від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20), від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 щодо додаткового рішення. Суд апеляційної інстанції не дослідив зiбранi докази, а саме, відповідь ДП "Украероруху" № 1-17.4/7029/20 від 22 червня 2020 року та баланси підприємства, встановив відсутність вини відповідача у невиплатi позивачу у встановлений статтею 116 КЗпП України строк матеріальної допомоги на підставі недопустимих доказів: Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (211-2020-п) , якою оголошено карантин, а також віднесення карантину до форс-мажорних обставин, висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року. Документ, на який послався апеляційний суд, не відповідає встановленій Торгово-промислової палати України форми, а також не внесений до Єдиного реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку та зменшення витрат на правову допомогу, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2021 року ДП "Украерорух" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у підприємства на час звільнення ОСОБА_1 та до теперішнього часу відсутні фінансові можливості здійснювати додаткові виплати, передбачені умовами колективного договору. Запровадження на території України з 12 березня 2020 року карантинних заходів призвело до значного погіршення фінансової ситуації підприємства. Зазначена обставина визнана форс-мажорною обставиною, тому наявність непереборної сили виключає відповідальність підприємства за своїми зобов`язаннями перед позивачем. Матеріальна допомога, визначена у колективному договорі, не входить до структури заробітної плати, через що підстав для застосування статті 117 КЗпП України немає, тому підстави стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також відсутні. Також адміністрацією підприємства здійснені всі виплати матеріальної допомоги в розмірі 518 900,00 грн. Доводи касаційної скарги щодо недопустимості висновку Торгово-промислової палати України в якості доказу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що даний документ було видано спеціальним уповноваженим органом на підставі аналізу та оцінки документів, наданих замовником, підписано першим віце-президентом ТПП України та засвідчено печаткою відповідної установи. Тож доводи позивача ґрунтуються виключно на особистих міркуваннях та припущеннях без будь-якого документального підтвердження. У відповідача відсутня фінансова можливості здійснювати додаткові (понад ті, що передбачені законодавством) виплати за колективним договором, передбачені, зокрема, розділом 6 колективного договору. Наявність власних коштів у підприємства - пряма умова виконання умов розділу 6 колективного договору, у тому числі пункту 6.25.2. В ситуації, що склалася, підприємство перестало отримувати прибуток та несе мільйонні збитки внаслідок ведення своєї операційної діяльності. У зв`язку з чим ДП "Украерорух" просто не в змозі на даний час виплачувати одноразову грошову допомогу, передбачену колективним договором, у зв`язку з виходом на пенсію.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу у строк до 03 вересня 2021 року.

У жовтні 2021 року матеріали цивільної справи № 641/4498/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року клопотання ДП "Украерорух" задоволено, продовжено строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року касаційне провадження у справі № 641/4498/20 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/857/19.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 641/4498/20.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у ДП "Украерорух" з 01 грудня 1995 року по 18 травня 2020 року.

Наказом ДП "Украерорух" № 110/о від 13 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням - у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.

Розмір посадового окладу позивача становив 25 945,00 грн.

Відповідно до пункту 6.25.2 колективного договору від 01 лютого 2020 року, укладеного між адміністрацією ДП "Украерорух" та профспілками, у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Адміністрація гарантує надання матеріального допомоги у розмірі:

- при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом;

- за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік.

В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Безперервний стаж роботи ОСОБА_1 в ДП "Украерорух" становить 25 років.

Згідно протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру № 2 від 18 березня 2020 року прийнято рішення щодо здійснення лише обов`язкових виплат, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства.

Листом ДП "Украерорух" від 18 травня 2020 року позивача повідомлено, що у зв`язку зі складним фінансовим станом та відсутністю наявних коштів у підприємства немає можливості надавати матеріальну допомогу при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію

Згідно листа ДП "Украерорух" № 1-17.4/7029/20 від 22 червня 2020 року станом на 18 травня 2020 року на рахунках відповідача перебували грошові кошти в розмірі 9 573 795,53 грн, 14735,39 дол. США, 6 909 562,63 євро (у тому числі на резервному рахунку обслуговуванню боргу - 2 508 902,26 євро), 1630,83 фунтів стерлінгів.

Згідно з пунктом 14.1 колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів Украероруху (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору.

20 травня 2020 року в дію вступила нова редакції пункту 6.25.2 колективного договору, за змістом якої у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: 1) до досягнення працівником віку 60 років і 3 місяці: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад. 2) інший вік до досягнення працівником 65 років при стажі роботи на підприємстві повних 15 років - 5 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад.

При цьому, виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору).

Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 01 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання.

Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги за умови виплати на основі договору між працівником та адміністрацією.

Позиція Верховного Суду

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , так і відповідно до умов Колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок про істотну зміну обставин Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року, дійшов висновку про відсутність вини ДП "Украерорух" у затримці проведення повного розрахунку з позивачем.

Оскільки роботодавцем не доведено, що порушення сталися внаслідок непереборної сили, то відповідно роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 646/3573/20 (провадження № 61-4705св22).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що роботодавець не виплатив належні при звільнені працівникові суми, а саме, матеріальну допомогу, передбачену колективним договором, тому відповідно до статті 117 КЗпП України має компенсувати позивачу розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати належних йому сум.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що роботодавцем не виконані вимоги трудового законодавства щодо вчасної виплати всіх належних при звільненні позивача сум у передбачені статтею 116 КЗпП України строки, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, а отже, вимоги у цій частині є законним та обґрунтованим.

Наведене свідчить про те, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, яке відповідає закону.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

На обґрунтування витрат на правову допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про компенсацію судових витрат. До заяви додана копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 02 червня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Максима Шипенка" та копія акту наданих послуг № 1 від 14 грудня 2020 року до договору про надання правничої допомоги від 02 червня 2020 року.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У справі, що переглядається, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова ухвалено 09 грудня 2020 року;

заяву по компенсацію судових витрат представник позивача подав 14 грудня 2020 року;

у позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається із суми судового збору та гонорару адвоката у розмірі 10 % ціни позову (т. 1 а. с. 1-6);

між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Максима Шипенка" укладений договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 02 червня 2020 року (т. 2 а.с. 36-38);

з копії акту наданих послуг № 1 від 14 грудня 2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 02 червня 2020 року вбачається, що адвокатським бюро надано усну консультацію з вивчення документів та аналізом судової практики щодо можливості захисту порушених прав клієнта (3 години); зібрано докази з метою підготовки до позову направлено адвокатські запити, отримано інформацію від відповідних організацій (2 години); складено та подано до Ленінського районного суду м. Харкова позовну заяву (10 годин); надано усну консультацію з вивченням документів та аналізом судової практики щодо правової позиції Украероруху викладеній у відзиві (3 години); складено та подано до Ленінського районного суду м. Харкова відповідь на відзив Украероруху (5 годин); складено та подано до Комінтернівського районного суду м. Харкова розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку (2 години); забезпечено участь адвоката в судових засіданнях; забезпечено ознайомлення з матеріалами справи; складено заяву про компенсацію судових витрат (1,5 години);

згідно пункту 4.1 договору про договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 02 червня 2020 року, гонорар за надання правової (правничої) допомоги, передбаченої пунктом 1.1. та пунктом 2.1 цього договору, клієнтом сплачується у випадку ухвалення судом судового рішення на користь клієнта, яке набрало законної сили ("гонорар за прийняття рішення на користь клієнта"), у розмірі 10% суми стягнутої на користь клієнта;

відповідно до пункту 4.6 сума гонорару перераховується клієнтом на поточний рахунок або вноситься готівкою в касу бюро після набрання відповідним судовим рішенням ухваленого на користь клієнта законної сили, але не пізніше 5 робочих днів з моменту виконання (зарахування грошових коштів на рахунок Клієнта або отримання коштів готівкою) такого судового рішення ухваленого на користь Клієнта;

у грудні 2020 року ДП "Украерорух" подало заяву про зменшення судових витрат, у якій просило відмовити у задоволенні заяви, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат, відсутність належним чином підтверджених витрат на правову допомогу (оригіналів платіжних документів про оплату наданих послуг), яка мотивована тим, що на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивач надав лише договір про надання правової допомоги та акт наданих послуг від 14 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги, у якому не зазначена вартість за кожним пунктом наданих послуг.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20 (провадження № 61-7641св21) вказано, що "у пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 (провадження № К/9901/29763/20) касаційний адміністративний суд дійшов висновку: "на переконання колегії суддів, зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України (2747-15) з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду".

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатами Бабичем Ю. В. та Лагутіним І. В. на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також немотивованість заперечень ДП "Украерорух", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ДП "Украерорух" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 78 754,12 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 646/3573/20 (провадження № 61-4705св22), від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20 (провадження № 61-7641св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку та зменшення витрат на правову допомогу скасувати.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку та додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук