428/2867/21 Про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення - 16.11.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фага" на постанову Луганського апеляційного суду від 06 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів: Луганської В. М.,Назарової М. В., Кострицького В. В.,

Короткий зміст вимог

У квітні 2021 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фага" (далі - ТОВ "Фага"), державного реєстратора військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області Костецької В. В. (далі - державний реєстратор Костецька В. В.) про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, скасування державної реєстрації припинення права власності на нежитлове приміщення, з одночасним визнанням права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначила, що їй на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 14 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ "Фага" та ФОП ОСОБА_1, передано в оренду строком на 35 місяців нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Під час дії вищезазначеного договору, 10 грудня 2013 року, ТОВ "Фага" уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, право власності на яке зареєстровано за останньою.

Вважаючи, що ТОВ "Фага" порушило переважне її право на придбання нежитлового приміщення, вона звернулася до суду про переведення на неї, ФОП ОСОБА_1, прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 18 липня 2018 року, яке постановою Луганського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишено без змін, за ФОП ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищезазначених судових рішень державний реєстратор Костецька В. В. зареєструвала за позивачкою право власності на нежитлове приміщення.

Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року рішення Сєвєродонецького міського суду від 18 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в частині задоволення вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення скасовано, в цій частині відмовлено у позові. У частині задоволення позову про переведення на ФОП ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення рішення суду залишено без змін.

21 грудня 2020 року державний реєстратор Костецька В. В. з посиланням на постанову Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року зареєструвала припинення права власності ФОП ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення та зареєстровувала право власності на це приміщення за ТОВ "Фага".

Договір купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року, на підставі якого відбувся перехід права власності від ТОВ "Фага" до ОСОБА_2, не визнано недійсним, а отже, право власності ТОВ "Фага" припинилося 10 грудня 2013 року у зв`язку з його продажем.

Оскільки судовими рішеннями на неї були переведені права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, то державний реєстратор Костецька В. В. безпідставно припинила її право власності на нежитлове приміщення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року у відкритті провадження відмовлено.

Відмовивши у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у справі є фізична особа-підприємець та юридична особа, а спір між ними виник з приводу права власності на нерухоме майно, тому заявлені позивачкою вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а відносяться до юрисдикції господарського суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що метою пред`явлення позову у цій справі є скасування рішення державного реєстратора Костецької В. В. про державну реєстрацію припинення за позивачкою права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "Фага", тобто предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичної особи ОСОБА_1, оскільки саме за нею як фізичною особою зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ТОВ "Фага" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, захищаючи свої права як підприємець. Спір виник між двома юридичними особами щодо права власності на нерухоме майно. Суд апеляційної інстанції змінив статус позивачки у справі з юридичної особи на фізичну, внаслідок чого дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ФОП ОСОБА_1 обґрунтований тим, що оскаржуване ТОВ "Фага" судове рішення підлягає скасуванню, оскільки спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, спірні правовідносини виникли щодо оскарження дій державного реєстратора та стосуються скасування рішення про державну реєстрацію права власності, що підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, провадження № 11-452апп18, від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17, провадження № 14-331цс18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 808/772/18, провадження № К/9901/11128/19.

Крім того, спір щодо права власності на нерухоме майно відсутній, вона оскаржує рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Фага".

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного оскарження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Верховний Суд переглядає справу в межах доводів касаційної скарги, що стосується неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме визначення юрисдикції спору.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція визначає, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року (справа № 709/433/17, провадження № 14-169цс19) вказано, що критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Згідно з частиною шістнадцятою статті 30 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Ознаками господарського спору є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України (435-15) , ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19, провадження № 12-167гс19.

Згідно з процесуальним законодавством розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Згідно з матеріалами справи позивачка подала позов як фізична особа-підприємець, яка використовує спірне нежитлове приміщення з метою ведення господарської діяльності.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що спір виник між фізичною особою та юридичною особою та державним реєстратором не відповідає матеріалам справи та характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами.

Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року переглянено справу № 428/7601/14-ц за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ТОВ "Фага" про переведення прав та обов`язків покупця за договором оренди нежитлового приміщення та визнання права власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Кутова К. О., Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ "Фага" задоволено частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Фага", ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Кутова К. О., Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, про визнання права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 102,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 скасовано, ухвалено в цій частині позову нове рішення про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у позові. В іншій частині рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції переглянув позов ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, що користується нежитловим приміщенням з метою ведення своєї підприємницької діяльності, що підтверджується позовними вимогами, обґрунтуванням позову та встановленими судами обставинами.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками цивільно-правових відносин, оскільки сторонами у справі є фізична особа-підприємець та юридична особа.

Дійшовши висновку, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції не врахував того, що цей спір, з урахування підстав та змісту позову, є спором між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою про право власності на нежитлове приміщення, яке підлягає державній реєстрації.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18.

Доводи відзиву ФОП ОСОБА_1 на касаційну скаргу про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Позивачка, скориставшись своїми процесуальними правами, звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому визначила свої вимоги та склад учасників справи. Не оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, фактично погодилась із визначенням юрисдикції спору суду загальної юрисдикції.

В ухвалі Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року, з урахуванням підстав та змісту позову, правильно визначено, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою щодо рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, з одночасним визнанням права власності на нежитлове приміщення.

З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад сторін та зміст позовних вимог, справа № 428/2867/21підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, постанова Луганського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.