686/8535/20 Про визначення місця проживання дитини - 02.11.2022 Прийняття

позивачка та відповідачка за зустрічними позовами -ОСОБА_1,відповідач та позивач за зустрічним позовом -ОСОБА_2,представник ОСОБА_2 -адвокат Якименко Микола Миколайович,третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -ОСОБА_3 (через законного представника - батька ОСОБА_2 ),треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області,

розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічними позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини й зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 через законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,

за касаційною скаргоюОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (до зміни прізвища в 2020 році - ОСОБА_5 ), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з нею за її фактичним місцем проживання, відібрати дитину у ОСОБА_2 та повернути дитину матері за попереднім місцем проживання.

2. В січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ( ОСОБА_3 ), а також подав до суду позовну заяву від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1, в якій просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з ним.

3. У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила покласти на ОСОБА_2 обов`язок забезпечувати явку малолітнього ОСОБА_3 кожного четверга (за виключенням святкових днів) о 17 годині 00 хвилин в кабінет психолога Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області" для зустрічей з нею протягом однієї години (з 17.00 до 18.00) в присутності психолога ОСОБА_6, без присутності будь-яких інших осіб.

4. Заява мотивована тим, що враховуючи тривалий час розлуки з сином та відсутність спілкування, вона вважає, що батько дитини здійснює психологічне насилля над сином з метою відчуження його від матері. Вважає, що її зустрічі з дитиною в кабінеті кваліфікованого психолога за його присутності будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків з сином та є співмірним заходом забезпечення зазначеного позову.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

5. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що встановлення конкретного дня протягом тижня та часу зустрічі, призначення відповідного спеціаліста, в присутності якого мають відбуватися зустрічі, може призвести до імовірного об`єктивного невиконання ухвали суду, з незалежних від первісного відповідача обставин. Окрім того суд вказав, що не надано належних та допустимих доказів на підтвердження особи та кваліфікації спеціаліста за участі якого просить проводити зустрічі заявниця.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

7. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена - ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року скасована та постановлене нове судове рішення, яким заява про забезпечення позову задоволена. Апеляційний суд вирішив забезпечити первісний позов шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку забезпечувати явку малолітнього ОСОБА_3 кожного четверга (за виключенням святкових днів) о 17 годині 00 хвилин в кабінет психолога Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області" за адресою: село Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, провулок Шкільний, 5, для зустрічей сина з його матір`ю ОСОБА_1 протягом однієї години (з 17.00 години до 18.00 години) в присутності психолога установи, без присутності інших осіб.

8. Апеляційний суд проаналізувавши положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), Сімейного кодексу України (2947-14) від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України (2947-14) ) та Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (2402-14) (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про охорону дитинства) дійшов висновку, що з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та до остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, такий захід забезпечення позову є співмірним. Зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити явку дитини до кабінету практикуючого психолога не є втручанням в приватне і сімейне життя відповідача.

9. Також апеляційний суд мотивував своє судове рішення практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", та аналізом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19; від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 25 серпня 2020 року у справі № 466/2317/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 760/154213/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21. У зв'язку з чим вирішив, що з точки зору врахування найкращих інтересів дитини але з урахуванням балансу інтересів усіх сторін спору захід забезпечення позову, запропонований ОСОБА_1 відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову матері.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. 31 березня 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з нею як матір`ю за її фактичним місцем проживання, відібрати дитину в ОСОБА_2 та повернути її їй за попереднім місцем проживання.

11. Мотивуючи позов ОСОБА_4 вказала, що сторони мають від шлюбу зазначеного сина ОСОБА_7 . Шлюбні відносини з ОСОБА_2 припинені. Син проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Однак 06 березня 2020 року ОСОБА_2 забрав сина та не повернув до моменту звернення до суду. Наміри батька дитини їй невідомі, однак вважає, що дитина знаходиться в небезпеці, існує загроза психічному та фізичному здоров`ю сина. ОСОБА_2 є боржником зі сплати аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_7, не має власного житла. Син з народження зареєстрований та проживає разом з нею, вона забезпечує дитину соціально-побутовими речами, піклується про його фізичний та психічний розвиток, проживання дитини з батьком може кардинально змінити його життя і заподіяти дитині стрес, призвести до повної ізоляції від матері. Вважає, що виняткових обставин, які б зумовлювали розлучення малолітньої дитини з матір`ю немає.

12. У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, в якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_7 з батьком. В обґрунтування позову вказав, що син ОСОБА_7 з власної ініціативи виявив бажання не повертатися до матері та не спілкуватися з нею, проживати виключно з батьком. Згідно з висновком психолога від 06 жовтня 2020 року син ОСОБА_7 має тісну надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об`єктом і якого він чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, фігуру батька наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість жити разом з ним.

13. У відповіді Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області" від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлена про те, що даний заклад в змозі забезпечити зустрічі та спілкування з сином ОСОБА_7 у присутності психолога, ОСОБА_6 щочетверга (за виключенням святкових днів) з 17.00 години до 18.00 години за адресою: АДРЕСА_2, зустрічі будуть проходити в окремому кабінеті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У серпні 2022 року ОСОБА_8, як представник ОСОБА_2, надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, серед іншого, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 31 серпня 2022 рокувідкрите касаційне провадження у справі.

16. 20 вересня 2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована пунктами 1 та 4 (пункт 3 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України (1618-15) ).

18. ОСОБА_2 вважає, що апеляційний суд неналежним чином врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20, від 06 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18, від 09 вересня 2019 року у справі № 607/10896/19. Зокрема, не враховані відповідні правові висновки щодо: обов'язку враховувати найкращі інтереси дитини при прийнятті рішень, які її стосуються; забезпечення принципу, за яким при вирішенні питання про забезпечення позову до уваги беруться не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення; недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

19. ОСОБА_2 також вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки експертів-психологів щодо стосунків сина з батьком та матір'ю, які мають враховуватися відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц. Разом з тим, Верховний Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 на цю постанову в контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України у частині доводів з приводу того, що апеляційний суд не встановив необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову, не оцінив його обґрунтованість та зв'язок з можливим ускладненням виконання судового рішення по суті спору, оскільки незгода сторони спору з висновками суду з цих питань не означає відсутність такого висновку суду.

20. Інші доводи позивача, які не стосуються суті питання вжиття конкретного заходу забезпечення та касаційного перегляду судового рішення апеляційного суду щодо нього, а стосуються вирішення судового спору по суті або передбачають вихід за межі обмежень, встановлених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд до уваги не бере.

(2) Позиція ОСОБА_1 .

21. У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року - без змін.

22. За своїм змістом цей відзив зводиться до того, що апеляційний суд прийняв законне судове рішення, навів його правильну аргументацію.

23. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (частини перша та четверта статті 395 ЦПК України).

24. Серед доказів надсилання копій відзиву ОСОБА_1 відсутні докази його надсилання Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області, яка визначена судом першої інстанції як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Разом з тим, надані докази направлення відзиву іншій третій особі з аналогічним статусом - Службі у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

25. Відповідно до практики ЄСПЛ одне з призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (дивитись, наприклад, рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04, п. 58).

26. Згідно практики ЄСПЛ існує різниця між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Зокрема, правила, які без сумніву спрямовані на належну організацію здійснення правосуддя та забезпечення реалізації принципу правової визначеності, мають застосовуватись. Але ці правила чи їх застосування не мають призводити до позбавлення учасника судового процесу можливості застосувати надані йому судові заходи захисту своїх прав (дивитись, наприклад, рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, п. 45).

27. Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, пропорційність (пункти 2 та 6 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зокрема, суд визначає в межах, встановлених ЦПК України (1618-15) , порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).

28. Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (Nadtochiy v. Ukraine, заява №7460/03, п. 26). Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони в цивільному процесі користуються рівними процесуальними правами.

29. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

30. Разом з тим, відповідно до умов частини другої статті 393 ЦПК України учасник справи, який подає касаційну скаргу, певною мірою забезпечений механізмом виправлення своїх помилок, допущених при її оформленні відповідно до статті 392 ЦПК України, зокрема виконання вимог пункту 1 частини четвертої цієї статті ЦПК України (1618-15) , яка передбачає, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

31. В свою чергу, учасник справи, який подає відзив, таким механізмом не забезпечений щодо можливих помилок у виконанні вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України.

32. Враховуючи предмет спору, суть касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, той факт, що профільній службі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області копія цього відзиву була направлена; що участь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у якості відповідної третьої особи у цій справі відбувається через її залучення за клопотанням інших осіб, а не через власну ініціативу цієї сільської ради; відсутність встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які б вказували на ймовірний вплив оскаржуваної постанови апеляційного суду на її права чи обов`язки; що Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області ніяких заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надала, Верховний Суд вирішив прийняти до розгляду цей відзив, уникаючи надмірного формалізму у питанні направлення копії цього відзиву як -Службі у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, так і Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області, та виходячи з принципу пропорційності у цій конкретній ситуації, оскільки очевидним є те, що у цьому конкретному випадку не абсолютно формальне виконання вимоги частини четвертої статті 395 ЦПК України є помилкою, а не свідомою дією, спрямованою на порушення ЦПК України (1618-15) або зловживання ним.

(3) Позиція інших учасників справи

33. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

35. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

36. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина третя статті 45 ЦПК України).

37. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76- 80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

38. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина п`ята статті 83 ЦПК України).

39. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України).

40. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша та друга статті 149 ЦПК України).

41. Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

42. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України).

43. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).

44. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини сьома, восьма та дев'ята статті 153 ЦПК України).

45. Питання заміни одного заходу забезпечення позову іншим врегульоване статтею 156 ЦПК України. А питання скасування заходів забезпечення позову статтею 158 ЦПК України.

46. Підставами касаційного оскарження як ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову так і ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (згідно з абзацом шостим частини другої статті 389 ЦПК України).

47. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

48. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (пункти 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини).

49. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункт 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

50. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 СК України (стаття 141 СК України).

51. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (частина перша статті 153 СК України).

52. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини друга та третя статті 157 СК України).

53. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (абзац другий частини другої статті 159 СК України).

54. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

55. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону про охорону дитинства).

56. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга та третя статті 11 Закону про охорону дитинства).

57. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом (частини перша, друга та третя статті 15 Закону про охорону дитинства).

58. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

59. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

60. Суть висновків ЄСПЛ у справі "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.

61. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (Hant v. Ukrainе, заява № 31111/04, п. 54).

62. Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (Mamchur v. Ukraine, заява № 10383/09, п. 100), від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (M. S. v. Ukraine, заява № 2091/13, п. 76).

63. ОСОБА_2 має право на власний погляд у питанні найкращих інтересів його дитини, але цей погляд не є абсолютним аргументом для визначення суті цих інтересів і не може визначати порядок виконання судом умов статті 89 ЦПК України. Тому незгода ОСОБА_2 з оцінкою суду не означає порушення судом принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

64. Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків.

65. Спілкування дитини з матір'ю передбачається за обов'язкової присутності психолога, який, виходячи з його спеціалізації та суті його залучення у відповідний процес, має можливість слідкувати за убезпеченням дитини від емоційних травм під час цього спілкування. Оскільки заходи забезпечення в силу умов статті 158 ЦПК України носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до статті 156 ЦПК України, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об'єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з матір'ю з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.

66. В свою чергу позбавлення матері будь-якої можливості контактувати з її дитиною виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між дитиною та нею, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дитини з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками і є найкращим інтересом дитини, закріпленим, зокрема, у вищезазначених правових нормах.

67. Висновки експертів, які констатують недоліки у психоемоційному характері відносин між дитиною та кимось з її батьків, самі по собі ще не є належним доказом, який виключає будь-яку можливість контакту дитини з нею (ним), оскільки суть забезпечення такого контакту і зводиться до спроби усунути відповідні недоліки. Ці висновки експертів, як і результати реалізації конкретного заходу забезпечення позову, визначеного у цій справі, можуть бути аргументами для вирішення судом відповідного спору по суті з точки зору визначення того, з ким з батьків дитині краще проживати.

68. Відповідно до сталої практики Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду відповідного спору та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (дивитись, наприклад, постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 910/4013/18 (пункт 25), від 14 серпня 2019 року у справі № 640/462/19 (пункт 30), від 02 березня 2020 року у справі № 911/2034/16 (пункт 4.12), від 17 вересня 2021 року у справі № 910/3547/21 (пункт 8.6), від 17 січня 2022 року у справі № 640/20750/21 (пункт 25)).

69. Судами попередніх інстанцій не встановлено, а ОСОБА_2 не доведено, що хоча б один з висновків експертів, які він подавав до судів попередніх інстанцій та які розглядаються відповідно до умов ЦПК України (1618-15) , місять рекомендацію щодо заборони спілкування матері з дитиною навіть в присутності психолога.

70. Принцип врахування інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову, не означає, що такі заходи вживаються судом лише тоді, коли вони жодним чином не пов`язані із обмеженням прав цих осіб, оскільки це протирічить суті забезпечення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

71. Верховний Суд не бере до уваги аргументи ОСОБА_2 щодо існування інших судових спорів між батьками зазначеної дитини та неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20, від 06 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18, від 09 вересня 2019 року у справі № 607/10896/19 (в контексті особливостей встановлених правовідносин у цих справах та їх взаємодії із частиною десятою статті 150 ЦПК України), згідно якого не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Захід забезпечення позову, щодо якого виник спір, у цій справі має тимчасовий характер, не стосується усунення перешкод спілкування з дитиною та визначення способу участі матері у вихованні дитини, а, оскільки відповідні зустрічі є короткочасними та мають проводитися під обов'язковим наглядом професійного психолога, стосується збереження емоційного контакту матері з дитиною та можливості забезпечити правильний психоемоційні характер стосунків матері та дитини до вирішення судового спору по суті, без чого сама можливість вирішення спору по суті на користь матері втрачає сенс з точки зору захисту найкращих інтересів дитини. Крім того, зміст цього заходу забезпечення не співпадає зі змістом заявлених позовних вимог у цій справі.

72. Судами попередніх інстанцій не встановлено, а сторонами спору не доведено, що органи опіки та піклування визначали хоч якийсь порядок спілкування з відповідною дитиною комусь з її батьків, зокрема, ОСОБА_1 .

73. Враховуючи зазначене, посилання ОСОБА_2 на пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України є безпідставними. Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

74. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. (частина третя статті 401 ЦПК України).

75. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

76. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

77. За результатом касаційного розгляду вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а отже, на ньогопокладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.