453/1549/14-ц Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом знесення проведеної унаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської споруди - 02.11.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 січня 2019 року у складі судді Микитина В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом знесення проведеної унаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, приналежної до житлового будинку.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки та житлового будинку, розташованих по АДРЕСА_1, а відповідачі у рівних частках є співвласниками сусідньої земельної ділянки та житлового будинку, розташованої по АДРЕСА_2 . У серпні 2014 року відповідачі на власній земельній ділянці розпочали реконструкцію з розширенням та надбудовою господарської будівлі, а саме літньої кухні під їх житловий будинок самовільно, без будь-якої проєктної та дозвільної документації.

Він звертався до відповідачів усно з вимогою про припинення робіт щодо самовільної реконструкції господарської будівлі, оскільки такі дії порушують його право на користування своєю власністю, але його звернення було проігноровано і він звернувся із письмовими заявами в контролюючі державні служби, а також повідомив про факт самовільного будівництва правоохоронні органи. Одержав відповіді про притягнення ОСОБА_2, як однієї із співвласників, до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво, складення щодо неї припису про припинення таких робіт, який відповідачами також був проігнорований, а самочинну реконструкцію спірної будівлі вони завершили.

Зазначав, що у результаті завершення самовільної реконструкції порушено його права та законні інтереси як власника сусідньої садиби, оскільки відстань по межі від реконструйованої будівлі відповідачів до його житлового будинку у порушення будівельних норм становить всього 2,10 м, що призвело до порушення інсоляції та норм освітленості належного йому житлового будинку, а також до істотного затінення, надмірного зволоження на ній ґрунту, унаслідок чого утворюється конденсат і відбувається зволоження фундаменту житлового будинку та матеріалу стін, погіршується їхні теплоізоляційні властивості, збільшується теплопровідність у холодну пору року.

З урахування наведеного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належними йому на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими по АДРЕСА_1, шляхом знесення проведеної унаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, яка відноситься до житлового будинку АДРЕСА_2, який належить відповідачам на праві спільної часткової власності.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 24 січня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належними йому на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими по АДРЕСА_1, шляхом знесення проведеної унаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, приналежної до житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прибудова до господарської будівлі із надбудовою над нею другого поверху, яка відноситься до належного ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житлового будинку, створює перешкоди позивачу, як власнику сусідньої садиби. Наданими сторонами доказами доведено наявність причинного зв`язку між самовільним спорудженням, реконструкцією вказаної прибудови та надбудови господарської будівлі і неможливістю позивачем належно здійснювати право користування земельною ділянкою й житловим будинком.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на цьому етапі неможливо здійснити перебудову господарської будівлі відповідно до проєкту або згідно з визначеними державними правилами й санітарними нормами, а ОСОБА_2, як особа, яка здійснила будівництво за погодженням з іншими співвласниками будівлі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримали її у цьому та допомагали їй, відмовляються від такої перебудови. Припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області щодо усунення відповідних порушень не було виконано, за що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже, вказаними протиправними діями відповідачів порушено право позивача, яке підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належними йому на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком шляхом знесення проведеної унаслідок самочинної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, приналежної до житлового будинку відповідачів.

Суд відмовив у частині вимог до ОСОБА_3, так як він не є власником (співвласником) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2, й не наділений правом користування та розпорядження таким нерухомим майном, не несе обов`язку щодо належного здійснення ним права власності, а є лише особою, яка за дорученням інших відповідачів займалася виконанням певної частини робіт по реконструкції спірної господарської будівлі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-5794 св 21).

Підставою скасування судового рішення апеляційного суду стало неналежне обґрунтування підстави залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції, так як апеляційний суд виходив лише із преюдиційності судового рішення адміністративної юрисдикції, яке не могло бути преюдиційним для цієї справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 січня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачами здійснено будівельні роботи з реконструкції господарської будівлі з прибудовою до неї та її надбудовою, яка відноситься до житлового будинку по АДРЕСА_2, без відповідної дозвільної документації. Вказані будівельні роботи здійснені з істотним порушенням будівельних норм, у тому числі протипожежних та санітарно-епідеміологічних. Зазначене будівництво, яке здійснене ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є самочинним, що підтверджено адміністративним судом у справі № 813/978/15. Самочинно побудованою відповідачами прибудовою порушено інсоляцію житлового будинку позивача та земельної ділянки, на якій він розташований, унаслідок чого відбувається надмірне зволоження грунту, стікання опадів з даху спірної будівлі відповідачів у вигляді дощу та снігу на земельну ділянку позивача, тому утворюється конденсат і відбувається зволоження фундаменту житлового будинку позивача та матеріалу його стін. Зазначені обставини підтверджуються, у тому числі, актами депутатського комісійного обстеження належної позивачу земельної ділянки від 08 жовтня 2014 року та від 07 вересня 2017 року, протоколом Санітарно-гігієнічної лабораторії від 05 жовтня 2017 року № 363-п дослідження ґрунту на земельній ділянці позивача зі сторони земельної ділянки ОСОБА_2, фототаблицею забудови з прив`язкою до належного позивачу житлового будинку.

Належними та допустимими доказами підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між самовільною реконструкцією ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спірної прибудови та надбудови господарської будівлі і неможливістю позивачем здійснювати своє право користування земельною ділянкою та житловим будинком. Від проведення перебудови ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які здійснили самочинне будівництво, відмовились, про що представник ОСОБА_2 підтвердив в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про безпідставність позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3, оскільки останній не є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд не взяв до уваги висновок експертного будівельно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25 вересня 2018 року № 4624, виконаний на замовлення ОСОБА_2, оскільки у ньому не спростовано факт порушення протипожежних норм та державних санітарно-епідеміологічних вимог щодо інсоляції відносно будинку позивача при самочинному будівництві спірної прибудови.

Крім того, згідно з висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта Перекрьостова В. М. від 04 листопада 2021 року № 1267, виконаного на замовлення ОСОБА_1, реконструйована будівля літньої кухні по АДРЕСА_2 не відповідає нормам Державних будівельних норм 360-92* "Містобудування, планування і забудова міських, сільських поселень", чинних на час проведення будівельних робіт, у частині вимог до протипожежних відстаней до житлового будинку по АДРЕСА_1, який належить позивачу. Спірна реконструйована будівля літньої кухні не відповідає вимогам Державних будівельних норм Б.2.2-12-2019 "Планування та забудова територій", чинних на час проведення експертизи, у частині вимог до протилежних відстаней до житлового будинку позивача. Існує технічна можливість демонтажу спірної надбудови та прибудови до літньої кухні без нанесення шкоди самій літній кухні, що існувала до реконструкції, а також житловому будинку позивача. Для проведення демонтажних робіт необхідний проєкт проведення будівельних робіт з демонтажу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 453/1549/14 з Сколівського районного суду Львівської області.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання позивача на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 розпочато реконструкцію спірної літньої кухні без будь-якої проєктної та дозвільної документації спростовуються рішенням виконавчого комітету Сколівської сільської ради Львівської області від 12 грудня 2012 року № 250, яким останнім надано дозвіл на реконструкцію літньої кухні, та проєктом реконструкції спірної літньої кухні товариства з обмеженою відповідальності "Фазис".

ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 не порушено існуючих відстаней між будівлями, суди безпідставно не надали належної оцінки висновку експертного будівельно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25 вересня 2018 року № 4624, яким встановлено, що спірні об`єкти нерухомого майна розташовані у місцевості щільної забудови, реконструкція літньої кухні здійснена відповідачами із збереженням первинних відстаней між сусідніми будівлями. Отже, така реконструкція відповідає будівельним нормам. Проведена реконструкція літньої кухні не порушує будівельних норм щодо інсоляції будинка позивача, оскільки вікна його двох із трьох кімнат мають віконні прорізи у сторону вулиці, а не спірної реконструйованої будівлі.

Суди невірно дослідили надані акти депутатського обстеження земельної ділянки від 08 жовтня 2014 року та від 07 вересня 2017 року, протоколу санітарно-гігієнічної лабораторії від 05 жовтня 2017 року № 363-П, так як вказані документи були винесені з численними порушеннями.

Крім того, самочинно збудована будівля, як така, що побудована

до 09 квітня 2015 року, підпадає під амністію за Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" (3038-17) .

У спірному приміщенні реконструйованої літньої кухні проживають її батьки, які є інвалідами, і саме для їх проживання робилася реконструкція, так як іншого приміщення для їх проживання немає. Проживання батьків в будинку неможливе у зв`язку з відсутністю вільних житлових приміщень, тому при знесенні спірного приміщення можуть бути порушенні їхні конституційні право на житло.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 при здійсненні самочинного будівництво літньої кухні допущено порушення протипожежних норм та державних санітарно-епідеміологічних вимог щодо інсоляції відносно будинку позивача, а також можливої пожежі в його будинку.

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала спростування відзиву, в якому заперечила доводи ОСОБА_1 й підтримала доводи касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 01 грудня 2005 року, посвідчених державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, зареєстровані за № 2254, 2256 належить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, площею 0,0640 га із відповідним цільовим призначенням, кадастровий номер: 4624510100:01:007:0026, які ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22, 23, 205, 207, т. 1).

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване за

ОСОБА_1 22 грудня 2005 року, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу: 9388647. На земельну ділянку ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 листопада 2006 року серії ЯГ № 514135 (а. с. 8-9, 48, 206, 208, т. 1).

ОСОБА_2 належить право власності на земельну ділянку, площею 0,0310 га, із цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер: 4624510100:01:007:0092, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 грудня 2010 року серії ЯЛ № 883251 (а. с. 51, т. 1).

Право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2, зареєстроване за ОСОБА_2, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, яке виникло на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 02 березня

2011 року у справі № 2-228/11, яке набрало законної сили 13 березня

2011 року (а. с. 218-219, т. 1).

ОСОБА_2 на належній їй одноосібно земельній ділянці, за погодженням та допомогою ОСОБА_4, ОСОБА_6 здійснено прибудову орієнтовних розмірів 3,25 м на 2,10 м з надбудовою другого поверху до господарської будівлі (літньої кухні), приналежної до житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_2, котрий належить їм на праві спільної часткової власності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 813/978/15 позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про зобов`язання відповідачки за власний рахунок здійснити знесення самовільної прибудови та надбудови до літньої кухні по АДРЕСА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинної прибудови та надбудови до літньої кухні по АДРЕСА_2 (а. с. 194-201, т. 1).

Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 реконструкцію з прибудовою та надбудовою господарської будівлі (літньої кухні), розташованої

по АДРЕСА_2 здійснює самочинно, без права на виконання цих будівельних робіт: ігноруючи при цьому приписи посадових осіб Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області та притягнення її до адміністративної відповідальності

у вигляді штрафу за виконання цих будівельних робіт

Згідно з актами депутатського комісійного обстеження належної позивачу земельної ділянки від 08 жовтня 2014 року (а. с. 17, 217, т. 1) та від 07 вересня 2017 року (а. с. 170, т. 1), протоколом Санітарно-гігієнічної лабораторії

від 05 жовтня 2017 року № 363-п дослідження ґрунту на земельній ділянці позивача зі сторони земельної ділянки ОСОБА_2 (а. с. 171, т. 1), а також фототаблицею забудови з прив`язкою до належного позивачу житлового будинку (а. с. 49-50, 52-54, т. 1) унаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як співвласників житлового будинку

по АДРЕСА_2, до якого відноситься самочинно реконструйована господарська будівля (літня кухня) із прибудовою та надбудовою, вказано, що є погана освітленість належного позивачу сусіднього житлового будинку, а також істотне затінення належної йому земельної ділянки, на якій такий житловий будинок розміщений, надмірне зволоження на ній ґрунту, стікання опадів з даху такої будівлі у виді дощу та снігу на земельну ділянку позивача. Такий стан речей призводить до утворення конденсату і зволоження фундаменту житлового будинку та матеріалу стін належного позивачу житлового будинку, погіршення їхніх теплоізоляційних властивостей і збільшення теплопровідності у холодну пору року.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта Перекрьостова В. М. Міністерства юстиції України від 04 листопада 2021 року № 1267, виконаного на замовлення ОСОБА_1, реконструйована будівля літньої кухні по АДРЕСА_2 не відповідає Державним будівельним нормам 360-92* "Містобудування, планування і забудова міських, сільських поселень", чинних на час проведення будівельних робіт, у частині вимог до протипожежних відстаней до житлового будинку по АДРЕСА_1, який належить позивачу. Спірна реконструйована будівля літньої кухні не відповідає вимогам Державних будівельних норм Б.2.2-12-2019 "Планування та забудова територій", чинних на час проведення експертизи, у частині вимог до протилежних відстаней до житлового будинку позивача. Технічна можливість демонтажу спірної надбудови та прибудови до літньої кухні без нанесення шкоди самій літній кухні, що існувала до реконструкції, а також житловому будинку позивача існує. Для проведення демонтажних робіт необхідний проєкт проведення будівельних робіт з демонтажу

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України).

Положеннями статей 391, 396 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" судам роз`яснено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Отже, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз`яснив судам, які обставини підлягають доведенню у разі пред`явлення позову не суб`єктом владних повноважень, а фізичною особою.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України: від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129 цс 17; від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721 цс 16.

З такими правовими висновками у подальшому, по суті, погодилася Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341 цс 18; від 18 березня 2020 року

у справі № 464/104/16-ц, провадження № 61-441 цс 19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, а апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення, оскільки згідно з частиною п`ятою статті 411 ЦПК України вони є обов`язковими, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 самочинно здійснено прибудову господарської будівлі та її надбудову до житлового будинку АДРЕСА_2, з істотним порушенням будівельних норм, у тому числі протипожежних та санітарно-епідеміологічних.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що будівництвом спірної самочинної прибудови допущено порушення інсоляції земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_1, унаслідок чого відбувається надмірне зволоження грунту, стікання опадів з даху спірної будівлі відповідачів у вигляді дощу та снігу на земельну ділянку позивача, утворюється конденсат та відбувається зволоження фундаменту житлового будинку, що підтверджується актами депутатського комісійного обстеження належної позивачу земельної ділянки від 08 жовтня 2014 року, від 07 вересня 2017 року, протоколом Санітарно-гігієнічної лабораторії від 05 жовтня 2017 року № 363-п дослідження ґрунту на земельній ділянці позивача зі сторони земельної ділянки ОСОБА_2, фототаблицею забудови з прив`язкою до належного позивачу житлового будинку та висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта Перекрьостова В. М. Міністерства юстиції України від 04 листопада 2021 року № 1267.

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що протиправними діями ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, порушено права ОСОБА_1, а саме створено йому перешкоди, як власнику суміжної земельної ділянки, на якій розташовано його житловий будинок, щодо права володіння, користування та розпорядження цим майном. Отже, причинно наслідковий зв`язок між незаконною реконструкцією спірної прибудови та неможливість позивачем здійснювати своє право користування земельною ділянкою та житловим будинком підтверджується належними і допустимими доказами. ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 від проведення перебудови спірного самочинного будівництва у добровільному порядку відмовились.

Доводи касаційної скарги про обґрунтованість висновку експертного будівельно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25 вересня 2018 року № 4624, виконаний на замовлення ОСОБА_2, на увагу не заслуговують, оскільки апеляційним судом було надано йому належну правову оцінку та вірно зазначено про те, що у вказаному висновку експертного будівельно-технічного дослідження не спростовано факт порушення протипожежних норм та державних санітарно-епідеміологічних вимог щодо інсоляції відносно будинку позивача при самочинному будівництві спірної прибудови. Крім того, згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Посилання касаційної скарги на проєкт реконструкції спірної літньої кухні, виконаний товариством з обмеженою відповідальності "Фазис", є безпідставними, оскільки цей проєкт не був прийнятий архітектором району та затверджений у встановленому законом порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що реконструкція літньої кухні здійснена відповідачами із збереженням первинних відстаней між сусідніми будівлями, на увагу не заслуговують, оскільки вказана обставина не підтверджує факт того, що така реконструкція відповідає будівельним нормам.

Посилання касаційної скарги на те, що у спірному приміщенні реконструйованої літньої кухні проживають батьки ОСОБА_2, які є інвалідами, і саме для їх проживання робилася реконструкція, так як іншого приміщення для проживання вони не мають, на увагу не заслуговують, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено наявність у батьків ОСОБА_2 права на користування спірною прибудовою, тому безпідставним є посилання останньої на порушення їх конституційних прав на житло. Крім того, наведені порушення при самочинному будівництві можуть призвести до пожежі, як у будинку позивачів, так і в будинку, де живуть відповідачі.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.