Постанова
Іменем України
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 333/6680/23
провадження № 61-6936св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року в складі судді: Холода Р. С., та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до із позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей.
Позов мотивований тим, що вона є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дітей є ОСОБА_5 .
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року діти були відібрані у батьків і по теперішній час знаходяться у опікуна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року органу опіки та піклування відмовлено у позбавленні її батьківських прав.
У частині третій статті 170 СК України врегульовано випадки, в яких суд може постановити рішення про повернення раніше відібраних дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному їх вихованню. Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.
На цей час відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей.
Позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Проте, вона має підробіток без офіційного оформлення, оскільки її офіційно не можуть оформити на роботу.
У неї є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися по мірі необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри.
Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей.
ОСОБА_5 - батько дітей, оскаржив рішення про позбавлення його батьківських прав до Запорізького апеляційного суду, оскільки на час звернення з позовом про позбавлення його батьківських прав та на час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, він був визнаний особою з інвалідністю I групи та потребував постійної сторонньої допомоги (справа на цей час не розглянута).
ОСОБА_1 під час перебування дітей у опікуна - ОСОБА_2 багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними по телефону. Однак, ОСОБА_2 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки остання категорично проти таких зустріч. Таким чином, опікуном ОСОБА_2 створюються їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча вона і не позбавлена батьківських прав.
Після протиправної відмови ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні з дітьми, вона вже більше року не може побачити своїх дітей. Вважає, що тривала відсутність спілкування з матір`ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей.
27 липня 2023 року ОСОБА_1 вкотре приїхала за місцем перебування дітей за адресою: АДРЕСА_1, однак дітей в будинку не виявилось. ОСОБА_2 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органів опіки, а виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, заявили, що не знають, де знаходяться діти і не мають наміру допомагати їй у її праві (та обов`язку) брати участь у житті дітей.
Вона вимушена була викликати патрульну поліцію за адресою: АДРЕСА_1 та написати заяву до відділу поліції на такі протиправні дії ОСОБА_2 .
Раніше вона зверталася із заявою до органу опіки та піклування з вимогою невідкладно припинити порушення закону з боку ОСОБА_2, усунути їй перешкоди у побаченнях та спілкуванні з малолітніми дітьми, однак відповіді так і не отримала.
Позивач бажає приймати безпосередню участь у житті дітей, займатись їх вихованням, піклуватись про них, сумує за ними. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, до 2021 року органи опіки не мали до неї жодних претензій стосовно виховання та утримання дітей з 2012 року. А у 2021 році несподівано винайшли купу проблем і безпідставно забрали у неї дітей. При цьому не зазначили жодних претензій до неї, окрім невиліковної хвороби.
Вона вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як це вона робила до 2021 року.
Діти її люблять та бажають повернутися до неї. І тільки протиправні дії опікуна створили проблему її спілкування з дітьми протягом тривалого часу, через що діти, за специфікою свого віку, дещо відвикли від неї.
Вважає, що на цей час відсутні обставини, які були підставою для відібрання у неї дітей, тому саме в інтересах дітей є повернення їх в сім`ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм достойного життя та виховання.
ОСОБА_1 просила:
повернути на виховання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
у справі "М. С. проти України" у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні "Мамчур проти України", № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини;
для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали. Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання;
враховуючи досліджені під час судового розгляду докази, суд дійшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 щиро бажає повернути дітей. З метою усунення обставин, що стали підставою для відібрання дітей, ОСОБА_1 здійснила певні дії, а саме: намагалася створити умови для проживання у будинку (частково зробили ремонт, придбали ліжко для дітей). Про бажання повернути дітей свідчить і те, що позивач намагався відвідувати дітей, виконувати настанови соціальних працівників, не маючи достатніх коштів, змогла у кредит придбати дитяче ліжко. Позивач, на думку суду, на цей час повною мірою не створила умови для проживання дітей, тобто повністю не усунула недоліки, які стали причиною відібрання дітей: відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет, відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей;
ОСОБА_1 не змогла належним чином довести суду, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей. Суд звертає увагу на той факт, що батько дітей - ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, яка потребує сторонньої допомоги, пересувається лише за допомоги позивача. Тобто у разі неможливості виховувати дітей за станом здоров`я (хоча і тимчасово) у ОСОБА_1 відсутні будь-які особи, які хоча б частково та тимчасово могли б взяти на себе таку функцію і надати відповідну допомогу позивачу. Свідок ОСОБА_5, яка є рідною сестрою ОСОБА_5 хоча і здійснювала допомогу родині ОСОБА_7, але переважно це була допомога по господарству. Коли постало питання про відібрання дітей, остання не запропонувала себе як опікуна і це суду дає підстави вважати, що ОСОБА_5 належним чином не зможе допомогти позивачу у вихованні дітей у разі погіршення здоров`я у останньої;
суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 на цей час відсутні можливості для належного матеріального утримання дітей. Так, вона отримує пенсію у розмірі 2 500 грн, а ОСОБА_5 - 2 000 грн і це є єдині доходи сім`ї позивача. Звісно у даній ситуації, враховуючи хворобу та наявність інвалідності у позивача, останній дуже важко знайти роботу, яка гідно оплачувалася. Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що допомога ОСОБА_7, як сім`ї, що опинилася у складних життєвих обставинах надавалася відповідним органам - Долинською сільською радою не була достатньою. Так, у 2018 році ОСОБА_1 було надано 500 грн допомоги, у 2019 році - ОСОБА_1 - 700 грн допомоги на лікування; ОСОБА_5 - 1 000 грн допомога у зв`язку з пожежею; у 2020 році - ОСОБА_1 700 грн допомоги. Отже за 3 роки (2018-2020 роки) сім`ї ОСОБА_7 було надано 2 900 грн допомоги, у т. ч. 1000 грн. після пожежі;
ОСОБА_2 на цей час від держави як опікун отримує по 7 000 грн на кожну дитину, тобто фактично у неї мається дохід у сумі 14 000 грн на дітей, тому і є зрозумілим факт належного утримання дітей і можливості їм придбати необхідні речі, у т. ч. коштовні пристрої для дистанційного навчання. Тобто у даній ситуації, що склалася, мати та батько, будучи особами з інвалідністю отримують дохід щомісячно у сумі 4 500 грн, що звісно не є достатнім для утримання дітей, а опікун отримує втричі більше від держави;
суд прийняв до уваги певні поліпшення у житлі ОСОБА_1 на цей час проживає лише позивач та ОСОБА_5 . Під час судового розгляду встановлено, що діти успішно адаптувалися в родині ОСОБА_2 де проживають і на цей час, мають усі належні умови для проживання та навчання;
виходячи з найкращих інтересів дітей, а саме: забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке надає можливість для належного рівня проживання, виховання та навчання, враховуючи умови небезпеки, вважаю за необхідне прийняти рішення про відмову у задоволенні ОСОБА_1 позовних вимог. Водночас, вважаю за необхідне роз`яснити ОСОБА_1, що вона має право спілкуватися з дітьми та налагоджувати з ними контакт, а також важливим з її боку буде продовження дій, направлених на усунення недоліків, зазначених вище та повернення дітей у сім`ю;
суд зауважив органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та іншим уповноваженим органам щодо необхідності перегляду своїх рішень та дій на краще у питаннях матеріальної допомоги сім`ям, які опинилися у важких життєвих обставинах та забезпеченню не формального, а дієвого соціального супроводу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали. Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання;
як встановлено колегією суддів, підстави, за яких суд ухвалив рішення про відібрання дітей від позивачки відповідно до рішення у справі № 317/611/21, на час розгляду справи про повернення дітей не відпали. Тому доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування частини третьої статті 170 СК України спростовані колегією суддів;
твердження апеляційної скарги щодо того, що соціальний супровід сім`ї органами опіки та піклування зводилися до втручання в житло апелянта, його обстеження, давання вказівок та складання актів на власний розсуд, не приймаються колегією суддів, оскільки не впливають на фактично встановлені обставини справи. До зазначених в апеляційній скарзі тверджень, щодо надуманості фактів, які відображені в акті обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року, колегія суддів ставиться критично, оскільки зазначене не має жодного документального підтвердження;
позивачкою не надано жодного достатнього доказу, який би підтверджував усунення підстав, які стали підставою для ухвалення рішення про відібрання дітей від позивачки відповідно до рішення у справі № 317/611/21.
Аргументи учасників справи
10 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, у якій просить:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди не застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 (провадження № 61-9444св19);
рішенням Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року у справі № 317/2256/22 органу опіки та піклування відмовлено у позові до ОСОБА_1 про позбавленні батьківських прав. Батько дітей ОСОБА_5 був позбавлений батьківських прав. Однак постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року рішення в частині задоволення позову було скасовано і відмовлено у позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 ;
суди не дотримались положень частини третьої статті 170 СК України, якою врегульовано випадки, в яких суд може постановити рішення про повернення раніше відібраних дітей. Під час розгляду справи було встановлено, що з часу відібрання дітей змінились обставини, які стали підставою для відібрання дітей, зокрема, зроблено ремонт у житловому будинку, придбано двоповерхове ліжко. Відповідачі не заперечували вказані обставини. На цей час поліпшились житлові умови. Для дітей є облаштована окрема кімната, яку вони мають зайняти у разі повернення;
підставою для відмови у поверненні мені дітей суди послались на наявність у ОСОБА_1 інвалідності та на неспроможність ОСОБА_1 доглядати дітей і забезпечувати життєдіяльність дітей. Вказане не відповідає дійсності. На час відібрання у мене дітей у 2021 році старшому сину було 9 років, а молодшому - 7 років. До вказаного віку ОСОБА_1 самостійно справлялась з батьківськими обов`язками. При відібранні дітей орган опіки та піклування не мав жодних претензій до позивача, окрім стану здоров`я. Претензії висувались виключно батьку дітей. Позивачка має постійне місце проживання, в якому зроблено ремонт. Дітям придбане двоповерхове ліжко. Для дітей створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу для кожного сезону, одяг та взуття будуть придбаватись також по мірі необхідності. У дітей є місце для ігор. ОСОБА_1 не має шкідливих звичок, які б могли негативно впливати на виховання дітей, на їх здоров`я;
суди вказали, що "житло складається з двох кімнат та кухні. В кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, тому що поряд знаходяться незаізольовані електричні провода. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет. Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей". Вказане не відповідає дійсності. Дитяче ліжко не створює небезпеку для дітей. Незаізольованої проводки в будинку немає. Всю електропроводку встановлювали та перевіряли фахівці при встановленні електричного лічильника. Думка педагогів чи державних службовців з приводу стану електропроводки не може враховуватись при ухваленні рішення за відсутності висновку спеціаліста. Крім того, зараз діти відсутні і ніщо не заважає змінити місце розташування ліжка, якщо це буде необхідним. Місце для навчання та ігор у дітей є, як було весь час їх проживання зі мною. Є стіл, за яким діти робили уроки, є місце для зберігання іграшок та книжок, є місце для ігор, в тому числі у приватному дворі. У нас дійсно немає відокремленої ванної кімнати. Однак так побудовані більшість сільських будинків. Для здійснення гігієнічних процедур є необхідне обладнання: рукомийник, тазики, відра; для купання - металева переносна ванна. Вказаного відповідачі не заперечували;
у будинку дійсно відсутні іграшки, навчальні засоби та розвиваючі ігри. Діти відсутні вдома вже третій рік поспіль, тому нікому гратись, навчатись та розвиватись. Іграшки, які були наявні на час відібрання дітей, зрозумілим чином їм вже не підходять за віком. Нові іграшки, книги чи приладдя я зараз не купую. На вимогу органу опіки та піклування позивач придбала дороге двоповерхове ліжко, сподіваючись на те, що на ньому будуть спати діти. Для дистанційного навчання у дітей наявні мобільні телефони з мобільним інтернетом. Позивач зможе забезпечити дітей можливістю для навчання, як забезпечувала це до їх відібрання;
ОСОБА_2 у суді визнала, що перешкоджала позивачу спілкуватися з дітьми. Така поведінка отримала негативні наслідки - відвикання малолітніх дітей від рідних батьків. На кожну дитину ОСОБА_2 отримує достатні кошти і на них утримує дітей. Вона має на вихованні кількох дітей і в жодному разі не бажає з ними розлучатися через отримання державної допомоги. Якби позивач отримувала на кожну дитину по 7 000 грн щомісяця, як отримує ОСОБА_2, то позивач змогла б купити стіл письмовий, килим для ігор, ванну кімнату побудувати тощо. Позивач і ОСОБА_2 знаходяться в різних умовах з різними можливостями;
суди зробили хибний висновок, що при проживанні дітей з позивачем існує загроза їм або умови проживання є небезпечними для їх життя, здоров`я і морального виховання. Суди не вказали на жодну небезпеку для здоров`я чи морального виховання дітей. Відповідачі також не вказували на такі обставини;
суд першої інстанції вказав, що позивач не змогла належним чином довести, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей. Проте доказування стану здоров`я позивача не було предметом спору. Стан здоров`я матері для виховання її власних дітей не підлягає доказуванню. Закон не передбачає такої підстави для неповернення дітей матері, яка має законні батьківські права, як наявність у матері певних захворювань. Між тим медичний висновок про те, що позивач за станом здоров`я не може виконувати обов`язки матері, у матеріалах справи відсутній, суду такий висновок не надавався та не витребувався судом. Суд самостійно не вправі робити медичні висновки, для яких потрібні спеціальні знання;
позивач вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови проживання, зможу самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння. Діти люблять позивача, що висловлювали як під час спільного проживання. В інтересах дітей є повернення їх в сім`ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм належного життя та виховання. Батьки мають переважне право перед іншими особами на "особисте виховання" малолітніх дітей та на те, щоб вони проживали з ними. За принципом 6 Декларації прав дитини "малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім 'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування". Держава у особі органів влади не спроможна на жодні реальні дії, окрім складання актів, давання суворих вказівок та узаконення розлучення з дітьми без жодних правових підстав. Суди порушили права позивача жити зі своїми дітьми, спілкуватись з ними, приймати безпосередню участь у їх вихованні, отримувати любов дітей, віддавати їм свою любов;
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 провадження № 61-9444св19 зазначено, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.
У липні 2024 року виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити.
Відзив мотивований тим, що:
відповідно до актів обстеження, складених представниками органів опіки та піклування під час здійснення соціального супроводу в період з 2021 по березень 2024 року, батьками малолітніх дітей за весь період їх відсутності вдома не створені умови для їх повернення в родину, виховання, навчання та всебічного розвитку. ОСОБА_1 має шкідливу звичку куріння, про що в судовому засіданні суду першої інстанції суддею було зроблено зауваження, а тому твердження у касаційній скарзі про відсутність шкідливих звичок є неправдивим;
орган опіки та піклування жодним чином не перешкоджає матері дітей у спілкуванні та налагодженню контакту з малолітніми дітьми, але станом на 09 липня 2024 року від матері та, зокрема, батька дітей щодо надання допомоги у сприянню налагодження контакту між батьками та дітьми, запитів або прохань щодо стану здоров`я дітей, навчання, розвитку, передачі будь-яких гостинців та подарунків не надходило, хоча ОСОБА_1 щодо місця перебування своїх дітей обізнана, але любить та піклується про них виключно на папері. Голослівне твердження позивача про те, що опікун не хоче розлучатися з дітьми виключно через виплати, є безпідставним, неправдивим та таким, що порочить честь та гідність опікуна;
до суду були запрошені діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для отримання їхньої думки з приводу повернення до батьків. Діти виявили бажання залишитися у родині ОСОБА_2 зазначивши, що їх все влаштовує: проживання та побут у будинку, навчання у школі, спілкування їх зі своїми братами (дітьми, які також проживають у ОСОБА_2 ). Така думка дітей є послідовною. За запитом служби у справах дітей Долинської сільської ради від Служби (управління) по Комунарському району Запорізької міської ради (за місцем проживання/перебування дітей) отримано довідку про з`ясування думки дитини щодо повернення її на виховання до батьків, в якій зафіксовано думку дітей (від 03 серпня 2022 року № 07-08/420). ОСОБА_6 написав: "Я, ОСОБА_9, дуже хочу залишитися в родині опікуна ОСОБА_2 разом з братом. До своїх батьків повертатися не хочу". ОСОБА_4 теж виявив бажання залишитися в опікунській родині разом із братом, до своїх батьків повертатися не бажає. За запитом служби у справах дітей Долинської сільської ради від Служби (управління) по Комунарському району Запорізької міської ради (за місцем проживання/ перебування дітей) отримано довідку про з`ясування думки дитини щодо повернення її на виховання до батьків, в якій було зафіксовано думку дітей (від 25 жовтня 2023 року № 07-08/1014), в якій діти виявили тверде бажання залишити в родині опікуна. Окрім того, на комісії прав захисту дітей та під час розгляду судової справи ОСОБА_1, було поставлено ряд питань зокрема, що стосуються умов проживання, навчання, відвідування малолітніх дітей, їх матеріального утримання та іншого. На всі питання щодо створення умов проживання дітям відповідь одна "10 лет содержала как-нибудь и еще буду содержать". ОСОБА_1 не усвідомлює, що діти вже не маленькі, та потребують особистого простору, всіх благ для безпечного проживання і навчання.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
22 липня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року: клопотання виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено виконавчому комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 ; призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 червня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 03 березня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, було укладено та зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1, видане Хортицьким ВДРАЦС РС Запорізького МУЮ), про що зроблено актовий запис № 60 від 03 березня 2012 року.
У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилися діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_2, виданим Хортицьким ВДРАЦС РС Запорізького МУЮ); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_3, виданим Хортицьким ВДРАЦС РС Запорізького МУЮ).
Родина з 2018 року перебувала під соціальним супроводом в КУ "Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради", у зв`язку із складними життєвими обставинами.
17 лютого 2021 року до Служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області надійшло повідомлення за № 29 "Щодо загрози життю малолітніх дітей". З повідомлення вбачалося, що за адресою: АДРЕСА_2 проживає родина ОСОБА_7, яка опинилась в складних життєвих обставинах.
Розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17 лютого 2021 року № 28 "Про вилучення малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 із родини ОСОБА_1" було прийнято рішення тимчасово вилучити дітей із родини ОСОБА_7.
Згідно з актом прийому дитини КЗ "Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Запорізької обласної ради від 17 лютого 2021 року, складеним о 17 год. 50 хв., малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були прийняті до закладу через вилучення з родини ОСОБА_1 у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю, згідно з розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17 лютого 2021 року № 28.
25 лютого 2021 року виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року у справі № 317/611/21 (ІНФОРМАЦІЯ_5) позов виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задоволено. Відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано їх під опіку держави. Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на користь держави, осіб чи установи, на утриманні якої буде знаходитись малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у розмірі 1 197,50 грн на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого 2021 року і до досягнення дітей повноліття.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі № 317/611/21 (ІНФОРМАЦІЯ_6) рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року залишено без змін.
На підставі рішення Запорізького районного суду Запорізького районного суду від 13 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 30 червня 2021 року, малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 взято на первинний облік служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Рішеннями виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області №76, 77 від 20 серпня 2021 року малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статуси дітей, позбавлені батьківського піклування.
Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району № 583р від 02 грудня 2021 року "Про призначення ОСОБА_2 опікуном над малолітніми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2" дітей влаштовано в родину ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування на території Долинської сільської ради звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року в справі № 317/2256/22 (ІНФОРМАЦІЯ_7) позов виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (як органу опіки та піклування) до ОСОБА_1 та ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року залишено без змін.
Підставами для прийняття рішення про відібрання дітей, Запорізький районний суд Запорізької області у рішенні від 13 квітня 2021 року зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги до виховання та утримання своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання, навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування, та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.
03 жовтня 2023 року та 27 жовтня 2023 року суб`єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 для складання акту обстеження матеріально-побутових умов. Позивач відмовилася впускати членів комісії до приміщення.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року житло складається з двох кімнат та кухні. У кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, окрім ОСОБА_1 перебуває громадянин ОСОБА_5, який на даний час має інвалідність "І група Б" та потребує постійного стороннього догляду. У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, тому що поряд знаходяться незаізольовані електричні проводи. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет.
Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці. ОСОБА_1 заборонила проводити фотозйомку, тому доказами викладеного є акт.
Згідно інформації, наданої органом опіки та піклування фахівцями КУ "ЦНСП" Долинської сільської ради" систематично здійснювався контроль над виконанням рекомендацій фахівця, щодо виконання плану соціального супроводу сім`ї, яка перебувала в складних життєвих обставинах. Зверталася увага на забезпечення потреб дітей: наявність місця для сну, відпочинку та гри, одягу, постільної білизни, створення осередку та придбання для засобів особистої гігієни, продуктів харчування, працевлаштування батька дітей - громадянина ОСОБА_5 . Також в ході візиту зверталася особлива увага на створення умов для дотримання санітарно-гігієнічних норм та техніки безпеки в побуті, а також забезпечення умов для дітей під час дистанційного навчання.
У ході роботи були проведені соціально-педагогічні бесіди, з метою підвищення виховного потенціалу, надано рекомендації щодо раціонального використання коштів, забезпечення належних умов проживання.
Одночасно проводилася профілактична робота щодо попередження випадків насильства у сім`ї. Фахівцями соціальної роботи було звернуто увагу на необхідності проходження лікування ОСОБА_1 для покращення самопочуття, але остання постійно відмовлялася. За висновком щодо соціального супроводу родини: у матері дітей - громадянки ОСОБА_1 дуже низький батьківський потенціал, в силу свого захворювання, вона не здатна задовольняти потреби дітей; забезпечити своїм дітям належний догляд та виховання.
Згідно акту обстеження умов проживання від 09 серпня 2023 року, складеного сумісно представниками служби у справах дітей по Комунарському району, інспектором сектору ювенальної превенції ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи за адресою опікуна ОСОБА_2 зазначено, що під час відвідин родини в комісійному складі, вдома перебувала вся родина. Житло розміщено на 1 поверсі 1 поверхового будинку. Складається з 6 кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузлу, ігрової кімнати. Умови проживання добрі. У будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування, вживання їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну та відпочинку, для навчання та розвитку. Для дітей необхідна кількість канцелярського приладдя, іграшок, велосипеди та самокати - для проведення дозвілля. Одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно віку та бажанням дітей. Діти виглядали доглянутими, радісними. Легко йшли на контакт. У помешканні прибрано, чисто, пахло їжею. Деякі діти гралися на подвір`ї. З малолітніми дітьми ОСОБА_6 2012 року народження та ОСОБА_4, 2014 року народження, була проведена бесіда практичним психологом. З її висновку: діти поводили себе легко, невимушено, охоче йшли на контакт. Відповідали про їхнє життя у опікуна ОСОБА_2, однак, коли питання стосувалися біологічної матері реагували пригнічено, відповідали неохоче. Зі слів дітей вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися. При спеціалістах, зі слів інших дітей, діти ОСОБА_1, як і інші діти називають опікуна/піклувальника ОСОБА_2 - мамою.
Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування до суду надав висновок від 20 листопада 2023 року, в якому зазначив, що з`ясувавши всі обставини справи, діючи виключно в інтересах малолітніх ОСОБА_6, 2012 року народження та ОСОБА_4, 2014 року народження, керуючись частинами п`ятою, шостою статті 19, статтями 150, 155, 170, 171 СК України, статтею 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", статтями 11, 12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14)
вважає недоцільним у поверненні малолітніх дітей ОСОБА_6, 2012 року народження та ОСОБА_4, 2014 року народження на виховання до ОСОБА_1 .
Орган опіки у своєму рішенні виснував, що ОСОБА_1 не надала жодної конкретної відповіді на поставлене питання комісії з прав захисту дітей, не довела, що відпали причини, за якими діти були відібрані з родини, а отже при поверненні дітей створюватимуться умови для безпідставної передачі дітей їх матері та наступного вирішення питання про повторне їх відібрання. Дитина не може бути повернена одному з батьків, коли існує загроза їй, або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.
Позиція Верховного Суду
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР)
, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (789-12)
, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен, зазначеній вище, п. 78; рішення у справі "Кірнс проти Франції" (Kearns v. France), заява № 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі Р. І Х., зазначеній вище, пп. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): "136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, "відновити" сім`ю [рішення у справі "Гнахоре проти Франції" (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі "Марсалек проти Чехії" (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)". У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (див., наприклад, рішення у справі "Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року) (MAMCHUR v. UKRAINE, заява № 10383/09, п. 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини" (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).
Європейський суд з прав людини вказав, що немає свідчень того, що судові органи якимсь чином аналізували, якою мірою стверджувану незадовільність виховання дітей зумовлювала саме непоправна нездатність заявників забезпечувати належну опіку і піклування, а не їхні фінансові труднощі та об`єктивний стан фрустрації, що можна було виправити за допомогою цільової фінансової та соціальної допомоги й ефективного консультування. Щодо фінансових проблем, то роль Суду не полягає в тому, щоб визначати, чи мала сім`я заявників, з огляду на інтереси збереження єдності сім`ї, право на забезпечення їй певного рівня матеріально-побутових умов за державний кошт. Однак це питання потребує обговорення - спочатку на рівні відповідних державних органів, а далі - під час судового розгляду. Щодо міри, якою незадовільність виховання дітей могла бути зумовлена стверджуваною безвідповідальністю заявників як батьків, суди не вдавалися до розгляду незалежних доказів (наприклад, експертного висновку психолога), аби оцінити їхню емоційну чи психічну зрілість та мотивацію в розв`язанні побутових проблем. У мотивувальній частині судового рішення немає й аналізу спроб заявників поліпшити умови свого життя - наприклад, їхніх звернень з проханням забезпечити постачання природного газу, компенсувати заборгованості із заробітної плати і допомогти з працевлаштуванням. Натомість суди, як видається, прийняли на віру подану міськими службами інформацію про те, що заявники не спромоглися поліпшити свої матеріально-побутові умови та скорегувати своє ставлення, незважаючи на фінансову та іншу підтримку, а також заходи з відповідного консультування. Окрім описових доповідей, складених за результатами перевірок, у яких вказувалося на ті самі проблеми (скажімо, як прогнилий дитячий матрац), суд не зажадав ніяких інших даних, наприклад, стосовно фактичного обсягу та достатності соціальної допомоги або змісту конкретних рекомендацій, наданих під час консультування, а також пояснень, чому ці рекомендації не дали результату. Суд вважає, що витребувана конкретна інформація у цьому зв`язку могла б допомогти визначити, чи виконали відповідні органи свій конвенційний обов`язок зі збереження єдності сім`ї і чи дослідили вони достатнім чином ефективність менш суворих альтернативних заходів перед тим, як клопотати про відібрання дітей від батьків (Савіни проти України, заява № 39948/06, п. 57, 58, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).
Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частина третя статті 170 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 (провадження № 61-9444св19) зазначено, що:
"згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.
Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Верховний Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підстави, які стали підставою для ухвалення рішення про відібрання дітей від позивача відповідно до рішення у справі № 400/2052/16-ц, на час розгляду справи відпали. Так, встановлено, що позивач відвідує дитячий садочок, спілкується з вихователем про розвиток та поведінку своїх дітей. Постійно присутня на дитячих ранках. На вихідних мама забирає дитину до себе. ОСОБА_1 веде тверезий спосіб життя, зауважень з боку медпрацівників за останні 9 місяців до неї немає. Згідно із довідкою головного лікаря Комунального закладу "Петрівська центральна районна лікарня" від 15 листопада 2018 року № 1625 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Водночас, задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимогам процесуального закону, не надали належної оцінки доводам та не оцінили надані відповідачем докази про те, що позивач не створила умови для проживання дітей та що у неї відсутні можливості для належного матеріального утримання дітей. Отже, суди не здійснили повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, не надали оцінку наявним у справі доказам, зокрема актам обстеження умов проживання позивача, не навели мотивів їх прийняття чи відхилення, що має наслідком невстановлення фактичних обставин справи".
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом про повернення дітей ОСОБА_1 зазначала, що відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей. Позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Проте вона має підробіток без офіційного оформлення, оскільки її офіційно не можуть оформити на роботу. У неї є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я, створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися за необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри. Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей. ОСОБА_1 під час перебування дітей у опікуна - ОСОБА_2 - багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними по телефону. Однак, ОСОБА_2 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки остання категорично проти таких зустріч. Таким чином, опікуном ОСОБА_2 створюються їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча вона і не позбавлена батьківських прав. Після протиправної відмови ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні з дітьми, вона вже більше року не може побачити своїх дітей. Вважає, що тривала відсутність спілкування з матір`ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей;
ОСОБА_1 стверджувала, що 27 липня 2023 року вона приїхала за місцем перебування дітей за адресою: АДРЕСА_1, однак дітей в будинку не виявилось. ОСОБА_2 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органів опіки, а виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, заявили, що не знають, де знаходяться діти, і не мають наміру допомагати їй у її праві (та обов`язку) брати участь у житті дітей. Позивач бажає приймати безпосередню участь у житті дітей, займатись їх вихованням, піклуватись про них, сумує за ними. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, до 2021 року органи опіки не мали до неї жодних претензій стосовно виховання та утримання дітей з 2012 року. А у 2021 році несподівано винайшли купу проблем і безпідставно забрали у неї дітей. При цьому не зазначили жодних претензій до неї, окрім невиліковної хвороби. Вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як це вона робила до 2021 року;
апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення дітей, вказав, що підстави, за яких суд ухвалив рішення про відібрання дітей від позивачки відповідно до рішення у справі №317/611/21, на час розгляду справи про повернення дітей не відпали. Крім того, ОСОБА_1 не змогла належним чином довести суду, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей;
апеляційний суд не врахував, що для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали;
ОСОБА_1 посилалася на те, що змінила умови для життя дітей, зокрема, позивач має постійне місце проживання, в якому зроблено ремонт, дітям придбане двоповерхове ліжко, для дітей створені умови для проживання, навчання та дозвілля, діти мають достатньо одягу для кожного сезону, одяг та взуття будуть придбаватись також по мірі необхідності, у дітей є місце для ігор. Цим обставинам апеляційний суд не надав оцінки;
апеляційний суд не звернув уваги, що лише стан здоров`я ОСОБА_1 не може виправдовувати проживання дітей з опікуном;
суд першої інстанції з`ясував, що діти - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - виявили бажання залишитися у родини ОСОБА_17 . Апеляційний суд не надав оцінки думкам дітей щодо повернення до батьків та не врахував, що в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси;
аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 надала довідки-характеристики, складені старостою Розумівського старостинського округу (т. 1, а. с. 10, 11), які не були оцінені апеляційним судом;
апеляційний суд не зазначив та не встановив обставин, які б свідчили, що проживання дітей разом із позивачем не сприяло б розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.
У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 рокускасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко