334/5938/19 Про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири - 24.07.2024 Прийняття

за позовом ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна, про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року в складі судді Баруліної Т. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 05 серпня 2019 року між нею та ОСОБА_3 укладено спадковий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі її смерті набуває право власності на належне їй майно - квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).

Згідно з пунктом 2.1 договору ОСОБА_3 також зобов`язалася: за рахунок коштів відчужувача сплачувати комунальні послуги за квартиру; організувати для неї раціональне харчування, у тому числі дієтичне, з урахуванням її віку і стану здоров`я в межах натуральних норм харчування; у разі потреби забезпечувати відчужувача слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування, медикаментами та життєво-необхідними ліками відповідно до медичного висновку; здійснювати поточний ремонт квартири; проводити закупівлю продуктів харчування двічі на тиждень; у разі потреби забезпечити відчужувача транспортом. У разі смерті відчужувача організувати обряд поховання. Під час підписання договору сторони були обізнані про стан здоров`я позивача та мету укладання нею договору, а саме потребу в догляді та лікуванні у зв`язку із онкологічною хворобою 4-ої стадії.

Відповідно до пункту 6.3 договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу договір може бути розірваний у судовому порядку. Відповідно, право власності на нерухоме майно виникає лише у випадку добросовісного виконання визначених у пунктах 2.1, 2.2 договору обов`язків.

Відповідачі умови договору не виконували, залишили позивача в безпорадному стані, без харчування та ліків, розуміючи, що позивачка є одинокою, тяжкохворою людиною похилого віку, потребує стороннього догляду та допомоги, щоденного медикаментозного лікування та харчування, тобто у стані, який загрожує її життю та здоров`ю.

Позивачка на час звернення до суду перебувала у лікарні в тяжкому стані, потребувала сторонньої допомоги та догляду, щоденного коштовного лікування. Доходів ОСОБА_1 не вистачало на придбання необхідних ліків та харчування. Відповідачі після укладення договору жодного разу не поцікавилися станом здоров`я позивача, умисно ухиляються від виконання його вимог та розпоряджень, незважаючи на наявність обов`язків, передбачених договором. Про неможливість виконання договору з поважних причин та бажання його розірвати відповідачі не попереджували позивача. За таких обставин позивач була змушена через третіх осіб повідомити відповідачів про її місцезнаходження у лікарні, загострення хвороби та її потребу у виконанні відповідачами своїх обов`язків, однак жодних результатів не отримала.

У зв`язку із невиконанням відповідачами умов договору, позивачка 15 серпня 2019 року викликала до лікарні нотаріуса та склала письмову заяву про невиконання умов договору, що призвело до тяжких наслідків для її здоров`я та необхідності звернення до суду з позовною заявою про розірвання спадкового договору.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати спадковий договір, укладений 05 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А., зареєстрований у реєстрі за № 874, знявши заборону, накладену на спірну квартиру у зв`язку із укладенням вказаного спадкового договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

29 вересня 2020 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1

27 квітня 2023 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири задоволено. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири відмовлено. Розірвано спадковий договір, укладений 05 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А., зареєстрований у реєстрі за № 874. Скасовано обтяження у виді заборони на відчуження спірної квартири, накладене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А., зареєстроване в реєстрі за № 875, на підставі спадкового договору від 05 серпня 2019 року № 874, номер запису про обтяження 32691507. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що встановлено факт невиконання ОСОБА_3 умов укладеного з ОСОБА_1 спадкового договору. Щодо позовної вимоги про зняття заборони відчуження квартири, то суд вважав, що наявність такої заборони створює перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власністю спадкоємців ОСОБА_1 . Оскільки обтяження накладено нотаріусом з метою забезпечення виконання спадкового договору, то у зв`язку з його розірванням судом відсутні підстави для такого обтяження.

Однак суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_4, оскільки останній не є стороною договору, тому не є належним відповідачем у цих правовідносинах.

12 липня 2023 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки ОСОБА_3 обов`язки, передбачені спадковим договором, стосовно ОСОБА_1 належним чином не виконувала, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог у частині розірвання спадкового договору.

17 серпня 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 591/1419/20, а саме, що правовідносини у цій справі щодо розірвання спадкового договору не допускають правонаступництва, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно залучив до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника позивачки ОСОБА_1, яка померла, та не розглянув клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Також ОСОБА_3 у касаційній скарзі зазначила, що ОСОБА_5 відмовлялася приймати належне виконання спадкового договору, а ОСОБА_2, дізнавшись про діагноз ОСОБА_1, пообіцяла їй кращі умови догляду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вирішила змінити доглядальника та розірвати спадковий договір у судовому порядку. Позивачка неодноразово змінювала осіб, які її доглядали, оскільки мала складний характер.

Заявниця вважала, що довела належними та обґрунтованими доказами, що робила все, щоб виконати умови укладеного договору, а доказів висування претензій (направлення їх відповідачу) про невиконання договору у позивачки немає.

24 липня 2024 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова мотивована тим, що у цій справі предметом спору є розірвання спадкового договору, а виконання зобов`язань у спадковому договорі нерозривно пов`язані із його сторонами, тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що в цьому випадку спірні правовідносини допускають правонаступництво, є помилковими.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 591/1419/20 (провадження № 61-18031сво21).

Із висновками колегії суддів не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) висловлюю окрему думку.

У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

У справі встановлено, що 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд розірвати спадковий договір, укладений між нею та ОСОБА_3, у зв`язку із його невиконанням останньою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

Ухвалою суду першої інстанції від 29 вересня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2, як правонаступника померлої позивача ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вважав, що у цих правовідносинах допускається правонаступництво, у зв`язку з чим виснував про задоволення позовних вимог про розірвання спадкового договору, керуючись тим, що ОСОБА_3 не виконувала його умови.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (стаття 1305 ЦК України).

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 25 березня 2019 року у справі № 667/10947/14 (провадження № 61-2750св19), від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), від 21 січня 2021 року у справі № 524/354/19 (провадження № 61-15048св20), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/4675/20-ц (провадження № 61-19992св21), від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22), Верховним Судом у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 01 лютого 2021 року у справі № 295/14945/18 (провадження № 61-23213св19), від 09 червня 2022 року у справі № 337/5678/20 (провадження № 61-1559св22), Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21).

При цьому у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 337/5678/20 (провадження № 61-1559св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаним із його сторонами. ЦК України (435-15) надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.

Такий правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21).

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 591/1419/20 (провадження № 61-18031сво21).

Спадковий договір є двостороннім правочином, однак одностороннім договором (частина друга статті 635 ЦК України), бо виключно набувач зобов`язується виконувати розпорядження іншої сторони - відчужувача, який наділяється лише правом вимоги до набувача.

Оскільки перехід майна від відчужувача до набувача не є окремим видом спадкування, на відносини сторін цього договору не поширюються правила про спадкування.

За своєю правовою природою спадковий договір подібний до договору довічного утримання.

З численної усталеної практики розгляд справ про розірвання договору довічного утримання вбачається, що судами на будь-якій стадії судового розгляду залучалися правонаступники відчужувача у разі смерті такого після звернення його з позовом до суду.

Якщо вважати договір довічного утримання та спадкового договору подібними, то і залучення правонаступників відчужувача у спадковому договору допускається, оскільки вимога про розірвання спадкового договору стосується не тільки виконання набувачем у спадковому договорі своїх обов`язків, але і долі нерухомого майна - набуття права на квартиру відчужувача.

Тому не можна вважати, що спір про розірвання спадкового договору нерозривно пов`язаний з особою відчужувача, оскільки він більшою мірою стосується долі майна відчужувача, який самим зверненням до суду заявив про неналежність виконання набувачем його розпоряджень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вважаю обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач належним чином не виконувала умови укладеного між нею та ОСОБА_1 спадкового договору. Зазначені обставини підтверджено письмовими доказами і показаннями свідків, а відповідачка на підтвердження факту належного виконання умов спадкового договору належних та допустимих доказів суду не надала, що у цьому випадку є саме її, а не позивача процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували, що з позовом про розірвання спадкового договору ОСОБА_1 звернулася до суду за життя, однак у подальшому померла, і спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2, будучи залученою до участі у справі як правонаступник позивача, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 .

Тобто, факт невиконання умов спадкового договору було доведено ще за життя відчужувача за таким договором, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що спір у цій справі було ініційовано спадкоємцем відчужувача.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання спадкового договору ще за життя, допускається правонаступництво після смерті позивачки у спірних правовідносинах, тому суд першої інстанції, з`ясувавши коло спадкоємців, до яких перейшли права та обов`язки спадкодавця за спадковим договором, правильно залучив ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника позивача. При цьому ОСОБА_2 не пред`являла такого позову від свого імені.

Такі висновки узгоджуються з висновками у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2024 року в справі № 456/350/22 (провадження № 61-986св24), від 10 листопада 2021 року в справі № 643/4873/20 (провадження № 61-9342св21).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, вважаю, що колегія суддів мала залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.