ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 334/5938/19
провадження № 61-12560св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа- приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року в складі судді Баруліної Т. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа -приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна, про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 05 серпня 2019 року між нею та ОСОБА_3 укладено спадковий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі її смерті набуває право власності на належне їй майно - квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Згідно з пунктом 2.1 договору ОСОБА_3 також зобов`язалася: за рахунок коштів відчужувача сплачувати комунальні послуги за квартиру; організувати для неї раціональне харчування, у тому числі дієтичне, з урахуванням її віку і стану здоров`я в межах натуральних норм харчування; у разі потреби забезпечувати відчужувача слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування, медикаментами та життєво-необхідними ліками відповідно до медичного висновку; здійснювати поточний ремонт квартири; проводити закупівлю продуктів харчування двічі на тиждень; у разі потреби забезпечити відчужувача транспортом. У разі смерті відчужувача організувати обряд поховання. Під час підписання договору сторони були обізнані про стан здоров`я позивача та мету укладання нею договору, а саме потребу в догляді та лікуванні у зв`язку із онкологічною хворобою 4-ої стадії.
Відповідно до пункту 6.3 умов договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу договір може бути розірваний у судовому порядку. Відповідно, право власності на нерухоме майно виникає лише у випадку добросовісного виконання визначених у пунктах 2.1, 2.2 договору обов`язків.
Відповідачі умови договору не виконували, залишили позивача в безпорадному стані, без харчування та ліків, розуміючи, що позивач є одинокою, тяжкохворою людиною похилого віку, потребує стороннього догляду та допомоги, щоденного медикаментозного лікування та харчування, тобто у стані, який загрожує її життю та здоров`ю.
Позивач на час звернення до суду перебувала у лікарні в тяжкому стані, потребувала сторонньої допомоги та догляду, щоденного коштовного лікування. Доходів ОСОБА_1 не вистачало на придбання необхідних ліків та харчування. Відповідачі після укладення договору жодного разу не поцікавилися станом здоров`я позивача, умисно ухиляються від виконання його вимог та розпоряджень, незважаючи на наявність обов`язків, передбачених договором. Про неможливість виконання договору з поважних причин та бажання його розірвати відповідачі не попереджували позивача. За таких обставин позивач була змушена через третіх осіб повідомити відповідачів про її місцезнаходження у лікарні, загострення хвороби та її потребу у виконанні відповідачами своїх обов`язків, однак жодних результатів не отримала.
У зв`язку із невиконанням відповідачами умов договору позивач 15 серпня 2019 року викликала до лікарні нотаріуса та склала письмову заяву про невиконання умов договору, що призвело до тяжких наслідків для її здоров`я та необхідності звернення до суду з позовною заявою про розірвання спадкового договору.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати спадковий договір, укладений 05 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А., зареєстрований у реєстрі за № 874, знявши заборону, накладену на спірну квартиру у зв`язку із укладенням вказаного спадкового договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2020 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника померлої позивача ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 27 квітня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири задовольнив.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири відмовив.
Розірвав спадковий договір, укладений 05 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А., зареєстрований у реєстрі за № 874.
Скасував обтяження у виді заборони на відчуження спірної квартири, накладене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. А., зареєстроване в реєстрі за № 875, на підставі спадкового договору від 05 серпня 2019 року № 874, номер запису про обтяження 32691507.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 768,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання спадкового договору та зняття обтяження, суд першої інстанції керувався тим, що наявні правові підстави для розірвання спадкового договору, оскільки встановлено факт невиконання відповідачем ОСОБА_3 умов укладеного з ОСОБА_1 спадкового договору. Щодо позовної вимоги про зняття заборони відчуження квартири, то суд вважав, що наявність такої заборони створює перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власністю спадкоємців ОСОБА_1 . Оскільки обтяження було накладено нотаріусом з метою забезпечення виконання спадкового договору, то у зв`язку з його розірванням за рішенням суду відсутні підстави для такого обтяження.
Однак суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_4, оскільки останній не є стороною договору, тому не є належним відповідачем у цих правовідносинах.
Постановою від 12 липня 2023 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки ОСОБА_3 обов`язки, передбачені спадковим договором, стосовно ОСОБА_1 належним чином не виконувала, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у частині розірвання спадкового договору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 серпня 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 591/1419/20.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що правовідносини у цій справі щодо розірвання спадкового договору не допускають правонаступництва, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно залучив до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника померлого позивача ОСОБА_1 та не розглянув клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Щодо невідповідності висновків суду обставинам справи заявник зазначає, що ОСОБА_5 відмовлялася приймати належне виконання спадкового договору від ОСОБА_3 . Вказує, що ОСОБА_2, дізнавшись про діагноз ОСОБА_1, пообіцяла їй кращі умови догляду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вирішила змінити доглядальника та розірвати спадковий договір у судовому порядку. Водночас відповідач звертає увагу на те, що позивач неодноразово змінювала осіб, які її доглядали, оскільки мала складний характер. Вважає, що вона довела належними та обґрунтованими доказами, що робила все, щоб виконати умови укладеного договору, а доказів висування претензій (направлення їх відповідачу) про невиконання договору у позивача немає.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 28 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2023 року.
Ухвалою від 08 квітня 2024 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду.
Ухвалою від 24 квітня 2024 року Верховний Суд передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 24 червня 2024 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернула цю справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Суди встановили, що 05 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) укладений спадковий договір, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського округу Чирвою Л. М., зареєстровано в реєстрі за № 874.
Згідно з пунктом 1 спадкового договору набувач зобов`язується виконувати передбачені у ньому розпорядження відчужувача і у разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.1 спадкового договору за життя відчужувача на набувача за цим договором покладався обов`язок виконувати такі розпорядження відчужувача:
- за рахунок коштів відчужувача сплачувати комунальні послуги за квартиру;
- організувати для неї раціональне харчування, у тому числі дієтичне, з урахуванням віку позивача і її стану здоров`я в межах натуральних норм харчування;
- у разі потреби забезпечувати позивача слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування, медикаментами та життєво-необхідними ліками відповідно до медичному висновку;
- здійснювати поточний ремонт квартири;
- проводити закупівлю продуктів харчування двічі на тиждень;
- у разі потреби забезпечити позивача транспортом.
У пункті 2.2 спадкового договору передбачено, що у разі смерті відчужувача набувач зобов`язаний організувати обряд поховання.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 спадкового договору належне виконання набувачем своїх обов`язків, передбачених пунктом 2.1 цього договору, підтверджується виключно тим, що цей договір на момент смерті відчужувача не буде розірваний у порядку, передбаченому чинним законодавством, та буде діяти. Належне виконання набувачем своїх обов`язків, передбачених пунктом 2.2 цього договору (обов`язок поховання відчужувача у разі смерті), підтверджуватиметься документами про поховання відчужувача за власний рахунок набувача (т. 1, а. с. 9-12).
Чоловік набувача ОСОБА_4 надав згоду на укладання цього договору, справжність підпису якого на відповідній заяві засвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського округу Чирвою Л. М. 05 серпня 2019 року за реєстровим № 873.
Заявою від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 про те, що вона не виконує обов`язки набувача, які передбачені спадковим договором, укладеним між ними 05 серпня 2019 року. Оскільки ОСОБА_3 з 06 серпня 2019 року жодного разу не провідала позивача, не купувала продукти харчування, в результаті відсутності необхідної допомоги та безпорадного стану у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я, але ОСОБА_3 не забезпечила ОСОБА_1 огляд у лікарів. На підставі цього позивач змушена звертатися до суду з позовом про розірвання спадкового договору. Заява нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського округу Чирвою Л. М. 15 серпня 2019 року за реєстровим № 955. Заяву надіслав на адресу ОСОБА_3 . приватний нотаріус за вих. № 353/02-24 (т. 1, а. с. 14).
15 серпня 2019 року ОСОБА_1 склала заповіт на ОСОБА_2, яким заповіла все майно, заповіт нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л. М. та зареєстрований у реєстрі за номером 956 (т. 1, а. с. 52, 53).
Згідно зі змістом письмового повідомлення від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вона уклала спадковий договір у дуже тяжких життєвих обставинах. Вона голодувала, а відповідачі не приносили продукти. Договір змушена була укласти у зв`язку із смертельною хворобою на невигідних умовах, відповідачі пообіцяли щоденний догляд і забезпечення медичною допомогою, однак обманули її, знаючи, що у неї немає родичів, і тому допомоги їй чекати немає від кого (т. 1, а. с. 25).
За змістом письмової заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року остання просить подати до суду позов про розірвання спадкового договору, оскільки її обманули ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за нею не доглядають, ліки не купують (т. 1, а. с. 170).
Відповідно до медичної довідки від 26 липня 2019 року, виданої на ім`я ОСОБА_1, остання проходила огляд онколога. Також ОСОБА_1 проходила КТ-дослідження органів грудної порожнини, згідно із протоколом КТ-дослідження від 23 липня 2019 року останній був виставлений діагноз: КТ-ознаки кардіоезофегального Са шлунка. Медістальна забрюшна лімфоаденомопатія. Одиничні вторинні осередки печінки, обох наднирників. Хронічний панкреатит. Міома матки. Двосторонній плеврит. Згідно з дослідженням МРТ органів малого таза від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 був виставлений діагноз: Мр-ознаки двох лейоміом тіла матки. Локальна внутрішня підвздошна лімфаденопатія справа. Множинне осередкове враження кісток видимих хребців, стегнових кісток та кісток таза вторинної непластичної природи. Відповідно до висновку УЗД від 16 липня 2019 року ОСОБА_1 в останньої виявлений асцит, патологічних утворень нирок не виявлено. Згідно зі змістом протоколу кольпоскопії від 16 липня 2019 року в ОСОБА_1 виявлена атрезія нижнього зіва. Згідно з протоколом УЗД малого таза від 16 липня 2019 року у ОСОБА_1 виявлено лейоміома матки (ст. ремісії) (т. 1, а. с. 15-24).
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року остання дякує ОСОБА_2 за душевну теплоту, за догляд, годування, забезпечення продуктами харчування та ліками, забезпечення оглядом лікарів (т. 1, а. с. 171).
Згідно зі змістом фіскальних чеків від 14, 16, 17, 18, 19, 22 серпня 2019 року, наданих представником ОСОБА_2, були придбані лікарські засоби для ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 177-179).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла, (т. 1, а. с. 50, 51).
Згідно з наданими ОСОБА_3 фіскальними чеками від 05 серпня 2019 року, від 09 серпня 2019 року, від 11 серпня 2019 року, від 13 серпня 2019 року, від 21 серпня 2019 року, від 28 серпня 2019 року були придбані продукти харчування та лікарські засоби (т. 1, а. с. 146-149).
Відповідно до довідки Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 13 серпня 2019 року № 3837/40/01/02-2019 щодо розгляду звернення за результатами перевірки за матеріалом ЄО № 22531 відповідач у своїй заяві до поліції вказала, що ОСОБА_1 з 11 серпня 2019 року не допускає заявницю до свого помешкання, не дає змоги виконувати зобов`язання. ОСОБА_3 повідомлено, що розглянуто її заяву від 13 серпня 2019 року, пов`язану з виконанням спадкового договору і рекомендовано останній звернутися до суду (т. 1, а. с. 157, 158).
Відповідно до листа ОСОБА_3 від 19 серпня 2019 року, адресованого ОСОБА_1, ОСОБА_3 просить ОСОБА_1 погодити порядок сплати за комунальні послуги, порядок передачі продуктів харчування, з`ясувати необхідність медичного обстеження та забезпечення ліками. Вказаний лист був направлений з описом вкладення адресату, що підтверджується накладною від 19 серпня 2019 року № 6900505738899. Зазначений лист у подальшому був повернутий ОСОБА_3 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується позначкою на поштовому конверті (т. 1, а. с. 150-154).
ОСОБА_3 надіслала лист до КНП "Міська лікарня № 9" ЗМР від 19 серпня 2019 року, у якому просила повідомити про те, яким чином ОСОБА_1 потрапила в лікарню, зазначити потреби ОСОБА_1 в ліках, продуктах харчування. Листом КНП "Міська лікарня № 9" ЗМР від 21 серпня 2019 року № 269/06-7 повідомлено ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в медичному закладі не перебуває (т. 1, а. с. 155, 156).
Відповідно до наданого ОСОБА_3 відеозапису остання декілька разів перебувала перед дверима під`їзду № НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_3, набирала на клавіатурі домофону певну комбінацію цифр, але двері не відчинялися. На одному із відео зафіксовано набір комбінації цифр "271" (т. 1, а. с. 160).
Також на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1, сидячі на ліжку, повідомляє про те, що ОСОБА_3 не виконує умови спадкового договору, не провідує її, не приносить їжу та необхідні ліки (т. 1, а. с. 181).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 31 серпня 2019 року ОСОБА_2 сплатила 14 000,00 грн за ритуальні послуги (т. 1, а. с. 177).
Відповідно до свідоцтва про поховання № НОМЕР_2 здійснено поховання померлої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво видане ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 180).
Відповідно до квитанції з прибуткового касового ордера про надання ритуальних послуг від 11 серпня 2020 року виданої ФОП ОСОБА_7, та специфікації до договору підряду на встановлення могильного пам`ятника від 11 серпня 2020 року ОСОБА_2 сплатила 7 600,00 грн (т. 1, а. с. 181).
Також суди встановили, що ОСОБА_1 за життя 15 та 16 серпня 2019 року в період дії спадкового договору неодноразово власноруч складала письмові заяви, у тому числі нотаріально посвідчені, в яких було зафіксовано те, що ОСОБА_3 не виконує умови договору, зокрема не забезпечує її необхідними ліками, продуктами харчування двічі на тиждень, оглядом відповідних лікарів.
Виписки із особистого щоденника ОСОБА_1, у яких вона описує історію стосунків між нею та відповідачем ОСОБА_3 у період з 05 серпня 2019 року до 09 серпня 2019 року, також підтверджують саме відсутність виконання зобов`язань за спадковим договором з боку ОСОБА_3, що стало наслідком звернення 15 вересня 2019 року до неї із заявою про невиконання зобов`язань через нотаріуса Чирву Л. А. (т. 1, а. с. 171-175).
Такий факт зафіксований і відеозаписом особистого інтерв`ю ОСОБА_1 у лікарні, під час перегляду якого встановлено, що ОСОБА_1 за життя повідомляє про невиконання умов договору відповідачем ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 181).
Відповідно до наданих ОСОБА_3 договору про надання соціальних послуг від 28 травня 2019 року та витягу з журналу виконання наданих послуг здійснювали догляд і надавали допомогу ОСОБА_1 працівники територіального центру соціального обслуговування, зокрема 05 серпня 2019 року, 09 серпня 2019 року (т. 1, а. с. 137-144).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
У справі, яка переглядається, 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд розірвати спадковий договір, укладений нею та ОСОБА_3, у зв`язку із його невиконанням останньою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Ухвалою суду першої інстанції від 29 вересня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника померлої позивача ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вважав, що у цих правовідносинах допускається правонаступництво, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання спадкового договору, керуючись тим, що ОСОБА_3 не виконувала його умови.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).
До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
У статті 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Судова практика Верховного Суду щодо застосування статті 1308 ЦК України (розірвання спадкового договору) є сталою та сформованою.
Спадковий договір є нерозривно пов`язаним із його сторонами. ЦК України (435-15)
надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач.
Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.
У випадку, якщо витрати, пов`язані із неналежним виконанням обов`язків набувачем, понесли інші особи, зокрема спадкоємці (наприклад, поховання відчужувача та інше), то у спадкоємців виникає право вимагати стягнення понесених витрат від набувача у порядку, визначеному главою 83 ЦК України (435-15)
("Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави").
Такі правові висновки виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2023 року в справі № 591/1419/20 (провадження № 61-18031сво21).
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Перелік підстав, за яких суд закриває провадження у справі, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.
Оскільки у цій справі предметом спору є розірвання спадкового договору, а виконання зобов`язань у спадковому договорі нерозривно пов`язані із його сторонами, то висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в цьому випадку спірні правовідносини допускають правонаступництво, є помилковими.
У частині першій статті 414 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
З огляду на те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, отже, касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження у справі закрити.
Керуючись частиною першою статті 255 ЦПК України, частиною першою статті 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ? приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна, про розірвання спадкового договору, зняття заборони відчуження квартири закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська