495/3017/17 Про визнання проживання однією сім'єю із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно - 31.08.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лебедін Юрій Ілліч, на постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. А., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Випасненська сільська рада). Просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею як спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, яке складається із земельної ділянки загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На обґрунтування позову посилалася на те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2017 року позов задоволено. Встановлено факт проживання на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, що складається із земельної ділянки загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 20 листопада 2003 року № 1587/2003.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .. Вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про оформлення своїх спадкових прав та не відмовилась від спадщини. Проживала разом з ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, що свідчить про фактичне прийняття позивачкою спадщини, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 20 грудня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до змісту якого на випадок його смерті земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 7,95 га, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва він заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції не з`ясував кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3, а також не дослідив матеріалів спадкової справи, внаслідок чого оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2, на ім`я якої 20 грудня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У вересні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лебедін Ю. І., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги клопотання про відкладення розгляду справи та позбавив ОСОБА_1 можливості надати свої заперечення на апеляційну скаргу та відповідно захистити свої права та інтереси. Суд апеляційної інстанції порушив право заявниці на справедливий суд та принцип змагальності.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), пункт 5 частини першої, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лебедін Ю. І., на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пункту 5 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим Виконавчим комітетом Випасненської сільської ради (а. с. 8).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення особистого селянського господарства (а. с. 10).

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 9).

ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, проте у видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку із пропуском визначеного чинним законодавством України строку для прийняття спадщини, а також відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно, що підтверджується листом завідувача Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори від 22 грудня 2016 року № 2706/02-17 (а. с. 11).

Земельна ділянка загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, надана для ведення особистого селянського господарства, належала померлому ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 26травня 2004 року серії ІІІ-ОД№073516, виданого на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 20 листопада 2003 року № 1587/2003 (а. с.10). Оригіналів зазначених документів у позивачки немає.

Позивачка зверталася до відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області про видачу дублікату державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, проте їй було відмовлено у його отриманні з тих мотивів, що вона не є власником відповідного права.

20 грудня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого на випадок його смерті земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 7,95 га, що розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, він заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2020 року у справі № 495/11054/19 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини визначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк у два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (див. постанову Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21)).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18), від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що ОСОБА_2, на ім`я якої 20 грудня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, не була залучена до участі у справі, а, отже, суд першої інстанції вирішив питання про її майнові права та не залучив до участі у справі, дійшов правильного висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .

Випасненська сільська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки зазначений орган місцевого самоврядування не претендує на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 та не є таким, що оспорює будь-чиє право на спадщину у цій справі. Лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами у справах, що стосуються спадкових правовідносин, є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, який за життя розпорядився належним йому майном шляхом складення заповіту на ОСОБА_2, без залучення останньої до участі у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав інших спадкоємців та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 29 квітня 2021 року отримала ухвалу про відкриття апеляційного провадження, а 03 липня 2021 року - судову повістку про призначення справи до розгляду на 02 вересня 2021 року (а. с. 94, 96).

Отже, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи, а тому посилання заявниці у касаційній скарзі на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України є безпідставним.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до матеріалів справи представник позивачки Лебедін Ю. І. 01 вересня 2021 року надіслав електронною поштою заяву про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, посилаючись на те, що договір про надання правової допомоги укладений лише 27 серпня 2021 року, він не брав участі у справі у суді першої інстанції, а тому необхідний час для ознайомлення із матеріалами справи для надання правової допомоги (а. с. 100).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення, оскільки ОСОБА_1 у липні 2021 року була належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 02 вересня 2021 року та мала достатньо часту для укладення договору про надання правової допомоги, зазначене не перешкоджало розгляду справи за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що заява про відкладення розгляду справи надіслана електронною поштою без накладення електронного цифрового підпису на документ, а отже, вона не може вважатися підписаною заявником.

Доказів обмеження заявниці у здійсненні процесуальних прав, що мали наслідком перешкоди у доступі до правосуддя, матеріли справи не містять.

Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.