655/525/20 Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - 31.08.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кулік Вікторія Миколаївна, на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 19 травня 2021 року у складі судді Посунько Г. А. та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Семиженка Г. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Горностаївської селищної ради Херсонської області (далі - Горностаївська селищна рада), ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно - житловий будинок садибного типу, розташований на АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно йому (позивачеві).

У межах шестимісячного строку після смерті ОСОБА_3 він не подав нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оскільки з квітня 2015 року знаходився за межами Херсонської області та проходив службу в Збройних силах України, про існування заповіту, складеного на його користь, дізнався лише у квітні 2020 року.

Вважав, що вказаний строк він пропустив з поважних причини, тому просив суд визначити йому додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 19 травня 2021 року позов задоволено. Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий трьохмісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заповіт, складений ОСОБА_3 05 квітня 2013 року на користь ОСОБА_1, повністю скасував попередній заповіт, складений 25 жовтня 2012 року на користь ОСОБА_2 .

Єдиним спадкоємцем за заповітом може бути лише ОСОБА_1, інших спадкоємців за заповітом немає.

Горностаївська селищна рада подала заяву про визнання позову та не заперечує проти визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Тому наявні підстави для задоволення позову та надання позивачеві додаткового трьохмісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 19 травня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки визначений частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) строк для прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних, незалежних від нього причин. ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3 разом з померлою не проживав, про існування заповіту, складеного на його користь, дізнався після закінчення строку для прийняття спадщини, оскільки нотаріус не повідомив про наявність заповіту на його ім`я.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У вересні 2021 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кулік В. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, а відсутність інших спадкоємців не повинно впливати на поважність пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач з грудня 2017 року мав можливість дізнатися про існування заповіту та подати заяву до суду. ОСОБА_1 не цікавився життям спадкодавця. Заповіт від 05 квітня 2013 року № 144 є недійсним, оскільки підписи у першому та другому заповітах не співпадають та невідомо за яких обставин його було знайдено та де він знаходився.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18; Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Кулік В. М., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, про що 28 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горностаївського районного управління юстиції у Херсонській області складено актовий запис про смерть за № 84.

Після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок садибного типу, розташований на АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно відповідачу ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений 25 жовтня 2012 року секретарем Дар`ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області та зареєстрований у реєстрі за № 17. Заповіт складений та посвідчений відповідно до статей 1247, 1251 ЦК України.

Також ОСОБА_3 05 квітня 2013 року склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, позивачу ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 05 квітня 2013 року приватним нотаріусом Горностаївського районного нотаріального округу Бабцем С. В. та зареєстрований у реєстрі за № 144. Заповіт складений та посвідчений відповідно до статей 1247, 1248 ЦК України, на час розгляду справи заповіт не змінений та не скасований.

З копії спадкової справи № 70/2016, заведеної після померлої ОСОБА_3, відомо, що ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Горностаївського районного нотаріального округу Бабця С. В. від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт складений ОСОБА_3 25 жовтня 2012 року скасований заповітом, складеним заповідачем пізніше - 05 квітня 2013 року. ОСОБА_2, будучи повідомленою про постанову нотаріуса, не оскаржувала її в установленому законом порядку.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанову Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22)).

Вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21), від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 21 жовтня 2021 року у справі № 643/13260/19 (провадження № 61-9552св21), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Суди першої та апеляційної інстанцій із урахуванням зазначених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини у зв`язку з наявністю поважних та об`єктивних причин, а саме позивач на час смерті ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем не проживав, про існування заповіту, складеного на його користь, дізнався після закінчення строку для прийняття спадщини, оскільки нотаріус не повідомив його про складений на його користь заповіт.

Наведене доводить існування підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини пропущено позивачем із поважних, не залежних від нього причин.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18; Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, відповідно до яких суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

У справах № 720/2683/19, 766/14595/16, 487/2375/18 позивачі є спадкоємцями за законом, водночас у справі, що переглядається, позивач є спадкоємцем за заповітом і незнання про його існування є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про надання додаткового строку для прийняття заяви про прийняття спадщини, оскільки суди встановили, що позивач був обізнаний про наявність заповіту до відкриття спадщини. Отже, у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом. Отже, висновки судів, сформульовані в оскаржуваних рішеннях, не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у передбачений законодавством шестимісячний строк, Верховний Суд відхиляє, оскільки необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Посилання ОСОБА_2 на те, що заповіт від 05 квітня 2013 року є недійсним, а тому вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Верховний Суд не бере до уваги, оскільки заповіт від 05 квітня 2013 року недійсним у судовому порядку не визнаний. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.