718/1341/21 Про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу - 31.08.2022 Прийняття

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14 травня 2013 року між нею та публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2., було укладено договір банківського вкладу "Інвестиційний" № 18 (депозитний вклад

зі сплатою процентів в кінці терміну) (далі - договір банківського вкладу від 14 травня 2013 року № 18), предметом якого є розміщення депозитного вкладу у розмірі 100 000,00 грн із нарахуванням 21 % річних на строк

з 14 травня 2013 року по 14 травня 2014 року включно.

Крім того, 10 червня 2014 року між нею та ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2., було укладено договір банківського вкладу "Інвестиційний" № 124 (депозитний вклад зі сплатою процентів у кінці терміну - мультивалютний) (далі - договір банківського вкладу від 10 червня 2014 року № 124), за умовами якого вона внесла

на поточний рахунок кошти в сумі 100 000,00 грн із нарахуванням 24 % річних на строк з 10 червня 2014 року по 10 червня 2015 року.

Внесення нею коштів на депозити підтверджується розпорядженнями банку на внесення коштів на депозит від 14 травня 2013 року та від 10 червня 2014 року, які видавала та підписувала від свого імені, завіряючи печаткою банку, ОСОБА_2 .

На даний час у провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області (раніше у Сторожинецькому районному суді Чернівецької області) (справа № 718/470/17) знаходиться кримінальне провадження

№ 12014260110000622, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2014 року, відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою-п`ятою статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), частиною другою статті 200 КК України (незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення).

У рамках указаного кримінального провадження вона визнана потерпілою.

Факт того, що вказані договори та розпорядження підписано начальником Кіцманського відділення № 933 ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_2.,

а також, що вони посвідчені печаткою "м. Київ* Україна* публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" * Кіцманське відділення* ідентифікаційний код 00039019* КАСА №1", підтверджується висновками експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області (далі - НДЕКЦ МВС в Чернівецькій області) від 28 січня 2015 року № 98-К

та від 24 лютого 2015 року № 209-к, відповідно, які були проведені в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

Крім того, зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі

Посилаючись на наведене, а також на те, що вказані вище банківські вклади їй не повернуто, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ "Альфа-Банк" на її користь:

- за договором банківського вкладу від 14 травня 2013 року № 18 суму банківського вкладу у розмірі 100 000,00 грн та відповідно до положень статті 625 ЦК України інфляційні втрати за період з 01 червня 2018 року

по 01 червня 2021 року у розмірі 21 972,00 грн;

- за договором банківського вкладу від 10 червня 2014 року № 124 суму банківського вкладу у розмірі 100 000,00 грн, та відповідно до положень статті 625 ЦК України інфляційні втрати за період з 01 червня 2018 року

по 01 червня 2021 року у розмірі 21 972,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2021 року у складі судді Мізюка В. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість

по договору банківського вкладу "Інвестиційний" від 14 травня 2013 року

№ 18, яка складається з: 100 000,00 грн - сума банківського вкладу; 21 972,00 грн - інфляційні витрати.

Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість

по договору банківського вкладу "Інвестиційний" від 10 червня 2014 року

№ 124, яка складається з: 100 000,00 грн - сума банківського вкладу;

21 972,00 грн - інфляційні витрати. Всього на загальну суму 243 944,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт укладення договорів банківського вкладу та внесення ОСОБА_1 коштів

на відповідні рахунки банку доведено належними та допустимими доказами, кошти приймала особа - ОСОБА_2, яка була уповноважена на такі дії від ПАТ "Укрсоцбанк". Грошові кошти за цими договорами на вимогу вкладника не виплачені, тому грошові кошти

з урахуванням встановленого індексу інфляції за період із 01 червня

2018 року по 01 червня 2021 року необхідно стягнути з АТ "Альфа-Банк"

на користь позивача.

Судом першої інстанції враховано відповідні правові висновки Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

13 вересня 2021 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Тесліцького А. М., про розподіл судових витрат у справі, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати

на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, надавши відповідні докази.

Додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року у складі судді Мізюка В. М. заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тесліцького А. М., про винесення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Посилаючись на положення статей 133, 137 та 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення

(пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України) та стягнення з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі

12 000,00 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази. При цьому клопотання про зменшення розміру зазначених витрат від відповідача

не надходило.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2021 року та додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Укладені між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" договори не відповідають

за формою та змістом договорам банківського вкладу. При цьому надані позивачем розпорядження на внесення коштів за депозит від 14 травня 2013 року та від 10 червня 2014 року не відповідають визначеним Національним банком України формам ведення та обліку касових операцій,

і не можуть бути належними доказами внесення ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договорів банківського вкладу.

Надаючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги, судом встановлено, що у пункті 6 договорів банківського вкладу від 14 травня 2013 року № 18

та від 10 червня 2014 року № 124 вказані помилкові реквізити

ПАТ "Укрсоцбанк" та відсутні ідентифікаційні дані вкладника, реєстраційний номер платника податків. Окрім того, відповідно до пункту 1.1 указаних договорів банківського вкладу банк відкриває депозитний вклад

із поточним рахунком № НОМЕР_1, тоді як у розпорядженнях

на внесення коштів на депозит не вказано номер рахунку клієнта на який вносяться кошти, лише зазначено номери балансових рахунків, які відкрито для клієнта НОМЕР_2 . Також у вказаних розпорядженнях відсутнє призначення платежу. Зазначені обставини позивачем не спростовано.

Апеляційний суд уважав помилковим посилання районного суду

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, оскільки у справі, яка переглядається, щодо ОСОБА_2 не ухвалено обвинувального вироку, тобто її вину та факти отримання коштів не встановлено. Отже, за таких обставин можуть мати місце деліктні правовідносини, а не договірні, у разі доведення вини при наявності судового рішення у кримінальному провадженні.

Оскільки рішення районного суду по суті заявлених вимог підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову, додаткове судове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу також підлягає скасуванню, так як за умови відмови в позові відсутні правові підстави для стягнення судових витрат на користь позивача.

Судом апеляційної інстанції враховано відповідні правові висновки Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Тесліцький А. М.,посилаючись

на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 718/1341/21

із Кіцманського районного суду Чернівецької області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року справу призначено

до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тесліцького А. М., мотивована тим, що між сторонами у належній формі укладено договори банківського вкладу, позивач відповідно до умов цих договорів внесла грошові кошти на рахунок банку, що підтверджуються відповідними розпорядженнями ПАТ "Укрсоцбанк", які містять реквізити банку, підпис начальника відділення та печатку.

Судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми статей 638, 639, 640, 1058, 1059 ЦК України, пункт 2,9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року за № 174 (далі - Інструкція № 174).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19 та від 13 жовтня

2020 року у справі № 369/10789/14-ц, провадження № 14-703цс19, зроблено висновок про те, що банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу),

та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відносини між клієнтом та банком з приводу банківського вкладу варто розглядати через призму договірних. Саме ці висновки (а не наявність/відсутність вироку) апеляційний суд не застосував.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року до Верховного Суду від АТ "Альфа-Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою і підстави для

її скасування відсутні.

Вказує, що надані позивачем розпорядження про внесення коштів

не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, адже

не відповідають вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в України № 174, а тому не стосуються предмету доказування.

Обвинувальний вирок у справі 718/470/17 по обвинуваченню

колишнього начальника відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3

не ухвалено, а тому і факти отримання банком коштів не встановлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2., укладено договір банківського вкладу № 18 на суму 100 000,00 грн із нарахуванням

21 % річних на строк з 14 травня 2013 року по 14 травня 2014 року включно. Внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору (пункт 1.1 договору) (а. с. 11).

Розпорядження на внесення коштів на депозит від 14 травня 2013 року, видане Кіцманським відділенням ПАТ "Укрсоцбанк", має підписи у графах "клієнт ОСОБА_1", "Начальник Кіцманського відділення

ОСОБА_2". Дата рахунку 14 травня 2013 року. Також наявний відтиск печатки каси № 1 банку (а. с. 12).

10 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2., укладено договір банківського вкладу № 124 на суму 100 000,00 грн із нарахуванням 24 % річних на строк з 10 червня 2014 року по 10 червня 2015 року включно. Внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору (а. с. 13).

З копії розпорядження на внесення коштів на депозит від 10 червня

2014 року, виданого Кіцманським відділенням ПАТ "Укрсоцбанк", вбачається, що дата внесення коштів - 10 червня 2014 року, дата закінчення депозиту - 10 червня 2015 року, код строку кредитних ресурсів - щомісячно, сума внесення коштів на депозит 100 000,00 грн. Наявні підписи у графах "клієнт ОСОБА_1", "Начальник Кіцманського відділення

ОСОБА_2". Дата рахунку 10 червня 2014 року. Також наявний відтиск печатки каси № 1 банку (а. с. 14).

21 листопада 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12014260110000622 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою-п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України за фактом незаконного заволодіння начальником Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_2 шляхом зловживання службовим становищем коштами фізичних осіб, внесеними останніми в банк для розміщення на депозитних рахунках, у тому числі й від ОСОБА_1, яка в рамках даного кримінального провадження визнана потерпілою.

Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ МВС в Чернівецькій області

від 28 січня 2015 року № 98-К, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи документів на підставі постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області Семенюка В. Г. у рамках кримінального провадження № 12014260110000622 підписи в наступних документах: зокрема, у договорі банківського кладу "Інвестиційний" від 14 травня 2013 року № 18 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, розпорядженні від 14 травня 2013 року та договорі банківського кладу "Інвестиційний" від 10 червня 2014 року № 124 між ПАТ "Укрсоцбанк"

та ОСОБА_1 розпорядженні від 10 червня 2014 року, виданих на ім`я ОСОБА_1 виконані ОСОБА_2 (а. с. 23-25).

За результатами проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області технічної експертизи документів на підставі постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області Семенюка В. Г. у рамках кримінального провадження № 12014260110000622, 24 лютого 2015 року підготовлено висновок № 209-К, з якого вбачається, що відбиток печатки "м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА№1"

у договорах банківського кладу "Інвестиційний" від 14 травня 2013 року

№ 18 та від 10 червня 2014 року № 124, укладені між ПАТ "Укрсоцбанк"

та ОСОБА_1, розпорядженнях від 14 травня 2013 року та 10 червня

2014 року, виданих на ім`я ОСОБА_1, нанесені кліше печатки "м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" *Кіцманське відділення* Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА№1" зразки якої надані на дослідження (а. с. 26-29).

Відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні

№ 12014260110000622, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою-п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, під час досудового розслідування було встановлено, серед іншого, що 14 травня 2013 року

та 10 червня 2014 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк", будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення № 933 ПАТ "Укрсоцбанк", розташованого в м. Кіцмань

по вул. Незалежності, 71, отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 000,00 грн для відкриття депозитного рахунку на її ім`я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти в касу банку

не внесла, не відобразила дану операцію по обліках банку та, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа даними коштами, звернувши

їх на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд. З метою створення видимості законності своїх дій ОСОБА_2 у службовому кабінеті банку уклала договори банківського вкладу від 14 травня 2013 року № 18 та від 10 червня 2014 року № 124 між ПАТ "Укрсоцбанк"

та ОСОБА_1, відповідно до яких банк відкриває депозитні рахунки кожний на суму 100 000,00 грн. Дані договори підписала від свого імені, завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" "Каса № 1" та передала ОСОБА_1 (а. с. 30-35).

Кримінальне провадження № 12014260110000622 знаходиться

у Заставнівському районному суді Чернівецької області на розгляді (справа № 718/470/17).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тесліцького А. М., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 202 ЦК України передбачено,

що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми

та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов

та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк),

що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму

та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

У частині першій статті 1060 ЦК України зазначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад

на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи

на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції № 174 банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний

час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний

підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання

і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції № 492); договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі, один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції № 492); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам і використання коштів за цими рахунками. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти

на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ,

що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 глави 1 розділу IV Інструкції № 174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10). Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються

з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом. Касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача

та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу

з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа,

що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 01 лютого 2018 року у справі № 727/6902/15-ц (провадження № 61-677св18),

від 24 жовтня 2018 року у справі № 752/3746/15-ц (провадження

№ 61-21029св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 727/6902/15-ц (провадження № 61-40082св18), від 14 листопада 2019 року у справі

№ 752/3746/15-ц (провадження № 61-6196св19), від 03 червня 2020 року

у справі № 752/7208/15-ц (провадження № 61-14740св19).

14 травня 2013 року та 10 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2., були укладені договори банківського вкладу № 18 на суму 100 000,00 грн та № 124 на суму 100 000,00 грн (а. с. 11, 13).

У матеріалах справи наявні розпорядження ПАТ "Укрсоцбанк" на внесення коштів на депозит від 14 травня 2013 року та від 10 червня 2014 року, які видала та підписала від свого імені, завіряючи печаткою банкою ОСОБА_2, що відповідно до пунктів 1.1 указаних договорів

є підтвердженням внесення клієнтом грошових коштів (а. с. 12, 14).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що укладені між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" договори не відповідають за формою та змістом договорам банківського вкладу, а розпорядження на внесення коштів за депозит від 14 травня 2013 року та від 10 червня 2014 року

не відповідають, визначеним Національним банком України формам ведення та обліку касових операцій, і не можуть бути належними доказами внесення ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок банківської установи

на виконання умов цих договорів.

Колегія суддів уважає такі висновки апеляційного суду помилковими.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 66-68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), на яку також посилається заявник касаційної скарги, зазначено, що "договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами

у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства

та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних

і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми".

У справі "Золотас проти Греції" (Zolotas v. Greece) (№ 2) від 29 січня

2013 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив,

що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати, і якщо він використовує

її на власну користь, банк повинен повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним

з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) і яка для України набрала чинності 11 вересня

1997 року (далі - Конвенція) і є одним з основоположних елементів правової держави ("Неждет Сахін і Періхан Шахін проти Туреччини" (Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey), № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня

Тобто, позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить

на банківській установі.

При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу),

та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 10 квітня 2019 року

у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, від 13 жовтня

2020 року у справі № 369/10789/14-ц, провадження № 14-703цс19,

та від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня

2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21),

не знайшовши підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, наголосила, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів

за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню

до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку,

не спростовує їх існування та не припиняє їх.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд першої інстанції правильно встановив існування між сторонами договірних відносин, зокрема за договорами банківського вкладу від 14 травня 2013 року № 18 та від 10 червня 2014 року № 124.

Вказані договори у судовому порядку не розірвано, недійними не визнано, тому їх чинність презюмується (стаття 204 ЦК України).

Тобто позивач має право вимоги до банку про повернення вкладів

за договорами банківського вкладу та застосування наслідків, передбачених договором та законом (частина друга статті 625 ЦК України), у разі порушення банком своїх зобов`язань за договором.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що відповідальний працівник банку отримав кошти у загальному розмірі 200 000,00 грн для поміщення

на належний ОСОБА_1 рахунок (депозитний), відкритий на підставі договорів банківського вкладу № 18 та № 124, однак не вніс їх, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення суми банківського вкладу за обома договорами.

Верховний Суд зауважує, що питання про ступінь вини працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на обов`язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань

за відповідними договорами.

Також правильними є висновки районного суду про стягнення з АТ "Альфа-Банк" на користь позивача суми інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України за період з 01 червня 2018 року по 01 червня 2021 року.

Вказані висновки узгоджуються також і з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року у справі

№ 718/17/21 (провадження № 61-14815св21), правовідносини у яких

є аналогічними зі справою, яка переглядається.

Отже, посилання апеляційного суду на помилкове врахування районним судом постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, через відсутність обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 є неправильним, адже районний суд урахував й інші висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у цій постанові, а не лише про наявність вироку, які є релевантними для цієї справи.

Невірним є посилання апеляційного суду на можливу наявність у подібних справах деліктних правовідносин, так як не враховано висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений

у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18), згідно з яким наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує

їх існування та не припиняє їх.

З урахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції належним чином оцінено наявні у матеріалах справи докази, правильно встановлено фактичні обставини справи та застосовано норми матеріального права, натомість апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Таким чином, доводи касаційної скарги Верховний Суд уважає обґрунтованими.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції

та додаткового рішення цього суду, яке також скасоване оскаржуваним судовим рішенням.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У частині шостій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону,

на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат,

з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1, яка відповідно

до частини третьої статті 22 Закону України "про захист прав споживачів" звільнена від сплати судового збору, скасуванням постанови апеляційного суду із залишенням в силі судових рішень суду першої інстанції, судові витрати за подання касаційної скарги слід компенсувати за рахунок