185/8369/15-ц Про заміну сторони виконавчого провадження - 31.08.2022 Прийняття

У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Юніко Фінанс") звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року в сумі 2 250 713,02 грн. На підставі договору від 16 вересня 2020 року № 2305/К/1 права вимоги, зокрема за кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, договорами іпотеки та поруки, які укладені в його забезпечення, перейшли до ТОВ "ФК "Юніко Фінанс".

Враховуючи викладене, заявник, посилаючись на статі 512, 514 ЦК України (435-15) , статтю 442 ЦПК України, статтю 15 Закону України "Про виконавче провадження" просив замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" з примусового виконання заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року у справі

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

22 вересня 2021 року заяву задоволено.

Замінено стягувача - ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" з примусового виконання заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року по справі № 185/8369/15-ц.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що згідно копії договору № 2305/К/1 про відступлення прав вимоги від 16 вересня 2020 року та додатку № 1 до нього, ПАТ "Дельта Банк" відступило, а ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" набуло право вимоги, в тому числі й за кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року. ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" отримало статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ПАТ "Дельта Банк".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суд від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

22 вересня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 травня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто за відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання, що позбавило його можливості для захисту своїх прав. Судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" не надано належних доказів на підтвердження набуття статусу правонаступника. Заявник вказує про те, що щодо нього не відкрито жодного виконавчого провадження.

Доводи інших учасників справи

10 серпня 2022 року представник ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" - Пінчук О. С. подала до Верховного Суду відзив, у кому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року.Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Павлоградського міськрайонного суду дніпропетровської області.

26 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року по справі № 185/8369/15-ц стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" солідарно заборгованість за кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від

25 жовтня 2007 року, яка утворилась станом на 06 липня 2015 року у сумі

2 250 713,02 грн, з яких: 2 037 854,71 грн - заборгованість за тілом кредиту,

191 499,36 грн - заборгованість по відсоткам, 19 123,19 грн - пеня, 409,52 грн -

3 % річних заборгованості по тілу кредиту, 1 826,24 грн - 3 % річних заборгованості по процентам.

Згідно договору № 2305/К/1 про відступлення прав вимоги від 16 вересня

2020 року та додатку № 1 до нього, ПАТ "Дельта Банк" відступило, а ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" набуло право вимоги, в тому числі й за кредитним договором

№ 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зробила висновок, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).

У справі, яка переглядається ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" просило суд замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Юніко Фінанс" з примусового виконання заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

01 жовтня 2015 року у справі № 185/8369/15-ц.

Разом з тим, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження, суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки поза межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва".

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 звертав увагу суду на відсутність відкритого виконавчого провадження.

Однак, апеляційний суд, не з`ясував чи пред`являвся виконавчий документ до виконання, а у разі пред`явлення виконавчого листа до виконання, які настали наслідки завершення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого листа без виконання). Зокрема суд має урахувати, що у випадку закінчення виконавчого провадження, заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, має поставити питання про відновлення виконавчого провадження. Якщо ж виконавче провадження не закінчено, а виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строку звернення виконавчого документа до виконання. Якщо такий строк пропущено, то разом із питанням процесуального правонаступництва заявнику повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Від з`ясування зазначених обставин залежить правильне вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі чи у виконавчому провадженні.

Суд касаційної інстанції в силу положень статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів та надавати їм оцінку.

Ураховуючи, що переглядаючи справу в межах повноважень визначених статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.