Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 2-1645/11
провадження № 61-2819св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Приватне підприємство "Антиколекторська компанія "Остання спроба",
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс"Петрокушин Андрій Олегович, ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Приватного підприємства "Антиколекторська компанія "Остання спроба" про заміну сторони у виконавчому документі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" про визнання договору поруки припиненим і зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за договором кредиту
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року у складі судді Кутавевич О. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором "Автопакет" № 748942/РБ, укладеним 23 січня 2008 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2, яка утворилась станом на 01 серпня 2011 року, в розмірі 28 220,95 дол. США, з яких: 15 860,84 дол. США - неповернутий кредит; 6 516 дол. США - відсотки за користування кредитом; 4 181,33 дол. США - пеня, 1 162,78 дол. США - штраф.
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати правовідношення поруки між нею і ПАТ КБ "Надра", оформлені договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ, припиненими з 07 квітня 2008 року та зобов`язати ПАТ КБ "Надра" провести перерахунок заборгованості за вказаним договором виходячи з величини відсоткової ставки за користування кредитом, яка існувала на момент укладення договору, тобто 9,7 % річних.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області рішенням від 27 березня 2012 року позов ПАТ КБ "Надра" задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ, яка виникла станом на 01 серпня 2011 року, в сумі 20 775,98 дол. США, що станом на 27 березня 2012 року еквівалентно за курсом НБУ 165 916,97 грн, з яких: 15 860,84 дол. США -неповернутий кредит; 4 915,14 дол. США - відсотки за користування кредитом. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
У серпні 2021 року Приватне підприємство "Антиколекторська компанія "Остання спроба" (далі - ПП "АК "Остання спроба") звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ПП "АК "Остання спроба".
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ПП "АК "Остання спроба" посилалося на те, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ Надра" стягнуто заборгованість за кредитним договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ в розмірі 165 916,97 грн.
Виконавчий лист станом на час звернення з цією заявою на примусовому виконанні не перебуває.
06 травня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Сіті Фінанс") був укладений договір № GL6N414484 про відступлення прав вимоги, за умовами якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформленими протоколом електронного аукціону, зазначене товариство набуло право вимоги за кредитним договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі № 2-1645/11 з ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс".
15 липня 2021 року ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінстандарт") був укладений договір факторингу про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" відступило право вимоги за кредитним договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ.
Того ж дня між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" і ПП "АК "Остання спроба" був укладений договір факторингу № 15-07ФК-21 за умовами якого право вимоги за кредитним договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ викуплено ПП "АК "Остання спроба". З урахуванням наведеного просило заяву задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області ухвалою від 06 вересня 2021 року заяву задовольнив. Замінив стягувача ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ПП "АК "Остання спроба" у виконавчому листі № 2-1654/11, виданому на підставі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2012 року у справі № 2-1645/11 (2/2215/148/2012) за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Та обставина, що заява про заміну сторони стягувача подана після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, не позбавляє стягувача права на його заміну, адже судове рішення про стягнення з боржників суми боргу не виконане, вимога є дійсною.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року змінив, вказав заміненого стягувача ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" замість ПАТ КБ "Надра". В іншій частині ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у зв`язку з переходом до нового кредитора усіх прав та обов`язків за кредитним договором, що існували на момент переходу цих прав, наявні підстави для процесуального правонаступництва. Однак при здійсненні процесуального правонаступництва у виконавчому листі № 2-1645/11 суд помилково ідентифікував стягувача, що підлягає заміні, зазначивши ПАТ КБ "Надра", та не врахував, що ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі № 2-1645/11 з ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "ФК "Сіті Фінанс". У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що ухвалу місцевого суду в частині визначення стягувача слід замінити з ПАТ КБ "Надра" на ТОВ "ФК "Сіті Фінанс". Разом з тим, апеляційний суд вважав безпідставними доводи боржника про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача через незаявлення вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому листі відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилався на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, від 19 серпня 2021 року у справі № 442/933/13, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13; суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд фактично переглянув та поставив під сумнів попереднє судове рішення цього ж суду, що перебуває у цій справі, а саме ухвалу Старокостянтинівського районного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 2-1645/11, якою замінено стягувача ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" у виконавчому листі №2-1645/11. Згідно із вказаною ухвалою первісний кредитор ПАТ КБ "Надра" вибув як сторона (кредитор) у матеріальних правовідносинах, а новим кредитором стало ТОВ "ФК "Сіті Фінанс", а тому оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки заявник фактично намагається досягти мети, якою є переоцінка обставин, покладених в основу судового рішення, яке набрало законної сили. Задовольняючи заяву про заміну стягувача, суди не дослідили перехід права вимоги в матеріальних правовідносинах між кредиторами та не надали оцінки власне договорам переходу права вимоги, оскільки первинним договором був договір переуступки прав вимоги, а в подальшому - договори факторингу. Крім того суди не врахували, що 15 липня 2021 року між ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" і ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" був укладений договір факторингу про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" відступило право вимоги за кредитним договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ, тобто новим кредитором стало ТОВ "ФК "Укрфінстандарт", а ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" вибуло. Таким чином, суди прийняли рішення щодо стягувачів, які вибули.
Крім того, апеляційний суд вийшов за межі вимог заяви, оскільки ПП "АК "Остання спроба" просило замінити його стягувачем у виконавчому листі, як правонаступника ПАТ КБ "Надра", а не як правонаступника ТОВ "ФК "Сіті Фінанс".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
28 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ, яка утворилася станом на 01 серпня 2011 року в розмірі 20 775,98 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 березня 2012 року еквівалентно 165 916,97 грн. В позові ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про визнання договору поруки припиненим та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за договором кредиту відмовлено.
15 липня 2021 року між ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" і ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" був укладений договір факторингу № Ф15-0721, предметом якого було відступлення прав вимоги за низкою кредитних договорів, зокрема і за договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ, укладеним з ОСОБА_2
15 липня 2021 року між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" і ПП "АК "Остання спроба" був укладений договір факторингу № 15-07/ФК-21, предметом якого є відступлення факторові права вимоги за основними зобов`язаннями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Згідно з додатком 1 до договору факторингу від 15 липня 2021 року № 15-07/ФК-21 - реєстром договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за № 7 відступлено вимоги за кредитним договором від 23 січня 2008 року № 748942/РБ, боржник ОСОБА_2 .
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2020 року замінено стягувача у виконавчому листі № 2-1645/11 з ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "ФК "Сіті Фінанс".
Цим же судовим рішення встановлено, що 06 травня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" і ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" був укладений договір № GL6N414484 про відступлення прав вимоги, за умовами якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформленими протоколом електронного аукціону, ТОВ "ФК "Сіті Фінанс" прийняло у власність право вимоги за кредитним договором "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ. Додаток до цього договору містить інформацію щодо відступлення прав вимоги до ОСОБА_2, які виникли на підставі кредитного договору "Автопакет" від 23 січня 2008 року № 748942/РБ.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зробила висновок, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).
У справі, яка переглядається, заявник просив суд замінити стягувача у виконавчому листі № 2-1654/11, виданому на підставі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2012 року, на ПП "АК "Остання спроба".
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва".
У цій справі місцевий суд встановив, що 27 квітня 2012 року виконавчий лист був виданий на руки представнику ПАТ КБ "Надра".
Задовольняючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, місцевий суд вказав, що та обставина, що заява подана після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, не позбавляє стягувача права на його заміну, адже судове рішення про стягнення суми боргу з боржників не виконане, вимога є дійсною.
Однак місцевий суд, ухвалюючи судове рішення про задоволення заяви про заміну стягувача, не з`ясував, чи пред`являвся виконавчий документ до виконання, і які настали в разі пред`явлення виконавчого листа до виконання наслідки завершення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого листа без виконання). При цьому місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов помилкового висновку вказуючи, що подання заяви про заміну сторони стягувача подана після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання не позбавляє стягувача права на його заміну, оскільки в такому випадку разом із питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо немає підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, немає і підстав для заміни сторони у виконавчому листі, адже процесуальною метою заміни сторони у справі (стягувача у виконавчому документі) є виконання судового рішення.
Від з`ясування зазначених обставин залежить правильне вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.
Суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, вирішувати питання про достовірність доказів та надавати їм оцінку.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги та врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов