739/160/20 Про визнання частково недійсним рішення міської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність" - 30.08.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Костюченка Владислава Костянтиновича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2021 року у складі головуючого судді Іващенка А. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просив визнати незаконним та скасувати пункт десятий рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність" від 06 жовтня 2016 року № 205, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивував тим, що 26 грудня 2013 року його дружині ОСОБА_4 отримала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для передачі її у власність. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 7423610000:00:004:0406.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Позивач та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діти від попереднього шлюбу) подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.

19 липня 2016 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як спадкоємці померлої матері, звернулися до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області із заявою про передачу вказаної земельної ділянки у власність.

Рішенням від 06 жовтня 2016 року № 205 Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області (пункт 10) затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га за адресою:

АДРЕСА_1, що за умови виконання пункту 11 цього рішення безкоштовно передати у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку.

Пунктом 11 рішення зобов`язало відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконувати обов`язки землевласників відповідно до вимог статті 91 ЗК України, а також провести державну реєстрацію нерухомого майна - земельної ділянки у відділі державної реєстраційної служби Новгород-Сіверської міської ради.

Позивач зазначив, що цим незаконним рішенням Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області порушила його право, а також право його сина ОСОБА_5, як спадкоємців померлої ОСОБА_4, на користування і володіння земельною ділянкою за зазначеною вище адресою та призвела до позбавлення позивача та його сина права спадкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 02 лютого 2021 року Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області позов задовольнив.

Визнав незаконним пункт десятий рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність" від 06 жовтня 2016 року № 205 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та скасував його.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримували дозвіл від Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області як органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, такого проєкту землеустрою не розробляли, до заяви про передачу відповідної земельної ділянки у їхню власність додали проект землеустрою, розроблений їхньою матір`ю, ОСОБА_4, з посиланням на те, що вони є спадкоємцями ОСОБА_4 ;

Зазначив, що ОСОБА_4 за життя права власності на спірну земельну ділянку за зазначеною адресою не набула, рішення про передачу їй у власність вказаної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, тому до спадкоємців ОСОБА_4 згідно зі статтею 1218 ЦК України не перейшло як право власності на вказану земельну ділянку, так і право на завершення її приватизації.

Вважав, що рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність" від 06 жовтня 2016 року № 205 прийняте в порушення вимог чинного законодавства та порушує права позивача, який на рівні з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 має право на отримання спірної земельної ділянки у власність з метою завершення будівництва розташованої на ній квартири і оформлення її у власність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішенням суду першої інстанції адвокат Костюченко В. К. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Постановою від 04 червня 2021 року Чернігівський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2021 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_4, так само як і її сини.

Виходив з того, що ОСОБА_4, відповідно до чинного законодавства України, за життя розпочала процедуру приватизації спірної земельної ділянки, а тому він на рівні з іншими спадкоємцями має право на завершення приватизації земельної ділянки, яка була розпочата спадкодавцем і закінчилася розробленням, виготовленням та погодженням з відповідними органами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і присвоєнням кадастрового номера та встановленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Костюченко В. К. в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 08 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Костюченко В. К., в інтересах ОСОБА_2, зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 50 ЗУ "Про землеустрій", статті 118 ЗК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, а також постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 686/6189/18.

Касаційну скаргу мотивував тим, що суд апеляційної інстанції не встановив, яким актам цивільного законодавства суперечить оскаржене рішення міської ради, у судових рішеннях відсутні висновки про наявність або відсутність рішень про передачу спадкодавцю спірної земельної ділянки компетентним органом.

У відзиві, який надійшов до Верховного Суду у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо клопотання адвоката про розгляд справи за його участю.

У касаційній скарзі адвокат Костюченко В. К., який діє в інтересах ОСОБА_2, заявив клопотання про розгляд справи за його участю.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Отже клопотання задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 23 січня 2002 року, від якого мають спільного сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_4 від першого шлюбу.

Рішенням від 25 грудня 2000 року профспілковий комітет Відкрите акціонерне товариство "ПМК-86" (далі - ВАТ"ПМК-86"), на підставі рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради від 30 листопада 2000 року № 189 працівникам товариства виділив земельну ділянку під забудову триквартирного житлового будинку площею 0,36 га на АДРЕСА_2, зокрема ОСОБА_7 - 0,12 га.

Рішенням від 16 грудня 2008 року двадцять перша сесія п`ятого скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області припинила право користування ВАТ "ПМК-86" земельними ділянками на АДРЕСА_2 площею 0,2600 га та перевела їх у резервний фонд міської ради.

Рішенням від 26 грудня 2013 року двадцять дев`ята сесія шостого скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність" надала дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

04 травня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 із заявою про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0793 га.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 виготовлено та погоджено з відповідними органами в кінці червня 2016 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7423610000:00:004:0406, документ в електронному вигляді перевірено та внесено до Державного земельного кадастру 11 липня 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Згідно з довідкою Новгород-Сіверської міської ради від 11 листопада 2016 року № 3650 ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована на АДРЕСА_3 . Також за цією адресою були зареєстровані та проживали: чоловік - ОСОБА_1, сини: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5

19 липня 2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області із заявою про передачу їм у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1, кадастровий номер 7423610000:00:004:0406, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд.

У заяві зазначали, що мати ОСОБА_4 завершити процес приватизації не встигла, оскільки померла, а вони як її спадкоємці, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, мають право на завершення процедури приватизації.

Пунктом 10 рішення від 06 жовтня 2016 року № 205 дванадцята сесія VII скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею - 0,0793 га, по АДРЕСА_1, за умови виконання пункту 11 цього рішення безкоштовно передала у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею - 0,0793 га з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на землях категорії житлової та громадської забудови на АДРЕСА_1 .

20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстрували право власності на зазначену земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

03 листопада 2016 року Новгород-Сіверським МБТІ на замовлення ОСОБА_9 виготовило технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

23 листопада 2017 року, 15 грудня 2017 року та 07 червня 2018 року ОСОБА_9 звернувся до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області із заявами щодо переоформлення спірної земельної ділянки на нього як спадкоємця після смерті дружини ОСОБА_4 та як забудовника, а також надання роз`яснень щодо передачі її у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою касаційного оскарження адвокат Чередніченко В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_10, зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норма права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 40 ЗК України передбачає, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (частина перша статті 116 ЗК України).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

ОСОБА_4 за життя розпочала приватизацію спірної земельної ділянки, зокрема, на її замовлення Фізична особа - підприємець ОСОБА_8 розробив та виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність загальною площею 0,0793 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; межі зазначеної земельної ділянки визначено в натурі; відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7423610000:00:004:0406.

На підставі статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. ЗК України (2768-14) у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4, визначав, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) .

У випадку, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку.

Наведене свідчить, що якщо спадкодавець не набув право власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, однак розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, але органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звернутися до суду із позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації.

Такий висновок щодо застосування норма права у подібних правовідносинах, міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, а також аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 25 березня 2020 у справі № 158/1672/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 686/6189/18.

Суд апеляційної інстанції обґрунтованого зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спадкоємців ОСОБА_4 згідно зі статтею 1218 ЦК України не перейшло право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої, пункту "г" частини третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_4, так само як і її сини: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та спільний син ОСОБА_5, яка відповідно до чинного законодавства України за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,0793 га, кадастровий номер 7423610000:00:004:0406 на АДРЕСА_1 .

Отже він на рівні з іншими спадкоємцями має законне право на завершення приватизації земельної ділянки, яка була розпочата спадкодавцем і закінчилася розробленням, виготовленням та погодженням з відповідними органами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і присвоєнням кадастрового номера та встановленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржене рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, а саме пункт 10, є незаконним та порушує законні права та інтереси інших спадкоємців, зокрема позивача ОСОБА_1, що є підставою для визнання його незаконним та скасування, але з інших, ніж зазначав суд першої інстанції, мотивів.

Підставою касаційного оскарження адвокат Костюченко В. К., який діє в інтересах ОСОБА_2, зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 50 ЗУ "Про землеустрій", статті 118 ЗК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, а також постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 686/6189/18.

Разом з тим, постанова суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним постановах Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, а також постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 686/6189/18, оскільки у зазначених справах і у цій справі встановлені різні фактичні обставини.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України (435-15) у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не встановив, яким актам цивільного законодавства суперечить оскаржене рішення міської ради, у судових рішеннях відсутні висновки про наявність або відсутність рішень про передачу спадкодавцю спірної земельної ділянки компетентним органом, не відповідають обставинам справи.

Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.