756/8375/21 Про оголошення особи померлою - 17.07.2024 Прийняття

заінтересовані особи: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у складі судді Ткач М. М., присяжних Ширкунової Л. О., Степченко С. В., та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оголошення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим.

Заява мотивована тим, що він є рідним братом ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), яка з 10 березня 1990 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, від якого у них народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 . Оскільки на момент смерті батьків ОСОБА_2 був неповнолітнім, про нього піклувалися він та його тітка ОСОБА_6, як єдині близькі родичі. Після досягнення ОСОБА_2 повноліття, він повернувся жити до квартири батьків за адресою: АДРЕСА_1, в якій був прописаний, а в подальшому зареєстрований.

Зазначав, що спочатку ОСОБА_2 добре навчався, закінчив Київський військовий ліцей, але у подальшому почав вести асоціальний спосіб життя, вживати алкогольні напої та наркотичні засоби, періодично давав про себе знати, телефонував та відвідував його та ОСОБА_6 у смт Брусилів Житомирської області.

Заявник посилався на те, що намагався вплинути на ОСОБА_2, неодноразово допомагав йому матеріально, проте, починаючи з 2015 року, останній перестав виходити на зв`язок і родичі не мали про нього жодних відомостей.

Вказував, що 19 жовтня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до Оболонського відділу поліції із заявою про зникнення ОСОБА_2 (зареєстрована в журналі 19 жовтня 2017 року ЕО № 4977), проте жодної відповіді від органів поліції нею не отримано. Звертав увагу на те, що неодноразово намагався знайти ОСОБА_2, приїзжав за його останнім місцем проживання у м. Києві. Проте, кожного разу коли вдавалося поспілкуватися з сусідами, вони повідомляли, що він тривалий час не з`являється за адресою проживання і останній раз сусід ОСОБА_7 бачив його на початку 2018 року. До цього часу відомості про місцезнаходження ОСОБА_2 відсутні.Вважав, що оскільки ОСОБА_2, як за місцем свого народження так і в будь-якому іншому місці не з`являвся впродовж трьох років, наявні підстави для оголошення його померлим.

Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно заявнику для оформлення спадкових прав.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив оголосити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою визнано неподаною та повернуто заявнику.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що заявником не надано належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, котрі загрожували їй смертю чи давали б підстави припускати загибель особи від певного нещасного випадку.

Суд першої інстанції зазначив, що сама по собі відсутність ОСОБА_2 протягом тривалого часу за місцем свого проживання, не є достатньою підставою для застосування положень частини першої статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та оголошення його померлим. При цьому під час розгляду справи районним судом було встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., зареєстровано в реєстрі за № 6518, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством "БІБАБО" в особі директора Ковіної І. С., ОСОБА_2 продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .

Районний суд вважав, що виключно показання свідків про те, що вони останній раз бачили ОСОБА_2 лише на початку 2018 року не є достатніми доказами для оголошення його померлим. Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_2 не визнавався безвісно відсутнім, а розшукові дії щодо останнього ще тривають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що заявником не надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2, оскільки у заяві ОСОБА_1 лише констатував факт відсутності з племінникомбудь-якого зв`язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але ніяк не доводив можливі припущення про його смерть, при тому, що іншими доказами доводиться, що у 2020 році ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 6518, відповідно до якого нотаріусом зазначено, що особи громадян, які підписували вказаний договір, було встановлено.

Суд апеляційної інстанції вважав, що визнання особи померлою є крайньою мірою, передчасно обраним заявником способом захисту своїх прав та потребує встановлення всіх об`єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Вказує, що суд першої інстанції порушив його право на справедливий суд, оскільки після заміни присяжного у справі, розгляд справи, у порушення вимог ЦПК України (1618-15) , не було розпочато спочатку.

Посилається на те, що апеляційний суд на вказане порушення районного суду уваги не звернув, чим фактично ухилився від апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційної скарги.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17 та від 10 січня 2021 року у справі № 501/1672/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (том 1, а. с. 25).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 12 травня 2021 року № 00030688904, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (том 1, а. с. 26).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 13 травня 2024 року № 00030719504 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 10 березня 1990 року було укладено шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві зроблено актовий запис за № 430, прізвище " ОСОБА_3" після реєстрації шлюбу " ОСОБА_3" (том 1, а. с. 27).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 30 листопада 2021 року № 00033935696 батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (том 1, а. с. 114-116).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого повторно Брусилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (том 1, а. с. 28).

Відповідно до листа Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 01 грудня 2021 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06 червня 1991 року до 02 листопада 2020 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 120).

Листом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 25 листопада 2021 року повідомлено, що відповідно до перевірки алфавітних книг обліку спадкових справ та даних спадкового реєстру у період часу з 01 січня 2018 року до 21 листопада 2021 року інформація щодо зведення спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 відсутня і спадкова справа в нотаріальній конторі не заводилася (том 1, а. с. 106).

Відповідно до листа Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26 листопада 2021 року відомості про перетинання державного кордону, лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим громадянином України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період часу з 01 січня 2018 року до 31 жовтня 2021 року в базі даних не виявлено (том 1, а. с. 110).

З інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01 грудня 2021 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: АДРЕСА_1 ; 22 грудня 2015 року Оболонським районним судом м. Києва ОСОБА_2. було засуджено за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, звільнено від відбування покарання з випробуванням та знято з обліку 12 травня 2017 року за закінченням терміну обліку; орієнтування - Оболонське УП ГУНП в м. Києві, зникнення 03 серпня 2017 року, знайдений 09 серпня 2017 року, причина - встановлено місцезнаходження; учасник події від 03 серпня 2017 року ЄО№ 49577 Оболонське УП ГУНП в м. Києві (зникнення особи безвісти) зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03 серпня 2017 року за № 12017100050007281 (том 1, а. с. 118).

Постановою старшого слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Богайчука О. В. від 02 серпня 2017 року про оголошення зниклого безвісті в розшук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оголошено в розшук, здійснення якого доручено ВКП Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві (том 2, а. с. 6).

Згідно інформації Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02 грудня 2021 року за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06 червня 1991 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстраційного обліку 02 листопада 2020 року. ОСОБА_2 отриманий паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 06 червня 2006 року Оболонським РУ ГУМВС України в м. Києві. З питань отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 не звертався (том 1, а. с. 152).

Відповідно до листа Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 10 грудня 2021 року ОСОБА_2, 06 червня 1991 року, на обліку, як одержувач пенсії не перебуває (том 1, а. с. 154).

Згідно листа Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 20 грудня 2021 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 січня 2018 року по теперішній час в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України не утримувався (том 1, а. с. 156).

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Оболонського району м. Києва від 02 січня 2023 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з лікарями медичної установи декларації про медичне обслуговування не укладав, за медичною допомогою у вказаний період не звертався, лікарське свідоцтво про смерть (форма 106/о) на його ім`я не видавалося (том 2, а. с. 4).

23 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством "БІБАБО" в особі директора Ковіної І. С. укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. за реєстровим № 6518, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність, а Приватне підприємство "БІБАБО" прийняло у власність квартиру АДРЕСА_2 . Цей примірник договору підписано ОСОБА_2 особисто (том 1, а. с. 228 зворот-229).

Відповідно до листа Оболонської окружної прокуратури м. Києва від 21 лютого 2022 року у провадженні Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12021100050000810 від 05 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження розпочато за заявою ОСОБА_1 щодо заволодіння групою невстановлених осіб квартирою АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 (том 1, а. с. 188).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що було обов`язковою підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (частина друга статті 34 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 жовтня 2021 року справу було передано головуючому судді Ткач М. М. (том 1, а. с. 58).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку окремого провадження у складі одного судді та двох присяжних, призначено судове засідання для розгляду справи, витребувано докази та викликано в судове засідання свідків (том 1, а. с. 62-66).

Протоколом автоматичного визначення присяжних від 13 грудня 2021 року для розгляду вказаної цивільної справи визначено присяжних Ширкунову Л. О. та ОСОБА_13 (том 1, а. с. 122).

У судовому засіданні 11 січня 2022 року судом було допитано свідків ОСОБА_14, ОСОБА_6, що підтверджується протоколом судового засідання Оболонського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року (том 1, а. с. 166-168).

29 вересня 2022 року секретарем судового засідання Оболонського районного суду м. Києва Тагієвим Р. Д. складено довідку про те, що фіксування судового засідання у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою не здійснювалося у зв`язку з неповноважністю складу суду (том 1, а. с. 202).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року витребувано у Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Оболонського УП ГУНП в м. Києві, Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Оболонського району м. Києва докази. (том 1, а. с. 215).

Відповідно до протоколу автоматичного визначення присяжних від 28 березня 2023 року для розгляду вказаної цивільної справи визначено присяжних Ширкунову Л. О. та Степченко С. В. (том 2, а. с. 17).

28 березня 2023 року Степченко С. В. ознайомилася з матеріалами справи, що підтверджується розпискою (том 2, а. с. 16).

Згідно із частиною дванадцятою статті 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, після зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд має розпочати повторно розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року судове засідання у справі було відкладено на 14 червня 2023 року у зв`язку із витребуванням судом доказів. При цьому після заміни присяжного судом не було постановлено проводити розгляд справи спочатку, а 14 червня 2023 року ухвалено рішення у справі.

Отже, суд першої інстанції порушив принцип безпосередності судового розгляду, внаслідок чого один з присяжних взяв участь в ухваленні рішення суду не розглядаючи справу, що призвело до розгляду справи неповноважним складом суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ознака "встановлений законом"поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Згідно із частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу розглянуто неповноважним складом суду.

Згідно з підпунктами "а", "б" та "в" пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке було обов`язковою підставою для скасування рішення районного суду відповідно до наведеної норми процесуального права, уваги не звернув, залишивши його рішення без змін.

При цьому, зазначені доводи містилися в апеляційній скарзі (том 2, а. с. 42-43).

Апеляційний суд взагалі не навів мотивів прийняття або відхилення цих аргументів заявника, які наведені в апеляційній скарзі та повторюються у касаційній скарзі, а погодився з висновками суду першої інстанції щодо суті спору.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу неповноважним складом суду, а апеляційний суд на вказану обставину уваги не звернув, то касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленій у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.