753/19473/19 Про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - 25.08.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, у складі судді Заставенко М. О., від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., від 15 вересня

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ Практик" (далі - ТОВ "ОСВ Практик") про визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для організації будівництва житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, було створено житлово-будівельний кооператив "Захисник".

20 червня 2014 року між ЖБК "Захисник" (замовник) та TOB "ОСВ Практик" (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 2, за яким генпідрядник зобов`язувався на свій ризик своїми коштами та/або залученими силами і засобами збудувати та передати замовнику об`єкт будівництва: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, за адресою: АДРЕСА_1 .

Запланований термін введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 3-й квартал 2015 року. Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що з метою забезпечення фіксованої вартості житла для членів ЖБК "Захисник" замовник надає можливість генпідряднику залучити кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань, перелік яких наведено в пункті 1.3 договору.

14 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "ОСВ Практик" нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, предметом якого є майнові права на квартиру

АДРЕСА_2 . При цьому позивач належним чином виконав свої зобов`язання, сплативши TOB "ОСВ Практик" 203 580 грн.

Проте TOB "ОСВ Практик" умови договору не виконав, у запланований термін об`єкт капітального будівництва в експлуатацію не зданий та об`єкт інвестування не переданий позивачу, що перешкоджає в установленому законом порядку оформити право власності на спірну квартиру.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним майнове право на частку в об`єкті незавершеного будівництва - житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за будівельною адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки на якій здійснюється будівництво 8000000000:63:332:0051, у розмірі проінвестованої квартири в даному об`єкті за № 126 (поверх - 9, загальна площа - 37,7 кв. м, житлова площа - 17,3 кв. м, кількість кімнат - 1); визнати за позивачем майнове право на отримання в натурі об`єкта інвестування, а саме зазначеної квартири в об`єкті незавершеного будівництва.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача ЖБК "Захисник".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за позивачем майнові права на квартиру будівельний

АДРЕСА_3, у розмірі профінансованого внеску в сумі 203 580 грн згідно з договором купівлі-продажу від 14 вересня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ЖБК "Захисник" надав ТОВ "ОСВ Практик" право залучати кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань, зокрема і спірної квартири № 126 .

Оскільки ОСОБА_1 придбав майнові права на квартиру, які не визнає ЖБК "Захисник", суд вважав обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання майнових прав таким, що забезпечить поновлення його прав.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання права на отримання в натурі об`єкта інвестування квартири, суд вважав їх передчасними, оскільки право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, тоді як будівництво у житловому будинку АДРЕСА_1 не завершено. Крім того, достатнім та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання майнових прав, що відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

ОСОБА_1 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року в апеляційному порядку не оскаржував.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ЖБК "Захисник" задоволено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Колегія суддів виходила з того, що договором генерального підряду на капітальне будівництво № 2, укладеного 20 червня 2014 року між

ЖБК "Захисник" та TOB "ОСВ Практик", визначено, що саме ЖБК "Захисник" є власником майнових прав на об`єкт, що будується за його замовленням і саме йому по закінченню будівництва має бути переданий даний об`єкт.

Будь-які договори, на підставі яких у відповідності до норм чинного законодавства належні ЖБК "Захисник" майнові права перейшли б у власність ТОВ "ОСВ Практик" чи останнє набуло б права вільного розпорядження ними сторонами не укладалися. У цьому випадку лише замовнику належить виключне право укладати договори, що стосуються майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Відхиляючи доводи позивача в частині наявності у ТОВ "ОСВ Практик" права на укладання договорів купівлі-продажу майнових прав, колегія суддів виходила з того, що договором генерального підряду на капітальне будівництво передбачено, що ЖБК "Захисник" надає можливість

ТОВ "ОСВ Практик" залучити кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань, у тому числі квартири № 126 .

Проте пунктом 1 додаткової угоди до зазначеного договору визначено, що замовник передає генпідряднику частину своїх функцій, що стосуються виключно організації фінансування будівництва помешкань та приміщень, перелік яких наведено в договорі.

У той же час зі змісту укладеного договору не вбачається повноважень

ТОВ "ОСВ Практик" від свого імені укладати договори з фізичними особами та отримувати від них кошти на свої рахунки.

Суд вважав, що ТОВ "ОСВ Практик" набуло повноваження укладати договори виключно від імені власника майнових прав на об`єкт, що будується, а саме

ЖБК "Захисник", з оплатою за такими договорами виключно власнику.

Крім того, апеляційний суд врахував, що договір щодо об`єкту незавершеного будівництва, на частку якого позивач просить визнати майнові права, ним не укладався. Предметом укладеного з ТОВ "ОСВ Практик" договору купівлі-продажу майнових прав є майнові права на квартиру, якої не існувало як на момент укладення договору, так і не існує на момент розгляду справи в суді.

З наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, придбавши у ТОВ "ОСВ Практик", тобто, в особи, яка не мала прав власника на розпорядження об`єктом незавершеного будівництва чи доручення власника на продаж майнових прав з правом отримання коштів на свою користь, майнові права на неіснуючу квартиру, звернувся до суду з вимогами про визнання майнових прав на відмінний від придбаного об`єкт, а саме частку в об`єкті незавершеного будівництва.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та задовольнивши позовні вимоги, яких позивач не заявляв, вийшовши за межі позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/28769/13-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15, від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 607/11798/15-ц, у постановах Верховного Суду України

від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-98цс13, від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Стверджує, що ТОВ "ОСВ Практик" мало всі повноваження укладати з ним договір купівлі-продажу майнових прав, що передбачено умовами договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2, укладеного 20 червня 2014 року між ЖБК "Захисник" та TOB "ОСВ Практик".

Звертає увагу, що ЖБК "Захисник" упродовж 4 років не заперечував проти набуття ним права на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 14 вересня 2015 року. У подальшому ЖБК "Захисник" в односторонньому порядку анулював майнові права позивача на спірну квартиру шляхом направлення TOB "ОСВ Практик" листа, незважаючи на повне виконання своїх зобов`язань інвестором.

Вважає, що припинення майнових прав має відбуватися у судовому порядку, а не за рішенням кооперативу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року ЖБК "Захисник" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Звертає увагу, що у справі № 910/2512/20 встановлено, що на виконання договору ЖБК "Захисник" на користь ТОВ "ОСВ Практик" сплачено 48 841 200,22 грн, за дані кошти генпідрядником проводилось будівництво, що підтверджено актами виконаних робіт на суму - 47 561 300 грн. Відповідно об`єкт будівництва збудовано за кошти сплачені членами кооперативу. При цьому встановлено факт неналежного виконання

ТОВ "ОСВ Практик" будівельних робіт за договором генерального підряду.

Вказує, що ТОВ "ОСВ Практик" до теперішнього часу не виконав роботи за договором, самоусунувся від виконання договору, а будинок не введений в експлуатацію, що є порушенням договірних зобов`язань.

Стверджує, що за умовами договору замовником були передані генпідряднику функції, що виключно стосуються організації фінансування будівництва визначених помешкань та приміщень. ТОВ "ОСВ Практик" може лише набути майнові права на визначені об`єкти, при проведенні розрахунків між сторонами, і укласти з кооперативом договір щодо придбання.

З огляду на порушення ТОВ "ОСВ Практик" договірних зобов`язань, листом

№ 20 від 15 липня 2019 року ЖБК повідомив генпідрядника про розірвання договору генерального підряду на капітальне будівництво.

Наголошує, що за договором генерального підряду на капітальне будівництво ЖБК "Захисник" не продавалися та не передавались за актом приймання-передачі майнові права ТОВ "ОСВ Практик".

Позивач не є інвестором будівництва житлового будинку, не є членом кооперативу, не придбавав квартиру у кооперативі, а тому майнових прав на неї не набув. Тільки члени кооперативу мають право на житло, а на спірні правовідносини не поширюється компетенція суду, оскільки такі питання стосуються статутної діяльності кооперативу. При цьому позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки на цей момент відсутній такий об`єкт цивільних прав як квартира.

Договір купівлі-продажу майнових прав від 14 вересня 2015 року ЖБК вважає нікчемним.

Порядок набуття права власності на кооперативну квартиру суттєво відрізняється від набуття такого права у юридичної особи, що не є житлово-будівельним кооперативом.

До позовних вимог позивача, які пред`явленні до ЖБК "Захисник", підлягає застосуванню позовна давності, про що зроблено відповідну заяву під час розгляду справи.

Додатково зазначає, що позивачу у травні 2020 року було запропоновано вступити до кооперативу, сплативши 8 000 грн за 1 кв. м площі квартири, яку він може отримати, проте позивач знехтував даною пропозицією, вважаючи, що ЖБК "Захисник" та його члени зобов`язані за власні кошти будувати йому квартиру.

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ЖБК "Захисник" про доповнення до відзиву на касаційну скаргу в частині долучення доказів, в якій кооператив просить поновити строк для подання доказів та прийняти висновок експерта від 22 лютого 2021 року.

У відповіді на відзив, поданій у лютому 2022 року, ОСОБА_1 підтримав доводи касаційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1183 від 16 липня 2013 року для організації будівництва житлового будинку створено ЖБК "Захисник".

20 червня 2014 року між ЖБК "Захисник" (замовник) та TOB "ОСВ Практик" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 2, за умовами якого генпідрядник зобов`язувався на свій ризик своїми коштами та/або залученими силами та засобами збудувати та передати замовнику об`єкт будівництва: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що з метою забезпечення фіксованої вартості житла для членів кооперативу "Захисник", замовник надає можливість генпідряднику залучити кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань, в тому числі, і квартири № 126 .

Пунктом 1 додаткової угоди від 03 листопада 2014 року до договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2 визначено, що замовник передає генпідряднику частину своїх функцій, що виключно стосуються організації фінансування будівництва помешкань та приміщень, перелік яких наведено в пункті 1.2. договору. Фінансування може здійснюватися за рахунок власних коштів генерального підрядника та/або за рахунок залучених коштів від фізичних та юридичних осіб (кредитів, інвестиційних угод, договорів купівлі-продажу майнових прав тощо).

Згідно з пунктом 2 цієї додаткової угоди генеральний підрядник набуває майнові права на помешкання та приміщення, перелік яких наведено в

пункті 1.2. договору.

Згідно пункту 1.4 договору купівлі-продажу майнових прав від 14 вересня 2015 року документами, які будуть підставою для отримання покупцем свідоцтва про право власності на квартиру, є цей договір купівлі-продажу майнових прав, довідки про оплату в повному обсязі вартості об`єкту продажу, акт приймання-передачі квартири, технічний паспорт.

Запланований термін введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 3-й квартал 2015 року.

Покупцем здійснено оплату у розмірі 203 580 грн, що становить 100% вартості майнових прав на квартиру

АДРЕСА_2 за договором від 14 вересня 2015 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України наголошено на необхідності виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі, як предмету матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про поділ речей на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України), а також вказано і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України (435-15) визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність").

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland", заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ

від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom,

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Stretch v The United Kingdom", заява N 44277/98).

У іншій справі (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня

2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15,

від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15,

від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16,

від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі

№ 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Встановивши, що ЖБК "Захисник" надав право ТОВ "ОСВ Практик" залучати кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань, зокрема й спірної квартири № 126, за майнові права на яку ОСОБА_1 сплатив

ТОВ "ОСВ Практик" грошові кошти, визначені умовами договору, при цьому вказані майнові права позивача не визнає ЖБК "Захисник", а введення об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки, суд першої інстанції правильно виходив із того, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання майнових прав на квартиру та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону, матеріалам справи та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, на які заявник посилався як підставу касаційного оскарження.

При цьому суд першої інстанції, оцінивши наявні в справі докази, дійшов правильного висновку, що ЖБК "Захисник" надав ТОВ "ОСВ Практик" право залучати кошти інвесторів для фінансування будівництва певних помешкань, оскільки ЖБК "Захисник" та ТОВ "ОСВ Практик" при укладенні договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2 від 20 червня 2014 року погодили відповідні умови (пункт 1.2 договору генерального підряду).

Більш того умовами додаткової угоди від 03 листопада 2014 року

ЖБК "Захисник" та ТОВ "ОСВ Практик" визначили, що фінансування може здійснюватися, зокрема за рахунок залучених коштів від фізичних осіб

(у тому числі через договори купівлі-продажу майнових прав) та погодили набуття генпідрядником майнових прав на відповідні приміщення (пункти 1, 2 додаткової угоди).

Додаткових умов, порядку та способу набуття майнових прав на вказані приміщення сторонами не узгоджувалось.

Враховуючи викладене та з огляду на положення законодавства, якими закріплено принцип свободи договору, ЖБК "Захисник" розпорядився своїм майном - майновими правами на спірний об`єкт нерухомості (квартиру № 126 ), на що правильно звернув увагу суд першої інстанції, тоді як апеляційний суд, здійснивши переоцінку доказів та виходячи із протилежного, помилково скасував правильне рішення районного суду.

У матеріалах справи відсутні відомості про визнання недійсними (повністю або частково) договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2, додаткової угоди до нього від 03 листопада 2014 року, а також договору купівлі-продажу майнових прав від 14 вересня 2015 року.

Посилання ЖБК "Захисник" на невиконання генпідрядником своїх зобов`язань за договором генерального підряду на капітальне будівництво, саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову

ОСОБА_1, в діях якого, судами попередніх інстанцій у розглядуваній справі, не встановлено недобросовісності при укладанні та виконанні договору купівлі-продажу майнових прав від 14 вересня 2015 року.

Позивач обрав правомірний та ефективний спосіб захисту своїх законних прав - визнання права, а формулювання резолютивної частини рішення суду першої інстанції не є зміною предмета позову чи виходом за межі позовних вимог.

Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16).

Щодо посилання ЖБК "Захисник" на пропуск строку позовної давності, то вказаним доводам надана належна оцінка судом першої інстанції, з якою погоджується Верховний Суд.

Районний суд правильно вказав, що ОСОБА_1 дізнався про розірвання ЖБК "Захисник" договору генерального підряду на капітальне будівництво та анулювання майнових прав, зокрема і на квартиру № 126, тобто про невизнання кооперативом його майнових прав у 2019 році.

Наведене узгоджується з поясненнями ЖБК "Захисник" про те, що саме листом № 20 від 15 липня 2019 року замовник повідомив генпідрядника про розірвання договору генерального підряду на капітальне будівництво.

Не впливають на правильність вирішення споруаргументи ЖБК "Захисник" про те, що ОСОБА_1 ухиляється від участі в оплаті необхідних будівельних робіт з метою введення житлового будинку в експлуатацію, оскільки судом першої інстанції визнано за позивачем майнові права на спірну квартиру у розмірі профінансованого внеску в сумі 203 580 грн, згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 14 вересня 2015 року.

При цьому у розглядуваній справ спір між ЖБК "Захисник" та

ОСОБА_1 щодо стягнення з останнього на користь кооперативу будь-яких платежів не вирішувався.

Клопотання ЖБК "Захисник" про прийняття та оцінку Верховним Судом нових доказів підлягає відхиленню, оскільки надання та дослідження нових доказів під час касаційного провадження чинним ЦПК України (1618-15) не передбачено.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасуванню, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року залишенню без змін.

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що постанова апеляційного суду підлягаю скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, із ТОВ "ОСВ Практик" та ЖБК "Захисник" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги в розмірі по 2 035,80 грн з кожного.