439/1518/23 Про зміну способу стягнення аліментів - 17.07.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позову вказала, що перебувала із відповідачем у шлюбі, від якого вони мають дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із нею. Згідно із рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 27 липня 2017 року з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. На момент подання позову витрати на утримання сина значно збільшилися, і вона самостійно не в стані утримувати їх спільну дитину, оскільки знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку.

За таких обставин позивач просила змінити спосіб стягнення аліментів, які присуджені згідно із рішенням Бродівського районного суду Львівської області з твердої грошової суми 1 000 гривень на 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення за заміненим способом з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Змінено спосіб стягнення аліментів, які присуджені згідно із рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 27 липня 2017 року в справі № 439/784/17 з твердої грошової суми 1 000 гривень та ухвалено стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення за заміненим способом з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року зупинено апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2023 року до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

14 травня 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказану ухвалу, у якій просила її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про зупинення апеляційного провадження, яке суперечить інтересам неповнолітньої дитини і грубо порушує її права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що суд апеляційної інстанції порушив права та інтереси дитини, оскільки зупинивши апеляційне провадження у справі, фактично позбавив права дитину отримувати аліменти на його утримання, навчання та виховання у більшому розмірі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 27 липня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (справа № 439/784/17).

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка переведена на воєнний стан.

05 лютого 2024 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, до якого долучено відповідь військової частини НОМЕР_1 від 19 жовтня 2023 № 2062, згідно із якою ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення та в складі підрозділу приймає безпосередню участю у бойових діях (в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі в стримування збройної агресії російської федерації).

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписи цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України (254к/96-ВР) , які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у 12 бригаді спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України та приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) , Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 оку № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

У частині п`ятій статті 2 Закону України "Про Національну гвардію України" визначено, що Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями тощо.

Частиною першою, третьою статті 6-1 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що Міністр оборони України спільно з Міністром внутрішніх справ України визначає порядок забезпечення органів військового управління, з`єднань і військових частин Національної гвардії України, які в особливий період підпорядковуються органам військового управління Збройних Сил України.

З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України", відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України", введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року (189/2014) , вирішено Начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам інших військових формувань невідкладно привести Збройні Сили України та відповідні військові формування у бойову готовність ПОВНА згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність.

Бойова готовність "ПОВНА" - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України "Про оборону України").

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення та в складі підрозділу приймає безпосередню участю у бойових діях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19 жовтня 2023 № 2062.

Слід також врахувати, що у клопотанні про зупинення провадження у справі, поданому особисто відповідачем ОСОБА_2 до суду першої інстанції, останній вказав про припинення дії договору про надання правової допомоги № 24/23 від 23 серпня 2023 року, укладеним між ним та адвокатом Пилипцем Р. Ю., а також відсутність інших осіб, які здійснювали його представництво у даній справі (а. с. 79-80). Разом із тим апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подав особисто відповідач ОСОБА_2 .

Виходячи з вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Подібні висновки висловленні у постановах Верховного Суду: від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23), від 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 (провадження № 61-6041св24).

Щодо доводів заявниці про те, що зупинення провадження у справі порушує якнайкращі інтереси дитини та не відповідає принципу верховенства слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі рішення Бродівського районного суду Львівської області від 27 липня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, дитина забезпечена певним рівнем матеріального благополуччя за рахунок стягнення аліментів з батька.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 вказував, що він не ігнорує свої батьківські обов'язки та окрім визначеної судовим рішенням суми аліментів додатково та добровільно сплачує дитині кошти, на підтвердження чого надав відповідні квитанції (а. с. 41-44).

Вказані обставини підтверджують факт участі батька в утриманні свого сина, згоду сплачувати аліменти на його утримання. Спір щодо зміни способу стягнення аліментів за рішенням суду може бути вирішений сторонами, зокрема, шляхом взаємних поступок і пропозицій, з урахуванням інтересів дитини.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є безпідставними.

За обставин цієї справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача на військовій службі (про що відповідачу необхідно повідомити суд).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Апеляційним судом правильно застосовано положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.