183/3481/20 Про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - 22.08.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Капітанова Дениса Геннадійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Городецького Д. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовну заяву мотивував тим, що з 27 жовтня 2012 року сторони перебували в шлюбі, який рішенням від 03 квітня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області розірвав.

У шлюбі у них народилася дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначив, відповідач постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, на неодноразові прохання побачитись або поспілкуватись з дитиною відмовляє, мотивуючи карантином. Позивач має бажання спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, а створення йому відповідних перешкод відповідачем порушує як його права як батька дитини, так і права доньки, що суперечить її та його інтересам.

Просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити йому способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, а саме: спільне дозвілля його та дитини за місцем його проживання, з 17:00 год. кожної другої та четвертої п`ятниці місяця з ночівлею дитини до 18:00 год. відповідно кожної другої та четвертої неділі, проживання дитини разом з ним за місцем його проживання щороку, три дні на осінніх, три дні на зимових та три дні на весняних канікулах, кожен рік проживання дитини разом з ним за місцем його проживання протягом п`ятнадцяти днів поспіль за домовленістю сторін на літніх канікулах з можливістю у цей період виїзду дитини разом з батьком на відпочинок в межах території України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 08 лютого 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області позов задовольнив частково.

Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначив ОСОБА_1 способи участі у вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з нею, а саме:

кожну середу з 17:00 год. до 19:00 год. за умови попереднього узгодження з матір`ю дитини - ОСОБА_2 ;

кожну суботу з 10:00 год. до 10:00 год. неділі за місцем проживання ОСОБА_1 за умови попереднього узгодження з матір`ю дитини - ОСОБА_2 ;

щорічно, три дні на осінніх, три дні на зимових та три дні на весняних канікулах за місцем проживання батька ОСОБА_1 ;

щорічно, під час літніх канікул протягом п`ятнадцяти днів поспіль за домовленістю сторін за місцем проживання батька ОСОБА_1, з можливістю у цей період виїзду дитини разом з батьком на відпочинок в межах території України.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн.

У решті позову відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач офіційно не працює, в той же час отримує доходи у вигляді державної соціальної допомоги по інвалідності, позитивно характеризуються за місцем проживання, не має медичних протипоказань, хоче приділяти увагу вихованню дитини, піклуватися про стан її здоров`я, матеріальне забезпечення, харчування.

Послався на те, що Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити саме такий порядок участі батька: кожну суботу з 10:00 год. до 18:00 год. (з урахуванням бажання дитини).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 01 вересня 2021 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що позивач бажає приймати участь у вихованні дитини та відшукує будь-які можливості для цього, тоді як відповідач всіляко перешкоджає позивачу у спілкуванні з його дитиною.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначила застосування статей 7, 141, 159 СК України у подібних правовідносинах, без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18), від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19).

ОСОБА_2 мотивувала касаційну скаргу тим, що суди не врахували наявності у дитини психоемоційних перешкод у спілкуванні з батьком, а також того, що при вирішенні питання щодо участі у вихованні дитини та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має враховувати передусім інтереси дитини.

У квітні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якомуадвокат Павлов Єгор Глебович в інтересах ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 27 жовтня 2012 року відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстрував шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, актовий запис № 438. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 надано прізвище " ОСОБА_5".

У шлюбі у сторін народилася дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис від 09 жовтня 2013 року № 619 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 2013 року).

Рішенням від 03 квітня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвав. Рішення набрало законної сили 14 квітня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 02 липня 2020 року за вих. №1504.

Дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за зазначеною адресою.

У висновку 22 грудня 2020 року за вих. №1967/0/2-20, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування зазначив, що з 17 вересня до 20 вересня 2020 року фахівці соціальної роботи Новомосковського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді здійснили вихід у родину відповідача ОСОБА_2, за результатами якого склали акт оцінки потреб дітей та сім`ї.

Зі спостережень спеціаліст ознак складних життєвих обставин не встановив. Відповідно до інформації Комунального закладу дошкільної освіти № 14 "Струмочок" від 16 вересня 2020 року, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибула у цей заклад в червні 2018 року.

У серпні 2020 року вибула до закладу загальної середньої освіти № 2 м. Новомосковська.

До дитячого садочка батько не приводив і не забирав дитину, не відвідував свята з її участю та батьківські збори. Мама цікавилася успіхами своєї дитини та її психоемоційним станом, приймала участь у груповому житті. Дитину з закладу частіше забирала бабуся по татовій лінії, на візити якої дівчинка реагувала позитивно і доброзичливо. Вихованню дитини приділялася достатня увага, в родині створені сприятливі умови для комфортного життя та її всебічного розвитку.

Згідно із психолого-педагогічною характеристикою малолітньої ОСОБА_6, яка була надана адміністрацією Закладу загальної середньої освіти № 2 м. Новомосковська, дівчинка є ученицею цього шкільного навчального закладу з 01вересня 2020 року. Дитина характеризується позитивно, відвідує групу продовженого дня на базі школи. В документі зазначено, що батько дитини ОСОБА_1 цікавився у адміністрації школи, в якому класі навчається його донька, але вихованням дитини займається мама ОСОБА_2, яка кожного ранку приводить її до школи та забирає її, спілкується з класним керівником, відвідує батьківські збори.

За інформацією головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Новомосковський міський центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги" від 15 жовтня 2020 року, мати з дитиною регулярно відвідує сімейного лікаря та виконує усі рекомендації по догляду, а з батьком дитини сімейний лікар не контактував жодного разу.

29 жовтня 2020 року спеціаліст служби у справах дітей провів бесіду з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка легко йде на контакт, емоційна, легко та відверто відповідає на питання. Дівчинка розповідала, що любить маму, тата та інших родичів. ОСОБА_3 - дитина настрою, на пропозицію періодично спілкуватися та приходити в гості до батька висловила зацікавленість.

Щодо батька дитини орган опіки та піклування встановив, що ОСОБА_1 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . Вони є співвласниками житлового приміщення. За актом обстеження умов проживання за цією адресою від 15 жовтня 2020 року, батько дитини ОСОБА_1 створив належні умови для тимчасового перебування малолітньої дитини. у чотирикімнатній квартирі для дівчинки є окрема кімната, в наявності диван для відпочинку, стіл, стільці для занять, іграшки та книжки для її віку, санітарно-гігієнічний стан житла задовільний.

ОСОБА_1 офіційно не працює, з офіційних доходів має державну соціальну допомогу з інвалідності. Відповідно до медичних довідок у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. З лютого 2020 року батько дитини ОСОБА_1 самоусунувся від утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З письмових пояснень матері дитини ОСОБА_2, вона самостійно матеріально забезпечила належну підготовку дитини до навчального року 2020-2021. Мати докладає багато зусиль щодо всебічного розвитку дитини, а саме: забезпечила відвідування дочкою різноманітних розвиваючих позашкільних занять, разом з нею неодноразово виїжджала за межі України подорожувати. Дівчинка виховується в дусі поваги до її інтересів, в родині до думки дитини прислухаються.

Орган опіки та піклування у висновку зазначив, що позивач ОСОБА_1 висловив бажання приймати участь у вихованні дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та спілкуватися з нею.

У висновку Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року за вих. № 1967/0/2-20, орган опіки та піклування вважав за доцільним встановити такий порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з нею, а саме: кожну суботу з 10:00 год. до 18:00 год. (з урахуванням бажання дитини).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково та встановлюючи спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною місцевий суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з бажання батька приділяти увагу вихованню дитини, піклуватися про стан її здоров`я, матеріальне забезпечення, харчування, а також врахував висновок органу опіки та піклування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню . Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Стаття 15 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

З огляду на статтю 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

На підставі статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Приписами статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд першої інстанції інстанцій, врахував інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, а також висновок психологічного обстеження дитини, проведений психологом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, та дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.

Доводи касаційної скарги про застосування статей 7, 141, 159 СК України у подібних правовідносинах, без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18), від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19), не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, оскільки судове рішення у справі, що переглядається не суперечить висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у зазначених постановах, та у зазначених справах і у цій справі встановлені різні фактичні обставини.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм СК України (2947-14) у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи обсяг дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.