Постанова

Іменем України

17 серпня 2022року

м. Київ

справа № 757/11155/20-ц

провадження № 61-15871св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько Микола Миколайович,

стягувач - Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А, Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М., у якій просив:

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. від 06 листопада 2018 року про арешт майна боржника в частині накладення арешту на майно - грошові кошти, що розміщені на зарплатному рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ "ОТП БАНК", МФО 300528 в рамках виконавчого провадження № 57596183;

визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. від 08 листопада 2018 року про арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на зарплатному рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ "ОТП БАНК", МФО 300528 в рамках виконавчого провадження № 57596183;

скасувати арешт з коштів на рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1, накладений на підставі постанови приватного виконавця від 06 листопада 2018 року та 08 листопада 2018 року про арешт майна боржника в частині арешту коштів боржника;

визнати неправомірною дію (розпорядження) приватного виконавця, оформлену платіжною вимогою від 28 лютого 2020 року № 57596183 в частині списання коштів в сумі 25 000,65 грн із рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "ОТП БАНК", МФО 300528 в рамках виконавчого провадження № 57596183.

Скарга обґрунтована тим, що у приватного виконавця перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суми заборгованості за кредитним договором, з урахуванням заборгованості по відсотках та пені, у розмірі 897 689,03 грн. Виконавець в рамках виконавчого провадження, 06 листопада 2018 року виніс постанову про арешт майна боржника, 08 листопада 2018 року - про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення, що містяться на рахунках боржника в АТ "ОТП БАНК", МФО 300528; 23 листопада 2018 року - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.

21 лютого 2020 року згідно довідки № 32-2-2/116 АТ "ОТП БАНК" змінений рахунок боржника № НОМЕР_1, який призначений виключно для отримання заробітної плати. Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, та подальше списання коштів з нього призводить до порушення конституційних прав боржника.

Заявник, зазначив, що за наявності постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсії, стипендію та інші доходи боржника від 23 листопада 2018 року відсутня потреба в арешті рахунку коштів, які нараховуються боржнику як заробітна плата. 27 лютого 2020 року заявник направив на офіційну електронну адресу виконавця повідомлення про скасування арешту у зв`язку з наданням сканкопії довідки банку про особливий режим рахунку, на кошти якого накладено арешт, а 02 березня 2020 року відправив виконавцю реєстровим поштовим відправленням. Проте, заяву про скасування арешту приватний виконавець не задовольнив.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. щодо винесення постанови від 06 листопада 2018 року про арешт майна, в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на зарплатному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритому в АТ "ОТП БАНК" в рамках виконавчого провадження № 57596183.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 08 листопада 2018 року про арешт коштів, в частині накладення арешту на зарплатний рахунок № НОМЕР_1, відкритий в АТ "ОТП БАНК".

Зобов`язано приватного виконавця скасувати арешт з коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритому в АТ "ОТП БАНК", накладений на підставі постанови від 06 листопада 2018 року про арешт майна боржника в частині арешту коштів боржника та постанови від 08 листопада 2018 року про арешт коштів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії приватного виконавця є неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, накладення арешту здійснено з порушенням вимог закону, оскільки такий рахунок використовується для отримання боржником заробітної плати. Заявник не обґрунтував вимоги скарги щодо визнання неправомірною дії приватного виконавця в частині списання коштів у сумі 25 000,65 грн із зарплатного рахунку.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. задоволено, скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Апеляційний суд виходив з того, що приватний виконавець у межах виконавчого провадження виніс постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що містяться на рахунках у банках, у тому числі і у АТ "ОТП Банк" в межах суми стягнення. Зазначені постанови у визначені законом строки не оскаржувались. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в оскаржених постановах не вказано номер рахунку боржника, який використовується виключно для отримання заробітної плати, арешт накладено на кошти, що знаходяться на відкритих рахунках, або в подальшому будуть відкриті у банках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту на які заборонено законом. Висновки суду першої інстанції про те, що арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на зарплатному рахунку суперечить змісту постанови від 08 листопада 2018 року приватного виконавця про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках.

Апеляційний суд зазначив, що АТ "ОТП Банк", отримавши постанову про накладення арешту на рахунки боржника, не повідомляв приватного виконавця про спеціальний режим використання коштів, які знаходяться на рахунку боржника в цій банківській установі. Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про неправомірність дій приватного виконавця при винесенні постанов про арешт майна боржника, оскільки наявність постанов про арешт майна боржника не перешкоджають отримувати скаржнику заробітну плату та утримання проводиться у розмірі 20% від доходу на підставі постанови від 23 листопада 2018 року, відповідно до вимог частин другої та третьої статті 70 ЗУ "Про виконавче провадження". Виконання рішення приватний виконавець вчиняє відповідно до резолютивної частини, зазначеної у виконавчому листі.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що

постанова апеляційного суду необґрунтована, рахунки для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які арешт не може бути накладено, а їх відокремлення належить до повноважень виконавчої служби;

у порушення статей 48, 56 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно приватний виконавець не вчинив, звернув стягнення на грошові кошти та заробітну плату, які знаходяться на спеціальному рахунку, тому необхідність накладеного арешту на грошові кошти відпала;

висновок апеляційного суду суперечить висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19 про те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається. Рахунок на який накладено арешт, є спеціальним рахунком, що підтверджено довідкою від 21 лютого 2020 року АТ "ОТП Банк", яку заявник надіслав приватному виконавцю;

апеляційний суд при прийнятті оскарженої постанови не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 є лише майновим поручителем у борговому зобов`язанні, тому має лише відповідати визначеним майном в межах вартості предмета іпотеки та з тих підстав, що у виконавчому листі вказано про солідарне стягнення боргу, а приватний виконавець змінив порядок виконання рішення суду у справі № 2-172/2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на заробітну плату;

постанова приватного виконавця від 23 листопада 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату мала бути скасована за заявою боржника, проте, з спеціального рахунку, який використовується для виплати заробітної плати, за розпорядженням приватного виконавця списано грошові кошти без врахування обмежень, визначених у частині першій статті 25, 70 ЗУ "Про виконавче провадження". Списані кошти з рахунку у розмірі 25 000,65 грн перевищили обмеження, встановлені статтею 70 ЗУ "Про виконавче провадження".

Доводи касаційної скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо списання коштів з рахунку в розмірі 25 000,65 грн з перевищенням обмеження, встановленого статтею 70 ЗУ "Про виконавче провадження", в якій судом першої інстанції було відмовлено, не були предметом апеляційного перегляду, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.

14 грудня 2022 року приватний виконавець Солонько М. М. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову апеляційного суду залишити в силі.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду, рахунок, відкритий в АТ "ОТП Банк" на ім`я скаржника, не містить спеціального режиму використання, банк не повідомляв приватного виконавця про цільове призначення рахунку і не поверталась постанова приватного виконавця без виконання. Звернуто стягнення на грошові кошти з дотриманням вимог статті 73 ЗУ "Про виконавче провадження". Посилання на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19 є неправильним, оскільки він є нерелевантним, оскільки у справі № 340/1018/19 йде мова про рахунок з якого здійснюється виплата заробітної плати, що відмінне розглядуваній справі. Порядок виконання судового рішення відповідає резолютивній частині судового рішення у справі, заявник не оскаржував спосіб виконання рішення, постанови, приватний виконавець вчиняє дії в межах розміру суми заборгованості. Заяву про скасування арешту приватний виконавець не отримував.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 серпня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права), апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Суди встановили, що 05 листопада 2018 року приватний виконавець Солонько М. М. відкрив виконавче провадження № 57596183 для примусового виконання виконавчого листа № 2-172/10, виданого 09 лютого 2012 року Печерським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням заборгованості по відсоткам та пені у розмірі 897 689, 03 грн.

06 листопада 2018 року приватний виконавець виніс постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 989 459,93 грн.

08 листопада 2018 року приватний виконавець виніс постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках у банках (всього 20 банків), у тому числі і у АО "ОТП Банк" у межах суми стягнення 898 459,93 грн, без зазначення конкретних номерів рахунків.

Зазначені постанови прийняті, у відповідності до пункту 6, 7 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", та у визначені законом строки боржник їх не оскаржував.

23 листопада 2018 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 в АТ "ОТП Банк". Постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача за реквізитами приватного виконавця у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 989 459,93 грн.

Довідкою АТ "ОТП Банк" від 21 лютого 2020 року № 32-2-2/116 повідомлено, що ОСОБА_1 має у банку відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривні, що використовується для зарахування заробітної плати.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу виконавця надіслав заяву про зняття арешту шляхом скасування постанови приватного виконавця Солонька М. М. від 23 листопада 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, разом з доданим до неї оригіналом довідки АТ "ОТП Банк". 02 березня 2020 року надіслав заяву повторно поштовим відправленням з описом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга ? третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині другій статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" наведено перелік коштів та рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У частинах першій, третій статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі

№ 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) викладений висновок, що "стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"). Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_2, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також ПАТ "ПУМБ", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_2 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_2 для виплати заробітної плати своїм працівникам".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі

№ 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що "встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів".

У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі №211/4347/15-ц (провадження №61-20177св21) зазначено: "Оскарженими постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1 . При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначених постанов, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Доводи ОСОБА_1 та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення вказаних постанов державний виконавець мав інформацію, що відповідні рахунки в АТ "Державний ощадний банк України" та АТ "ПУМБ", відкриті на ім`я ОСОБА_1, є "зарплатні" та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках.

За таких обставин відсутні підстави задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов від 07 жовтня 2020 року та 04 грудня 2020 року в частині арешту коштів за відповідними рахункамиОСОБА_1 в АТ "Державний ощадний банк України" та в АТ "ПУМБ…".

Встановивши, що в оскаржених постановах про накладення арешту на все майно боржника від 06 листопада 2018 року та про накладення арешту на його рахунки в банках від 08 листопада 2018 року не вказано номер конкретного рахунку, зокрема, і рахунку боржника, який використовується виключно для отримання заробітної плати, арешт накладено на кошти, що знаходяться на відкритих рахунках, або в подальшому будуть відкриті у банках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту на які заборонено законом, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні недійсними цих рішень державного виконавця.

Оскільки заявник не довів належними доказами (як от випискою про рух коштів на рахунку, повідомлення банку, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено), що відкритий на нього у АТ "ОТП Банк" картковий рахунок № НОМЕР_1, використовується лише для зарахування заробітної плати боржника, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у вимозі про скасування арешту із зазначеного карткового рахунку. Наявна в матеріалах справи довідка банку (а. с. 20) про те, що зазначений рахунок використовується для зарахування заробітної плати, не свідчить, що цей рахунок не використовується для зарахування інших надходжень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар