760/10769/22 Про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації житла - 10.07.2024 Прийняття

У серпні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Управління ЖКГБ Солом`янської РДА), треті особи: Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація (далі - Солом`янська РДА), Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (далі - Київське КЕУ), про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації житла.

Позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 мотивована тим, що вони проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, сплачують комунальні послуги, плату за утримання будинку і прибудинкової території. Протягом всього часу вони відкрито та добросовісно користуються зазначеною квартирою, за власні кошти проводять поточні ремонтні роботи, несуть інші витрати із утримання цієї квартири, добросовісно виконують обов`язки членів сім`ї наймача.

04 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської РДА із заявою до Управління ЖКГБ Солом`янської РДА щодо оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . До заяви долучила документи, необхідні для отримання адміністративної послуги, відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги "Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло", затвердженої розпорядженням Солом`янської РДА від 26 квітня 2019 року № 354, у редакції розпорядження Солом`янської РДА від 10 січня 2020 року № 29.

Листом Управління ЖКГБ Солом`янської РДА від 08 липня 2022 року № 108/29-519 їй відмовлено в оформленні та видачі свідоцтва про право власності на житло. Основним аргументом відмови є недійсність ордера на жиле приміщення від 03 лютого 1995 року серії Б № 029196 через те, що на час його видачі помер один із членів сім`ї, але він зазначений в ордері.

Позивачі вважають, що нормами чинного законодавства України не передбачено такої підстави для відмови у здійсненні приватизації житла особами, які мають право користування ними.

Вказують, що ордер від 03 лютого 1995 року серії Б № 029196 про вселення до квартири АДРЕСА_1 та рішення начальника Київського гарнізону, затверджене рішенням Виконавчого комітету Залізничної ради народних депутатів м. Києва від 10 січня 1995 року № 28 "Про надання житлової площі військовослужбовцям Київського гарнізону", на підставі якого видано зазначений ордер, не визнані недійсними у визначеному законом порядку та є чинними на цей час.

Таким чином, відмова є необґрунтованою та безпідставною, і такою, що порушує їх житлові права.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд:

- визнати право на приватизацію (передачу у власність) квартири за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рівних частинах;

- зобов`язати Управління ЖКГБ Солом`янської РДА вчинити повний обсяг юридично значущих дій із приватизації (передачі у власність) квартири за адресою: АДРЕСА_2 за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а саме: прийняти рішення про передачу цієї квартири у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та на підставі вказаного рішення видати свідоцтво про право власності та зареєструвати його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (z0109-10) (далі - Положення № 396).

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов`язано Управління ЖКГБ Солом`янської РДА розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2022 року щодо здійснення приватизації та видачі свідоцтва про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира, якою постійно користуються позивачі, знаходиться на території Солом`янського району м. Києва та відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації районами в місті Києві" житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Солом`янської РДА. Отже, ОСОБА_1 правильно звернулася із заявою до органу приватизації про передачу їй та ОСОБА_2, ОСОБА_3 у власність спірної квартири із дотриманням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та Положення № 396, тому наявні підстави для задоволенню цієї позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачами права на приватизацію, то ця вимога є необґрунтованою, оскільки право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду визначене законом, тому суд вважав, що окремого визнання судовим рішенням таке право не потребує.

При цьому, в разі заперечення права громадянина України на приватизацію державного житлового фонду, зокрема органом приватизації, та прийняття рішення про відмову громадянину України у приватизації державного житлового фонду з цих підстав, на думку суду, належним способом захисту порушеного права буде саме оскарження такого рішення, під час якого судом буде надана оцінка твердженням щодо наявності в особи права на приватизацію державного житлового фонду.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року заяву представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Івасина О. Р. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Управління ЖКГБ Солом`янської РДА на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4 875,00 грн.

Стягнуто з Управління ЖКГБ Солом`янської РДА на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 2 125,00 грн кожному.

В іншій частині заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами під час розгляду справи понесені витрати на правову допомогу, які підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, водночас суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову та задоволено лише одну позовну вимогу з двох, тому судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме половина понесених судових витрат на користь кожного позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу Київського КЕУ залишено без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року скасовано і ухвалено нове.

Позов задоволено частково.

Визнано право на приватизацію (передачу у власність) квартири за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рівних частинах.

Зобов`язано Управління ЖКГБ Солом`янської РДА провести за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ордер від 03 лютого 1995 року серії Б № 029196 про вселення позивачів до квартири АДРЕСА_1, та рішення начальника Київського гарнізону, затверджене рішенням Виконавчого комітету Залізничної ради народних депутатів м. Києва від 10 січня 1995 року № 28 "Про надання житлової площі військовослужбовцям Київського гарнізону", на підставі якого видано зазначений ордер, не визнані недійсними та є чинним на цей час, тому в Управління ЖКГБ Солом`янської РДА відсутні законні підстави для відмови позивачам в оформленні та видачі свідоцтва про право власності на житло та визнанні права на приватизацію. Оскільки орган приватизації зволікає з прийняттям рішення щодо права позивачів на безоплатну приватизацію спірного жилого приміщення, тому наявні підстави для зобов`язання Управління ЖКГБ Солом`янської РДА, як органу приватизації державного житлового фонду, провести за позивачами приватизацію спірної квартири.

Також суд вважав за необхідне зазначити, що матеріали справ не містять належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира належить (знаходиться на балансі) Міністерства оборони України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2024 року Київське КЕУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга Київського КЕУ мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 є військовим нерухомим майном та перебуває на обліку в Київському КЕУ, тому вона не відноситься до комунальної власності та відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Управління ЖКГБ Солом`янської РДА не може виступати органом приватизації.

Підставою касаційного оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду 30 січня 2019 року у справі № 183/1694/16 (провадження № 61-15661св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат Івасин О. Р. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірна квартира є військовим майном та перебуває на обліку в Київському КЕУ, тому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року поновлено Київському КЕУ процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з ордером серії Б № 029196 від 03 лютого 1995 року, виданим ОСОБА_3 на сім`ю з чотирьох осіб на право заняття жилого приміщення, ОСОБА_3, його дружині ОСОБА_2, його сину ОСОБА_4 та матері дружини ОСОБА_5 надано право на заняття квартири АДРЕСА_1, на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району у місті Києві від 10 січня 1995 року № 28 (т. 1, а. с. 30, 31).

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1992 року, виданим Стригулівською сільською радою Борисівського району Білгородської області Російської Федерації.

21 лютого 1997 року ОСОБА_2 звернулася до органу приватизації Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві із заявою про оформлення передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .

На час подання ОСОБА_2 заяви про приватизацію ОСОБА_5 не була знята з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1, тому заява від 21 лютого 1997 року, подана від імені ОСОБА_5, підписувала ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5

18 квітня 1997 року розпорядженням органу приватизації Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві № 15565 квартира АДРЕСА_1 передана в приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рівних долях.

На підставі цього розпорядження 18 квітня 1997 року відділом приватизації державного житла Залізничного районна м. Києва на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житло від 18 квітня 1997 року № 15565 на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року у справі № 760/32685/19 позов ОСОБА_2 до Солом`янської РДА, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішень та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, задоволено.

Визнано незаконним розпорядження органу приватизації Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві від 18 квітня 1997 року № 15565 та свідоцтво про право власності на житло від 18 квітня 1997 року № 15565 на квартиру АДРЕСА_1, видане відділом приватизації державного житла Залізничного районна м. Києва на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках. Рішення набрало законної сили (т. 1, а. с. 95-97).

20 серпня 2021 року на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року відділом приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської РДА прийнято розпорядження "Про скасування розпорядження органу приватизації про передачу в приватну власність квартири" яким скасовано розпорядження органу приватизації Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві від 18 квітня 1997 року № 15565 про передачу в приватну власність квартири, що знаходиться у АДРЕСА_2 ; скасовано свідоцтво про право власності на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2, видане на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 98).

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання від 04 лютого 2022 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 з 15 квітня 1995 року; ОСОБА_3 з 15 квітня 1995 року; ОСОБА_1 з 05 лютого 2008 року (т. 1, а. с. 33-35).

04 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської РДА із заявою до Управління ЖКГБ Солом`янської РДА про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 99).

Листом Управління ЖКГБ Солом`янської РДА від 08 липня 2022 року № 108/29-519 ОСОБА_1 повернуто оригінали та копії документів, які були подані разом із заявою про надання адміністративної послуги. Підставою для повернення поданих документів зазначено те, що ордер серії Б № 029196 про вселення до квартири АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішення начальника Київського гарнізону, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Залізничної ради народних депутатів м. Києва від 10 січня 1995 року № 28 "Про надання житлової площі військовослужбовцям Київського гарнізону", виданий після смерті ОСОБА_7, тому цей ордер суперечить вимогам закону (т. 1, а. с. 136-139).

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 11 листопада 1993 року № 10 затверджено проект забудови житлового району з об`єктами соцкультпобуту для військовослужбовців, які мешкають у м. Києві, на вул. Народного ополчення у Залізничному районі та про вилучення і надання земельної ділянки Міністерству оборони України під будівництво цього житлового району. Будівництво здійснювалося за рахунок коштів Федеративної Республіки Німеччини та квартири у кількості 1696 штук призначалися для розподілу та заселення військовослужбовців, які прибули в Україну із Західної групи військ в період з 09 жовтня 1990 року до 22 грудня 1992 року, а також іншим організаціям згідно з вимогами чинного законодавства (т. 1, а. с. 234-236).

В подальшому, після забудови житлового комплексу, житлова площа була розподілена між різними силовими міністерствами та відомствами, про що було складено ряд акти приймання-передачі житлової площі, які в свою чергу реєструвалися і у квартирному управлінні Київської міської державної адміністрації (Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА) (т. 1, а. с. 237).

Із листа Солом`янської РДА від 16 березня 2023 року випливає, що згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Солом`янської РДА (пункт 959 додатку № 9 розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112) (т. 1, а. с. 208).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Київського КЕУ підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) (далі - Закон № 2482-XII (2482-12) ). Законом № 2482-XII (2482-12) (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом) передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону № 2482-XII).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 8 Закону № 2482-XII визначено, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту 18 Положення № 396 громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що квартира АДРЕСА_1, якою постійно користуються позивачі, знаходиться на території Солом`янського району м. Києва та згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації районами в місті Києві" житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Солом`янської РДА.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 правильно звернулася із заявою до органу приватизації Управління ЖКГБ Солом`янської РДА про передачу їй та ОСОБА_2, ОСОБА_3 у власність спірної квартири із дотриманням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та Положення № 396.

Відповідно до пункту 23 Положення № 396 орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Однак Управлінням ЖКГБ Солом`янської РДА не було прийнято відповідного рішення по суті за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про приватизацію, а лише листом повернуто оригінали та копії документів, які були подані разом із заявою про надання адміністративної послуги. Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та Положенням № 396 визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув, не урахував наведені норми права, та, зобов`язавши Управління ЖКГБ Солом`янської РДА провести за позивачами приватизацію квартири, вийшов за межі своїх дискреційних повноважень, при цьому скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що спірна квартира після визнання незаконним розпорядження органу приватизації Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві від 18 квітня 1997 року № 15565 та свідоцтва про право власності на житло від 18 квітня 1997 року № 15565 квартира фактично знову набула статусу військового нерухомого майна, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України, з огляду на таке.

Матеріали справи містять інформацію про наявність розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", відповідно до якого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, яким визнано незаконним розпорядження органу приватизації Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві від 18 квітня 1997 року № 15565 та свідоцтво про право власності на житло від 18 квітня 1997 року № 15565 на квартиру АДРЕСА_1, стосувалося лише питання приватизації спірної квартири № 286, і жодним чином не вирішувало питання щодо форми власності (комунальної чи державної) всього будинку на АДРЕСА_3 .