753/4974/20 Про оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості за договором позики - 14.07.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Нежури В. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С. С., яку в подальшому уточнив.

Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С. С. перебуває виконавче провадження № 55225986 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва № 753/6449/17 від 08 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики. 20 лютого 2020 року на замовлення приватного виконавця експерт Приватного підприємства "Консалтингова група "Агро-експерт" (далі - ПП "Консалтингова група "Агро-експерт") склав звіт щодо ринкової вартості 1/2 частини садового будинку та земельної ділянки, належних боржнику на праві власності.

На думку ОСОБА_1, визначена в звіті від 20 лютого 2020 року вартість майна є заниженою. Зокрема, у звіті визначено, що вартість 1/2 частини належних йому садового будинку та земельної ділянки становить 821 000,00 грн, натомість відповідно до висновку оцінювача від 21 травня 2020 року, складеного на його замовлення, вартість садового будинку та земельної ділянки становить 6 638 742,00 грн, тобто вартість 1/2 його частини складає 3 319 371,00 грн.

Скаржник звертав увагу, що приватним виконавцем визначено вартість садового будинку і земельної ділянки, на якій він розташований, без урахування вартості господарських будівель та споруд. Також зазначив, що звіт про вартість майна боржника не зареєстрований у базі Фонду державного майна України.

Крім того, ОСОБА_1 зауважив, що оцінка майна проводилася дистанційно, оскільки експерт не оглядав будинок та земельну ділянку.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С. С. щодо визначення вартості 1/2 частини садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок, площею 0,44 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0536 згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості майна від 20 лютого 2020 року (виконавче провадження № 55225986).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватним виконавцем здійснено виконавчі дії відповідно до вимог чинного законодавства України. При цьому суди посилалися на те, що одним зі способів спростування результатів звіту про оцінку майна є рецензування. Скаржник не скористався правом на рецензування звіту про оцінку майна та не надав належного доказу на спростування його результатів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є аналогічними доводам його скарги на дії приватного виконавця.

Крім того, у касаційній скарзі висловлено незгоду з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що скаржник не скористався правом на рецензування оспорюваного звіту про оцінку майна від 20 лютого 2020 року та не надав належного доказу на спростування висновків такого звіту. Зокрема, зазначено, що у статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено право звернення боржника до виконавця із запереченнями проти звіту.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/4974/20.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 29 вересня 2021 року, ОСОБА_3 зазначила, що доводи ОСОБА_1 про те, що оцінка належного йому майна проводилася дистанційно без огляду будинку та земельної ділянки, є безпідставними. Апеляційний суд надав оцінку вказаним доводам, зазначивши у своїй постанові, що такі доводи спростовуються матеріалами справи. При цьому зауважила, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання рішення суду про стягнення з нього боргу, зокрема, не прибував на вимогу приватного виконавця для огляду його майна, не уповноважував свого представника на участь в такому огляді, перешкоджав доступу до такого майна. У свою чергу, приватний виконавець також надав оцінювачу матеріали інвентаризації садового будинку для об`єктивного визначення його вартості.

Також ОСОБА_3 вказала, що визначена оцінювачем вартість 1/2 частини майна боржника відповідає його реальній ринковій вартості, зауваживши, що частина нерухомого майна є менш цінною, ніж цілий об`єкт, оскільки покупець володіє ним не самостійно, а користується та розпоряджається цим майном за згодою з іншим співвласником. Наведена обставина, на думку ОСОБА_3, впливає як на ціну майна, так і на коло покупців, які бажають його придбати з торгів.

У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 надав суду лише висновки про вартість майна (щодо садового будинку) та про вартість об`єкта оцінки (щодо земельної ділянки), виготовлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Місто" (далі - ТОВ "Оціночна компанія "Місто"), однак звітів про оцінку майна у повному обсязі скаржником не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити, з яких даних виходив оцінювач при визначенні вартості та які обставини спричинили відмінність у ціні.

На думку ОСОБА_3, така відмінність зумовлена наступним:

- предметом оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження була 1/2 частина вартості нерухомого майна, а у висновках, складених ТОВ "Оціночна компанія "Місто", предметом оцінки було нерухоме майно в цілому. При цьому продаж частини майна істотно знижує його ринкову привабливість та впливає на його вартість;

- згідно з наданими скаржником висновками, метою обох оцінок є вчинення нотаріальних дій, а не продаж майна на електронних торгах, що також впливає на його вартість та передбачає застосування оцінювачами відповідних коригувань;

- ОСОБА_1 надав два окремих висновки про вартість нерухомого майна, згідно з висновком про вартість садового будинку його ринкова вартість визначена без застосування будь-якого методичного підходу, так як інформація про нього відсутня, а тому говорити про її достовірність неможливо. У свою чергу, висновок щодо ринкової вартості земельної ділянки взагалі не містить відомостей, що земельна ділянка не є вільною від забудови та на ній розміщений садовий будинок, а тому даний висновок також не свідчить про його об`єктивність;

- жоден з висновків не містить інформації щодо замовника оцінки;

- дата оцінки та дати складення вказаних висновків є 21 травня 2020 року, тоді як дата оцінки та дата завершення складення звіту в межах виконавчого провадження - 19, 20 лютого 2021 року відповідно.

Разом із тим у відзиві зазначено, що скарга ОСОБА_1 містить лише вимогу про визнання неправомірними дій приватного виконавця, хоча будь-яких доводів та доказів протиправності дій приватного виконавця скаржником не надано. Натомість викладені в скарзі доводи про незаконність звіту про оцінку майна не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки такий звіт не оскаржується.

Крім того, ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_1 не погоджується з вартістю нерухомого майна, визначеного у звіті, однак не скористався правом на проведення рецензування цього звіту та оскарження його в судовому порядку.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що звіт про вартість майна боржника не зареєстрований в базі Фонду державного майна України, у відзиві вказано, що законодавством не передбачено необхідності реєстрації звітів про оцінку майна боржника у виконавчому провадженні у такій базі.

Також ОСОБА_3 звертала увагу, що вартість господарських будівель і споруд була врахована оцінювачем при визначенні вартості садового будинку.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_3 просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, 02 листопада 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із клопотанням про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України у зв`язку з тим, що висновки про застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та постанові Вищого господарського суду України, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С. С. перебуває виконавче провадження № 55225986 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року, виданого у справі № 753/6449/17 про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь ОСОБА_3 (стягувач) 72 651,43 дол. США заборгованості за договором позики від 10 жовтня 2016 року.

У межах виконання вказаного виконавчого провадження приватний виконавець Крайчинський С. С. виніс постанову від 24 грудня 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, яка направлялася на адресу боржника 24 грудня 2019 року, а також постанову від 09 січня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ПП "Консалтиногова група "Арго-Експерт" для участі у виконавчому провадженні, яку направлено боржнику 09 січня 2020 року.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна, складеного ПП "Консалтиногова група "Арго-Експерт" 20 лютого 2020 року, вартість 1/2 частини садового будинку, загальною площею 371,2 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1, дачне поселення "Колос", Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, та земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, площею 0,44 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0536, власником яких є ОСОБА_1, станом на 19 лютого 2020 року без ПДВ становить 821 000,00 грн., де 480 000, 00 грн - вартість 1/2 частини садового будинку та 341 000, 00 грн - вартість 1/2 частини земельної ділянки.

26 лютого 2020 року приватний виконавець Крайчинський С. С. отримав зазначений звіт, а 27 лютого 2020 року направив копію висновку про вартість майна на адресу ОСОБА_1 . Поштове відправлення з копією звіту отримано " ОСОБА_1" 02 березня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

У частині першій статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

У частині п`ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості майна ОСОБА_1, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому скласти звіт про оцінку майна, а також повідомлення про результати визначення вартості майна боржника діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Судами встановлено, що звіт про незалежну оцінку вартості майна від 20 лютого 2020 року підписано оцінювачем, скріплено підписом директора ПП "Консалтингова група "Арго-експерт" та містить печатку цього підприємства.

За змістом статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Таким чином, рецензування звіту про оцінку майна є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.

Разом з цим, Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) не містить обов`язку державного виконавця або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 не скористався правом на рецензування звіту про незалежну оцінку вартості майна від 20 лютого 2020 року для спростування його результатів.

З огляду на викладене, встановивши, що приватний виконавець вчинив виконавчі дії щодо визначення вартості майна боржника в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а ОСОБА_1, у свою чергу, не надав доказів щодо спростування висновків звіту про незалежну оцінку вартості майна від 20 лютого 2020 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що визначена в звіті від 20 лютого 2020 року вартість майна є заниженою, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Обґрунтовуючи зазначені доводи, ОСОБА_1 посилався на висновки оцінювачів від 21 травня 2020 року, складені на його замовлення, якими встановлено, що вартість його майна є значно вищою.

Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Таким чином Верховний Суд не наділений повноваженнями оцінювати докази, на які посилається ОСОБА_1, зазначене відноситься до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій.

У свою чергу, апеляційний суд зазначив, що наданий скаржником звіт про оцінку будинку та земельної ділянки містить лише висновки, жодних належних доказів в порядку статті 77 ЦПК України щодо спростування звіту про незалежну оцінку вартості майна, складеного ПП "Консалтиногова група "Арго-Експерт" 20 лютого 2020 року, до суду не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що оцінка майна проводилася дистанційно без огляду, також стосуються переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки. Зокрема, апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що матеріали справи свідчать, що огляд майна боржника проводився тричі, зокрема, за участю експерта, за результатами чого складено відповідний акт та здійснено фотофіксацію об`єкта.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц (провадження № 61-2646св19) зазначено, що відсутність даних про огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна.

Крім того, доводи касаційної скарги про те, що приватним виконавцем визначено вартість садового будинку і земельної ділянки, на якій він розташований, без урахування вартості господарських будівель та споруд, за своєю суттю є формальними та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Господарські будівлі та споруди є частиною домоволодіння, та не можуть бути окремим об`єктом оцінки майна.

Доводи ОСОБА_1 про те, що звіт про вартість майна боржника від 20 лютого 2021 року не зареєстрований в базі Фонду державного майна України, також є безпідставними. У пункті 4 Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658 (z0677-18) , передбачено, що у Єдиній базі даних звітів про оцінку підлягають реєстрації звіти про оцінку майна, складені суб`єктами оціночної діяльності для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), у випадках, передбачених Податковим кодексом України (2755-17) . Обов`язок реєстрації звітів про оцінку майна, складених в рамках виконавчого провадження з метою звернення стягнення на майно боржника, вказаним порядком не встановлено.

Посилання ОСОБА_1 на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19)), постанові Вищого Господарського Суду України від 15 лютого 2017 року у справі № 907/797/13, є необгрунтованими, оскільки у вказаних справах здійснювалось рецензування звітів про оцінку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження у справі та враховуючи доводи, якими заявник обґрунтовував підстави для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перевірки матеріалів справи.

Під час розгляду справи, колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги.

Водночас, висновки судів попередніх інстанцій про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги були зроблені без посилання на відповідну практику Верховного Суду щодо розгляду подібних питань (щодо рецензування звіту про оцінку майна та про відсутність даних про огляд об`єкта оцінки як підставу для визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна), а тому потребували перевірки та уточнення.

За таких обставин клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року відмовити.