Постанова
Іменем України
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 305/786/17
провадження № 61-5043св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа: Верхньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Мариною Віктором Георгійовичем, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 травня 2022 року в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Феєра І. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Верхньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 та є власником вказаного житлового будинку, а також прилеглої до нього земельної ділянки площею 0,1234 га. ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 проживають по АДРЕСА_2 Позивачу відомо, що відповідачі не мають жодного документу, який б підтверджував їх право власності на земельну ділянку та будинок, де вони проживають. До господарства позивача з АДРЕСА_2 веде під`їзна дорога, яка фактично проходить через земельну ділянку, якою без будь-яких документів користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказана під`їзна дорога була там починаючи з 1960 років та ця дорога зображена на схемах розташування земельних ділянок по АДРЕСА_2 . Іншої під`їзної дороги до господарства позивача немає.
Позивач вказувала, що з 2016 року відповідачі роблять їй та її сім`ї всілякі перешкоди у користуванні зазначеною під`їзною дорогою. У квітні 2017 року ОСОБА_6, та його родичі викопали посередині дороги яму діаметром близько 1,5 кв. м, глибиною 1 м, пояснюючи це тим, що вони копають колодязь. На прохання позивача припинити такі незаконні дії, відповідачі реагують агресивно, погрожують фізичною розправою, висловлюються в адресу позивача нецензурною лайкою. Таким чином, позивач вважала, що у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є порушення законних прав позивача щодо безперешкодного користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 просила:
усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не здійснювати будь-яких дій щодо пошкодження, перекриття чи блокування іншим чином полотна під`їзної дороги, що веде до земельної ділянки позивача, приведення в попередній стан полотна під`їзної дороги;
зобов`язати відповідачів не здійснювати будь-яких інших перешкод в користуванні під`їзною дорогою, що веде до земельної ділянки позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року в складі судді: Бліщ О. Б., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, зобов`язавши їх не здійснювати будь-яких дій щодо пошкодження, перекриття чи блокування іншим чином полотна під`їзної дороги та привести в попередній стан полотно під`їзної дороги що веде до земельної ділянки та господарства, яке належить ОСОБА_1 та розташоване за адресою в АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на під`їзній дорозі, що веде до будинку ОСОБА_1, викопали яму для облаштування колодязя без відповідних правових підстав, оскільки не є власниками земельної ділянки, по якій проходить під`їзна дорога. Вказаними діями відповідачі унеможливили під`їзд до господарства ОСОБА_1, чим обмежили право позивача у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку, а саме у її вільному та безперешкодному користуванні.
При відмові у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів не здійснювати будь-яких інших перешкод в користуванні під`їзною дорогою, що веде до земельної ділянки позивачки, суд зазначив, що такий спосіб захисту, як зобов`язання не здійснювати будь-яких дій у майбутньому не передбачений законом і захисту підлягає тільки порушене право, а не можливість порушення такого в майбутньому.
22 травня 2018 року ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої вирішив суд, оскаржила рішення Рахівського районного суду від 17 жовтня 2017 року в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2018 року в складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Фазикош Г. В., Готра Т. Ю., апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Рахівського районного суду від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги у частині зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, зобов`язавши їх не здійснювати будь-яких дій щодо пошкодження, перекриття чи блокування іншим чином полотна під`їзної дороги та привести в попередній стан полотно під`їзної дороги, що веде до земельної ділянки та господарства, яке належить позивачу.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2018 року скасовано. Передано справу № 305/786/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої вирішив суд. Апеляційний суд не встановив чи вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4, не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні без визначення часток та виділення у натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 91-94) та зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г. апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Рахівського районного суду від 17 жовтня 2017 року скасовано та прийнято іншу постанову суду, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Верхньоводянська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 разом з літньою кухнею, сараєм-3, погребом і сараєм-5 перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без визначення часток чи виділення у натурі. Оскільки під`їзд до житлового будинку АДРЕСА_2 проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_4, то позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою через земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 порушують права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 на належне користування такою земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку. Тому вирішення судом першої інстанції даного цивільно-правового спору без залучення ОСОБА_4 до участі в розгляді справи у якості співвідповідача буде свідчити про те, що спір вирішено в порушення прав, інтересів та (або) обов`язків останньої, що неприпустимо. Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про задоволення позову, що впливає на права ОСОБА_4, яка не приймала участь у справі як сторони (відповідача чи співвідповідача).
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 14 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 липня 2020 року скасовано. Передано справу № 305/786/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_7 у судовому засіданні, призначеному на 10 год 00 хв 01 липня 2020 року (а. с. 228-230), в якому ухвалена оскаржена постанова суду апеляційної інстанції. Судова повістка про виклик позивачки в це судове засідання повернута без вручення з відміткою "за межами України" (а. с. 215). Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_7 не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції, призначений на 01 липня 2020 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Рахівського районного суду від 17 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 разом з літньою кухнею, сараєм-3, погребом і сараєм-5 перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без визначення часток чи виділення у натурі. Оскільки під`їзд до житлового будинку АДРЕСА_2 проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_4, то заявлені позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою через земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 порушують права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 на належне користування такою земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вирішення судом першої інстанції спору без залучення ОСОБА_4 до участі в розгляді справи у якості співвідповідача свідчить про те, що спір вирішено в порушення прав, інтересів та (або) обов`язків останньої. Таким чином позов ОСОБА_1 пред`явлено до не усіх належних відповідачів, що є безумовною підставою для відмови у його задоволенні. Суд не вправі встановлювати факти, робити висновки по суті спору за неналежного суб`єктного складу учасників та вирішувати питання про права і обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення заявленого позову. Оскільки справу судом першої інстанції розглянуто у неналежному суб`єктному складу, в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідача в порядку статті 51 ЦПК України, то рішення суду першої інстанції згідно пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
02 червня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником Мариною В. Г., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 травня 2022 року, в якій просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
03 травня 2022 року на початку судового розгляду представником позивача адвокатом Марина В. Г. заявлено усне клопотання про дослідження доказів, а саме: схеми розташування земельної ділянки, акту 1 обстеження дороги, рішення № 351 Верхньоводянської сільської ради, свідоцтва про право на спадщину. Суд апеляційної інстанції в засіданні будь-яких матеріалів справи не оголошував, дослідження їх не проводив. Таким чином, судом апеляційної інстанції не було досліджено докази та не надано їм оцінки;
судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8, на під`їзній дорозі, що веде до будинку позивача, викопали яму для облаштування колодязя, не маючи на те жодних правових підстав, оскільки не є власниками земельної ділянки по якій проходить під`їзна дорога. Вказаними діями, відповідачі унеможливили під`їзд до дворогосподарства позивачки, чим обмежили право позивачки у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку, а саме у її вільному та безперешкодному користуванні. Факт здійснення відповідачами перешкод у користуванні позивачкою належною їй земельною ділянкою, стверджений і представником сільської ради;
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не зазначила яким саме чином порушені її права та інтереси, доказів на підтвердження її порушених прав не надала. Яким чином рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року впливає на права та обов`язки ОСОБА_4, в оскарженій постанові апеляційного суду не обґрунтовано. ОСОБА_4 дії стосовно здійснення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача не здійснювались, тому рішення суду першої інстанції не впливає на права, обов`язки та інтереси ОСОБА_4 ;
ОСОБА_4 не надала доказів стосовно того, як відрізок земельної ділянки, який служить для проїзду, відноситься до земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні. У матеріалах справи наявний акт обстеження під`їзної дороги до дворогосподарства гр. ОСОБА_1, яким встановлено, що проїзд до будинку АДРЕСА_1 проходив через присадибну земельну ділянку АДРЕСА_2 . Знайти інший варіант організації під`їзду до будинку АДРЕСА_1 із-за рельєфу місцевості та існуючої забудови на даний час неможливо. Комісія вважає неможливим закриття під`їзної дороги до будинку по АДРЕСА_1 через земельну ділянку по АДРЕСА_2 ;
право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Необґрунтованим є застосування апеляційним судом частини другої статті 120 ЗК України, оскільки ОСОБА_4 не були надані будь-які докази про те, що вказаний відрізок ділянки переданий у користування, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дослідив наявність доказів чи вказаний відрізок землі відноситься до земельної ділянки якою користується ОСОБА_4 .
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 червня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1234 га, виділеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80279260 від 14 лютого 2017 року та № 86474577 від 05 травня 2017 року.
Відповідно до схеми розташування земельної ділянки та листа сільського голови села Верхнє Водяне, прохід і проїзд до дворогосподарства АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, здійснюється по під`їзній дорозі, яка проходить через присадибну (незареєстровану) ділянку громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 в їх спільному користуванні із гр. ОСОБА_1 біля 30 років.
14 березня 2017 року комісією Верхньоводянської сільської ради на підставі скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_9 був складений акт обстеження під`їзної дороги до дворогосподарства ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 та 20 квітня цього ж року був складений повторний акт обстеження. Із вказаних актів встановлено, що будинок АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 Водяне розміщені на схилі таким чином, що проїзд до будинку АДРЕСА_1 завжди проходив через присадибну земельну ділянку будинку АДРЕСА_2, яку успадкував ОСОБА_2 . Знайти інший варіант організації проїзду до будинку АДРЕСА_1 із-за рельєфу місцевості та існуючої забудови на даний час неможливо. Комісія вважає неможливим закриття під`їзної дороги до будинку по АДРЕСА_1 через присадибну земельну ділянку дворогосподарства ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та пропонувала залишити її в тому виді, який історично склався за згоди сторін та за умови дотримання вимог правил добросусідства.
Згідно акту комісії Верхньоводянської сільської ради від 20 квітня 2017 року вказана дорога була перекрита ОСОБА_2 зокрема, на правій половині дороги по ходу руху до будинку позивачки була викопана яма глибиною приблизно 1 метр. Згодом з`ясувалося, що відповідачі копають колодязь. Запропоновано припинити роботи до вияснення щодо під`їзної дороги та засипати викопану яму.
Суд апеляційної інстанції встановив, що при поданні апеляційної скарги як особа, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_4 вказувала, що винесення судом першої інстанції рішення, яким за позивачем визнано право на користування земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, на якій розташовано нерухоме майно, співвласником якого вона є, порушує її права та інтереси.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2017 року за реєстровим номером 2-270 спадкоємцем майна ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її донька - ОСОБА_4 . Спадкове майно складається з Ѕ частки в житловому будинку АДРЕСА_2 та літній кухні, сараї, погребі й сараї. Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано за номером запису: 19689110 від 24 березня 2017 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Апеляційний суд встановив, що земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 разом з літньою кухнею, сараєм-3, погребом і сараєм-5 перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без визначення часток чи виділення у натурі. Під`їзд до житлового будинку АДРЕСА_2 проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
У частині першій статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 рокуу справі № 495/555/21(провадження № 61-1767св22) зазначено, що:
"законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. З огляду на наведені норми закону право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду".
Обміркувавши аргументи касаційної скарги, підстави відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що:
ОСОБА_4 оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої вирішив суд. При поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 вказувала, що винесення судом першої інстанції рішення, яким за позивачем визнано право на користування земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, на якій розташовано нерухоме майно, співвласником якого вона є, порушує її права та інтереси;
апеляційний суд на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2017 року за реєстровим номером 2-270 встановив, що спадкоємцем майна ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її донька - ОСОБА_4 . Спадкове майно складається з Ѕ частки в житловому будинку АДРЕСА_2 та літній кухні, сараї, погребі й сараї. Право власності на це нерухоме майно зареєстровано за номером запису: 19689110 від 24 березня 2017 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
апеляційний суд встановив, що земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 разом з літньою кухнею, сараєм-3, погребом і сараєм-5 перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без визначення часток чи виділення у натурі. Під`їзд до житлового будинку АДРЕСА_2 проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Заявлені позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою через земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стосуються прав та інтересів ОСОБА_4 на належне користування такою земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку;
за таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_4, а тому апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази за клопотанням представника позивача, а саме: схему розташування земельної ділянки, акт 1 обстеження дороги, рішення № 351 Верхньоводянської сільської ради, свідоцтво про право на спадщину.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша-третя статті 367 ЦПК України).
Як свідчить аналіз оскарженої постанови, апеляційний суд дослідив зазначені докази, а саме: схему розташування земельної ділянки, акт 1 обстеження дороги, свідоцтво про право на спадщину, та відобразив їх зміст у встановлених обставинах прави. Натомість рішення № 351 Верхньоводянської сільської ради було подано позивачем разом із відзивом на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції (Т. 1, а. с. 186) і зазначене рішення не подавалось до суду першої інстанції.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявність доказів чи вказаний відрізок землі відноситься до земельної ділянки якою користується ОСОБА_4, необґрунтоване, оскільки позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1, стосуються усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою через земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 495/555/21 (провадження № 61-1767св22), не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена із порушенням норм процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Мариною Віктором Георгійовичем, залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков