201/1193/18 Про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, визнання спадщини відумерлою - 03.07.2024 Прийняття

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Наталія Борисівна, Служба у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Замула Ростислав Олегович, на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Максюти Ж. І., від 01 листопада 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області Р. Сосков звернувся в інтересах Дніпровської міської ради до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, визнання спадщини відумерлою.

2. Позовна заява мотивована тим, що під час здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного набуття права власності на квартиру

АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), яка належала

3. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після її смерті спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось. Відтак спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 і складається зі спірної квартири, є відумерлою та має бути передана територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

4. Однак, 14 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б. проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів за розпорядженням (наказом) від 09 листопада 1999 року

№ 1/941-1999. Того ж дня, спірну квартиру за договором купівлі-продажу було відчужено на користь ОСОБА_2 .

5. Відповідно до інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради розпорядженням органу приватизації від 19 лютого 1999 року за № 1/941-99 квартира АДРЕСА_1

у власність ОСОБА_1 не передавалась.

6. Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 не мав права розпоряджатися спірною квартирою, яка йому не належала, а договір купівлі-продажу, укладено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі неіснуючих документів.

7. У подальшому, 02 грудня 2014 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_3 .

8. Прокурор зазначав, що Дніпровська міська рада, всупереч положень статті 1277 ЦК України, обов`язок щодо звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою своєчасно не виконала, належних заходів, направлених на повернення спірного майна у судовому порядку не вчинила, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, а тому у прокурора наявні підстави для застосування представницьких повноважень в порядку визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою Дніпропетровської області листом від 31 січня 2018 року за

№ 05/4-79вих-18 Дніпровську міську раду повідомлено про пред`явлення прокуратурою позову.

9. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 02 грудня

2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати спадщину, до складу якої входить спірна квартира, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відумерлою та передати її у власність територіальної громади м. Дніпра

в особі Дніпровської міської ради.

10. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 28 травня 2019 року позов в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі?продажу залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Антонюка О. А., від 17 листопада 2021 року позов прокурора задоволено частково. Визнано спадщину, до складу якої входить квартира

АДРЕСА_1, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відумерлою та передано її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на праві власності продавцю не належала. Наведене свідчить про порушення інтересів територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, які випливають зі встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою. Ефективним способом захисту порушених прав є повернення квартири територіальній громаді міста.

Інформація про рух справи в судах

13. Постановою Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2021 року залишено без змін.

14. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що спірне нерухоме майно є власністю територіальної громади в особі Дніпровської міської ради і вибуло з власності територіальної громади поза її волею, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного не власником майна.

15. Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд залишив поза увагою доводи ОСОБА_3 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи за відсутності її учасників.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада

2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано спадщину у вигляді квартири

17. Колегія суддів вказала, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про суті позовних вимог, допустив порушення норм процесуального законодавства щодо гласності судового процесу та розглянув справу за відсутності учасників справи та залишив поза увагою клопотання

ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи.

18. Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній не мав права розпоряджатися спірною квартирою, яка йому ніколи не належала, а розпорядження органу приватизації щодо вказаної квартири на його ім`я не видавались. Отже спірна квартира вибула з володіння власника на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з особою, яка ніколи не була власником майна.

19. Апеляційний суд встановив порушення прав територіальної громади, які випливають із встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат

Замула Р. О., просить постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог прокурора скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. 23 листопада 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат

Замула Р. О. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у цивільній справі № 201/1193/18.

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в частині передачі квартири АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

23. У лютому 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_3,

в інтересах якої діє адвокат Замула Р. О., зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,

а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, у постановах Верховного Суду

від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16,

від 16 жовтня 2022 року у справі № 752/10864/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Вказує, що ОСОБА_3 є добросовісною набувачкою майна, оскільки спірна квартира придбана нею на оплатній основі та за відсутності у державному реєстрі відомостей про права інших осіб на це майно. При цьому зауважує, що не може відповідати за протиправні дії посадових осіб, які у період 2013-2014 років не вчинили жодних дій, які б свідчили про намір зареєструвати за міською радою право власності на спірну квартиру.

27. Звертає увагу, що ОСОБА_3 зробила ремонт у квартирі та мешкає у ній разом зі своєю дитиною, яка має інвалідність.

28. Зауважує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо можливості визнання спадщини відумерлою та повернення майна у власність територіальної громади, оскільки за обставин цієї справи територіальна громада має право лише на грошову компенсацію від особи, яка первісно набула право власності на спірне нерухоме майно.

29. Стверджує, що апеляційний суд своєюпостановою поклав на

ОСОБА_3 надмірний та несправедливий тягар.

30. Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, повинен довести, що Дніпровська міська рада не здійснила жодних дій, направлених на відновлення своїх порушених прав.

31. Крім того, апеляційний суд зобов`язаний був застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки міська рада мала звернутись до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою по сплину одного року після смерті ОСОБА_4, тобто починаючи з 12 січня 2014 року, натомість з такою заявою Дніпровська міська рада не зверталась, а прокурор подав розглядуваний позов лише у лютому 2018 року. При цьому реєстрація права власності на спірну квартиру відбулась у жовтні 2014 року, після смерті ОСОБА_4, яку було поховано за рахунок органу місцевого самоврядування.

32. Також до касаційної скарги долучено відомості, які, на думку заявниці, підтверджують вартість здійснених нею ремонтних робіт у спірній квартирі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

33. У січні 2024 року прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури

Волкогон Т. В., яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

34. Вказує, що у розглядуваній справі право власності на спірне нерухоме майно набуте не на підставі свідоцтва на спадщину чи рішення суду про спадкування, а з інших підстав, що в свою чергу свідчить про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 грудня

2022 року у справі № 461/12525/15, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, не можуть бути засновані до спірних правовідносин, як нерелевантні.

35. Зауважує, що ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до суду з позовом до продавця спірної квартири з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у неї нерухомого майна за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

36. Вважає, що позов подано у лютому 2018 року в межах строку позовної давності, оскільки про порушення прав держави вперше стало відомо прокурору у січні 2016 року.

37. Звертає увагу, що дитина ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі.

Інші процесуальні звернення

38. У січні 2024 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат

Замула Р. О., подав до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких вказує, що твердження прокурора щодо проживання дитини не за адресою спірної кватири є безпідставними. Заперечує доводи прокурора про те, що долучені до касаційної скарги документи на підтвердження вартості ремонтних робіт не мають стосунку до спірної квартири.

39. Наголошує, що на відміну від неї, яка у разі позбавлення права власності на спірну квартири буде змушена шукати способи компенсації своїх втрат, у тому числі може бути позбавлена з дитиною єдиного житла, прокурор та Дніпровська міська рада мають більше правових ресурсів для відшкодування завданої територіальній громаді шкоди, зокрема шляхом стягнення її з винних осіб.

Фактичні обставини справи

40. На підставі свідоцтва про право власності від 09 листопада 2000 року, виданого згідно з розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09 листопада 2000 року № 1/941-2000, квартира

АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4, право власності якої зареєстровано 09 листопада 2000 року та внесено запис до реєстрової книги № 362п за реєстровим номером 47-92.

41. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, однак спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось.

42. 14 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б. проведено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 476455212101) за ОСОБА_1 .

43. Того ж дня, ОСОБА_1 зазначену квартиру за договором купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року № 1410, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б., відчужив на користь ОСОБА_2 .

44. На підставі договору купівлі-продажу № 3114, укладеного між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 02 грудня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., квартиру АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_3 .

45. Підставою для реєстрації 14 жовтня 2014 року права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 зазначено свідоцтво про право власності, видане виконкомом міської ради народних депутатів на підставі розпорядження (наказу) від 09 листопада 1999 року за № 1/941-1999.

46. Відповідно до інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 12 грудня 2017 року за № 3/4-2827, розпорядженням органу приватизації від 19 лютого 1999 року № 1/941-99 спірна квартира у власність ОСОБА_1 не передавалась. Натомість розпорядженням органу приватизації за № 1/941-99 у власність передана квартира за іншою адресою іншим власникам.

Вказане також підтверджено листом КП "Дніпропетровське МБТІ" від 19 січня 2018 року № 641, відповідно до якого у Реєстровій книзі відсутні відомості про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 09 листопада 1999 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів.

47. За цим фактом 20 січня 2016 року зареєстровано кримінальне провадження № 42016040000000042 та розпочато досудове розслідування.

48. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2023 року у справі № 205/9130/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України. Кримінальне провадження № 42016040000000042 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних проступків - закрито.

49. У кримінальному провадженні № 42016040000000042 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190 КК України, триває досудове розслідування.

50. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі № 201/1073/18 позов Дніпровської міської ради, прокуратури Дніпропетровської області на стороні позивача, до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 09 листопада

1999 року виконкомом міської ради народних депутатів, на підставі розпорядження № 1/941-1999 від 09 листопада 1999 року, на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як таких, що є нікчемними, та відмовлено у задоволенні вимог про скасування відповідних записів про державну реєстрацію, з посиланням на передчасність цих вимог, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутись до державного реєстратора для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

51. Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в частині задоволених вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності залишено без змін.

Верховний Суд, переглядаючи справу № 201/1073/18 за касаційною скаргою ОСОБА_3, серед іншого, наголосив, що суд у цій справі не вирішував питання про позбавлення права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

52. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

53. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

54. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

55. Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

56. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

57. У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

58. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

59. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

60. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у

статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

61. Згідно з частинами першою-третьою 1277 ЦК України (435-15) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

62. У розглядуваній справі встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спірна квартира належала спадкодавцю на праві власності, тобто, входила до складу спадщини.

63. З огляду на відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом, вказана квартира після спливу одного року з часу відкриття спадщини мала бути визнана відумерлою спадщиною.

64. Подальші дії зі спірним нерухомим майном, а саме: набуття права власності на квартиру спочатку ОСОБА_1, а потім ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за умови відсутності належних документів які б підтверджували законність набуття права власності на квартиру

ОСОБА_1, не можуть мати юридичних наслідків у формі набуття права власності.

65. Враховуючи відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та те, що розпорядження органу приватизації від 19 лютого 1999 року № 1/941-99, на підставі якого ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності, не видалось, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання спадщини відумерлою.

66. Касаційна скарга ОСОБА_3 у частині вирішення вимоги про визнання спадщини відумерлою обґрунтована тим, що апеляційний суд застосував норми матеріального права без урахування висновків, зокрема викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня

2022 року у справі № 461/12525/15.

67. Проте колегія суддів з такими доводами касаційної скарги не може погодитись, оскільки правовідносини, з яких виникли спори в цій справі та у справі № 461/12525/15-ц, не є подібними, оскільки у розглядуваній справі, квартира вибула із власності законного власника не в ході процедури спадкування (рішення суду про визнання права власності в порядку спадкування), а на підставі підробленого розпорядження органу приватизації.

68. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 31 травня 2023 року у справі № 335/12292/9, від 01 листопада 2023 року у справі № 202/5154/21, на які прокурор звертає увагу у своєму відзиві на касаційну скаргу.

69. Вирішуючи питання щодо повноважень прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що прокурор обґрунтував підстави для представництва у спірних правовідносинах, в яких порушено права територіальної громади як власника спірного майна, що безпідставно вибуло із комунальної власності територіальної громади м. Дніпра нерухомого майна житлового фонду.

70. Крім того, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся з відповідним листом до Дніпровської міської ради, якій з серпня 2016 було відомо про наявність нерухомого майна, що підлягає передачі у комунальну власність міста як відумерла спадщина, та про протиправні дії третіх осіб, що заволоділи цим майном, проте остання самостійно не забезпечила належний та повний захист інтересів держави, зокрема шляхом подання позову про визнання спадщини відумерлою.

71. З матеріалів справи вбачається, що прокурору стало відомо про порушення прав територіальної громади у січні 2016 року, що підтверджено фактом реєстрації кримінального провадження № 42016040000000042,

а Дніпровській міській раді - у серпні 2016 року, після отримання листа

СУ ГУНП в Дніпропетровській області.

72. З позовом прокурор в інтересах Дніпровської міської ради звернувся у лютому 2018 року, тобто у межах позовної давності, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про визнання спадщини відумерлою.

73. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що прокурор, чи Дніпровська міська рада були обізнані про порушення прав територіальної громади раніше 2016 року.

74. Наведеним спростовані відповідні доводи касаційної скарги.

75. Верховний Суд не надає оцінку доводам касаційної скарги про добросовісність ОСОБА_3, а також щодо покладення на неї надмірного та несправедливого тягаря втручанням в її право на мирне володіння спірним майном, оскільки оцінка наведеним обставинам має бути надана під час розгляду спору про витребування майна, однак таких вимог у справі, яка переглядається, заявлено не було.

76. За таких обставин висновки апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання спадщини відумерлою не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15, від 05 липня 2023 року

у справі № 912/2797/21, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, від 18 березня 2020 року

у справі № 199/7375/16, від 16 жовтня 2022 року у справі № 752/10864/19, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

77. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 522/17859/19, яка підлягає врахуванню в силу вимог частини третьої

статті 400 ЦПК України, вказав на правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині витребування спірного майна, за наявності підстав для визнання спадщини відумерлою та, відповідно, переходу права власності на нерухоме майно до територіальної громади міста.

78. Апеляційний суд, приймаючи оскаржену постанову, також вказував, на наявність підстав для його витребування в порядку статті 388 ЦК України, проте у розглядуваній справі вимог про витребування спірної квартири на підставі статті 388 ЦК України не заявлено, а вимога про передання квартири територіальній громаді, за наявності особи яка придбала спірну квартиру за договором купівлі-продажу і вважає себе добросовісним набувачем, є неефективним способом захисту прав територіальної громади.

79. До подібного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 335/12292/19, звернувши увагу, що упостанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц (провадження № 61-47178св18) вказано, що відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника, а за їх відсутності - до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Верховний Суд вважав, що оскільки квартира є відумерлою спадщиною, тому прокурор має право в інтересах держави витребувати квартиру із чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України (у поєднанні із застосуванням правил статті 1218 ЦК України).

80. Обрання неефективного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про передачу спірної квартири територіальній громаді м. Дніпра.

81. Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

82. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про передання спірної квартири у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.