202/939/18 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 13.07.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа Банк", підписану адвокатом Васюхіною Катериною Євгенівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в складі колегії суддів Деркач Н. М., Свистунової О. В., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 20 000 дол. США зі сплатою 12,85 % річних на строк до 01 лютого 2022 року.У подальшому ліміт заборгованості збільшено до 40 400 дол. США зі сплатою 13,5 % річних. У рахунок забезпечення належного виконання боржником взятих на себе зобов?язань сторони того ж дня уклали іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (місті Дніпрі). Позивач зазначав, що боржник узяті на себе зобов?язання за кредитним договором не виконав, у зв?язку з чим виникла заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 105 718,64 доларів США, в рахунок погашення якої банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Залучаючи ОСОБА_2 як співвідповідача в справі, банк послався на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2013 року в справі № 0417/16557/2012, яким предмет іпотеки визнано спільною сумісною власністю подружжя та поділено між ним у рівних частках.

ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд ухвалити рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 і) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 лютого 2007 року шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності, у розмірі 460 772 грн.

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", про визнання договору іпотеки недійсним.

Зустрічний позов мотивувала тим, що квартира, яка є предметом іпотеки, є спільним сумісним майном подружжя та в ній проживає їх донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Уважає, що оскільки на час укладення договору іпотеки, предметом якого є квартира, право користування якою мала малолітня дитина, то на укладення такого правочину необхідний був дозвіл органу опіки та піклування, який сторонами оспорюваного правочину не отримувався. Крім того зазначала, що вона не надавала згоду на розпорядження спільним майном подружжя шляхом укладення договору іпотеки.

Посилаючись на те, що при укладенні договору іпотеки порушено її права, а також права та інтереси дитини на користування житлом, просила суд ухвалити рішення, якимвизнати недійсним іпотечний договір від 02 лютого 2007 року, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2019 року позовні вимоги АТ "Укрсоцбанк" задоволено:врахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 лютого 2007 року, яка станом на 06 вересня 2017 року складала 105 718,64 дол. США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 і шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , встановивши початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності, у розмірі 460 772 грн; у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки боржник ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору та допустив виникнення заборгованості з повернення кредитних коштів, то вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 за висновком суду є безпідставними, оскільки зловживання батьками своїми правами законних представників дитини шляхом реєстрації її місця проживання в квартирі після укладення договору іпотеки не може бути підставою для визнання недійсним договору іпотеки.

Суд першої інстанції також надав оцінку заяві банку щодо застосування наслідків пропуску ОСОБА_2 позовної давності, встановивши факт пропущення позивачкою за зустрічним позовом строку на звернення до суду за захистом порушеного права, проте в задоволенні зустрічного позову відмовив саме в зв`язку з його безпідставністю.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника АТ "Укрсоцбанк" -АТ "Альфа-Банк".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни або скасування відсутні. При цьому апеляційний суд зазначив, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не зупиняють дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов?язань, тому не можуть бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності. Колегія суддів також зазначила, що ОСОБА_4 до апеляційної скарги не додав жодних доказів щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув увагу, що враховуючи тимчасові обмеження, встановлені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії вказаного Закону не підлягає виконанню та не зазначив у судовому рішенні, що воно не підлягає виконанню в цій частині;

вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним;

погодившись з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення оспорюваним правочином прав та інтересів дитини, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_2, звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору іпотеки, посилалася також на інші підстави для задоволення позову, зокрема, вказуючи на ненадання нею нотаріально посвідченої згоди як співвласника майнана передання його в іпотеку;

указаним доводам як суд першої інстанції, так і апеляційний суд належної правової оцінки не надали, що свідчить про неповноту встановлення усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено: визнано недійсним іпотечний договір №68 від 02 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк"тапосвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Хомич О. М.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 надавала згоду виключно на отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, однак доказів щодо надання ОСОБА_2 згоди на передання банкув іпотеку квартири, яка є їх спільною сумісною власністю, матеріали справи не містять. З посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), апеляційний суд зазначив, що відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном; укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. Заяву банку про застосування наслідків спливу позовної давності апеляційний суд відхилив, зазначивши, що про існування договору іпотеки позивачка дізналася лише у 2017 році під час виконання рішення суду про поділ майнаподружжя, а тому перебіг позовної давності за вимогами ОСОБА_2 розпочався в 2017 році, а позов нею подано 31 липня 2018 року, тобто в межах позовної давності. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, що виключає можливість задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Аргументи учасників справи

10 січня 2022 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного - відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не виконав указівки Верховного Суду в цій справі, викладені в постанові від 30 червня 2021 року, а саме не надав належної оцінки доказам, на які ОСОБА_2 посилалася як на підставу задоволення зустрічного позову. Зазначає, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (іпотечного застереження). Вказує, що ОСОБА_2 не довела відсутності в неї іншого житла та факт використання спірної квартири як постійного місця проживання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з посиланням на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8589/15-ц, від 18 грудня 2019 року провадження № 61-42676св18, від 15 січня 2020 року провадження № 61-47421св18, від 29 серпня 2018 року в справі № 755/5691/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2004 року ОСОБА_1 набув правовласності на квартиру АДРЕСА_1 .

01 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

02 лютого 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/32-7, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користуванняпозичальникана умовах забезпечення повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США в межах максимального ліміту заборгованості зі сплатою 12,85 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 01 лютого 2022 року.

У пункті 1.2 договору вказано, що кредит надається позичальнику на споживчі цілі.

11 липня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/32-7 від 02 лютого 2007 року, за умовами якої максимальний ліміт заборгованості встановлений у розмірі 40 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних.

У рахунок забезпечення належного виконання боржником взятих на себе зобов?язань між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 02 лютого 2007 року укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 і.

Згідно із заявою ОСОБА_1, поданою 02 лютого 2007 року приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О. М., спірна квартира належить йому на праві особистої приватної власності.

У пункті 2.1.9 іпотечного договору передбачено, що всі зміни до складу фізичних осіб, що будуть зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки за цим договором, проводяться лише з дозволу іпотекодержателя.

11 липня 2007 року укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 02 лютого 2007 року, згідно з умовами якого за взаємною згодою сторін цього договору вартість предмета іпотеки становить 252 500 грн, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України, на день укладення цього договору складає еквівалент 50 000 дол. США.

У порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов?язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 06 вересня 2017 року наявна заборгованість у розмірі 105 718, 64 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 37 362, 15 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 46 071, 38 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 10 317, 15 дол. США, пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 11 967, 96 дол. США.

27 вересня 2017 року АТ "Укрсоцбанк" звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушень умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/32-7 від 02 лютого 2007 року, а саме сплати у тридцятиденний строк заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку. Вимога залишена без задоволення, заборгованість не погашена.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості квартири від 02 листопада 2017 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 і складає 460 772 грн.

Суди також установили, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, у справі № 0417/16557/2012 визнано квартиру АДРЕСА_1 і спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право на Ѕ частку в праві спільної власності на квартиру за кожним.

Згідно з довідкою про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою 05 лютого 2018 року головою ОСББ "Слобожанський 8/4", в спірній квартирізареєстровані: ОСОБА_1 (з 02 червня 2005 року); ОСОБА_2 (з 01 грудня 2005 року); ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (з 10 березня 2011 року).

В анкеті позичальника від 26 січня 2007 року ОСОБА_1 зазначив, що утриманці в нього відсутні, мешкає з дружиною ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_2, наданої банку, остання надала свою згоду на одержання її чоловіком ОСОБА_1 кредиту у розмірі 20 000 дол. США із сплатою процентів за користуваннякредитом, комісій, можливої неустойки. Наслідки, які можуть мати місце в разі невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 зобов?язань за кредитним договором, їй відомі.

Позиція Верховного Суду

Мотивуючи відмову в задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції виходив із недійсності договору іпотеки, встановленої в ході розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ "Альфа-Банк" про визнання договору іпотеки недійсним.

Щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ "Альфа-Банк" про визнання договору іпотеки недійсним

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21) зазначено, що:"у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них".

У справі, що переглядається, пред`являючи зустрічний позов про визнання договору іпотеки недійсним, ОСОБА_2 позовних вимог до ОСОБА_1 не пред`явила, клопотання про залучення його до участі в справі як співвідповідача не заявила, а тому в задоволенні зустрічного позову про визнання договору іпотеки недійсним слід було відмовити з підстав неналежного складу співвідповідачів, на що апеляційний суд не звернув уваги.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, проте помилився з мотивами такої відмови, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову в редакції цієї постанови.

Щодо вирішення первісного позову АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку"(тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У справі, що переглядається, суди встановили факт неналежного виконання позичальником обов`язків за кредитним договором, забезпеченим іпотекою.

У судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проти наявності у позичальника кредитної заборгованості та її розміру не заперечували.

За встановлених обставин неналежного виконання ОСОБА_1 основного зобов`язання та за відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом із тим положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

В разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (частина друга статті 39 Закону України "Про іпотеку").

Незважаючи на встановлення в судовому рішенні складових кредитної заборгованості, в рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, у резолютивній частині рішення суд першої інстанції зазначив лише загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, не вказавши всі його складові, а також визначив початкову ціну реалізації предмета іпотеки, у зв`язку з чим резолютивна рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її другого абзацу в такій редакції: "В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №07.1/32-7 від 02 лютого 2017 року, укладеним між акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, яка станом на 06 вересня 2017 року становить 105 718,64 дол. США та складається з: 37 362,15 дол. США заборгованості за кредитом, 46 071,38 дол. США заборгованості за відсотками, 10 317,15 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 11 967,96 дол. США пені за несвоєчасне повернення відсотків, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Незгоду з пред`явленим до них позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (крім оспорення в межах цієї справи договору іпотеки) відповідачі мотивували положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , які суд першої інстанції не врахував при ухваленні судового рішення по суті спору.

З урахуванням факту втрати вказаним законом чинності на момент перегляду справи судом касаційної інстанції доводи відповідачів про незастосування судами положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) колегія суддів відхиляє.

Разом із тим, оскільки на момент прийняття Верховним Судом постанови, за якою рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає залишенню в силі, є чинним Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", якимрозділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" (898-15) доповнено пунктом 5-2, за змістом якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статей 41, 47 цього Закону(у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах), то існують підстави для зупинення виконання рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.Після спливу вказаного строку правила статей 41, 47 Закону України "Про іпотеку"відновлять свою дію безпостановленняокремого рішення суду або прийняттяокремого закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21), касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог первісного позову - зміні в резолютивній частині з зупиненням його виконання, а в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - зміні з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь АТ "Альфа-Банк" підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді касаційної інстанції, в розмірі 20 734,74 грн (по 10 367,37 грн з кожного).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа Банк", підписану адвокатом Васюхіною Катериною Євгенівною, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2019 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства"Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції: "В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №07.1/32-7 від 02 лютого 2017 року, укладеним між акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, яка станом на 06 вересня 2017 року становить 105 718,64 дол. США та складається з: 37 362,15 дол. США заборгованості за кредитом, 46 071,38 дол. США заборгованості за відсотками, 10 317,15 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 11 967,96 дол. США пені за несвоєчасне повернення відсотків, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2019 року в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", про визнання договору іпотеки недійсним змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Зупинити виконання рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2019 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства"Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.