161/7459/15-ц Про заміну сторони виконавчого провадження - 13.07.2022 Прийняття

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня

2019 року, постановлену у складі судді Пушкарчук В. П., та постанову Волинського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Здрилюка О. І., Карпук А. К., Киці С. І.,

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОТП Факторинг Україна" звернулося із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви вказувало, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2010 року стягнено солідарно із Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Волинь-Лада" і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № CM-SME A00/062/2007 від 29 жовтня 2007 року у розмірі 2 418 015,77 грн та судові витрати у розмірі 1 820 грн. На виконання вказаного рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчі листи.

10 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір про відступлення права вимоги, за якими право вимоги за кредитним договором № CM-SME A00/062/2007 від 29 жовтня 2007 року перейшло до ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

За таких обставин просило суд замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "ОТП Факторинг Україна", до якого перейшло право вимоги за кредитним договором.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня

2019 року заяву задоволено.

Замінено стягувача - ПАТ "ОТП Банк" на його правонаступника - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом, виданим у справі за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ЗАТ "Волинь-Лада", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

№ СМ-SМЕ А00/062/2007 від 29 жовтня 2007 року у розмірі 2 418 014,77 грн та стягнення із ЗАТ "Волинь-Лада" і ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" сплаченого судового збору в розмірі 1 700 грн (по 850 грн з кожного) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн

(по 60 грн) з кожного.

Постановляючи ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло всіх прав кредитора ПАТ "ОТП Банк", у тому числі на отримання виконання зобов`язань за кредитним договором № СМ-SМЕ А00/062/2007 від 29 жовтня 2007 року щодо боржників - ЗАТ "Волинь-Лада" і ОСОБА_2, тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статуса сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та положенням Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Постановою Волинського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ЗАТ "Волинь-Лада" залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 28 серпня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про існування правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2019 року ЗАТ "Волинь-Лада" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 11 листопада 2019 року і закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув заяву про зміну сторони виконавчого провадження з порушенням правил підсудності, оскільки рішення про стягнення із ЗАТ "Волинь-Лада" і ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" грошових коштів Луцький міськрайонний суд Волинської області не приймав. Вказували, що суддя Крупська С. С. не ухвалювала рішення у справі № 2-1090/10 та не вносила його до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

На думку заявника, суд першої інстанції безпідставно відхилив його заяву про відвід судді Пушкарук В. П., яка повторно брала участь у розгляді цієї заяви після скасування постановою Волинського апеляційного суду від 14 березня 2019 року ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 червня 2015 року про заміну сторони виконавчого провадження у даній справі.

Крім того, заявник вказує на помилковість висновків судів про видачу виконавчих листів у справі про стягнення із ЗАТ "Волинь-Лада" і ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" грошових коштів.

Зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 вересня 2019 року

у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), зокрема, того, що укладений ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке не є фінансовою установою, договір про відступлення права вимоги суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України.

Заявник вважає, що суд першої інстанції не дослідив зміст заяви ТОВ "ОТП Факторинг України", в якій зазначено боржником 2 - ОСОБА_3 та помилково не залишив вказану заяву без руху.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2010 року стягнено солідарно із ЗАТ "Волинь-Лада", ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 418 015,77 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн (по 850 грн з кожного) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,60 грн (по 60 грн з кожного).

На виконання вказаного рішення 23 грудня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчі листи.

10 грудня 2010 року ТОВ "ОТП Факторинг України" та ПАТ "ОТП "Банк" уклали договір купівлі-продажу кредитного портфеля, який включає в себе кредитні договори, перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору. Пунктом 3.4 вказаного договору передбачено, що продавець зобов`язаний передати права за окремими договорами застави, та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Цього ж дня ТОВ "ОТП Факторинг України" та ПАТ "ОТП "Банк" уклали договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, перелік яких містяться в додатку № 1 до договору, ПАТ "ОТП "Банк" передає та відступає

ТОВ "ОТП Факторинг України" сукупність прав за договорами забезпечення, в тому числі і за кредитним договором № СМ-SМЕ А00/062/2007 від 29 жовтня 2007 року, боржниками за яким є ЗАТ "Волинь-Лада" і ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ЗАТ "Волинь-Лада" на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі в редакції Закону, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та

статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та

статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому слід зазначити, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду. При цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із відповідними заявами, зокрема про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 5 грудня

2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18),

від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження

№ 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 6 серпня 2020 року

у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20) та у постанові

від 17 лютого 2022 року у справі № 559/1489/14-ц (провадження

№ 61-19166св21).

Встановивши, що ТОВ "ОТП Факторинг" на підставі укладеного з ПАТ "ОТП Банк" договору набуло право вимоги за кредитним договором № СМ-SМЕ А00/062/2007

від 29 жовтня 2007 року, факт існування рішення про стягнення кредитної заборгованості з боржників та існування відкритого виконавчого провадження з примусового виконання вказаного судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про розгляд заяви про зміну сторони виконавчого провадження судом першої інстанції з порушенням правил підсудності; відсутність ухваленого суддею Крупською С. С. рішення про стягнення заборгованості і невнесення його до ЄДРСР; відсутність доказів видачі виконавчих листів; безпідставний розгляд судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження, боржником за яким є ОСОБА_3, спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, який відхилив такі посилання.

Вказані доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи представника заявника.

При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення

від 9 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення

від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Доводи касаційної скарги, що суд безпідставно відхилив заяву про відвід судді Пушкарук В. П., є безпідставними, оскільки, вирішивши відповідну заяву, суд першої інстанції не встановив визначених статтею 36 ЦПК України обставин, які б давали підстави для відводу судді, про що постановив ухвалу від 7 червня 2019 року.

Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), зокрема того, що укладений ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке не є фінансовою установою, договір про відступлення права вимоги суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, відхиляється касаційним судом, оскільки предметом розгляду цієї справи є питання заміни сторони виконавчого провадження, а не дійсність договору про відступлення права вимоги.

Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за результатами перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

У постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Касаційна скарга ЗАТ "Волинь-Лада" містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої

статті 403 ЦПК України.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (частина шоста

статті 403 ЦПК України).

Звертаючись з вказаним клопотанням, ЗАТ "Волинь-Лада" не обґрунтувало порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, тому підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали

Касаційна скарга ЗАТ "Волинь-Лада" містить клопотання про постановлення окремої ухвали відносно судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Пушкарук В. П. та суддів Волинського апеляційного суду Здрилюка О. І.,

Карпук А. К., Киці С. І. Заявник вважає, що вказані судді, розглядаючи цю справу, порушили норми процесуального права.

Частиною десятою статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Верховний Суд не встановив порушень, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, оскільки зазначені заявником порушення зводяться до неправильного тлумачення ним норм процесуального права, тому клопотання ЗАТ "Волинь-Лада" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити Закритому акціонерному товариству "Волинь-Лада" у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та клопотання про постановлення окремої ухвали.