694/92/20 Про визнання недійсним заповіту - 13.07.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року

у складі судді Бесараб Н. В.,та постанову Черкаського апеляційного суду

від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І.,

Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання недійсним заповіту.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її

син - ОСОБА_3 . Після смерті сина залишилася спадщина, яка складається із 1/2 частини житлового будинку на

АДРЕСА_1, вантажно-пасажирського автомобіля Renault Trafic, 2008 року випуску, грошових коштів на трьох банківських рахунках, відкритих у Звенигородському відділенні "ПриватБанк" на суму

36 237,56 дол. США, 18 771,91 дол. США та 123,62 грн.

Вказувала, що спадкоємцями першої черги майна померлого є вона та дочка сина від першого шлюбу - ОСОБА_4, яка відмовилася від спадщини на її користь.

Зазначала, що ОСОБА_2 також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, надавши рішення Звенигородського районного суду від 22 березня 2019 року про встановлення факту проживання із померлим однією сім`єю. Постановою нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, так як вона є спадкоємцем четвертої черги.

Після її звернення до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину їй було повідомлено про те, що ОСОБА_2 надала нотаріусу заповіт, посвідчений в 1999 році Почапинською сільською радою, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_2 .

Вважала, що вказаний заповіт був підробленим, так як, на її думку, у разі його дійсності відповідач не зверталась би до суду з позовом про визнання права на спадкове майно.

Крім того, заповіт посвідчено у Почапинській сільській раді, а її син постійно проживав у м. Звенигородка, працював за кордоном, проте в селі Почапинці Лисянського району Черкаської області ніколи не був, а також не міг скласти заповіт на ім`я людини з якою познайомився лише через 5 років після посвідчення заповіту.

Зазначала, що оскаржуваний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі 05 вересня 2019 року, після того, як відповідач заявила своє право на спадкове майно в судовому порядку.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт, укладений від імені ОСОБА_3 та посвідчений секретарем Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області 27 грудня 1999 року, зареєстрований у реєстрі 05 вересня 2019 року недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт, складений 27 грудня 1999 року від імені заповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений секретарем Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, номер в реєстрі нотаріальних дій - 38, та який зареєстрований у Спадковому реєстрі 05 вересня 2019 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи висновок експерта за наслідками проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 18 травня

2021 року, суд дійшов висновку про те, що заповіт складений від імені ОСОБА_3 не був підписаний заповідачем, що свідчить про відсутність його волевиявлення, а тому цей заповіт має бути визнаний недійсним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання недійсним заповіту, в частині розподілу судових витрат змінено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про визнання недійсним заповіту складеного від імені ОСОБА_3, адже, як правильно встановив суд на підставі наявних

у справі доказів, вказаний заповіт підписано не заповідачем

ОСОБА_3, а іншою особою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, безпідставно відхилив клопотання про проведення повторної експертизи.

Вказує, що у висновку експерта неправильно зазначена назва експертизи.

Вважає, що у висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 травня 2021 року № 29/30/21-32 експерти послалися на власні припущення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З наявних в матеріалах справи копій оскаржуваного заповіту від 27 грудня 1999 року за реєстровим № 38 ОСОБА_3 на випадок його смерті зробив розпорядження яким жилий будинок з господарськими будівлями,

а також все те, що буде належати йому на день його смерті, заповів

у власність ОСОБА_2 (а.с. 43, 125, т. 1).

Заповіт ОСОБА_3 посвідчений секретарем Виконавчого комітету Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено, про що зазначено

в тексті заповіту.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть

серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 2018 року (а.с. 7, т. 1).

Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) оскаржуваний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі 05 вересня 2019 року (а.с. 10 зворот, т. 1).

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 16 грудня

2020 року за клопотанням позивача була призначена комплексна судово-почеркознавча експертиза та експертиза давності почерку (а.с. 5-7, т. 2).

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 05 лютого

2021 року за клопотанням позивача скасовано частково проведення експертизи, призначеної ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2020 року в частині технічного дослідження реквізитів та матеріалів документів, залишивши для дослідження експертів питання:

Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 на першому екземплярі заповіту від 27 грудня 1999 року, а також у книзі реєстрації заповітів Почапинської сільської ради Лисянського району при отриманні першого екземпляру заповіту, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, чи іншою особою? (а.с. 46-47, т. 2).

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 05 квітня

2021 року змінено назву експертизи, призначеної ухвалою суду

від 16 грудня 2020 року з "комплексної судово-почеркознавчої експертизи та експертизи давності почерку" на "комплексу судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів" (а.с. 79, т. 2).

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 травня 2021 року № 29/30/21-32 підписи від імені ОСОБА_3, що містяться у графі "підпис" у першому екземплярі заповіту від 27 грудня 1999 року; в графі "Розписка про одержання нотаріально оформленого документа" в рядку навпроти рукописного запису " ОСОБА_3 м. Звенигородка Черкаська область" на лицевій стороні 22 аркуша журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Почапинської сільської ради народних депутатів Лисянського району 1997 рік, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_3, що містяться у графі "підпис" у першому екземплярі заповіту від 27 грудня1999 року; в графі "Розписка про одержання нотаріально оформленого документа" в рядку напроти рукописного запису "ОСОБА_3. м. Звенигородка Черкаська область" на лицевій стороні 22 аркуша журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Почапинської сільської ради народних депутатів Лисянського району 1997 рік, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів

(а.с. 84-92, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог статті 202ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним

і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені

статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК Українипередбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК Українищодо (435-15) недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені

з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше

як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини,

що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом встановлено, що відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 травня 2021 року

№ 29/30/21-32 підпис на заповіті ОСОБА_3 виконаний не заповідачем, а іншою особою.

Врахувавши висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 травня 2021 року № 29/30/21-32, встановивши, що волевиявлення заповідача на укладення спірного заповіту було відсутнє, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_3 від 27 грудня 1999 року недійсним.

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, безпідставно відхилив її клопотання про проведення повторної експертизи.

Ухвалою Лисянський районний суд Черкаської області 29 вересня 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про призначення повторної комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання недійсним заповіту відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 травня 2021 року № 29/30/21-32 не є неясним: у висновку дано однозначну, зрозумілу і ясну відповідь на поставлене судом запитання; висновок експертизи є повним і обґрунтованим, наданий на підставі проведеного дослідження наданих вихідних даних: зразків підпису. Крім того, судом зазначено, що обґрунтовуючи подане клопотання, представник відповідача не навів норми та не конкретизував положення Методик і Інструкцій, які були порушені експертами при виконанні експертизи, а обмежився лише загальними вказівками на такі порушення.

Хоч і назва експертизи у висновку експертів від 18 травня 2021 року

№ 29/20/21-32 є неповною, проте за своєю суттю висновок експертів відповідає на питання, поставлені в ухвалі суду від 05 квітня 2021 року про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, а тому не суперечить їй в цій частині.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначав, що експертам надавались всі матеріали, необхідні для складання висновку; висновок експертизи є повним, чітким та конкретним, експертами досліджено надані матеріали, відповідач, який по суті не погоджується

з результатом експертизи, не довів, що висновок експертизи є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи, чи при його складанні істотно порушені норми процесуального права, які регламентують призначення і проведення судової експертизи.

Ураховуючи зазначене доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення судом клопотання про проведення повторної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди щодо їх оцінки, проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, тому є необґрунтованими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції у незміненій під час апеляційного перегляду частині, та суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,

а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства

є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,

а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги ОСОБА_1 надала до суду договір (витяг) про надання консультаційних і юридичних (правових послуг) від 25 травня 2022 року, укладеного між нею та адвокатом Полежак В. Ф., а також ордер серії СА № 31030411, детальний опис виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордера

від 30 травня 2022 року № 12 на суму 2 000,00 грн.

Отже, оскільки заявник надала суду докази та детальний опис виконаної адвокатом роботи та її вартості, вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн за підготовку відзиву на касаційну скаргу підлягають задоволенню.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у незмінній під час апеляційного перегляду частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.