215/5888/20 Про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю - 07.07.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року у складі судді Квятковського Я. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.

у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути 735 700 грн за рахунок державного та місцевого бюджету у рівних частинах на його користь моральну шкоду.

Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він не отримав відповіді на своє звернення від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287, адресоване до виконавчого комітету ради.

У подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, яка виразилась у неповному розгляді заяви ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 по суті звернення та міститься у листі від 03 квітня 2019 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради повно та всебічно розглянути заяву позивача від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 та надати на цю заяву обґрунтовану відповідь, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Оскільки право на інформацію було порушено відповідачем під час виконання ним владних (управлінських) функцій та службових обов`язків, то наслідками цих протиправних дій стало завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює в 735 700 грн, оскільки неправомірна поведінка відповідача переповнює його життя негативними емоціями, викликає у нього психологічне напруження у зв`язку з очікуванням законної відповіді.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 16 березня 2021 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують завдання йому душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 у вересні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду в загальному порядку.

Також судом порушені норми процесуального права, які виразилися у незалученні та неповідомленні його про залучення державної казначейської служби, недодержання строків на подання відповіді на відзив.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю.

Суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, неналежно повідомив його та відповідача про дату, час і місце розгляду справи, а також не дослідив зібрані у справі докази.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради у травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено обставини справи, а судові рішення прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Запорізької області.

Справа № 215/5888/20 надійшла до Верховного Суду 11 травня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернувся до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Солода В. М. із заявою від 03 квітня 2019 року про реагування у сфері медичного забезпечення ОСОБА_2 .

На вказане звернення ОСОБА_1 відповіді не отримав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, яка виразилась у неповному розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 по суті звернення та міститься у листі від 03 квітня 2019 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради повно та всебічно розглянути заяву (запит) позивача від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 та надати на цю заяву (запит) обґрунтовану відповідь, згідно з вимогами чинного законодавства України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 розглянуто відповідачем та надіслано відповідь позивачу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, інші правочини, юридичні факти.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Норми частини першої статті 1167 ЦК України визначають: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 25 Закону України "Про звернення громадян" визначено питання відшкодування збитків, зокрема моральних, громадянину у зв`язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц зробив висновок про те, що …[відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору].

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що …[адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого].

Верховний Суд у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 759/7011/18 зробив висновок про те, що …[фактично підставою для застосування спеціального виду відповідальності, визначених статтями 1173, 1174 ЦК України, є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду].

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій зробили правильним висновок про те, що відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Встановивши те, що позивач не довів заявлених позовних вимог належними доказами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Також суди правильно зазначили про те, що наявність самого факту визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними є недостатнім у такій категорії справ.

Доводи касаційної скарги про те, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду в загальному порядку, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року розгляд справи проводився у порядку загального позовного провадження.

Аргументи касаційної скарги про неповідомлення його про залучення державної казначейської служби до участі у розгляді справи також не заслуговують на увагу, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області було залучено до участі у справі як співвідповідач на підставі ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року. ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи 24 листопада 2020 року, що підтверджується протоколом судового засідання, тобто був обізнаний про його залучення.

Посилання у касаційні скарзі на додержання судом строків на подання відповіді на відзив є безпідставними, з огляду на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 179 ЦПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відзив на позовну заяву у цій справі Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради направив на адресу ОСОБА_1 13 листопада 2020 року (а. с. 27).

Підготовче засідання у цій справі закрито 18 лютого 2021 року на підставі ухвали суду.

Отже, у ОСОБА_1 було достатньо часу для підготовки та подання відповіді на відзив.

Суди правильно застосували до спірних правовідносин норми права, що регулюють спірні правовідносини, тому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

ОСОБА_1 у вересні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, зокрема просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки заявником не зазначено від яких саме висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах необхідно відступити передавши справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а отже є необґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю.