757/23840/19-ц Про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки та запису про реєстрацію права власності - 05.07.2022 Прийняття

Позов мотивував тим, що на підставі іпотечного договору № 02-10/1541, укладеного між ним та АТ "Укрсоцбанк", банк задовольнив вимоги іпотекодержателя та 03 жовтня 2018 року звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач уважав, що реєстрація права власності на квартиру за банком відбулась незаконно, оскільки кредитор не надав державному реєстратору повний перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, зокрема, доказів спливу 30-денного терміну після отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень. Указував, що вказана вимога не відповідає приписам статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки не містить відомостей щодо вартості предмета іпотеки. Посилався на те, що вимога про усунення порушень підписана особою, яка не надала доказів на підтвердження повноважень діяти від імені та в інтересах банку. Заперечував щодо отримання вказаної вимоги та зазначав, що не підписував рекомендоване повідомлення про вручення йому відповідного поштового відправлення. Вказував, що між ним та банком не було укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в разі позасудового врегулювання спору. Крім того, посилався на те, що задоволення відповідачем забезпеченої іпотекою вимоги по договору кредиту шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відбулося поза межами трирічного строку позовної давності.

З огляду на викладене просив суд ухвалити рішення, яким:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. від 08 жовтня 2018 року № 43404550 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 ) за АТ "Укрсоцбанк";

скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності №28288193, запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 1662865380000 - квартири АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року замінено відповідача АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - АТ "Альфа-Банк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року в складі судді Матійчук Г. О. позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. від 08 жовтня 2018 року (індексний номер 43404550) про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 ) за АТ "Укрсоцбанк";

скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 28288193), запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 1662865380000 - квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між сторонами договір іпотеки містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України "Про іпотеку", а тому суд відхилив доводи позивача про обов`язковість укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Разом із тим суд установив, що державний реєстратор під час прийняття оскарженого рішення не перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а саме факту завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником (іпотекодавцем) письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень зобов`язання. Суд зазначив, що відповідна вимога надіслана банком на адресу ОСОБА_1 26 вересня 2017 року, проте матеріали справи не містять доказів отримання позивачем вказаної вимоги. При цьому суд виходив із того, що з доданої до поштового відправлення копії опису вкладення в цінний лист не вбачається дата направлення вимоги, а з копії зворотного повідомлення слідує, що підпис отримувача, який міститься на документі, є візуально відмінним від підпису позивача.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що вимогу банку про усунення порушень ОСОБА_1 отримав 29 вересня 2017 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення. Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що згідно пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документу, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище, а тому дійшов висновку, що вимога банку від 26 вересня 2017 року отримана особисто ОСОБА_1 29 вересня 2017 року. За таких обставин колегія суддів зазначила, що відсутні підстави вважати, що державним реєстратором проведено реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав документів, зокрема, документів на підтвердження факту завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником/іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Посилання позивача на те, що між ним та банком не було укладено окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, апеляційний суд відхилив, оскільки договір іпотеки від 02 червня 2006 року містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Доводи позивача про пропуск позовної давності за висновком апеляційного суду є безпідставними, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено в позасудовому порядку.

Аргументи учасників справи

23 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Просив також ухвалити нове рішення, яке міститиме вказівку про задоволення його позовних вимог із одночасним поновленням його права власності на предмет іпотеки.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивач не отримував вимогу банку про усунення порушень, яка до того ж підписана неуповноваженою особою;

іпотекодержатель не надав державному реєстратору звіт про оцінку предмета іпотеки, чинний на момент здійснення реєстраційної дії;

апеляційний суд не мотивував відхилення клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи;

апеляційний суд помилково зазначив про те, що позивач не оспорює розмір кредитної заборгованості, в межах якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на те, що ОСОБА_1 наголошував на тому, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 757/21428/15-ц за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до банку про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; заявник посилається на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 01 липня 2020 року в справі № 760/18364/16-ц; зазначає також, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 червня 2006 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №10-29/2070, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 190 650 дол. США зі сплатою 12,0 % річних та кінцевим терміном повернення до 01 червня 2016 року.

02 червня 2006 року сторони уклали іпотечний договір № 02-10/1541, за умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 1.3 іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 414 810 грн.

Відповідно до пункту 4.5 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

26 вересня 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" направило ОСОБА_1 вимогу в порядку, передбаченому статтею 35 Закону України "Про іпотеку", в якій пропонувало позичальнику у 30-денний строк з дня отримання вимоги усунути порушення умов договору кредиту та погасити заборгованість перед банком у розмірі 282 333,56 дол. США та пеню в розмірі 1 983 280,78 грн. Зазначало, що у випадку непогашення заборгованості банком буде звернуто стягнення на майно, що було передано в іпотеку, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Вимога банку про усунення порушень отримана ОСОБА_1 29 вересня 2017 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а. с. 217).

03 жовтня 2018 року приватний нотаріус КМНО Гречана Р. Т. як державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43404550, яким за АТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за заявою особи шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав, зокрема, до нотаріуса.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (пункт 4 частини першої статті 3 указаного Закону).

Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) зазначено, що: "за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку". Вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (270-2009-п) . Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання".

У пункті 6.2 договору іпотеки, укладеного між сторонами, передбачено, що повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними в договорі адресами сторін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що вимога банку про усунення порушень надіслана банком рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в договорі іпотеки, та отримана ОСОБА_1 29 вересня 2017 року, що свідчить про дотримання іпотекодержателем установлених статтею 35 Закону України "Про іпотеку" вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що в зворотному повідомленні про вручення вимоги банку ОСОБА_1 зазначено прізвище отримувача, а не його підпис, що відповідає вимогам пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку.

Доводи касаційної скарги про те, що вимога про усунення порушень підписана особою, не уповноваженою на представництво інтересів ПАТ "Укрсоцбанк", колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на підтвердження вказаної обставини ОСОБА_1 до судів першої та апеляційної інстанцій не надав.

Колегія суддів не приймає аргументи касаційної скарги про безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи з таких мотивів.

Згідно з частиною другою статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи може бути підставою для скасування судового рішення у тому разі, коли внаслідок такої відмови унеможливлюється встановлення фактичних обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням установлених апеляційним судом обставин надсилання банком ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень з дотриманням визначеної іпотечним договором процедури, її отримання позивачем та зазначення в зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення в порядку, визначеному пунктом 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, прізвища (а не підпису) отримувача, позивач не навів аргументованих доводів того, яким чином відмова апеляційного суду в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги відносно висновку апеляційного суду про те, що позивач як позичальник не оспорює розмір кредитної заборгованості, в межах якої проведено звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на те, що ОСОБА_1 наголошував на тому, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 757/21428/15-ц за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до банку про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними, з таких мотивів.

У силу положень пункту 1 частини третьої статті 10 та пункту 4 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор перевіряє подані йому документи на предмет їх наявності, повноти та їх відповідності вимогам законодавства щодо форми, встановлюючи при цьому наявність підстав для вчинення або відмови у вчиненні реєстраційної дії. Перевірка правильності нарахування іпотекодержателем кредитної заборгованості та встановлення факту співмірності такої заборгованості з вартістю предмета іпотеки до повноважень державного реєстратора не належить.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 760/24222/19 (провадження № 61-9300св21) зроблено висновок, що: "оскільки державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій не наділений повноваженнями з перевірки розміру кредитної заборгованості, зазначеного іпотекодержателем, факт нарахування відсотків та неустойки за межами строку кредитування не має правового значення в контексті правомірності прийнятих державним реєстратором рішень за умови встановлення ним факту невиконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту в повному обсязі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 592/9256/17-ц (провадження № 61-1872св20) зроблено висновок про те, що не передбачено такої підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. При цьому в частині п`ятій статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Враховуючи що позивач не пред`явив вимог про відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а також у встановленому законом порядку не оскаржив проведену суб`єктом оціночної діяльності оцінку предметів іпотеки, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних рішень державного реєстратора, колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та її неспівмірності з вартістю предметів іпотеки".

Аргументи касаційної скарги про ненадання іпотекодержателем державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки при здійсненні реєстраційної дії колегія суддів відхиляє з таких міркувань.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У позовній заяві як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що надіслана банком письмова вимога не містить відомостей щодо вартості предмета іпотеки. На обставину ненадання банком державному реєстратору звіту про оцінку вартості предмета іпотеки позивач у позовній заяві не посилався.

У суді апеляційної інстанції АТ "Альфа-Банк" до апеляційної скарги додало звіт про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості від 07 вересня 2018 року, який надавався державному реєстратору та був чинним у момент здійснення реєстраційної дії.

Проти долучення вказаного документа до матеріалів справи ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції не заперечував. Натомість у відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягав на тому, що відомості про вартість предмета іпотеки відсутні саме у вимозі про усунення порушень, надісланій банком, що свідчить про недотримання іпотекодержателем вимог закону при позасудовому зверненні стягненні на предмет іпотеки.

Учасники справи є відповідальними за вчинення або невчинення ними процесуальних дій. Водночас роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (1618-15) (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

За таких обставин доводи касаційної скарги про ненадання банком державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки під час здійснення реєстраційної дії не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки: 1) не були визначені позивачем як підстава позову; 2) спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, проти долучення яких до матеріалів справи позивач не заперечував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 760/24222/19 (провадження № 61-9300св21), наявні підстави для висновку, що оскаржена постанова прийнята з дотриманням норм матеріального й процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін.