346/3085/20 Про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку - 01.07.2022 Прийняття

відповідачі: Торговицька сільська рада Коломийського району Івано-Франківської області, Отинійська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року в складі судді Махно Н. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Торговицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Торговицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 23 лютого 1996 року їй та її матері видано сертифікати на право власності на землю в межах середньої земельної частки по 1, 14 га землі.

Рішенням сільської ради № 15 від 09 квітня 2000 року всім мешканцям АДРЕСА_1, на якій вона проживає, в селі Торговиця виділено землю в рахунок розширення особистого підсобного господарства. У її присутності були проведені обміри належних їй та її матері земельних ділянок в урочищі "За ставом", проте державні акти на право власності на земельну ділянку вони не отримували. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 червня 2000 року вона успадкувала після смерті матері земельну ділянку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селян ім. Грушевського розміром 34, 6 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

У січні 2001 року їй стало відомо, що дві її земельні ділянки були вилучені з урочища "За ставом" шляхом відорання 5 га землі ОСОБА_2 . Натомість жодних земельних ділянок взамін вона не отримала. 27 червня 2006 року Управління Держземагенства у Коломийському районі надіслало їй копії державних актів від 27 червня 2006 року серії ЯБ № 984527 на земельну ділянку площею 0, 9200 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та серії ЯБ № 984526 на земельну ділянку площею 0, 8063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте ці земельні ділянки знаходяться в урочищі "Гостівське", вона ними не користується та де саме вони розміщені не знає. Податок вона сплачувала саме на землю в урочищі "За ставом" площею 2, 67 га.

Посилаючись на те, що вищевказані державні акти були видані без її присутності та згоди, їх оригінали в неї відсутні, просила визнати їх недійсними.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів видачі державних актів всупереч її волі, а факт отримання іншими громадянами земельних ділянок на певній території не створює для неї суб`єктивних цивільних прав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки доказам у справі, не врахували, що вона писала заяву про виділення їй земельних ділянок в урочищі "За ставом" в селі Торговиці, тоді як оскаржувані державні акти підтверджують її право власності на земельні ділянки в урочищі "Гостівське" в селі Торговиці, внаслідок чого помилково відмовили в задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 квітня 2022 року справа № 346/3085/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням УІІ сесії другого демократичного скликання Торговицької сільської ради народних депутатів від 23 лютого 1996 року, позивачу та її матері ОСОБА_3 разом з іншими громадянами села Торговиці було надано сертифікати на право власності на землю в межах середньої земельної частки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 червня 2000 року успадкувала після смерті матері належну останній земельну частку (пай).

01 лютого 2000 року позивач звернулась до голови спілки селян з заявами про виділення їм земельних ділянок і приєднання до земельної ділянки без зазначення до якої саме земельної ділянки слід приєднати земельний пай, що виділяється.

Рішенням 10 сесії Торговицької сільської ради № 15 від 09 квітня 2000 року затверджено схему розподілу земель по Торговицькій сільській раді, відповідно до якого жителям села виділено 20 га в урочищі "За ставом", а рішенням № 16 від 09 квітня 2000 року виділено громадянам землю в рахунок розширення особистого підсобного господарства.

Виділяючи паї в натурі, за ОСОБА_4 одну земельну ділянку було залишено в урочищі "За ставом", решту паїв було виділено в урочищі "Гостівське", оскільки позивач не з`явилась для отримання паїв в натурі в урочищі "Культурне", яке є більш наближеним до її місця проживання, про що складено відповідний акт №2 від 12 березня 2002 року.

27 червня 2006 року ОСОБА_5 отримала державний акт серії ЯБ №994526 на право власності на земельну ділянку площею 0, 8063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2623287:00:04:003:0104, та державний акт серії ЯБ № 994527 на земельну ділянку площею 0, 9200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 26238700:04:003:0084, які розташовані на території Торговицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2009 року, у справі № 2-936/2009 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до Торговицької сільської радиКоломийського району Івано-Франківської області, сільськогосподарського підприємства "Злагода" про усунення порушень права власності на землю, виділення земельних паїв в натурі з земель урочища "За ставом", визнання права власності на ці земельні ділянки та забезпечення майном майнових прав.

Під час розгляду вказаної справи встановлено, що право позивача на отримання земельних паїв не є порушеним. Позивач з часу виділення їй земельних паїв в урочищі "Гостівське" користується цими паями.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено статтями 116, 118 ЗК України.

Частиною першою статті 118 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (частина перша статті 142 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 просила визнати недійсними видані на її ім`я державні акти на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що такі видані поза її волею, оскільки вона як і інші мешканці вулиці, на якій вона проживає, має право на отримання земельних ділянок в урочищі "За ставом".

Установивши, що позивач не надала належних та допустимих доказів видачі державних актів всупереч її волі, а факт отримання іншими громадянами земельних ділянок на певній території не створює для неї суб`єктивних цивільних прав, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.