ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 456/350/22
провадження № 61-989св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2023 року у складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника Олексишина І. Б. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору.
Позовна заява мотивована тим, що їйна праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 15 серпня 1996 року, виданим Стрийською міською Радою народних депутатів Львівської області згідно з рішенням міського виконавчого комітету від 15 серпня 1996 року № 271, та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 17 липня 2012 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т. за реєстровим № 2463.
Зазначала, що 16 червня 2016 року між нею та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т. за реєстровим № 2054. Згідно з умовами вказаного договору вона (відчужувач за договором) на випадок своєї смерті передає у власність ОСОБА_3 (набувачу за договором) вищевказану квартиру, а ОСОБА_3 зобов`язується здійснювати догляд за нею та надавати необхідну допомогу до дня її смерті. Нотаріусом накладено заборону на відчуження вказаної квартири до дня її смерті чи розірвання цього договору.
Однак, з моменту укладення спадкового договору по час звернення до суду з цим позовом відповідачка не виконувала свої зобов`язання за договором, не допомагала їй в організації та веденні побуту, жодних коштів не надавала, не забезпечувала її необхідною медичною допомогою. Вона змушена була самостійно сплачувати всі комунальні платежі по квартирі, забезпечувати себе згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами, проводити поточний ремонт у квартирі. З часу укладення спірного спадкового договору відповідачка не проживала у квартирі АДРЕСА_1, хоча за вказаною адресою зареєстроване її постійне місце проживання. На неодноразові прохання допомогти їй по господарству, чи надати хоч якісь кошти на комунальні послуги та ліки, відповідачка не реагувала, а добровільно розірвати спадковий договір відмовлялася.
Невиконання ОСОБА_3 своїх обов`язків, покладених на неї спадковим договором, ставило її у скрутне матеріальне становище. Зважаючи на свій похилий вік та стан здоров`я, їй важко було самостійно утримувати квартиру, піклуватися про себе, а невелика пенсія не дозволяла сплачувати комунальні платежі та в повній мірі придбавати всі необхідні лікарські засоби. Крім того, їй доводилося оплачувати комунальні послуги за двох осіб, оскільки відповідачка також була зареєстрована разом з нею у квартирі.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати спадковий договір, укладений 16 червня 2016 року між нею та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т. за реєстровим № 2054.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано спадковий договір, укладений 16 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської областіКостур У. Т. за реєстровим № 2053. Вирішено питання судових витрат.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2023 року замінено у вказаній справі позивача - ОСОБА_1 на її процесуального правонаступника - ОСОБА_2 .
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2023 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 червня 2022 року у вказаній справі задоволено. Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 червня 2022 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) задоволено.
Розірвано спадковий договір, укладений 16 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т. за реєстровим № 2053. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спадковий договір було розірвано судом за життя спадкодавця - ОСОБА_1, однак в подальшому заочне рішення суду було скасоване і спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2, будучи залученою до участі у справі в якості правонаступника позивачки, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 . Судом установлено, що ОСОБА_3 свої зобов`язання за спірним спадковим договором належним чином не виконувала, не здійснювала за ОСОБА_1 відповідного догляду, у тому числі, не підтримувала належних умов її проживання та лікування, хоча остання потребувала такої допомоги. Зазначені обставини відповідачкою належними і допустимими доказами не спростовано, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2023 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що відповідачкою належним чином не виконувалися умови укладеного між нею та ОСОБА_1 спадкового договору, оскільки вона зрідка приїздила в Україну, не цікавилася життям та здоров`ям ОСОБА_1, не допомагала їй матеріально і не доглядала останню, хоча ОСОБА_1 потребувала догляду та допомоги за станом свого здоров`я. Зазначені обставини підтверджено письмовими доказами і показаннями свідків, а відповідачкою належними та допустимими доказами такі обставини не спростовано.
При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що з позовом про розірвання спадкового договору ОСОБА_1 звернулася до суду за життя, такий судом розірвано за її життя, однак у подальшому заочне рішення суду було скасоване і спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2, будучи залученою до участі у справі в якості правонаступника позивачки, повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1
Тобто, факт невиконання умов спадкового договору було доведено ще за життя відчужувача за таким договором.
Участь ОСОБА_2 у справі спочатку як свідка, а в подальшому як правонаступника позивачки, вірних висновків суду по суті вирішення спору не спростовує, та під час вчинення таких дій (допит свідка, залучення правонаступника) судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права, які би могли бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги про нікчемність заповіту, складеного 29 грудня 2021 року відчужувачем - ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2, конкуренції заповітів, складених на ім`я ОСОБА_3 18 квітня 2013 року та на ім`я ОСОБА_2 29 грудня 2021 року, апеляційний суд зазначив, що заповіт складений і посвідчений після укладення спадкового договору та щодо одного і того самого майна, але за наявності судового рішення про розірвання цього спадкового договору, ухваленого за життя відчужувача та за позовом останнього, підстави виснувати, що такий заповіт є нікчемним, відсутні. Оскільки за заповітом, складеним у 2013 році на ім`я ОСОБА_3, та за заповітом, складеним у 2021 року ім`я ОСОБА_2, однаковий обсяг спадкової маси і той самий спадкодавець, а останній заповіт, складений у 2021 році ім`я ОСОБА_2, враховуючи наведені вище мотиви, не є нікчемним та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, заповіт, складений у 2013 році на ім`я ОСОБА_3, є повністю скасованим.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, а тому дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Суди не врахували правових висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 591/1419/20, провадження № 61-18031сво21, про те, що право вимоги щодо виконання особистих зобов`язань, що виникають із спадкового договору, так і право на його розірвання, внаслідок порушення вказаних зобов`язань, є особистими правами відчужувача, які не можуть входити до складу спадщини та припиняються внаслідок його смерті. Тобто інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору, оскільки особисті права та зобов`язання нерозривно пов`язані з особою відчужувача та припиняються у зв`язку з його смертю.
Матеріали справи свідчать про те, що саме ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_1 за заповітом, будучи зацікавленою особою в успадкуванні квартири померлої ОСОБА_1, ініціювала розірвання спадкового договору в суді, одразу, коли про нього дізналася 29 грудня 2021 року, звернувшись до адвоката Олексишина І. Б. від імені ОСОБА_1, для того, а би прибрати перешкоди в успадкуванні квартири, яка є предметом спадкового договору. Тоді як відповідачка вперше дізналася про наявність до неї нібито претензій померлої тітки - ОСОБА_1 та про наявність судового спору між ними вже після ухвалення судом заочного рішення, яким розірвано спадковий договір. Наведене дає відповідачці обґрунтовані підстави сумніватися з приводу достовірності та власноручного підпису саме ОСОБА_1 на договорі про надання правової допомоги з адвокатом Олексишиним І. Б. та її психофізичного стану і дійсності намірів ОСОБА_1 розірвати спадковий договір, оскільки жодного підпису ОСОБА_1 матеріали справи не містять. У суді першої інстанції представник відповідачки заявляв клопотання про витребування доказів, а саме оригіналу договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2021 року № 089/21, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Олексишиним І. Б., для з`ясування дійсного наміру ОСОБА_1 щодо розірвання спадкового договору, а також надання відповідних повноважень адвокату та з метою призначення у справі посмертної судово-почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1, оскільки позовна заява та інші матеріали справи підписані виключно представником позивачки - адвокатом Олексишиним І. Б. Проте, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування вказаного доказу, який є ключовим для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Наведене свідчить, що без проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 у договорі з адвокатом Олексишиним І. Б., який є єдиним доказом наявності або відсутності наміру і волі ОСОБА_1 подати позов про розірвання спадкового договору з ОСОБА_3, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі.
ОСОБА_2, не будучи стороною спадкового договору, не могла пред`явити вимогу про розірвання цього спадкового договору від свого імені, однак, після скасування судом першої інстанції заочного рішення про розірвання спадкового договору, маючи статус процесуального правонаступника у цій справі, вона діяла виключно у своїх майнових інтересах, як спадкоємець відчужувача та є зацікавленою особою у розірванні спадкового договору дляуспадкування квартири померлої ОСОБА_1 .Отже, спір щодо нібито невиконання умов спадкового договору фактично виник не між набувачем та відчужувачем, а між спадкоємцем відчужувана - ОСОБА_2 за нікчемним заповітом та набувачем - ОСОБА_3 у цілях успадкування квартири ОСОБА_1 .
У матеріалах справи відсутні докази того, якої саме допомоги потребувала ОСОБА_1 та у який спосіб вона надавала розпорядження відповідачці щодо необхідної саме їй допомоги. Водночас, саме позивачка зобов`язана довести та надати суду докази надання відповідачці своїх розпоряджень, визначених умовами спадкового договору, та докази невиконання/неналежного виконання відповідачкою цих розпоряджень.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання спадкового договору ще за життя. ОСОБА_2 не ініціювала вказаний позов, а була залучена судом до участі у справі її правонаступником, оскільки прийняла спадщину після смерті ОСОБА_1, до якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Отже, суд першої інстанції, з`ясувавши коло спадкоємців, до яких перейшли права та обов`язки спадкодавця за спадковим договором, вірно залучив ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника позивача. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони відповідачки про витребування оригіналу договору про надання правової допомоги та призначення посмертної почеркознавчої експертизи, оскільки предметом спору у цій справі є спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 16 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т. за реєстровим № 2053.
Відповідно до умов спадкового договору ОСОБА_1 на випадок своєї смерті передає у власність ОСОБА_3 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кухні та двох житлових кімнат, житловою площею 31,1 кв. м, загальною площею 51,7 кв. м. Згідно з пунктом 5 спадкового договору ОСОБА_1 покладає на ОСОБА_3 обов`язки, які вона повинна виконати, а саме: до смерті здійснювати догляд та необхідну допомогу. Згідно з пунктом 6 спадкового договору ОСОБА_3 зобов`язується виконувати всі обов`язки, покладені на неї відчужувачем цим договором. Відповідно до пункту 13 спадкового договору будь-які спори та розбіжності, які можуть виникнути після підписання цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а у разі неможливості досягнення згоди - у судовому порядку.
Згідно з будинкової книги у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 213 про склад сім`ї за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До суду з указаним позовом ОСОБА_1 звернулася 25 січня 2022 року, подавши позовну заяву, яка підписана її представником - адвокатом Олексишиним І. Б. на підставі ордера серії ВС № 1122010, виданого 24 січня 2022 року на підставі договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2021 року № 089/21.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Згідно з відповіді Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області від 19 січня 2023 року вих. № 30/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_1 22 вересня 2022 року заведено спадкову справа № 497/2022. Свідоцтво про на спадщину не видавалося, із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області від 01 лютого 2023 року вих. № 85/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 497/2022. Свідоцтво про на спадщину не видавалося, із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_2 та із заявою про прийняття спадщини за законом від 30 січня 2023 року № 108 звертався брат померлої - ОСОБА_7 .
З матеріалів спадкової справи убачається, що 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Безегою О. І, зареєстрований у реєстрі за № 766, згідно з яким ОСОБА_1 на випадок своєї смерті все належне їй майно, з чого воно б не складалось та де б воно не знаходилось і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті заповідає ОСОБА_2 .
Також у матеріалах спадкової справи наявна інформаційна довідка зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), видана 22 вересня 2022 року, в якій міститься інформація про заповіти ОСОБА_1 від 18 квітня 2013 року та від 29 грудня 2021 року, а також про чинний спадковий договір від 16 червня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2013 року ОСОБА_1 складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У. Т., зареєстрований у реєстрі за № 1161, згідно з яким ОСОБА_1 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на момент смерті, і на що вона матиме право за законом заповідає ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).
До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 25 березня 2019 року у справі № 667/10947/14 (провадження № 61-2750св19), від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), від 21 січня 2021 року у справі № 524/354/19-ц (провадження № 61-15048св20), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/4675/20-ц (провадження № 61-19992св21), від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22), Верховним Судом у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 01 лютого 2021 року у справі № 295/14945/18 (провадження № 61-23213св19), від 09 червня 2022 року у справі № 337/5678/20 (провадження № 61-1559св22), Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21).
При цьому у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 337/5678/20 (провадження № 61-1559св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаним із його сторонами. ЦК України (435-15)
надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
Такий правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21).
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 591/1419/20, провадження № 61-18031сво21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачкою належним чином не виконувалися умови укладеного між нею та ОСОБА_1 спадкового договору, оскільки вона зрідка приїздила в Україну, не цікавилася життям та здоров`ям ОСОБА_1, не допомагала їй матеріально і не доглядала останню, хоча ОСОБА_1 потребувала догляду та допомоги за станом свого здоров`я. Зазначені обставини підтверджено письмовими доказами і показаннями свідків, а відповідачкою на підтвердження факту належного виконання умов спадкового договору належних та допустимих доказів суду не надала, що у цьому випадку є саме її, а не позивачки процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).
При цьому суди попередніх інстанції вірно врахували, що з позовом про розірвання спадкового договору ОСОБА_1 звернулася до суду за життя і такий судом розірвано за її життя, однак у подальшому заочне рішення суду було скасоване і спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2, будучи залученою до участі у справі в якості правонаступника позивачки, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1
Тобто, факт невиконання умов спадкового договору було доведено ще за життя відчужувача за таким договором, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що спір у цій справі було ініційовано спадкоємцем відчужувача.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
У справі, яка Верховним Судом переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання спадкового договору ще за життя останньої, а факт смерті позивача до вирішення судом справи допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, тому суд першої інстанції, з`ясувавши коло спадкоємців, до яких перейшли права та обов`язки спадкодавця за спадковим договором, вірно залучив ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника позивача. При цьому, ОСОБА_2 не пред`являла такого позову від свого імені.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання сторони відповідачки про витребуванняоригіналу договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2021 року № 089/21, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Олексишиним І. Б., для з`ясування дійсного наміру ОСОБА_1 щодо розірвання спадкового договору, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції правильно зазначив, що предметом спору у цій справі є спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а не договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2021 року № 089/21 (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Посилання касаційної скарги на нікчемність заповіту, складеного 29 грудня 2021 року відчужувачем - ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2, не заслуговують на увагу, так як суд апеляційної інстанції, правильно пославшись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 464/6624/20, провадження № 61-13309св22, вірно зазначив, що заповіт складений і посвідчений після укладення спадкового договору та щодо одного і того самого майна, але за наявності судового рішення про розірвання цього спадкового договору, ухваленого за життя відчужувача та за позовом останнього, не є нікчемним.
Оскільки за заповітом, складеним у 2013 році на ім`я ОСОБА_3, та за заповітом, складеним у 2021 року ім`я ОСОБА_2, однаковий обсяг спадкової маси і той самий спадкодавець, а останній заповіт, складений у 2021 році на ім`я ОСОБА_2, враховуючи наведені вище мотиви, не є нікчемним та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, заповіт, складений у 2013 році на ім`я ОСОБА_3, відповідно до статті 1254 ЦК України є повністю скасованим.
Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Порушень судами норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник