521/1175/22 Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - 10.04.2024 Прийняття

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна).

2. Скарга обґрунтована тим, що 31 травня 2017 року на підставі постанови Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року було зареєстровано обтяження: арешт його нерухомого майна.

3. 08 листопада 2018 року першим Малиновським відділом державної виконавчої служби було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1.

4. Вказував, що 30 грудня 2021 року йому стало відомо, що 09 листопада 2018 року відкрите на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/428/15-ц про стягнення боргу на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 932 852,04 грн виконавче провадження № НОМЕР_1 було завершено на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача.

5. Разом з тим, як вказав стягувач, в 2016 році ОСОБА_1 виконав самостійно зобов`язання за кредитним договором, на підтвердження чого надав довідку від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк". Станом на сьогоднішній день виконавчі провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в АСВП відсутні.

6. Зазначав, що при завершенні ВП № НОМЕР_1 08 листопада 2018 року державним виконавцем Шапоренко Д. В. було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу та скасування всіх арештів, але 09 листопада 2018 року своєю ж постановою виконавець скасував постанову від 08 листопада 2018 року та виніс нову, якою виконавчий лист повернув стягувачу, але про скасування арештів всупереч статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження" не зазначив.

7. Посилався на те, що ним самостійно виконано зобов`язання за кредитним договором у 2016 році, а арешти накладено державними виконавцями в 2017 та 2018 роках, тобто державний виконавець проводив виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання виконавчого листа, але фактично не звернув стягнення на майно боржника та не стягнув суму в рахунок погашення боргу, у зв`язку з чим у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові.

8. Враховуючи наведене просив суд:

- Скасувати постанову Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року;

- Скасувати постанову Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 . ВП № НОМЕР_1 від 08 листопада 2018 року;

- Скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1, номер обтяження 20694831.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

9. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.

10. Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що скаржник, вказуючи на неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови від 09 листопада 2018 року, фактично просить суд скасувати постанови виконавця, якими були накладені арешти та заборони на відчуження в різні роки. При цьому посилання боржника на той факт, що ним у 2016 році самостійно погашена заборгованість перед кредиторами, на підтвердження чого ним надані відповідні довідки, суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки зі змісту вказаних довідок не вбачається, коли саме ОСОБА_1 погасив заборгованість, так як від даної обставини прямо випливає правомірність чи неправомірність дій державного виконавця щодо накладення арештів та заборон на відчуження у 2016-2018 роках.

11. Також суд першої інстанції зазначив, що зі скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 19 січня 2022 року, а доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою матеріали справи не містять.

12. При цьому суд роз`яснив ОСОБА_1, що він не позбавлений права звернутися до суду в порядку позовного провадження щодо зняття арешту з майна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

14. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року скасовано.

15. Скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

16. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки скаржником пропущено десятиденний строк на звернення до суду із відповідною скаргою, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження причин поважності пропуску такого строку, скарга підлягає залишенню без розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та задовольнити скаргу.

21. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили обставину направлення (ненаправлення) державним виконавцем документів виконавчого провадження скаржнику.

22. Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність доказів направлення державним виконавцем документів скаржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

23. Суди повинні встановити дату початку перебігу процесуального строку на подання скарги та безпосередню дату подання скарги, на підставі чого визначити, чи було такий строк дотримано.

24. Інші доводи касаційної скарги стосуються суті пред`явленої скарги.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. 15 квітня 2016 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси № 521/428/15-ц про стягнення боргу у розмірі 936 506,04 грн.

26. Згідно Витягу з ЄДРРП на нерухоме майно від 31 травня 2017 року на підставі постанови Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року було зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 .

27. 08 листопада 2018 року Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1.

28. Постановою державного виконавця від 08 листопада 2018 року було повернуто стягувачу виконавчий лист № 521/428/15-ц, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

29. Проте, згідно з постановою про скасування процесуального документу від 09 листопада 2018 року вищевказану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 08 листопада 2018 року було скасовано.

30. Того ж дня 09 листопада 2018 року виконавчий документ № 521/428/15-ц, виданий 19 червня 2015 року, повернуто без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача.

31. Відповідно до довідки від 18 серпня 2021 року у ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 відсутні майнові та фінансові претензії.

32. Також відповідно до довідки, виданої ТОВ "ОТП Факторинг Україна", останнє не має будь-яких претензій до ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

34. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

39. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

40. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

41. Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення із скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

42. Частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 920/149/18 надано роз`яснення щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, згідно з якими норми, передбачені законом про виконавче провадження, є загальними, а норми, передбачені процесуальним кодексом, є спеціальними, тому строк на оскарження необхідно обраховувати в календарних днях. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20), від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20).

44. За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

45. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

46. Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.

47. За змістом статті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

48. При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

49. Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

50. Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

51. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

52. Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

53. Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту "а" частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

54. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 143/950/19 (провадження№ 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року в справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

55. У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

56. Право на справедливий судовий розгляд передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли скарга може бути подана протягом визначеного строку. Водночас зацікавлена сторона зобов`язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження.

57. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив із того, що оскільки скаржником пропущено десятиденний строк на звернення до суду із відповідною скаргою, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження причин поважності пропуску такого строку, скарга підлягає залишенню без розгляду.

58. Колегія суддів не може в повній мірі погодитись із вказаним висновком з огляду на таке.

59. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, звертаючись до суду із скаргою, просив суд скасувати постанови державного виконавця про арешт майна від 26 квітня 2016 року та від 08 листопада 2018 року (ВП № НОМЕР_1), скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1, номер обтяження 20694831 та скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, номер обтяження 28822659.

60. Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 вказував, що після отримання витягу з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності йому стало відомо, що на все його майно накладено арешт Першим Малиновським ВДВС відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1. Вказаний витяг датований 13 січня 2022 року (а. с. 15-19).

61. Вказував, що 04 грудня 2021 року його адвокатом було направлено заяву до Першого Малиновського ВДВС з проханням скасувати арешти. Зазначав, що відповідь надана не була, арешти не зняті.

62. 23 грудня 2021 року його адвокатом направлено адвокатський запит відносно статусу арештів та отримання матеріалів виконавчого провадження. 30 грудня 2021 року отримано відповідь на запит, з якого встановлено, що виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено 09 листопада 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Виконавче провадження № НОМЕР_2 перебуває на виконанні у відділі.

63. Отже, з наведеного слідує, що ОСОБА_1 з 30 грудня 2021 року був обізнаний щодо стану виконавчого провадження № НОМЕР_1 в межах якого постановами державного виконавця про арешт майна від 26 квітня 2016 року та від 08 листопада 2018 року накладено арешт на його майно, тому заявник, звертаючись із вказаною скаргою 19 січня 2022 року, пропустив визначений законом строк для звернення з відповідною скаргою.

64. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для залишення без розгляду скарги в указаній частині.

65. Колегією суддів враховано, що ОСОБА_1 просив поновити строк на подання скарги. Разом із тим, заявник ніяким чином не обґрунтовував поважності причин пропуску визначеного законом строку.

66. Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

67. 04 січня 2022 року адвокатом Земщук О. С. в інтересах ОСОБА_1 начальнику Першого Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) направлено заяву про скасування арештів та постанови про стягнення виконавчого збору (а. с. 13).

68. 18 січня 2022 року представнику ОСОБА_1 - Земщук О. С. надано відповідь на заяву від 04 січня 2022 року, у якій вказано, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 521/428/15-ц, виданого 19 червня 2015 року Малиновський районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості у розмірі 936 506,04 грн. Вказане виконавче провадження на підставі частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" завершене та виконавчий документ повернуто стягувачу.

Також вказано, що на момент завершення виконавчого провадження виконавчий збір в розмірі 93 650,60 грн не сплачено.

13 березня 2019 року старшим державним виконавцем відділу Іскрою С. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Першого Малиновського ВДВС від 08 листопада 2018 року № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 93 650,60 грн на користь держави, яке перебуває на виконанні у відділ.

Начальник відділу ДВС, посилаючись, серед іншого, на положення статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" вказував на можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб (а. с. 71-72).

69. 19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою.

70. Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1, отримавши відповідь 18 січня 2022 року на заяву від 04 січня 2022 року щодо скасування арештів та постанови про стягнення виконавчого збору, 19 січня 2022 року звернувся до суду із вказаною скаргою, тобто в межах строку, визначеного статтею 449 ЦПК України та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", тому висновки апеляційного суду про наявність підстав для залишення скарги без розгляду в указаній частині у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду із відповідною скаргою, є помилковими.

71. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині вимог щодо скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1, номер обтяження 20694831, та скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, номер обтяження 28822659,й направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року в частині вимоги скарги щодо скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1, номер обтяження 20694831, та скасування арешту та заборони відчужень у будь-який спосіб на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, номер обтяження 2882265, скасувати, справу в указаній частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.