522/19803/15-ц Про стягнення з батька аліментів на утримання неповнолітньої дитини - 08.04.2024 Прийняття

суб`єкт оскарження - державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанова Аліна,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження

з примусового виконання виконавчого листа від 03 лютого 2016 року

№ 522/19803/15, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з

21 вересня 2015 року по 04 червня 2026 року щомісячно у розмірі 1/3 частини

від заробітку та будь-яких доходів відповідача.

Зазначав, що про заочне рішення суду щодо стягнення з нього аліментів дізнався наприкінці 2021 року, проте протягом 2016-2021 року здійснював систематичні перекази коштів на утримання дитини у загальному розмірі 157 608 грн,

1716,02 доларів США, 416,64 Євро, копії документів було надіслано до органу державної виконавчої служби.

У відповідь на адвокатський запит, виконавчою службою направлено розрахунок заборгованості, який було здійснено на підставі середньої заробітної плати по регіону, з огляду на відсутність інформації про щомісячні доходи боржника, без урахування платежів, що були здійснені ним на користь стягувача, так як

не містять інформації про призначення платежу на аліменти.

З вказаним розрахунком заборгованості не погоджується та вважав його неправомірним, оскільки перекази здійснювались на утримання неповнолітньої дитини, а призначення платежу не зазначалось з огляду на відсутність інформації про ухвалення заочного судового рішення про стягнення з нього аліментів у

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанової Аліни, що підлягає у неврахуванні у розрахунку заборгованості по аліментам від 14 квітня 2022 року грошових переказів, здійснених

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на загальну суму 157 608 грн,

1716,02 доларів США, 416,64 Євро, неправомірною; зобов`язати старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліну Степанову провести повторний розрахунок заборгованості боржника по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за виконавчим листом

№ 522/19803/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 21 вересня 2015 року по 04 червня 2026 року, щомісячно у розмірі 1/3 частини від заробітку та будь-яких доходів з урахуванням переказів, здійснених боржником на загальну суму 157 608 грн, 1716,02 доларів США, 416,64 Євро.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року

у складі судді Шенцевої О. П. у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої службиу м. Києві відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що надана заявником довідка підтверджує перерахування ним коштів

у період з 13 січня 2016 року по 11 жовтня 2021 року з його банківського рахунку на рахунок ОСОБА_2, однак вказані кошти не можуть вважатися такими,

що були сплачені на утримання дитини, оскільки не містять призначення платежу - аліменти.

Короткий зміст постанови суду апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Визнано бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Аліни Степанової, що полягає

у неврахуванні у розрахунку заборгованості по аліментам від 14 квітня 2022 року грошових переказів, здійснених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на загальну суму 157 608,00 грн, 1 716,02 доларів США, 416,64 Євро неправомірною.

Зобов`язано Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві провести повторний розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 522/19803/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 21 вересня 2015 року до

04 червня 2026 року щомісячно у розмірі 1/3 частини від заробітку та будь-яких доходів з урахуванням переказів, здійснених боржником на загальну суму

157 608,00 грн, 1 716,02 доларів США, 416,64 Євро.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу

ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня

2012 року №512/5, надана боржником довідка банку про здійсненя систематичних переказів коштів є належним доказом відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) , яка підтверджує факт сплати аліментів на утримання дитини особисто скаржником ОСОБА_1 на користь стягувача у період з 2016 року по

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року

у справі № 522/19803/15-ц відмовлено (провадження № 61-17451ск23).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, з підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що самого лише факту перерахування коштів боржником на користь стягувача аліментів недостатньо. Важливо, щоб у відповідній квитанції чи фіскальному чеку було вказано, що такі кошти є аліментами. Крім того, з часу звернення до боржника з позовом про стягнення аліментів, останній здійснював їх сплату після ухвалення судового рішення. Про це свідчать суми платежів, які мали не періодичний та

не щомісячний характер. Таким чином, державним виконавцем обґрунтовано

не враховано кошти, які сплачені божником.

Вважає, що платежі не є аліментними, якщо у призначенні платежу не вказано слова "аліменти" та між їх платником та отримувачем є інші відносини із грошовими зобов`язаннями. Вказані платежі були перераховані заявником на її банківський рахунок, оскільки це його боргові зобов`язання, так як отримав від неї кошти у борг для купівлі автомобіля. При цьому посилалась на відповідну судову практику.

Також, апеляційний суд порушив норми процесуального права, щодо неналежного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування оскарженого судового рішення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судом апеляційної інстанції прийнято законну та обґрунтовану постанову. ОСОБА_2 не надала суду належних доказів на підтвердження того, що між скаржником та заявником існували боргові зобов`язання за договором позики, тощо.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого

2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 21 вересня 2015 року по

04 червня 2026 року щомісячно у розмірі 1/3 частини від заробітку та будь-яких доходів. При цьому, виконавчий лист на виконання вказаного судового рішення був виданий 28 липня 2016 року (а.с.9).

Постановою державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 522/19803/15 (а. с.10).

04 лютого 2022 року представником боржника у виконавчому проваджені було надіслано до відділу заяву про долучення до матеріалів виконавчого провадження копій доказів сплати боржником аліментів на користь стягувача на утримання дитини у період з 2016 року по 2021 року на загальну суму 157 608 грн, 1716,02 доларів США, 416,64 євро.(а. с.11-16).

Із наданої відповіді державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 квітня 2022 року вбачається, що розрахунок заборгованості було здійснено на підставі середньої заробітної плати по регіону, з огляду на відсутність у виконавця інформації про щомісячні доходи боржника,

а також зазначено, що під час проведення розрахунку не було враховано платежі, здійснені божником на користь стягувача, з огляду на відсутність у зазначених переказах призначення платежу із зазначенням "аліменти" (а. с.20-26).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою та третьою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (2947-14) .

Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

У частині другій статті 195 СК України зазначено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня

2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що з наданих ОСОБА_1 квитанцій вбачається, що періодична сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у період з 2016 року по

2021 рік здійснювалась саме на утримання малолітньої - ОСОБА_6, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що

у справі відсутні докази існування інших боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 . Реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, квитанції без зазначення призначення платежу "аліменти", надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості

ОСОБА_1 за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і

не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, є саме аліментами на дитину.

Подібний правовий висновок викладено у Верховного Суду від 01 серпня

2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження 61-26229св18), від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23).

Зроблені судом апеляційної інстанції висновки щодо скарги на органи державної виконавчої служби узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, а судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Ураховую наведене, посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 про те, що платежі були перераховані ОСОБА_1 на її банківський рахунок, оскільки

це його боргові зобов`язання перед нею, так як отримав від неї кошти у борг для купівлі автомобіля, є безпідставними, оскільки вона не довела належними доказами існування інших боргових зобов`язань, що згідно з принципом змагальності є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо неналежного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи, є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша - четверта статті 128 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи(частина шоста статті 128 ЦПК України).

У частині першій статті 130 ЦПК України зазначено, що у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

У справі, яка переглядається, ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року (а. с. 181).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.40 год. 19 січня 2023 року (а. с. 188).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.15 год. 12 червня 2023 року.

Вказані ухвали суду направлялись учасникам справи, зокрема і ОСОБА_2, на електронну адресу.

Судове засідання відбулось 08 листопада 2023 року, у якому прийнято постанову суду апеляційної інстанції, проведено без участі сторін.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) зроблено висновок, що за змістом статті 14 ЦПК України для цілей цього Кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Як зазначалося, судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо такої адреси у нього немає.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні

не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Зазначення ОСОБА_2 у процесі звернення поданих до суду електронної адреси, на яку суд апеляційної інстанції направляв судові повістки, не є офіційною, однак, особисто надавши суду такі засоби комунікації (а. с. 219), заявник фактично ініціювала направлення і доставлення їй процесуальних документів на вказану електронну адресу.

Верховний Суд звертає увагу на те, якщо особа, яка заявляє про те, що її не було повідомлено про дату судового засідання і, посилаючись на пункт 5

частини першої статті 411 ЦПК України, яка містить імперативну вимогу про скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд,

проте ОСОБА_2 не просить направити справу на новий розгляд, а просить залишити без змін судове рішення суду першої інстанції, тобто не вважає за необхідне аби вона надала суду пояснення при новому розгляді справи.

Крім того, Верховний Суд уже викладав правовий висновок у цій справі за касаційною скаргою органу державної виконавчої служби.

Отже, доводи ОСОБА_2 про обмеження права заявника на судовий захист

є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд діяв відповідно до ЦПК України (1618-15) ,

в межах наданих йому повноважень, повідомивши заявника про дату судового засідання у порядку передбаченому нормами ЦПК України (1618-15) .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду