760/15095/16 Про визнання недійсним, незаконним та скасування рішення міської ради про передачу фізичній особі у приватну власність земельної ділянки - 15.02.2022 Прийняття

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради та просила суд визнати недійсним рішення від 30 червня 2016 року № 385/385. У подальшому ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги і в редакції позову від 24 квітня 2017 року, в якій як співвідповідача зазначила Товариство з обмеженою відповідальністю "Протасівська Династія" (далі - ТОВ "Протасівська Династія"), просила: визнати недійсним, незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, що розташована на АДРЕСА_1 ; витребувати земельну ділянку площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, що розташована на АДРЕСА_1, з незаконного володіння ТОВ "Протасівська Династія".У квітні 2017 року до участі у справі як третю особу залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).У листопаді 2018 року ОСОБА_1 доповнила свої вимоги ще двома похідними від попередніх і просила додатково: скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 30 серпня 2016 року № 16180820 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 14 лютого 2017 року № 19094594 про реєстрацію права власності ТОВ "Протасівська Династія" на земельну ділянку площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, за адресою: АДРЕСА_1 .Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 0,032 га (кадастровий номер 8000000000:72:453:0043) на АДРЕСА_1, яка належить їй на праві оренди. Право оренди вказаної земельної ділянки строком на 50 років, виникло на підставі договору оренди від 11 листопада 2008 року № 4455, укладеного на підставі рішення Київської міської ради від 15 березня 2007 року № 345-13/1006, та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивачка стверджувала, що орендна плата нею сплачувалася належним чином і вчасно. Не зважаючи на це, рішенням Київської міської ради від 30 червня 2016 року зазначену орендовану земельну ділянку передано ОСОБА_2 у приватну власність. 14 лютого 2017 року ОСОБА_2 вніс вказану земельну ділянку в уставний фонд ТОВ "Протасівська Династія" та зареєстрував на неї право власності, після чого група озброєних осіб, які назвались ТОВ "Протасівська Династія" захопили земельну ділянку разом з будинком, огородили їх парканом, поставили озброєну охорону з собакою і тим самим позбавили ОСОБА_1 можливості володіти та користуватись своїм майном.Позивачка вказувала, що підставою для прийняття Київською міською радою рішення від 30 червня 2016 року № 385/385 стала надана ним інформація про те, що нібито розташований на ділянці будинок літ. "А" загальною площею 423,00 кв. м, житловою 98,7 кв. м, був присуджений йому рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2010 року, та зареєстрований за ним на праві власності (витяг від 06 серпня 2015 року).У той же час, як зазначає ОСОБА_1, зазначеним судовим рішенням, яким вирішувалася справа про поділ спільного сумісного майна подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), за ОСОБА_2 визнано право власності на будинок літ. "А" з іншими характеристиками, який, крім того, на момент ухвалення рішення вже демонтований. Більше того, будинок, на який визнано право власності за ОСОБА_2, розташованій на земельній ділянці площею 0,1000 з кадастровим номером 8000000000:72:453:0041, яка приватизована позивачкою. Будь-яке нерухоме майно, розташоване на орендованій ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:453:0043 не було предметом поділу між сторонами. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 вважала, що Київською міською радою прийняте рішення про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на підставі сфальсифікованої реєстрації права власності на житловий будинок, розміщений на ній, а тому таке рішення є протиправним, порушує її законні права на володіння своїм майном, з огляду на що просила визнати рішення Київської міської ради протиправним. Крім того, зважаючи на те, що спірна ділянка передана ОСОБА_2 у статутний капітал ТОВ "Протасівська Династія", наполягала на витребуванні її з незаконного володіння вказаної юридичної особи. З метою ефективного захисту прав позивачки, на її думку, скасуванню підлягають записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 30 серпня 2016 року № 16180820 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну та від 14 лютого 2017 року № 19094594 про реєстрацію права власності на неї за ТОВ "Протасівська Династія".Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,032 та, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043 на АДРЕСА_1 . Витребувано земельну ділянку площею 0,032 га кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ТОВ "Протасівська Династія" на користь ОСОБА_1 . Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 16180820 від 30 серпня 2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 14 лютого 2017 року за № 19094594 про реєстрацію права власності ТОВ "Протасівська Династія" на земельну ділянку площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання судових витрат.Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що законні підстави для передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, на АДРЕСА_1 та набуття ним у власність об`єкту нерухомого майна, розміщеного на вказаній ділянці) відсутні. Тому, рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385 слід визнати незаконним, оскільки воно порушує права ОСОБА_1 як користувача, якому земельна ділянка передана в оренду на підставі договору оренди від 11 листопада 2008 року, та як власника об`єкту нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.Також суд першої інстанції виходив із того, що оскільки, 13 лютого 2017 року проведені установчі збори учасників ТОВ "Протасівська Династія", і згідно з протоколом зборів учасник товариства ОСОБА_2 передав до статутного капіталу товариства нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 423,0 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:453:0043, загальною площею - 0,032 га, то набуття права власності на нерухоме майно ТОВ "Протасівська Династія" також є незаконним.Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки встановлено незаконність передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, то позивачка має право витребувати її як у нього, так і у наступного власника ТОВ "Протасівська Династія" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) А ще суд дійшов висновку і про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами від 30 серпня 2016 року №16180820 (реєстрація права власності за ОСОБА_2 ) та від 14 лютого 2017 року № 19094594 (реєстрація права власності за ТОВ "Протасівська Династія"), як похідних від задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385.Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційні скарги представника ТОВ "Протасівська Династія", ОСОБА_2 та Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року - без змін.Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та виходив із того, що доводи апеляційних скарг несуттєві та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи 30 березня 2021 року Київська міська рада засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:- не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини;- не звернули увагу на те, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/10438/16 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М., Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06 серпня 2015 року, індексний номер №23468567 про проведення державної реєстрації від 02 липня 2015 року права власності за ОСОБА_2 на будинок літ. "А" загальною площею 423,0 кв. м, житловою 98,7 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 з присвоєнням реєстраційного номеру № 697438480000, прийнято на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року - закрито;- не врахували, що станом на момент прийняття рішення від 30 червня 2016 року № 385/385 "Про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" право власності на нерухоме майно, що знаходиться на виділеній земельній ділянці належало ОСОБА_2, доказів зворотного матеріали справи не містять;- проігнорували те, що оспорюване рішення від 30 червня 2016 року № 385/385 прийняте Київською міською радою виключно в межах її повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України (254к/96-ВР) , ЗК України (2768-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) . Також у касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.06 квітня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційна скарга, мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій: - не надали оцінку усім наявним у справі доказам;- проігнорували, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги на підставі недопустимих доказів, отриманих з порушенням вимог закону;- не звернули увагу на те, що ТОВ "Протасівська Династія" та Київська міська рада не були учасниками справи № 826/10438/16, а тому обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року у справі № 826/10438/16 не мають юридичних наслідків про розгляді позову пред`явленого ОСОБА_1, яка брала участь у цій справі, до Київської міської ради та ТОВ "Протасівська Династія", які не були учасниками даної справи, а тому всі обставини справи підлягають встановленню;- не врахували обставини встановлені рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2010 року у справі № 2-3188-1/09, зокрема показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року у справі № 22-4192/2010;- проігнорували, що реєстрація позивачем права власності на будинок літ. "З" площею 299,4 кв. м, здійснено 08 грудня 2016 року, тобто після реєстрації права власності ОСОБА_2 02 липня 2015 року на будинок літ. "А" загальною площею 423,0 кв. м та виділу останньому 30 червня 2016 року рішенням Київської міської ради у приватну власність земельної ділянки площею 0,0320 га кадастровий номер: 8000000000:72:453:0043, та реєстрації права власності на ділянку - 30 серпня 2016 року;- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц.Крім того, у касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд:- не дослідив, що судові рішення, які суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваного рішення, скасовані Верховним Судом, а провадження у справі закрито;- прийняв до уваги докази, які є недопустимими, а також ті, які не були надані позивачем у суді першої інстанції без жодних поважних причин, і як наслідок неправильно встановив обставини справи;- не розглянув клопотання ОСОБА_2 про огляд доказів за їх місцезнаходженням, що має суттєве значення у справі, про розгляду якого постійно наголошувалось представником у суді;- не дослідив висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 23 березня 2020 року № 883/03-2020, на вирішення якої було поставлено питання: "Який з будинків в літ. "А" площею 423,0 кв. м чи будинок в літ. "З" площею 229,0 кв. м розташований на земельній ділянці 0,0320 га з кадастровим номером 8000000000:72:453:0043, на АДРЕСА_1 ?";- проігнорував те, що земельні ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0041 та площею 0,0320 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043 є складовими земельної ділянки площею 1 320,0 кв. м на якій була розташована садиба (два будинки під літ. "А" та літ. "Ж"), а тому після утворення даних земельних ділянок, останні разом з двома будинками, мають одну й ту ж адресу: АДРЕСА_1 ;- не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 на праві приватної власності ніколи не належала спірна земельна ділянка, а після поділу майна та визнання 03 лютого 2010 року права власності ОСОБА_2 на житловий будинок в літері "А" за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на спірній земельній ділянці, ОСОБА_1, у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та статті 377 ЦК України, взагалі втратила будь які права, у томі числі право користування, на таку земельну ділянку;- не врахував, що оскільки ОСОБА_2 набув право власності на будинок літ. "А" АДРЕСА_1, який розташований на спірній земельній ділянці, ще в 2010 році та після реєстрації права власності на нього 02 липня 2015 року, вичинив дії, що приватизації земельної ділянки на підставі закону (статті 120 ЗК України), відповідно була воля Київської міської ради на передачу такої земельної ділянки у власність ОСОБА_2, яка виражена в рішенні Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385.Разом із касаційною скаргою представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення дії рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року, яке обґрунтовано тим, що 14 лютого 2020 року на підставі оскаржуваного рішення було внесено зміни до запису у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, зокрема вилучено запис про право власності на спірну земельну ділянку ТОВ "Протасівська Династія", на підтвердження чого надає витяг з реєстру. Заявник у клопотанні зазначає, що незупинення дії оскаржуваного рішення у подальшому ускладнить чи навіть зробить неможливим поновлення права власності.22 квітня 2021 року ТОВ "Протасівська Династія" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.Доводи касаційної скарги ТОВ "Протасівська Династія" аналогічні доводам наведеним у касаційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .Крім того, разом із касаційною скаргою ТОВ "Протасівська Династія" подало до Верховного Суду клопотання про зупинення дії рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року, яке обґрунтовано тим, що незупинення дії оскаржуваного рішення у подальшому ускладнить чи навіть зробить неможливим поновлення права власності.У червні та липні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги Київської міської ради, ТОВ "Протасівська Династія" та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в яких заявник зазначила про їх необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. У липні 2021 року ТОВ "Протасівська Династія" із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги Київської міської ради та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, в яких заявник підтримав доводи вказаних касаційних скарг та зазначив про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи у суді касаційної інстанціїВідповідно до протоколів автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 05, 12, 26 квітня 2021 року касаційні скарги Київської міської ради, ТОВ "Протасівська Династія" та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року Київській міській раді поновлено строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зокрема для обґрунтування та сплати судового збору.Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зокрема для обґрунтування та сплати судового збору а також подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та відповідні докази ненаправлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови.Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року визнано підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, наведені в касаційній скарзі ТОВ "Протасівська Династія" неповажними, касаційну скаргу ТОВ "Протасівська Династія" залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зокрема для обґрунтування та сплати судового збору а також подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та відповідні докази ненаправлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови. У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява Київської міської ради про усунення недоліків, в якій заявник зазначив ціну спірного майна та додав платіжне доручення від 13 травня 2021 року № 480 про сплату судового збору у розмірі 7 652,88 грн.Також у травні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про усунення недоліків, в якій заявник обґрунтував ціну спірного майна та зазначив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. До заяви додав квитанцію від 20 травня 2021 року № 2754 про сплату судового збору у розмірі 7 652,90 грн а також докази, що підтверджують ненаправлення судом апеляційної інстанції постанови на адресу заявника, зокрема витяг з матеріалів справи № 760/15095/16, в якому міститься довідка Київського апеляційного суду про відсутність кошторисних призначень для оплати послуг з пересилання письмової кореспонденції суду. Крім того, заявник додатково надіслав на електронну адресу Верховного Суду відповідь на адвокатський запит, за змістом якого суд апеляційної інстанції не виконав вимог статті 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Протасівська Династія" про усунення недоліків, в якій наведено обґрунтування ціни спірного майна та зазначено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. До заяви додано квитанцію від 02 червня 2021 року № 64820 про сплату судового збору у розмірі 7 652,90 грн, а також докази, що підтверджують ненаправлення судом апеляційної інстанції копії постанови на адресу заявника, зокрема витяг з матеріалів справи № 760/15095/16, в якому міститься довідка Київського апеляційного суду про відсутність кошторисних призначень для оплати послуг з пересилання письмової кореспонденції суду, та копії листів Солом`янського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду у відповідь на адвокатський запит.Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Київської міської ради з підстав визначених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Солом`янського районного суду міста Києва матеріали справи № 760/15095/16-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; зупинено дію рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року у частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385 та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 16180820 від 30 серпня 2016 року та за № 19094594 від 14 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження; надано учасникам справи строк для подання відзиву. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року поновлено ТОВ "Протасівська Династія" строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Протасівська Династія" з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Протасівська про зупинення дії рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року; надано учасникам справи строк для подання відзиву.17 червня 2021 року матеріали справи № 760/15095/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій встановлено, що 11 листопада 2008 року між Київською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивачка отримала в оренду на 50 років земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043.Рішенням Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385 зазначену земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_2 .Зі змісту пояснювальної записки до проекту оспорюваного рішення Київської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до ради із заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, на АДРЕСА_1, посилаючись на те, що на цій земельній ділянці розташований будинок літ. "А", загальною площею 423,0 кв. м, житловою 98,7 кв. м, присуджений йому рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року у справі № 2-3188-1/09, на якій він зареєстрував своє право власності (витяг від 06 серпня 2015 року).Висновком експерта від 06 липня 2020 року № 26/05-2020 встановлено, що за період з 2005 року на АДРЕСА_1 були зруйновані: житловий будинок літ. "А", вбиральня літ. "Г", сарай літ. "Д", сарай з погребом під літ. "Е", наявність яких підтверджується технічним паспортом станом на 08 липня 2005 року та поточною інвентаризацією від 21 жовтня 2005 pоку, виготовленим та проведеною Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності нерухомого майна (далі - КП Київське МБТІ), а руйнування - технічним паспортом, виготовленим КП Київське МБТІ станом 10 серпня 2016 року та довідкою КП Київське МБТІ про показники об`єкта нерухомого майна ПБ-2016 № 1481 від 23 серпня 2016 року;- на земельній ділянці площею 0,032 га кадастровий номер 800000000:72:453:0043 за цією ж адресою зведено житловий будинок літ. "З", площею 299,4 кв. м, що підтверджується зареєстрованими Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомленням про початок будівництва від 26 жовтня 2016 року КВ 062163000184 та декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 142163260032 від 21 листопада 2016 року на підставі виданого Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) ОСОБА_1 будівельного паспорту від 11 жовтня 2016 року для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,032 га з кадастровим номером 8000000000:72:453:0043, який було надано в оренду за договором оренди від 11 листопада 2008 року, укладеним з Київською міською радою та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації за від 21 листопада 2008 року № 72-6-00546;- право власності на житловий будинок літ. "З" площею 299,4 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,032 га з кадастровим номером 8000000000:72:453:0043 зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Індексний номер 82858751 від 20 березня 2017 року;з огляду на вказане експерт дійшов висновку, що на даний час будинок під літерою "А" загальною площею 117,8 кв. м на АДРЕСА_1 - відсутній (зруйнований); на земельній ділянці площею 0,032 га з кадастровим номером 8000000000:72:453:0043 на АДРЕСА_1, що орендована ОСОБА_1, за договором оренди від 11 листопада 2008 року розташовані: житловий будинок літ. "З" загальною площею 299,4 кв. м.; навіс літ. "И"; та № 1 - огорожа.Так, згідно з довідкою про показники об`єкта нерухомого майна Київського міського БТІ ПБ-2016 №1481, виданої у 23 серпня 2016 року, - житловий будинок літ. "А" був знесений у 2009 року.Згідно з листом-підтвердженням від 30 березня 2017 року, виданим Київським БТІ - за даними матеріалів технічної інвентаризації станом на 10 серпня 2016 року на земельній ділянці на АДРЕСА_1 розташовані такі будівлі: самочинно збудований житловий будинок літ. "Ж", площею 413,9 кв. м, в тому числі житловою - 87,3 кв. м, навіс літ. "К", сарай літ. "Л", крім того, на земельній ділянці було зафіксовано незавершене будівництво. Під час проведеної технічної інвентаризації було встановлено, що будинок літ. "А" був відсутній (зруйнований).Відповідно до відповіді Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, - Департамент не видавав та не реєстрував ОСОБА_2 документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт на АДРЕСА_1 і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також не здійснював заходи державного архітектурно-будівельного контролю за цією адресою.При цьому, зазначив, що згідно з актом приймання-передавання документів, складеним на виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 671 "Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю" (671-2015-п) , Державною архітектурно-будівельною інспекцією України до Департаменту передано, зокрема, повідомлення про початок виконання будівельних робіт "Будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_2" від 26 жовтня 2016 року № КВ 062163000184. Замовник будівництва - фізична особа.У подальшому Департамент, керуючись Законом та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) , зареєстрував подану замовником будівництва, фізичною особою декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за цією адресою від 21 листопада 2016 року № КВ 1421632609032.Також судами встановлено, що Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М. на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року прийнято рішення, індексний номер № 23468557 від 06 серпня 2015, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 житлового будинку (літ. "А"), за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 423 кв. м, житловою площею 98,7 кв. м.Рішенням Солом`янським районним судом міста Києва від 03 лютого 2010 року у справі № 2-3188-1/09 визнано за ОСОБА_2 право власності на будинок під літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 117,9 кв. м, де житлова - 78,2 кв. м, а підсобна - 39,7 кв. м, тобто на інший об`єкт, ніж той, який був в подальшому зареєстрований за третьою особою на праві власності.Відповідно до зазначеного, будинок під літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 423,0 кв. м, де житлова площа становить 98,7 кв. м, не був предметом розгляду Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року у справі № 2-3188-1/09 і рішення щодо цього об`єкту нерухомості не приймав.Отже стороною позивача було надано суду докази на підтвердження своїх доводів, що будинку з літ. "А" на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, взагалі не існує, а будинок, який ОСОБА_2 вважав своїм, розташований на земельній ділянці, площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043.Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить інформацію про те, що на вказаній земельній ділянці, площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, розташований будинок під літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м та житловою площею 78,1 кв. м, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_8 .Із Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, що індивідуальний житловий будинок літ. "З", загальною площею 299,4 кв. м, побудований на земельній ділянці з кадастровим номером - 8000000000:72:453:0043, яка передана ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 11 листопада 2008 року, укладеного з Київською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим № 4455.

Нормативно-правове обґрунтуванняУ статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Також відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.Вибуття майна з володіння власника на підставі правочину, який визнаний надалі недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19).Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.За положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно встановив, що законні підстави для передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, на АДРЕСА_2 та набуття ним у власність об`єкту нерухомого майна, розміщеного на вказаній ділянці, відсутні, тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385 підлягає визнанню незаконним, оскільки воно порушує права ОСОБА_1 як користувача, якому земельна ділянка передана в оренду на підставі договору оренди від 11 листопада 2008 року, та як власника об`єкту нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки 13 лютого 2017 року проведені установчі збори учасників ТОВ "Протасівська Династія", і згідно з протоколом зборів учасник товариства ОСОБА_2 передав до статутного капіталу товариства нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 423, кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:453:0043, загальною площею 0, 032 га, то передача права власності на нерухоме майно ТОВ "Протасівська Династія" також є незаконною.Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки встановлено незаконність передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, то позивачка має право витребувати її як у нього, так і у наступного набувача ТОВ "Протасівська Династія" на підставі статті 388 ЦК України.Суд також дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами від 30 серпня 2016 року №16180820 (реєстрація права власності за ОСОБА_2 ) та від 14 лютого 2017 року № 19094594 (реєстрація права власності за ТОВ "Протасівська Династія"), як похідних від задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385.Доводи касаційних скарг відповідачів про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/10438/16 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М., Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06 серпня 2015 року, індексний номер № 23468567 про проведення державної реєстрації від 02 липня 2015 року права власності за ОСОБА_2 на будинок літ. "А" загальною площею 423,0 кв. м, житловою 98,7 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 з присвоєнням реєстраційного номеру № 697438480000, прийнято на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2010 року - закрито, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.Так, у справі, що переглядається суд, першої інстанції керуючись положеннями статті 82 ЦПК України врахував обставини, встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/10438/16 та викладені у рішенні від 01 грудня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, щодо відсутності підстав передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, на АДРЕСА_2 .30 січня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у зв`язку порушенням юрисдикції та закрив провадження у справі.Тобто на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у справі, що переглядається (27 вересня 2019 року), рішення адміністративних судів у справі № 826/10438/16 були чинними, а тому їх зміст правомірно врахований судом.У свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи цю справу в апеляційному порядку, звернув увагу на факт скасування судових рішень судів адміністративної юрисдикції у справі № 826/10438/16, і без врахування обставини встановлених у даних рішення, з огляду на наявні у матеріалах цієї справи докази дійшов правильного висновку про відсутність підстав для набуття ОСОБА_2 прав на спірну земельну ділянку.Посилання у касаційних скаргах ТОВ "Протасівська Династія" та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на те, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували, що реєстрація позивачем права власності на будинок літ. "З" площею 299,4 кв. м, здійснено 08 грудня 2016 року, тобто після реєстрації права власності ОСОБА_2 02 липня 2015 року на будинок літ. "А" загальною площею 423,0 кв. м та виділу останньому 30 червня 2016 року рішенням Київської міської ради у приватну власність земельної ділянки площею 0,0320 га кадастровий номер: 8000000000:72:453:0043, та реєстрації права власності на ділянку - 30 серпня 2016 року, є безпідставними, оскільки, як встановлено у процесі розгляду цієї справи, законні підстави для передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,032 га, кадастровий номер 8000000000:72:453:0043, по АДРЕСА_2 та набуття ним у власність об`єкту нерухомого майна, розміщеного на вказаній ділянці взагалі були відсутні.Аргументи касаційних скарг ТОВ "Протасівська Династія" та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про те, що апеляційний суд не розглянув клопотання ОСОБА_2 про огляд доказів за їх місцезнаходженням, що має суттєве значення у справі, є необґрунтованими оскільки, як вбачається із матеріалів справи, апеляційний суд неодноразово обговорював дане клопотання, заслуховував думку сторін і в результаті його відхилив. Доводи касаційних скарг ТОВ "Протасівська Династія" та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц,є безпідставними з урахуванням того, що у наведеній заявниками постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справ.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аргументи касаційної скарги Київської міської ради про те, що рішення Київської міської ради від 30 червня 2016 року № 385/385 було прийняте виключно в межах її повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України (254к/96-ВР) , ЗК України (2768-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , спростовується встановленими у справі обставинами, а тому відхиляються Верховним Судом.Інші наведені у касаційних скаргах Київської міської ради, ТОВ "Протасівська Династія" та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.