495/10512/21 Про стягнення кредитної заборгованості - 24.01.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Янчук Анатолій Анатолійович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у складі судді Шевчук Ю. В., від 15 березня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П., від 22 серпня 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року акціонерне товариство (далі - АТ) "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс-Банк", звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Позовна заява мотивована тим, що між АТ "Укрсоцбанк" та

ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2008/13-1.08/98 від 04 березня 2008 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі

30 290 доларів США.

3. Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що узгоджені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

4. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. В свою чергу ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 10 листопада 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 52 050,77 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 29 013,13 доларів США та заборгованості за процентами в сумі 23 037,64 доларів США.

5. Внаслідок реорганізації, шляхом приєднання, правонаступником усіх майнових прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк" з

15 жовтня 2019 року.

6. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 52 050,77 доларів США та встановити подальші нарахування відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення суду.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість в сумі

1 522 485,02 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує істотні умови кредитного договору в результаті чого станом на 10 листопада 2021 року утворилась заборгованість в сумі 52 050,77 доларів США, що на день ухвалення судового рішення еквівалентно 1 522 485,02 грн.

9. Також судами враховано, що кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором визначено 03 березня 2033 року, тобто на теперішній час кредитний договір є діючим, не оспорюваним та чинним, а тому посилання ОСОБА_1 на необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності є помилковими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Янчук А. А. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову та вирішити питання розподілу судових витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 15 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Янчук А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 495/10512/21 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 15 березня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 22 серпня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня

13. У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 522/13186/15-ц, від 17 липня

2019 року у справі № 299/1135/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі

№ 751/2958/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 381/1016/16, від 31 серпня 2022 року у справі № 755/17084/17, від 01 лютого 2023 року у справі

№ 183/3783/15, від 10 квітня 2023 року у справі № 756/5050/15, від 18 липня 2022 року у справі № 522/11682/13, від 14 грудня 2021 року у справі

№ 496/3676/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц,

від 14 серпня 2019 року у справі № 523/1507/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 752/7707/15-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 760/18026/14-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 450/2593/17, від 07 липня 2021 року у справі № 752/589/16-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Вказує, що за умовами кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплинув, якщо позичальник неналежно виконує взяті на себе зобов`язань за договором, протягом більше, ніж

90 календарних днів. При цьому згідно з розрахунком банку останній платіж здійснено відповідачем було 04 квітня 2014 року, а отже у липні 2014 року настав строк повернення кредиту з процентами і відповідно за цими вимогами позовна давність сплила в липні 2017 року.

17. Водночас банк звернувся до суду у грудні 2021 року, тобто більше ніж через чотири роки після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

18. Звертає увагу на усталену практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли за кредитними договорами, укладеними АТ "Укрсоцбанк", та містять аналогічні умови в частині зміни строку виконання основного зобов`язання.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи встановлені судами

19. 04 березня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2008/13-1.08/98, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 30 290 доларів США, зі сплатою відсотків за ставкою 12,25 річних, строком до 03 березня 2033 року (включно).

20. За розрахунком банку, ОСОБА_1 неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, чим порушив істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 10 листопада 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 52 050,77 доларів США, яка складається із: суми заборгованості за

кредитом - 29 013,13 доларів США; суми заборгованості за відсотками - 23 037,64 доларів США.

21. Внаслідок реорганізації, шляхом приєднання, правонаступником усіх майнових прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк" із 15 жовтня 2019 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

22. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

23. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

24. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

26. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

27. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

29. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

30. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

31. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

32. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

33. За правилом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

34. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

35. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

36. У справі, яка переглядається, кредитний договір укладено 04 березня 2008 року зі строком дії до 03 березня 2033 року.

37. Із досліджених судами попередніх інстанцій матеріалів вбачається, що відповідно до пункту 4.5. укладеного між сторонами кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8. (сплачувати кредитору проценти), 3.3.9. (своєчасно та у повному обсязі повертати кредит) цього договору, протягом більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

38. Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України.

39. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 14 грудня 2021 року у справі № 496/3676/17, від 18 липня 2022 року

у справі № 522/11682/13-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 755/17084/17, від 10 квітня 2023 року у справі № 756/5050/15, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

40. Зміна строку кредитування, у випадку прострочення виконання боржником своїх зобов`язань, не залежить від волевиявлення однієї зі сторін, тобто є безумовною, а не надає банку право звернутися до боржника з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц).

41. Відповідно до наданого банком розрахунку, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 04 серпня 2014 року і протягом наступних 90 календарних днів позичальник не виконував обов`язки, передбачені пунктами 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору, тому відповідно до пункту 4.5 договору строк користування кредитними коштами вважається таким, що сплив через 90 календарних днів, у листопаді 2014 року.

42. Таким чином, із листопада 2014 року у позивача виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав, проте банк звернувся із позовом до суду до позичальника лише у грудні 2021 року, тобто з пропуском загальної позовної давності, яка передбачена статтею 257 ЦК України.

43. Отже вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом до спливу дати кредитування у листопаді 2014 року є обґрунтованими, проте у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

44. Водночас, оскільки після спливу строку кредитування відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України право банку нараховувати проценти за користування кредитом припинилось, тому вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані після 03 листопада 2014 року, є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

45. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

46. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

47. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

48. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду та постановлення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

49. За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Згідно положень частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

51. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

52. На підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу, адвокат Янчук А. А. надав ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ

№ 1460428; договір про надання правової допомоги від 08 вересня

2023 року, відповідно до якого відповідач сплачує адвокату гонорар в розмірі 21 000 грн; квитанцію від 09 вересня 2023 року на суму 21 000 грн.

53. Враховуючи зазначене, судові витрати у виді судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі

30 558,27 грн і касаційної скарги в розмірі 40 744,36 грн та витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із касаційним переглядом справи в розмірі 21 000 грн підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з АТ "Сенс-Банк", який є правонаступником АТ "Альфа-Банк".

54. Банк не вказував на неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу та підстав вважати вказану суму неспівмірною із складністю справи, ціною позову, значенням справи для відповідача та обсягом виконаних адвокатом робіт, колегією суддів не встановлено.

55. Оскільки рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2022 року підлягає скасуванню, то його виконання не може бути поновленим відповідно до статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 137, 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Янчук Анатолій Анатолійович, задовольнити.

2. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 22 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

3. У задоволенні позову акціонерного товариства "Альфа-Банк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Сенс-Банк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

4. Стягнути з акціонерного товариства "Сенс-Банк" на користь ОСОБА_1 71 302,63 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної і касаційної скарг, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000 грн, понесені під час касаційного перегляду справи, а усього 92 302,63 грн.