136/423/22 Про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 22.03.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в особі голови Ліквідаційної комісії Дацького Анатолія Юрійовича - адвоката Тиховського Миколи Олеговича на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Оніщука В. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Липовецького колегіуму імені Василя Липківського про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу від 12 листопада 1988 року № 77 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Липовецької середньої школи № 1, назву якої у подальшому змінено на Липовецький колегіум імені Василя Липківського. Наказом Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації (далі - Липовецька РДА) за № 1К від 09 січня 2018 року його звільнено із посади директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського.

Згідно з рішенням Липовецького районного суду Вінницької області

від 08 жовтня 2020 у справі 136/180/18, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, визнано незаконним та скасовано наказ за № 1К від 09 січня 2018 року "Про звільнення директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського ОСОБА_1".

ОСОБА_1 звернувся до Липовецької міської ради з листом щодо допуску його до виконання службових обов`язків директора колегіуму, однак листом № К-13/02-31 від 12 лютого 2021 року Липовецька міська рада повідомила, що немає підстав для допущення його до виконання функціональних обов`язків директора. У відповідь на письмове звернення щодо внесення Липовецького колегіуму імені Василя Липківського у мережу розпорядників коштів місцевих бюджетів Липовецька міська рада у листі

№ 02-42/27 від 15 лютого 2021 року повідомила, що підстав для внесення Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в мережу закладів освіти на 2021 рік немає.

Рішенням 29 сесії Липовецької міської ради 8 скликання № 806

від 10 лютого 2022 року вирішено питання щодо припинення Липовецького колегіуму імені Василя Липківського шляхом ліквідації та утворено ліквідаційну комісію.

11 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії Липовецького колегіуму імені Василя Липківського з вимогою виплатити йому, як діючому директору, суму заборгованості середньої заробітної плати та підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) за вимушений прогул з січня 2018 року по квітень 2022 року. Розрахунок здійснено згідно довідки про заробітну плату за два останні місяці перед звільненням № 86 від 31 січня 2018 року, що видана головним бухгалтером - секретарем ліквідаційної комісії. Проте згідно листа № К-28/02-32 від 22 березня 2022 року, підписаного головою ліквідаційної комісії, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимог кредитора.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просив суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 січня 2018 року по даний час у розмірі 621 324,68 грн, а саме: заробітну плату за вимушений прогул - 517 427,52 грн, податок на доходи фізичних осіб (18 %) - 93 136,77 грн; військовий збір (1,5 %) - 7 761,39 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до Липовецького колегіуму імені Василя Липківського про середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Липовецького колегіуму імені Василя Липківського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за вимушений прогул з 10 січня 2018 року по 13 квітня 2022 року в розмірі 493 828,94 грн. Виплату зазначеної суми здійснювати помісячно.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене шляхом недопущення його до виконання ним обов`язків директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського і припинено виплату заробітної плати, а тому ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу, розрахунок якої має бути здійснено

у порядку, встановленому Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу Липовецького колегіуму імені Василя Липківського

в особі голови Ліквідаційної комісії Дацького А. Ю. задоволено частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в особі Ліквідаційної комісії про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул з 10 січня 2018 року по 13 квітня 2022 року в розмірі 493 828,94 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Виплату зазначеної суми здійснювати помісячно згідно звітності ПФО.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно направляв судові повістки на юридичну адресу Липовецького колегіуму імені Василя Липківського, а саме вулиця Шкільна, 2, м. Липовець Вінницької області, у зв`язку з чим конверти повертались до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про неналежне повідомлення відповідача у справі про дату, час

і місце засідання суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наступного дня, який передував дню видачі наказу про звільнення позивача з посади директора колегіуму по дату звернення позивача з позовом минуло 1067 робочих днів, протягом яких міг працювати позивач, якщо б не було йому створено умов для вимушеного прогулу. Суд визначив середньоденну заробітну плату у розмірі 462, 82 грн, отже, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 493 828,94 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

30 вересня 2022 року представник Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в особі голови Ліквідаційної комісії Дацького А. Ю. - адвокат Тиховський М. О. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року (надійшла до суду 03 жовтня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності представника відповідача - Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в особі голови Ліквідаційної комісії Дацького А. Ю., належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Представник заявника зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому не було надано можливості подати заперечення проти позовних вимог, що на думку представника заявника є підставою для обов`язкового скасування судового рішення та відмови у позові або направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а не для ухвалення апеляційним судом нового рішення.

Інших доводів (по суті спору) касаційна скарга не містить.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в особі голови Ліквідаційної комісії Дацького А. Ю. - адвоката Тиховського М. О. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

26 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Липовецького районного суду Вінницької області.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_1, в якій позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову апеляційної інстанції без змін.

ОСОБА_1 зазначає, що Липовецький колегіуму імені Василя Липківського не наводить жодних доказів по суті справи щодо незаконних рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1, 12 листопада 1988 року він був призначений на посаду директора Липовецької середньої школи № 1.

Рішенням 13 сесії 5 скликання Липовецької міської ради від 12 жовтня

2007 року № 219 Липовецьку середню школу № 1 перейменовано на Липовецьку загальноосвітню школу-колегіум І-ІІІ ступенів № 1 імені Василя Липківського, а згідно з рішенням 55 сесії 6 скликання Липовецької міської ради від 10 жовтня 2013 року № 630 Липовецьку загальноосвітню школу-колегіум І-ІІІ ступенів № 1 імені Василя Липківського перейменовано на Липовецький колегіум імені Василя Липківського.

Наказом Відділу освіти Липовецької РДА за № 1К від 09 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із посади директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року, серед інших, визнано незаконним та скасовано наказ № 1К

від 09 січня 2018 року "Про звільнення директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського ОСОБА_1".

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року залишено без змін.

У вищевказаних рішеннях судами встановлено, що ОСОБА_1 09 січня 2018 року звільнено з посади директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського за наказом Відділу освіти Липовецької РДА, який не

є засновником навчального закладу, всупереч Закону України "Про загальну середню освіту" (651-14) та Закону України "Про освіту" (2145-19) , і який взагалі не мав повноважень на винесення такого наказу, а тому він не може бути законним і не змінює, не припиняє цивільні права та обов`язки особи, стосовно якої його було ухвалено. Таким чином, трудові відносини між ОСОБА_1 та Липовецьким колегіумом імені Василя Липківського не припинені і продовжують існувати.

ОСОБА_1 звернувся до Липовецької міської ради, яка є засновником колегіуму і уповноважена вирішувати питання щодо такого закладу освіти,

з листом щодо допуску його до виконання службових обов`язків директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського, однак листом

від 12 лютого 2021 року № К-13/02-31 Липовецька міська рада повідомила, що немає підстав для допущення позивача до виконання обов`язків директора. Також, у відповідь на письмове звернення ОСОБА_1 щодо внесення Липовецького колегіуму імені Василя Липківського у мережу розпорядників коштів місцевих бюджетів Липовецька міська рада надіслала лист від 15 лютого 2021 року № 02-42/27, в якому повідомила, що підстав для внесення Липовецького колегіуму імені Василя Липківського

в мережу закладів освіти на 2021 рік немає.

Згідно з рішенням 29 сесії 8 скликання Липовецької міської ради

від 10 лютого 2022 року № 806 вирішено припинити юридичну особу Липовецький колегіум імені Василя Липківського та встановлено двомісячний строк заявлення кредиторами своїх вимог, а після такого строку вирішено провести з ними розрахунок. Утворено ліквідаційну комісію та покладено на неї визначені обов`язки.

11 березня 2022 року ОСОБА_1 письмово звернувся до голови ліквідаційної комісії Липовецького колегіум імені Василя Липківського та просив його про внесення відомостей до ліквідаційного балансу суми заборгованості за невиплаченою середньою заробітною платою - 517 426,52 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%) - 93 136,77 грн; військовий збір (1,5%) - 7 761,39 грн, а всього - 621 324,68 грн. Виплату зазначеної суми просив здійснити помісячно згідно звітності Пенсійного фонду України. Такий розрахунок здійснено згідно довідки про заробітну плату за два останні місяці перед звільненням від 31 січня 2018 року № 86, що видана головним бухгалтером - секретарем ліквідаційної комісії.

Проте, відповідно до листа від 22 березня 2022 року № К-28/02-32, підписаного головою ліквідаційної комісії, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимог кредитора.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною третьою статі 43 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно зі статтею 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації,

а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи

з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події,

з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу,

є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Суд апеляційної інстанції, зазначив, що згідно з довідки про заробітну плату від 31 січня 2018 року № 86, що видана головним бухгалтером - секретарем ліквідаційної комісії, за два останні календарні місяці роботи (листопад - 9 475,02 грн та грудень - 10 426,54 грн 2017 року) середньомісячна заробітна плата становила - 9 950,78 грн, та відповідно 19 901,56 грн за два місяці, при цьому оскільки у вказаному періоді було 43 робочих дні, середньоденна заробітна плата складала 462,82 грн.

Також судом встановлено, що з наступного дня, який передував дню видачі наказу від 09 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора колегіуму по дату звернення з даним позовом (13 квітня

2020 року), минуло: у 2018 році - 245 робочих днів (з урахуванням віднятих п`яти робочих днів з 02 січня 2018 року по 09 січня 2018 року); у 2019 році - 250 робочих днів; у 2020 році - 251 робочий день; у 2021 році - 250 робочих днів; у 2022 році - 71 робочий день (рахуючи з 04 січня 2022 року по

13 квітня 2022 року і без врахування Міжнародного жіночого дня 8-го березня як вихідного, через його відміну внаслідок введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року), а разом 1 067 робочих днів, протягом яких міг працювати ОСОБА_1, якщо б не було йому створено умов для вимушеного прогулу.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 493 828,94 грн (середньоденна заробітна плата - 462,82 грн х кількість робочих днів, протягом яких міг працювати ОСОБА_1 - 1 067).

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу, який обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545св18),

від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження

№ 61-9664сво19), від 27 листопада 2019 року у справі № 401/1813/16-ц (провадження № 61-29744св18).

Суд апеляційної інстанцій встановив, що відповідачем у справі

є Липовецький колегіум імені Василя Липківського в особі Ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ: 21722536, місцезнаходження: вулиця Шкільна, 2,

м. Липовець Вінницької області). Згідно пункту 4 рішення 29 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 10 лютого 2022 року № 806 "Про припинення Липовецького колегіуму імені Василя Липківського шляхом ліквідації" встановлено місцезнаходження Ліквідаційної комісії за адресою: м. Липовець Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 4.

Ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, а підприємство, що ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає. Дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії,

у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов`язки.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що суд першої інстанції безпідставно направляв судові повістки на юридичну адресу Липовецького колегіуму імені Василя Липківського, а саме вулиця Шкільна, 2, м. Липовець Вінницької області, у зв`язку з чим конверти повертались до суду

з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про неналежне повідомлення відповідача у справі про дату, час і місце засідання суду, чим порушив норми процесуального права.

Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на те, що неповідомлення судом першої інстанції про час та місце розгляду справи є підставою скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки дане питання вже розглянуто судом апеляційної інстанції та ухвалено рішення про скасування рішення суду першої інстанції саме в зв`язку з неповідомленням сторони у справі.

Саме у тій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного Суду у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21), на яку посилається заявник, і зазначено, що розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, що і зробив суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається.

Посилання представника заявника на те, що він був позбавлений можливості надати відзив на позов в суді першої інстанції, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки в суді апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи представник заявника приймав участь у судових засіданнях, надавав пояснення, подавав докази, тобто повною мірою реалізував свої процесуальні права, а тому такі посилання є безпідставними.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Доводи Липовецького колегіуму імені Василя Липківського, наведені

в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Стосовно вимоги касаційної скарги про скасування на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2022 року, колегія суддів зазначає, що вказане рішення першої інстанції вже скасоване постановою суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника Липовецького колегіуму імені Василя Липківського в особі голови Ліквідаційної комісії Дацького Анатолія Юрійовича - адвоката Тиховського Миколи Олеговича залишити без задоволення.