466/4418/21-ц Про встановлення факту родинних відносин - 22.03.2023 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сільник Зоряна Володимирівна, ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Львівська міська рада,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Кецком Володимиром Ярославовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року в складі колегії суддів Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

Історія справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, у якій просила встановити факт, що вона є двоюрідною племінницею ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 роки померла її тітка ОСОБА_3 . Вказувала, що з дотриманням шестимісячного строку звернулась до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, проте листом від 10 грудня 2020 року нотаріус повідомила її, що в матеріалах спадкової справи відсутні відомості, які б підтверджували факт родинних відносин заявниці з померлою. Зазначала, що встановлення факту родинних відносин необхідне їй для отримання спадщини, належного та повного проведення нотаріальних дій, а чинне законодавство не передбачає іншого способу підтвердження відповідного юридичного факту, ніж судове рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є двоюрідною племінницею ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові.

Рішення суду мотивовано тим, що вказаний факт необхідний заявниці для оформлення спадщини. Суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, а його встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Дослідивши надані заявницею документи, суд зробив висновок, що факт родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджено належними та допустимими доказами.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року скасовано, а заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з роз`ясненням ОСОБА_1, що вона має право подати позовну заяву на загальних підставах.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Колегія суддів, зазначила, що в обґрунтування апеляційної скарги Львівська міська рада послалася на наявність цивільної справи № 461/5117/17, у межах якої ОСОБА_3, правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пред`явила до Львівської міської ради позов про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . При цьому саме рішення про встановлення факту родинних зв`язків стало підставою для залучення ОСОБА_1 до участі в справі № 461/5117/17 як правонаступника ОСОБА_3 .

Апеляційний суд констатував, що ОСОБА_1 у порядку спадкування претендує на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 . Тобто, між заявницею, ОСОБА_2 та Львівською міською радою фактично існує спір про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

З посиланням на положення статті 1277 ЦК України щодо відумерлості спадщини в разі відсутності спадкоємців, які прийняли спадщину, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням суду першої інстанції про встановлення факту родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішено питання про права та інтереси Львівської міської ради, яка не була залучена до участі в справі.

За таких обставин апеляційний суд уважав, що обставини наявності родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають доказуванню та встановленню під час розгляду справи в порядку позовного провадження з дотриманням принципу змагальності, у зв`язку з чим заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подана в порядку окремого провадження, підлягає залишенню без розгляду.

Аргументи учасників справи

13 січня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення юридичного факту, метою якого є оформлення спадщини саме після смерті ОСОБА_3, спадкоємцями якої є заявниця та її донька ОСОБА_2, між якими відсутній будь-який спір про право;

апеляційна скарга Львівської міської ради обґрунтована обставинами, пов`язаними з прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_4, а не ОСОБА_3, про встановлення родинних зв`язків із якою просила заявниця;

апеляційний суд у справі № 461/5117/17 констатував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають права як правонаступники ОСОБА_3 підтримувати її позов про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а тому задоволення заяви ОСОБА_1 не вплине на її права та обов`язки щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_4 та, відповідно, не порушує прав та інтересів Львівської міської ради, яка звернулася до суду з заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою;

апеляційний суд не повідомив представника ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, а також проігнорував клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Вухвалі Верховного Суду від 31 січня 2023 року вказано, що ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підстави касаційного оскарження та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 643/4223/19, від 09 червня 2021 року в справі № 367/6780/20; суд не дослідив зібрані в справі докази; справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання; суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи.

Позиція Верховного Суду

У справі, що переглядається, оскаржена постанова апеляційного суду прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги Львівської міської ради, тобто особи, яка не брала участі в справі.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 367/6780/20 (провадження № 61-2909св21), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, вказано, що: "постановляючи ухвалу про відмову в відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлої ОСОБА_3 та не перевірив, чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про спадкове майно, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 2о-30/2009 (провадження № 61-12390св21) вказано, що "переглядаючи рішення суду першої інстанції за скаргою Львівської міської ради, яка не брала участі у справі, апеляційний суд не з`ясував та не зробив висновків з приводу того, чи вирішувалися судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме Львівської міської ради. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції за скаргою Львівської міської ради".

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт, що вона є двоюрідною племінницею ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовуючи заяву необхідністю оформлення заявницею спадщини після смерті ОСОБА_3, спадкоємцями якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

Львівська міська рада при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції наполягала на тому, що між заявницею та органом місцевого самоврядування наявний спір щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_4, оскільки Львівська міська рада звернулася до суду з заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою;

апеляційний суд не врахував, що у цій справі мова йде лише про наявність чи відсутність факту родинних відносин та його доведеність і не зазначив, як суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи та інтереси Львівської міської ради, за умови, що Львівська міська рада на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 не претендує;

за таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для перегляду по суті і скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Львівської міської ради.

В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Аргументи касаційної скарги про неповідомлення апеляційним судом представника ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду колегія суддів не приймає, оскільки сама ОСОБА_1 про судове засідання була повідомлена, що не заперечується заявницею в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги щодо невирішення апеляційним судом клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції колегія суддів відхиляє, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить, що вказане клопотання зареєстровано судом та передано судді-доповідачу в день судового засідання (22 листопада 2022 року), що виключає можливість суду провести необхідні організаційні заходи для проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду - скасувати, а справу - направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновки щодо розподілу судових витрат

У статті 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

З урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг розподіл судових витрат за касаційний розгляд справи підлягає здійсненню тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.