Постанова
Іменем України
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 589/3196/19
провадження № 61-12466св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Шосткинська міська рада Сумської області,
третя особа - Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2022 року у складі судді Лєвша С. Л. та постанову Сумського апеляційного суду від 09 листопада
2022 року у складі колегії суддів:Собини О. І., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шосткинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на два місяці після набрання рішенням суду законної сили.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОА 913125 від 24 вересня 2019 року на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_2 .
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2021 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 589/3374/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним із цивільною справою № 589/3196/19 за позовом
ОСОБА_1 до Шосткинської міської ради Сумської області, ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку.
Заяву мотивовано тим, що предметом спору в цій справі є 1/2 частка житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та земельної ділянки за АДРЕСА_1 .
17 серпня 2022 року з мережі Інтернет, а саме Facebook з сайту "Дошка оголошень м. Шостка", йому стало відомо, що ОСОБА_2 намагається продати житловий будинок, який є предметом спору. У разі невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, продаж спірного житлового будинку може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Шосткинської міської ради Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що змістом позовних вимог є визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 (va009700-06)
роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Суд дійшов висновку про необхідність забезпечити позов ОСОБА_1 у спосіб накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Сумського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2022 року змінено. Викладено абзац перший та другий резолютивної частини в наступній редакції:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено відчуження житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що предметом судового спору є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову, вважав, що відповідачка має намір продати вказаний житловий будинок. При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не спростовує вказану обставину, а навпаки, наголошує на тому, що вжиті судом заходи забезпечення позову порушують її право на розпорядження нерухомим майном (будинком та земельною ділянкою). З врахуванням вказаних обставин колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Проте не можна погодитися з наявністю підстав для застосування вжитих судом заходів забезпечення позову водночас шляхом і накладення арешту і заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна. Вжитий судом вид забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного нерухомого майна взагалі не конкретизований. В свою чергу арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
З урахуванням підстав та змісту позову, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, достатнім заходом забезпечення позову є заборона відчуження спірного нерухомого майна, оскільки такий вид забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами в цій справі. Заборона на відчуження спірного нерухомого майна, щодо якого між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності ОСОБА_2 . Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.
Аргументи учасників справи
У грудні 2022 рокуОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач, звертаючись з позовом до неї, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, свої вимоги обґрунтовував тим, що його матір`ю ОСОБА_3 04 серпня 2008 року на його користь складено заповіт, відповідно до якого остання заповідала позивачу 1/2 частку житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зазначає, що після смерті матері спадщину прийняв її чоловік (батько відповідачки). Так як вже після смерті її батька ОСОБА_4 вона - ОСОБА_2 отримала в Шосткинській державній нотаріальній конторі Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на серії НОА №913125 від
24 вересня 2019 року на житловий будинок, то позивач вважає, що отриманням такого свідоцтва порушене його право на спадкування за заповітом на 1/2 частку вказаного житлового будинку.
З урахуванням статей 1268, 1269 ЦК України станом на час звернення позивача до суду з позовом до неї, він не був і не є особою, яка прийняла спадщину, що відкрилась по смерті його спадкодавці ОСОБА_3, а тому видачею нотаріусом на її ім`я свідоцтва про право на спадщину від 24 вересня 2019 року не відбулось будь-яких порушень прав позивача. Зазначає, що ще не вирішилось навіть питання про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, яку прийняв її чоловік (її батько), після якого спадщину прийняла вже вона, а тому не існує оспорюваних прав позивача, які б були порушені і вимагали захисту шляхом забезпечення позову.
До заяви позивачем не було додано будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження факту необхідності порушення її конституційного права на розпорядження нерухомим майном (будинком та земельною ділянкою) та забезпечення позову за умови відсутності будь-яких прав позивача на це майно. При цьому за змістом статей 149, 158 ЦПК України умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі
№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
У справі, що переглядається:
заяву позивача про забезпечення позову мотивовано тим, що предметом спору в цій справі є 1/2 частка житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та земельної ділянки за АДРЕСА_1 . При задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали обґрунтованими доводи позивача щодо предмету спору та про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду;
суди не звернули уваги, що при використанні механізму забезпечення позову позивач повинен належним чином обґрунтовувати мету та підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними й допустимими доказами;
суди не врахували, що позивачем заявлено вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 вересня 2019 року на житловий будинок, видане на ім`я ОСОБА_2, після смерті її батька -
ОСОБА_4 . У заяві про забезпечення позову щодо встановлення заборони ОСОБА_2 на розпорядження нерухомим майном відсутнє зазначення на захист якого права чи інтересу заявлена вимога провизнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане на ім`я ОСОБА_2, зокрема чи є позивач спадкоємцем ОСОБА_4 або отримає таке право внаслідок задоволення позову про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом матері ОСОБА_3 ; обставин, які свідчать про те, що неприйняття відповідного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду;
судові рішення належного обґрунтування підстав застосування відповідного забезпечення позову у цій справі також не містять, зокрема, оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня
2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року скасувати.
У задоволенні заявиОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 589/3196/19 відмовити.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2022 року та постанова Сумського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук