161/9939/20 Про визнання права власності на спадкове майно - 20.03.2023 Прийняття

Івасюти Л. В. від 05 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., від 30 листопада 2022 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, щойого брату ОСОБА_1 та матері ОСОБА_3 належала на праві власності в рівних частках двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

3. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частку квартири. Спадкоємцями першої черги були її діти: позивач ОСОБА_1, його брат ОСОБА_1 та сестра ОСОБА_4, які прийняли спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса. Позивач зазначав, що він отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті матері, однак його брат та сестра хоч і подали заяви до нотаріуса, однак відповідних свідоцтв не отримали.

4. Позивач також зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат ОСОБА_1, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому частку в квартирі АДРЕСА_1 . 28 березня 2019 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою за його заявою заведено спадкову справу за № 63973275.

5. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його сестра ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на її частку в квартирі АДРЕСА_1 . Спадкоємцем першої черги є її донька ОСОБА_2, яка у встановлений законом строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

6. Позивач вказував, що усі правовстановлюючі документи на спірну квартиру знаходяться у його племінниці, у зв`язку з чим постановою державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

7. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, брата

ОСОБА_1 та сестри ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

8. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 16 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано

за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: квартиру

АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 01 червня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2021 року задоволено. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2021 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

10. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 05 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

11. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на спадкування спірної квартири, як спадкоємець майна після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що становить 1/2 частку квартири

АДРЕСА_1, проте не на частку квартири, яка належала ОСОБА_4 і єдиною спадкоємицею якої є її донька - відповідачка ОСОБА_2, яка успадкувала 1/2 частку вказаної квартири, яку раніше її мати успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 та брата ОСОБА_1 шляхом звернення до нотаріуса з відповідними заявами, однак не отримала свідоцтва про право на спадщину за законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Волинського апеляційного суду від 30 листопада

2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2022 року - без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги, визнавши за позивачем право власності в порядку спадкування на 1/2 частину квартири. Установивши, що позивач надав докази на підтвердження того, що він в установленому законом порядку подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розгляду питання про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

15. 04 січня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. У касаційній скарзі заявницявказує, що суди дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки вимоги позивача не підлягають до задоволення у повному обсязі. Зазначає, що позивач звернувся до суду із цим позовом не з метою захисту своїх прав на спадщину, а з метою порушення її прав на спадкове майно, яке залишилося після смерті її матері. Заявниця стверджує, що дії відповідача є недобросовісними, спрямовані на заволодіння усією квартирою. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач просив визнати за ним право власності на всю квартиру. При цьому суди залишили поза увагою, що сторони спору могли б звернутися до нотаріуса та оформити в порядку спадкування право власності по 1/2 частці, а тому звернення до суду не відповідає меті захисту прав позивача.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. ОСОБА_1 (брату позивача) та ОСОБА_3 (матері позивача) на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на житло від 22 січня 2004 року № 607-р.

19. Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину належної квартири та на інше майно.

21. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_3 не складала, а тому спадкування після її смерті здійснюється за законом.

22. Діти спадкодавця ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (позивач у справі) 04 березня 2005 року звернулися до Першої Луцького державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

23. Нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на заощадження з належними процентами і компенсаційними виплатами, що знаходяться в "Ощадбанк".

24. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала

ОСОБА_3, не видавалося.

25. ОСОБА_1 (брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .

26. Після смерті ОСОБА_1 . Першою Луцькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 170/2019 за заявою ОСОБА_1 (позивача)про прийняття спадщини.

27. До Першої Луцької державної нотаріальної контори 16 травня

2019 року надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалося.

28. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 . На підставі претензії кредитора 02 липня 2019 року була заведена спадкова справа № 342/2019.

29. 05 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Першої Луцької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .

30. Відповідно до довідки № 2052/02-14 від 20 серпня 2019 року, виданої державним нотаріусом Першої Луцької нотаріальної контори

Ковальчук Т. Б., ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

32. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. У відповідності до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

36. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

37. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

38. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, що передбачено частиною першою статті 1222 ЦК України.

39. За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

40. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

41. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

42. Стаття 1258 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

43. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

44. За змістом статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

45. Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

46. Частиною першою статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

47. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

48. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

49. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено його права на спадкування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті його матері та брата. При цьому також позивач надав докази відмови нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом.

50. Як встановлено судами, за життя матері позивача - ОСОБА_3 та його брату ОСОБА_1 належало по 6/12 спірної квартири. Після смерті

ОСОБА_3 її діти ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 успадкували по 2/12 квартири. Тобто частка брата позивача на день його смерті у спірній квартирі становила 8/12 або 2/3, хоча він і не отримав свідоцтва про справо на спадщину після смерті матері на 2/12 квартири.

51. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_1 в рівних частках були брат ОСОБА_1 (позивач) та його сестра ОСОБА_4 (мати відповідачки), які успадкували по 4/12 квартири, після чого їхні частки у спірній квартирі становлять по 6/12 або 1/2.

52. Оскільки спадкоємицею ОСОБА_4 є її дочка, відповідачка по справі ОСОБА_2, яка успадкувала за законом належну її матері 1/2 частку квартири, суди дійшли правильних висновків про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спадкової квартири.

53. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач мотивував порушення його прав на спадкування спірної квартири, посилаючись на те, що відповідачка не надавала правовстановлюючих документів на квартиру, що обмежило позивача в оформленні права власності на спадкове майно.

54. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що постанова нотаріуса від 20 травня 2020 рокупро відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері та брата на частки, що належали їм у спільній сумісній власності, перешкоджає позивачу оформити свої спадкові права і є підставою для визнання за ним права власності на успадковану частку у спадщині після смерті матері та брата. При цьому ОСОБА_2 не заявляла про наявність перешкод у оформленні права власності у порядку спадкування на іншу 1/2 частину спадкової квартири.

55. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у цій справі, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги, які є подібними доводам касаційної скарги, та правильно погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

56. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

57. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

58. За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.

59. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

60. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.